Ухвала суду № 75820938, 06.08.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/17122/18

Провадження № 2-з/761/300/2018

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Рибака М.А.,

за участю секретаря Малашевського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алматерра" про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алматерра" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з червня по листопад 2016 року між позивачем та відповідачем були укладені договори про надання зворотної фінансової допомоги. Відповідно до укладених договорів позивач передав відповідачу фінансову допомогу на загальну суму 5 139 250, 00 грн. Разом з тим, у встановлений договорами строк відповідач не повернув зазначені кошти, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

18 травня 2018 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, яка відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду була передана судді 21 травня 2018 року. В заяві про забезпечення позову позивач просив суд вжити заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Алматерра" у сумі 5 684 163,11 грн. на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Алматерра" в ПАТ "Альпарі Банк", ПАТ "Укрексімбанк", ПАТ КБ "Приватбанк", ПАТ "Кристалбанк", ПАТ "Кредобанк", ПАТ "ТАСКОМБАНК", а також накласти арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Алматерра", що буде виявлено під час проведення виконавчого провадження у сумі 5 684 163, 11 грн.

Окрім того, позивач просив суд не застосовувати зустрічне забезпечення, оскільки вважав, що відсутні підстави для його застосування.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Так, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову суд прийшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.05.2018 року у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у вказаній справі було відмовлено.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 18.07.2018 року, ухвалу суду першої інстанції скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

При цьому, колегія суддів дійшла до висновку, що позивач просить накласти арешт на грошові кошти в межах ціни позову, що відповідає принципу співмірності позовних вимог до заходу забезпечення позову. Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що жодного нерухомого майна за ТОВ «Алматерра» згідно відомостей Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно - не числиться.

Тобто, судом першої інстанції не враховано, що у випадку списання грошових коштів з указаних позивачем рахунків ТОВ «Алматерра» в банківських установах, виконання можливого рішення суду про задоволення позову буде значно утруднене.

31.07.2018 року цивільна справа надійшла до Шевченківського районного суду м.Києва та 03.08.2018 року передана для продовження розгляду судді Рибаку М.А.

Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

З наведених у заяві про вжиття заходів забезпечення позову фактів та обґрунтувань вбачається, що відповідач не виконує боргові зобов'язання перед позивачем протягом року та вказані зобов'язання не забезпечені ані майном відповідача, ані в будь-який інший спосіб,, а невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист прав позивача за захистом яких вона звернулась до суду, оскільки у випадку списання грошових коштів з вказаним позивачем рахунків ТОВ «Алматерра» в банківських установах може призвести до ускладення виконання рішення суду.

Позивачем обґрунтовано наявність зв'язку між заходом до забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Також, суд приймає до уваги, що позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову, що відповідає принципу співмірності позовних вимог до забезпечення позову.

Відтак, враховуючи предмет даного позову, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог у клопотанні щодо забезпечення позову, їх розумність та адекватність, наявність зв'язку між заходом до забезпечення позову (забороною вчиняти певні дії) та предметом позовних вимог, а також позицію колегії суддів Апеляційного суду міста Києва з даного питання, суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Алматерра" у сумі 5 684 163,11 грн. на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Алматерра" в ПАТ "Альпарі Банк", ПАТ "Укрексімбанк", ПАТ КБ "Приватбанк", ПАТ "Кристалбанк", ПАТ "Кредобанк", ПАТ "ТАСКОМБАНК", а також накласти арешт на майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Алматерра", що буде виявлено під час проведення виконавчого провадження у сумі 5 684 163, 11 грн.

При цьому, суд не знаходить підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в частині накладення арешту на нерухоме майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Алматерра", яке буде виявлено під час проведення виконавчого провадження у сумі 5684153,11 грн., оскільки згідно відомостей Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно жодного нерухомого майна за ТОВ «Алматерра» не значиться, а також нерухоме майно не є предметом заявленого позову.

Відтак, суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Слід зазначити, що відповідно до ч.ч. 1-3 статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Разом із тим, суд не вбачає підстав вимагати від позивача забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення), оскільки обставини, за яких суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення у відповідності до положень ч. 3 ст. 154 ЦПК України, відсутні.

Разом із тим, суд роз'яснює учасникам судового розгляду, що згідно із вимогами ч. 6 статті 154 ЦПК України вони мають право подати клопотання про зустрічне забезпечення після застосування судом заходів забезпечення позову, яке вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Заяву позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алматерра" про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Алматерра" у сумі 5684163,11 грн., що містяться на поточних рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Алматерра", а саме: п/р 2600500100094 в ПАТ "Альпарі Банк", п/р 26003000039354 в ПАТ "Укрексімбанк", п/р 26001052662067, п/р 26003052643954, п/р 26003052646296, п/р 26003052650873, п/р 26004052663193, п/р 26046052604693, п/р 26006000407644, п/р 26057052626347 в ПАТ КБ "Приватбанк", п/р 260005001043322 в ПАТ "Кристалбанк", п/р 2600301771704 в ПАТ "Кредобанк", п/р 26000408423001 в ПАТ "ТАСКОМБАНК".

В решті вимог заяви - відмовити.

Дані про стягувача: ОСОБА_1, адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Дані про боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛМАТЕРРА», адреса: м.Київ, вул. Трьохсвятительська, 13, оф. 3, ЄДРПОУ 40178713.

Роз'яснити, що особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову із застосуванням зустрічного забезпечення, протягом визначеного судом строку має надати суду документи, що підтверджують надання зустрічного забезпечення.

Якщо особа, за заявою якої застосовані заходи забезпечення позову, не виконує вимоги суду щодо зустрічного забезпечення у визначений судом строк, суд скасовує ухвалу про забезпечення позову та про зустрічне забезпечення.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

В решті вимог заяви про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Строк пред'явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову один рік.

Ухвалу може бути оскаржено безпосередньо до Апеляційного суду міста Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

СУДДЯ М.А. РИБАК