Рішення № 75814485, 10.08.2018, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/3536/18

Провадження №2/592/1720/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2018 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю: секретаря судового засідання Троценко Ю. Ю. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в приміщенні суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та моральної шкоди, і в обґрунтування позовних вимог вказав про те, що він розпочав свою трудову діяльність в Публічному акціонерному товаристві “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” з 21.07.1975 року, коли його було прийнято на роботу в цех № 23 на посаду токаря. 03.10.2017 року його було звільнено з роботи за власним бажанням на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв’язку з невиконанням власником умов колективного договору. При припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст. ст. 38, 39 КЗпП України) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов’язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України. Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Згідно ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки. 03.10.2017 року в день звільнення йому була видана трудова книжка, однак не було проведено розрахунок по заробітній платі та іншим виплатам. Згідно ст. 117 КЗпП України разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. В жовтні 2017 року до звільнення йому був виданий корінець про розмір заборгованості відповідача станом на день звільнення у сумі 24991 (двадцять чотири тисячі дев’ятсот дев’яносто одна) гривня 83 копійки, але в день звільнення йому не була видана, згідної вимог ст. 116 КЗпП України, довідка про розмір всіх сум, що належать йому від підприємства станом на 23.06.2017 року. Він звернувся до відповідача з заявою про надання йому довідки про розмір всіх сум, що належать йому від підприємства станом на 03.10.2017 року (згідно ст. 116 КЗпП України) та розмір його середнього заробітку за день (згідно ст. 117 КЗпП України) , однак таку довідку йому надано не було. Відповідно до положень ст. ст. 21, 24 Закону України “Про оплату праці” працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трутовим колективом) , але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. П. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” № 13 від 24.12.1999 року визначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв’язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред’явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановления рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в ньому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. Ст. 23 ЦК України передбачає, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 року судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (зокрема невиплати належних йому грошових сум, тощо) , яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно п. 3 постанови Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної) , прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв’язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв’язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Тривалий час він не отримував заробітну плату за фактично вже виконану роботу. Саме через затримку по виплаті заробітної плати він змушений був звільнитися. У зв’язку зі значною затримкою заробітної плати він відчував моральні страждання, втратив нормальні життєві зв’язки, був змушений економити на харчах, одязі, не мав змоги сплачувати комунальні послуги. Він навіть не мав змоги купити хоча б якийсь ліки собі та членам своєї сім’ї, що призвело до значних душевних переживань. Він повинен був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та родини. Зважаючи на тяжкий економічний стан країни, відсутність будь якого іншого джерела прибутку, знецінення національної валюти, це було досить важко. Завдана йому моральна шкода обумовлюється моральним та фізичним стражданням внаслідок порушення його законного права на заробітну плату, приниженням честі, гідності, ігноруванням його прав, втратою у зв’язку з цим престижу та ділової репутації знайомих, друзів та родичів. За змістом ст. 440-1 ЦК та інших норм законодавства, що регулюють ці правовідносини, заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб (п. 7 в редакції постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року) . Тому він вважає, що незаконними діями відповідача йому було нанесено моральну шкоду, яку він оцінив у 5000 (п’ять тисяч) грн. . Відповідно до ст. 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Трудові спори підлягають безпосередньому розглядові в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах (ст. ст. 231, 232 КЗпП України) . Згідно ст. 5 Закону України “Про судовий збір” від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин. Відповідно до вимог діючого ЦПК України підтверджую, що в жодному суді різних юрисдикцій не маю позовних заяв за вказаними вимогами та з таким позовом. А, отже, на підставі викладеного, керуючись ст. ст. 115-117, 237-1, 233 КЗпП України; ст. ст. 4, 175, 184 ЦПК України; ст. 34 Закону України “Про оплату праці” , положеннями Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням термів її виплати” , постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 року; Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термів їх виплати” № 159, Порядку обчислення середньої зарплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року, він просив: 1. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” на користь ОСОБА_1 (м. Суми. АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі в сумі 24991 (двадцять чотири тисячі дев’ятсот дев’яносто одна) гривня 83 копійки, вихідну допомогу у розмірі його тримісячного середнього заробітку та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення рішення суду. 2. Зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків виплати заробітної плати. 3. Стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5000 (п’ять тисяч) грн. .

До початку судового засідання від позивача ОСОБА_1 надійшла заява, в якій він уточнив позовні вимоги позивача та просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 24991,83 грн. , а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 27918,35 грн. . Справу просив розглянути у його відсутність.

07.06.2018 року до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми від представника відповідача за довіреністю ОСОБА_2 надійшов відзив на позов, в якому він зазначив про те, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Керуючись ст. 178 ЦПК України товариство вважає надати наступні заперечення проти позову. Для повного та об’єктивного розгляду справи товариство надає суду інформацію щодо заробітної плати позивача (довідка товариства від 04.05.2018 року № 16-07/663) . Відображена в довідці заробітна плата належна позивачу до виплати в день звільнення зазначена після відрахувань податку з доходів фізичних осіб (ПДФО) та військового збору та складає 24991 грн. 83 коп. , в тому числі сума вихідної допомоги (ч. 3 ст. 38, ст. 44 КЗпП України) 14364 грн. 33 коп. . Відображена в довідці середньоденна заробітна плата складала 223 грн. 35 коп. , зазначена без утримання ПДФО та військового збору, отже, у разі стягнення з товариства на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні із загальної суми такого стягнення необхідно утримувати ПДФО та військовий збір. Товариство вважає за необхідне повідомити про те, що згідно наказу від 21.03.2014 року № 75 в товаристві встановлений режим неповного робочого, а саме: триденний робочий тиждень з робочими днями: понеділок, вівторок, середа. Даний факт є важливим при визначенні питання щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Так, Верховний Суд України в постанові від 01.03.2017 року по справі № 635/2084/16-ц, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, визначив, що середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України “Про оплату праці” за правилами, передбаченими положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100. Відповідно до п. 5 розд. IV Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Згідно абз. 1 п. 8 розд. IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин) , а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (середньогодинна) заробітна визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин) , а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період. З огляду на викладене при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку. Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Таким чином, кількість робочих днів для обчислення стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні для позивача необхідно виходити із робочих днів, встановлених наказом товариства від 21.03.2014 року № 75 (понеділок, вівторок, середа) , яка на 05.06.2018 року (день підписання цього відзиву на позовну заяву) (з 04.10.2017 року (перший робочий день товариства після звільнення позивача) по 05.06.2018 року (день підписання нього відзиву на позовну заяву) складе 96 робочих днів, а саме: жовтень – 11 робочих днів (4, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 24, 25, 30, 31 жовтня) ; листопад – 13 робочих днів (1, 6, 7, 8, 14, 15, 20, 21, 22, 27, 28, 29 листопада) ; грудень – 11 робочих днів (4, 5, 6, 11, 12, 13, 18, 19, 20, 26, 27 грудня) ; січень – 13 робочих днів (2, 3, 9, 10, 15, 16, 17, 22, 23, 24, 29, 30, 31 січня) ; лютий – 12 робочих днів (5, 6, 7, 12, 13, 14, 19, 20, 21, 26, 27, 28 лютого) ; березень – 12 робочих днів (5, 6, 7, 12, 13, 14, 19, 20, 21, 26, 27, 28 березня) ; квітень – 11 робочих днів (2, 3, 4, 10, 11, 16, 17, 18, 23, 24, 25 квітня) ; травень – 11 робочих днів (2, 7, 8, 14, 15, 16, 21, 23, 29, 30 травня) ; червень – 2 робочих дні (4, 5 червня) . Сума середньоденного заробітку позивача складала 223 грн. 35 коп. . Таким чином, у разі задоволення судом позовних вимог позивача про стягнення з товариства на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку станом на 05.06.2018 року (день підписання цього відзиву на позовну заяву) підлягає стягненню з товариства 21441 грн. 60 коп. (складе 96 робочих днів (з 04.10.2017 року (перший робочий день товариства після звільнення позивача) по 05.06.2018 року (день підписання нього відзиву на позовну заяву) х 223 грн. 35 коп. (середньоденна заробітна плата позивача на день звільнення) . Із суми 21441 грн. 60 коп. підлягають утриманню податок з доходів фізичних осіб та військовий збір. Товариство вважає за необхідне повідомити, що численними рішеннями судів різних інстанцій, що набрали законної сили, встановлені обставини дії у товаристві режиму роботи відповідно до наказу від 21.03.2014 року № 75 (понеділок, вівторок, середа) та відповідно до приписів ч. 4 ст. 82 ЦПК України ці обставини не доказуються при розгляді інших справ, в яких бере участь особа (тобто у даному випадку товариство) , щодо якої встановлено ці обставини. Отже, у разі задоволення позовних вимог позивача з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості із заробітної плати у сумі 24991 грн. 83 коп. , сума зазначена після відрахувань податку з доходів фізичних осіб і військового збору та сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка на день підписання нього відзиву на позовну заяву складає 21441 грн. 60 коп. , з послідуючим утриманням податні’ з доходів фізичних осіб та військового збору. При ухваленні рішення у даній справі він просив врахувати вищезазначені заперечення товариства. Розгляд справи просив здійснити без участі представника товариства.

Перевіривши письмові матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом було встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” та наказом по підприємству № 9560/вк від 03.10.2017 року його було звільнено 29.01.2018 року за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником умов колективного договору згідно ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Приписами ст. 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Судом було встановлено, що в день звільнення позивачу в порушення ст. 116 КЗпП України не були виплачені належні суми заробітної плати, що є підставою для стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі, з урахуванням вимог ст. 117 КЗпП України, є підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки.

Відповідно до довідки № 16-07/663 від 04.05.2018 року, виданої Публічним акціонерним товариством “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” , заборгованість з заробітної плати ОСОБА_1 становить 24991,83 грн. . Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складала 223,35 грн. .

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 24991,83 грн. .

Відповідно до наказу № 75 від 21.03.2014 року про встановлення режиму неповного робочого тижня, з 26.05.2014 року на Публічному акціонерному товаристві “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” встановлено триденний неповний робочий тиждень, робочі дні: понеділок, вівторок, середа.

Обчислюючи розмір середньої заробітної плати, яка підлягає стягненню, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, суд не знаходить підстав для звільнення відповідача від сплати середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності його вини у невиплаті належних позивачу сум в день звільнення. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” № 13 від 24.12.1999 року при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівником, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якої пов’язана відповідна виплата.

Згідно п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин) , а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 27918,35 грн. з розрахунку: 223,35 грн. (середньоденна заробітна плата) х 125 (кількість робочих днів з 04.10.2017 року по 10.08.2018 року) , без урахування податків, які підлягають стягненню в обов’язковому порядку.

Згідно вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у сумі 704,80 грн. .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 116, 117 КЗпП; ст. ст. 265 – 268, 430 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, ЄДРПОУ 05747991) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі в сумі 24991,83 грн. .

Стягнути з публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, ЄДРПОУ 05747991) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 27918,35 грн. , з послідуючим утриманням всіх податків та обов’язкових платежів.

Допустити негайне виконання рішення в частині присудження ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1) виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Стягнути з публічного акціонерного товариства “Сумське машинобудівне науково-виробниче об’єднання” (40004, м. Суми, вул. Горького, 58, ЄДРПОУ 05747991) в дохід держави судовий збір в розмірі 704,80 грн. .

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий: І.Г. Бичков