Ухвала суду № 75812612, 09.08.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/10225/18

Провадження № 1-кс/520/3394/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2018 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Чаплицький В.В., при секретарі судового засідання Марченко Я.А., за участю прокурора Толпиго Д.М., власника майна - ОСОБА_1, розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого СВ Таїровського ВП Київського ВП в місті Одеса ГУНП в Одеській області ОСОБА_2, погодженого з прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12018161480002216 від 08.08.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

08.08.2018 року в провадження слідчого судді надійшло клопотання про арешт майна.

Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що 07.08.2018 року до чергової частини Таїровського відділення поліції Київського відділу поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області, надійшла заява від ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який просить прийняти міри до невстановленої особи, яка 11.07.2018 року, перебуваючи за адресою: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 51, таємно заволоділа його автомобілем марки «ОСОБА_4 ЕВОГ», синього кольору, державний номер НОМЕР_1, він-код SALVA1BD4CH601967.

Слідчий звертається з клопотанням про накладення арешту на майно, обґрунтовуючи клопотання необхідністю забезпечення збереження речових доказів.

В судовому засіданні прокурор клопотання про накладення арешту майна на тимчасово вилучене майно підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.

Власник майна в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував вказавши, що бажає користуватися транспортним засобом та готовий надати його для проведення експертизи.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Згідно клопотання сторони обвинувачення, необхідність в накладенні арешту майна обумовлюється метою забезпечення збереження речових доказів. Разом з тим, стороною обвинувачення до матеріалів клопотання не було долучено доказів, які б підтверджували, що тимчасово вилучений автомобіль визнаний речовим доказом в рамках кримінального провадження №12018161480002216 від 08.08.2018 року.

Як вбачається з матеріалів клопотання, відомості до ЄРДР були внесені на підставі заяви ОСОБА_1, який згідно матеріалів клопотання являється власником тимчасово вилученого транспортного засобу та потерпілим в рамках кримінального провадження №12018161480002216 від 08.08.2018 року.

Як вбачається з протоколу огляду місця події від 07.08.2018 року, автомобіль, з заявою про викрадення якого до правоохоронних органів звернувся ОСОБА_1 був тимчасово вилучений.

В судовому засіданні власник майна заперечував проти накладення арешту майна на його транспортний засіб, вказавши, що готовий надавати такий автомобіль для проведення експертних досліджень.

З огляду на викладене, слідчий суддя приходить до переконання, що оскільки власник майна заперечує проти накладення арешту майна, разом з тим готовий надавати автомобіль для проведення експертних досліджень, в цілому, викрадений згідно матеріалів клопотання транспортний засіб на даний час виявлений та вилучений, останній може бути повернутий його законному власнику, необхідності в дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна на даний час не має, а тому, клопотання сторони обвинувачення задоволенню не підлягає.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання слідчого СВ Таїровського ВП Київського ВП в місті Одеса ГУНП в Одеській області ОСОБА_2, погодженого з прокурором Одеської місцевої прокуратури №1 ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12018161480002216 від 08.08.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України– відмовити.

Тимчасово вилучений автомобіль марки «ОСОБА_4 ЕВОГ», синього кольору, він-код SALVA1BD4CH601967 – повернути власнику.

Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти діб з дня її проголошення до апеляційного суду Одеської області.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.