Постанова № 75812237, 10.08.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/9057/18

Провадження № 3/520/4874/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.08.2018 року суддя Київського районного суду м.Одеси Галій С.П., з участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши матеріали, які надішли з Головного управління держпраці в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, фізичної особи–підприємця, прож: ІНФОРМАЦІЯ_2 за ст.41 ч.3 КУпАП,

встановив:

В провадження Київського райсуду м.Одеси надійшов протокол про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст.41 ч.3 КпАП України.

В протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 за період ведення підприємницької діяльності з 18.06.2014 року по 14.05.2018 року порушував законодавство про працю в частині належного оформлення трудових відносин з найманими працівниками, що зазначено в акті інспекційного відвідування від 14.05.2018 року №ОД219/941/АВ та передбачає відповідальність за ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: виявлено факти підмини трудових договорів на цивільно-правові між роботодавцййем ФОП ОСОБА_2 та працівниками зазначеними у наступних цивільно-правових договорах: ОСОБА_3, договір від 19.03.2018 року, ОСОБА_4, договір від 26.03.2018 року. В порушення вимог ст.ст.21,24 КЗпП України ФОП ОСОБА_2 приховав реальний характер правового статусу вищенаведених осіб, що призвело до фактичного приховування трудових відносин.

В судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що з протоколом, складеним відносно нього він не згоден, адміністративного правопорушення не вчиняв.

Він, як фізична особа-підприємець здійснює підприємницьку діяльність в ссалоні краси «Золотовласка» за адресою: м.Одеса, вул.Ак.Корольова, 27. У штаті є працівники, які працюють на постійній основі на підставі трудових договорів, які укладені належним чином.

У зв’язку із великою кількістю клієнтів у салоні, в період часу в березні 2018 року, з метою не втратити постійних клієнтів ним на підставі ст.901-907 ЦК України були укладені цивільно-правові договори про надання послуг з ОСОБА_4 та ОСОБА_3, яким на підставі зазначених договорів було замовлено виконання певних послуг, які не носили постійний, системний характер, а були разовими у разі необхідності.

За вказаними договорами зазначені працівники не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку, вони самі організовували свою роботу і виконували її на власний ризик, трудові функції виконували разово, після закінчення виконання визначеного вказаними договорами завдання, трудова діяльність робітників з ФОП ОСОБА_2 припинилася.

Надання зазначених послуг було належним чином оформлене актом прийняття-передачі наданих послуг, які є в матеріалах справи, а також була здійснена оплата наданих послуг. Крім того, ним належним чином була подана відповідна звітність до податкової інспекції та сплачені податки відповідно до платіжних доручень №221056, №221064.

Після закінчення дії договору про надання послуг ОСОБА_4 виявила бажання поступити у штат на постійну роботу, тому на підставі її заяви вона 30.03.2018 року булла прийнята на постійну роботу на підставі трудового договору, про що ним належним чином було надано повідомлення про прийняття на роботу.

Просить суд відмовити у притягненні його до адміністративної відповідальності, оскільки він не вчиняв адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні допитана у якості свідка ОСОБА_4 повністю підтвердила пояснення ОСОБА_2 в частині їх правовідносин з ФОП ОСОБА_2 та пояснила, що дійсно вона надавала періодичні послуги в салоні краси на підставі цивільно-правового договору з ФОП ОСОБА_2 Вона не знаходилась у штаті, тривалість робочого дня не був встановлений, вона надавала послуги тільки у разі необхідності, за що отримувала винагороду від ФОП ОСОБА_2 Інспектор управління держпраці надав їй бланк заяви для заповнення та за його вимогою вона заповнила цей бланк, вказавши в бланці заяви про те, що графік її роботи є «скользящим», маючи на увазі, що вона не працює повний робочий день в салоні краси, а виконує послуги тільки у разі необхідності на замовлення, тому у бланці заяви вона вказала, що періодичність та місце отримання виплати заробітної плати їй невідома, оскільки вона отримувала винагороду за конкретно надану послугу.

Згодом вона написала заяву про прийняття на роботу та на підставі наказу була прийнята на постійну роботу до ФОП ОСОБА_2

Ст.280 КУпАП передбачені обставини, що підлягають з’ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в тому числі: чи підлягає особа адміністративній відповідальності, чи винна дана особа у вчиненні правопорушення.

У відповідності зі ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку суддя встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в його вчиненні та інші обставини, які мають значення для правильного розгляду справи.

На підставі ст.252 КУпАП оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст.129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Об'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.41 КУпАП є суспільні відносини у сфері охорони права громадян на працю, на оплату праці, на охорону праці та інших прав у трудовій сфері.

Об'єктивна сторона правопорушення може виражатися у вчиненні таких дій: порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата заробітної плати не в повному обсязі, інші порушення вимог законодавства про працю, порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці.

Відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Цивільно-правовий договір це угода між сторонами: громадянином і підприємством (організацією тощо) на виконання певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Згідно ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовним зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що працівники ОСОБА_4 та ОСОБА_3 надавали ФОП ОСОБА_2 певну послугу тимчасово за цивільно-правовими договорами.

Основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Предметом трудових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.

Згідно договорам про надання послуг між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від 26.03.2018 року та між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 19.03.2018 року, ці договори не носять характеру трудового договору і на них не поширюється дія норм трудового законодавства. Згідно вказаним договорам за надані послуги ФОП ОСОБА_2 сплачує винагороду, розмір якої зазначається в підпункті 2.1 пункту 2 Цивільно-правової угоди.

Таким чином, предметом вказаних договорів про надання послуг є виконання працівниками певного визначеного обсягу роботи, за наслідками виконання якої замовник зобов'язувався оплатити виконавцям виконану ними роботу, тобто, предметом є кінцевий результат, а не процес праці. Метою цього договору є отримання певного матеріального результату. За цими договорами працівники не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку, вони самі організовували свою роботу і виконували її на власний ризик, трудові функції виконували разово, так як після закінчення виконання визначеного вказаними договорами завдання, трудова діяльність робітників з ФОП ОСОБА_2 припинилася.

З пояснень в судовому засіданні ОСОБА_2, ОСОБА_4 та досліджених судом документів: копій договорів про надання послуг між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 від 26.03.2018 року та між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 19.03.2018 року; актів прийому наданих послуг до цивільно-правового договору № 1 від 31.03.2018 року, №2 від 31.03.2018 року; платіжних доручень №221053 та №221064 від 06.044.2018 року про сплату ФОП ОСОБА_2 ЄСВ 22% за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за березень 2018 року, повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_4 на підставі наказу №3 від 30.03.2018 року вбачається, що у правовідносинах між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і ОСОБА_3, як сторонами договорів про надання послуг, містяться ознаки характерні саме цивільно-правовим відносинам між роботодавцем та найманими працівниками, встановлено визначений обсяг виконання робіт та її кінцевий результат.

При викладених обставинах, суд приходить до висновку, що за своїм змістом договори про надання послуг з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є цивільно-правовими договорами, тому висновки, викладені в акті перевірки та протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають фактичним обставинам правовідносин між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і ОСОБА_3

Крім того, ч.3 ст.41 КУпАП не передбачено притягнення до адміністративної відповідальності за факти підмини трудових договорів на цивільно-правові та приховування реального характеру правового статусу осіб, що призвело до фактичного приховування трудових відносин, як це вказано у протоколі про адміністративного правопорушення, як суть адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП.

При викладених обставинах, суд приходить до висновку, що згідно досліджених судом матеріалів в діях ОСОБА_2 відсутні порушення статей 21, 24 Кодексу законів про працю України, відсутні факти допуску працівників до роботи без належного оформлення трудового договору, тобто в діях ОСОБА_2 відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП.

Відповідно до ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження у справі не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в зв’язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

У зв'язку з чим, необхідно відмовити в притягненні ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, провадження по справі закрити.

Керуючись ст.ст. 251, 252 , 256 , 268 , 245 , 278 , 280 , 247п.1 КУпАП, суддя

П о с т а н о в и в

В притягненні ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.41ч.3 КУпАП – відмовити.

Провадження у справі закрити.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 діб до апеляційного суду Одеської області.

Суддя Галій С. П.