Постанова № 75814236, 07.08.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2018 року

м. Рівне

Справа № 569/9310/18

Провадження № 22-ц/787/1279/2018

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Ковальчук Н. М.

суддів: Боймиструка С. В., Бондаренко Н. В.,

секретар судового засідання - Шептицька С. С.

учасники справи:

позивач - Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого

комітету Рівненської міської ради;

відповідач - ОСОБА_1;

відповідач - Комунальне підприємство «Сарненське бюро технічної інвентаризації»

Сарненської міської ради;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальність «Старе місто-1919»

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 23 травня 2018 року у складі судді Кучиної Н.Г.,

в с т а н о в и в :

Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, Комунального підприємства «Сарненське бюро технічної інвентаризації» Сарненської районної ради, Товариство з обмеженою відповідальністю «Старе місто-1915» про скасування рішень про державну реєстрацію прав, зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 23 травня 2018 року відмовлено у відкритті провадження за даною скаргою.

Ухвала суду першої інстанції вмотивована тим, що даний спір не є приватно-правовим та право позивача з приводу спору щодо скасування рішень про державну реєстрацію підлягає захисту в порядку адміністративного судочинства. Судом взято до уваги, що у справі дослідженню підлягають виключно владні, управлінські рішення та дії Держреєстратора, який у межах спірних правовідносин діє як суб'єкт владних повноважень, а відтак спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Вважаючи ухвалу суду незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповним з'ясуванням обставин справи, Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого комітету Рівненської міської ради оскаржило її в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі пояснює, що місцевим судом при вирішенні питання про розмежування компетенції суду щодо розгляду справи застосовано виключно формальний критерій - встановлення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у ній суб'єкта владних повноважень). Доводить, що такий підхід є хибним, а визначальною ознакою для правильного вирішення є характер правовідносин, із яких виник спір. Додає, що адміністративне судочинство орієнтоване на захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, а також юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень, натомість суб'єкти владних повноважень обмежені у своїй правомочності на звернення до адміністративного суду в якості позивача, оскільки наділені таким правом виключно у випадках, передбачених Конституцією та Законами України (ч.4 ст. 5 КАС України). Стверджує, що оскільки Управління визначило правовими підставами звернення до суду з даним позовом нормативно-правові акти, які не містять приписів щодо розгляду такої категорії справ у порядку адміністративного судочинства, а також зважаючи на той факт, що спір пов'язаний із вирішенням питання щодо речового права відповідача, зокрема правомірності здійснення ним правомочностей власника самочинно реконструйованого приміщення, тому він підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. З наведених міркувань просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1, КП «Сарненське бюро технічної інвентаризації» Сарненської районної ради, ТзОВ «Старе місто-1915» про скасування рішень про державну реєстрацію прав, зобов'язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову.

Відмовляючи у відкритті провадження, місцевий суд цілком вірно виходив з того, що спір не є приватно-правовим, а оскільки предметом оскарження у ньому є правовідносини з приводу скасування рішення про державну реєстрацію прав, то спір є публічно-правовим і належить до юрисдикції адміністративних судів та підлягає до розгляду в порядку адміністративного судочинства шляхом пред'явлення до суду адміністративного позову.

На підтвердження такого висновку в оскаржуваній ухвалі наведені необхідні доводи і обґрунтування, які спростовують покликання апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням.

Оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням органом державної влади своїх контролюючих функцій у сфері містобудівної діяльності, цей спір необхідно розглядати в порядку адміністративного судочинства з метою з'ясування та надання оцінки правомірності дій такого органу державної влади, адже здійснення державного контролю означає обов'язковість прийнятих за його результатами рішень для підконтрольного суб'єкта, що свідчить про владно-управлінський характер, а отже і публічно-правову природу таких правовідносин.

Крім того, звертаючись із таким позовом, суб'єкт владних повноважень у цьому випадку діє з метою захисту від можливих порушень прав та інтересів невизначеного кола осіб і запобігання можливим суспільно значимим несприятливим наслідкам порушення відповідних норм і правил, а не з метою захисту приватного інтересу.

Відповідно до частини третьої статті 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Вимоги особи, яка самочинно збудувала нерухоме майно, або заінтересованої особи, що не пов'язані з правом власності на ці будівлі, зокрема, про визнання права на матеріали, одержані під час їх знесення, підлягають розгляду судами на загальних підставах.

Самочинне будівництво в цьому випадку є юридичним фактом, відповідною дією, яка спрямована на певні об'єкти, щодо яких така дія вчиняється, у тому числі змінюється їх склад та характеристики.

Суб'єкти відповідних правовідносин вступають у відносини між собою з приводу різних об'єктів матеріального світу. Щодо одних і тих самих об'єктів матеріального світу можуть складатися різні види правовідносин.

У цьому випадку суб'єкт владних повноважень перебуває з особою, яка здійснила самочинне будівництво, у адміністративних відносинах, оскільки діє на виконання своїх владних управлінських функцій, спрямованих на захист суспільних інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 22 травня 2018 року по справі № 826/4089/16 дійшла висновку, що спір, який є предметом даного розгляду, не пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, що реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції стосовно виявлення факту самочинного будівництва та усунення порушень шляхом знесення самочинно збудованих об'єктів містобудування. Справа за позовом такого суб'єкта належить до компетенції адміністративних судів.

Наведене спростовує доводи скаржника про приватноправовий характер цього спору.

Норми процесуального права передбачають, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б заслуговували на увагу і спростовували висновки суду, апелянтом не надано.

За наведених обставин, апеляційного суду приходить до переконання про те, що оскаржувана ухвала постановлена місцевим судом з дотриманням норм процесуального права, які діяли на момент її винесення, судом першої інстанції в повній мірі з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 23 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 09 серпня 2018 року.

Головуючий суддя Ковальчук Н. М.

Судді: Боймиструк С. В.

Бондаренко Н. В.