Рішення № 75812099, 09.08.2018, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

09.08.2018

Справа № 521/19624/17

Провадження № 2/497/419/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.08.2018 року м.Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Кодінцевої С.В.,

за участю секретаря – Ковтун О.І.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Болград цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути на його користь з відповідача суму заборгованості у розмірі 49 249.65 гривен та суму судових витрат у розмірі 640.00 гривен судового збору.

Свої вимоги мотивує тим, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси у справі № 2-5078/2009 за його позовом, ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, суд вимоги задовольнив, та стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 16 965.00 гривен, а також три відсотки річних від простроченої суми, що в цілому складає 17 373.08 гривен та судовий збір у сумі 174.00 гривен та витрати на ІТЗ в сумі 250.00 гривен. Таким чином сума боргу складає 17 797.08 гривен.

По сьогоднішній день відповідач борг не сплатив.

Відповідач на протязі тривалого часу (майже 9 років) не повертає позивачу суму коштів, які він надав йому у борг та не виконує рішення суду. В зв’язку з невиконанням зобов’язання, з відповідача підлягає стягненню індекс інфляції, а також 3% річних.

Здійснивши розрахунок, позивач просив стягнути з відповідача індекс інфляції за період з 01.09.2009 року по 01.08.2017 року та 3% річних від суми заборгованості, що становить 48 609.65 гривен.(255.8 х 17 373.00 гривен + 4 169.52 гривен).

Позивач, який зареєстрований і постійно проживає в м. Одеса, в судове засідання не з’явився, повідомлений належним чином, про що в справі є відповідні докази (а.с.28, 29, 40, 42, 50). Подав заяву про підтримання позовних вимог, задоволення їх у повному обсязі та розгляд справи у його відсутність в заочному порядку (а.с.56).

Відповідач в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлявся за адресою свого постійного місця реєстрації: вул. Попова, буд. 7, с. Василівка, Болградський район, Одеська область (а.с.28,30,32,34,43), що підтверджується довідкою Відділу адресно-довідкової роботи Головного управління державної міграційної служби України в Одеській області (а.с.26).

Суд направляв повідомлення про виклик в судове засідання на 22.05.2018 року, 12.07.2-18 року, 09.08.2018 року, однак усі поштові листи повернулися до суду без вручення з відмітками: «адресат вибув» (а.с.30-31), «за закінченням терміну зберігання» (а.с.34-35), «неправильно зазначена адреса» (а.с.43), «адресат вибув» (а.с.53-54).

Згідно ст.128 ЦПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою (ч.2).

Днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про … про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (ч.8 п.4).

Надалі суд повідомляв відповідача про час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на веб-порталі судової влади України за веб-адресою: http://bg.od.court.gov.ua/sud1507/ (а.с.51).

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач по справі повідомлений належним чином про час та місце розгляду даної справи. Будь-яких заяв, заперечень, відзиву щодо спростування доводів, викладених в позовній заяві, до суду наданих ним не було.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачів, які не вчиняють дій щодо участі у розгляді справи.

Верховний Суд також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету ОСОБА_3 Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України (а.с.56).

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що рішенням від 22 вересня 2009 року Малиновського районного суду м. Одеси (справа № 2-5078/2009 року) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, позовні вимоги задоволено, та на користь ОСОБА_1 було стягнуто суму боргу у розмірі 17 373.08 гривен.

Частиною 1 ст. 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України, - і за її межами.

Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

До теперішнього часу відповідачем рішення суду не виконано, та борг в розмірі 17373.08 гривен не сплачено.

Згідно частин першої, другої статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

За змістом частини першої, другої статті 207 Цивільного процесуального кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, а й передачі грошової суми позичальнику.

Укладення договору позики між позивачем і відповідачем підтверджується розпискою від 04.06.2008 року (а.с.8), та рішенням суду (а.с.5).

До аналогічного висновку ВСУ приходив також раніше у Постанові ВСУ від 18.09.2013 року по справі № 6-63цс13 (№ в ЄДРСР 33770795), у Постанові ВСУ від 11.11.2015 року по справі № 6-1967цс15 (№ в ЄДРСР 53537454).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом частини першої, другої статті 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі; зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до частини першої, другої статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно частини першої, другої статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно частин першої, другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд України у Постанові від 19.10.2016 року по справі № 6-2129цс16 (№ в ЄДРСР 62126268), підводячи підсумок відповідальності боржника перед кредитором, в разі несвоєчасного повернення позики конкретизував складові його боргу, висловив наступну правову позицію.

У разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме:

1.Суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання;

2.Проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами;

3.Три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

При цьому індекс інфляції, 3% річних від простроченої суми (стаття 625 ЦК України) та проценти за позикою (стаття 1048 ЦК України) підлягають сплаті до моменту фактичного повернення боргу.

Щодо вимоги про стягнення коштів з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення повернення позики, суд зазначає наступне.

Суд приймає до уваги висновок Верховного Суду України, викладений у Постановах від 21.12.2016 року по справі №6-1672цс16 (№ 537/5098/15-ц, № в ЄДРСР 63839779), від 01.03.2017 року по справі № 6-284цс17, який зазначив, що у випадку порушення грошового зобов’язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

ВСУ виходить з того, що відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом статті 1 Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України -гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов’язання, визначеного у гривнях.

Таким чином, суд вважає встановленим порушення відповідачем взятих на себе зобов’язань за вказаним договором, оскільки станом на час розгляду справи судом і постановлення рішення судом, відповідач позику не повернув, рішення суду від 22.09.2009 року не виконав, та не надав суду жодних доказів на спростування наявності заборгованості, в зв’язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3% річних, що становить 48609.65 гривен.

У відповідності до положень ст.ст.13, 81, 83 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Згідно ст.82 ч.1 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Докази, що не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення(стаття 229 ЦПК України).

Суд розглядає справу дотримуючись принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства, оцінюючи докази у справі у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням згідно ст. 229 ЦПК України, захищаючи порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб згідно ст. 2 ЦПК України.

При розгляді даної справи предмет доказування доведений позивачем відповідними доказами, при чому, їх аналіз дозволяє зробити висновок про те, що вони є належними, допустимими та достовірними як кожний окремо, так і у взаємному зв’язку у їх сукупності.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: - пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Позивачем надано докази сплати ним судового збору на суму 640.00 гривен (а.с.1). Згідно положень ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача судовий збір у розмірі 640.00 гривен.

Керуючись ст.ст.4, 10, 13, 76-81, 83, 95, 247 ч.2, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії КМ №782230 виданий 11.06.2012 року Болградським РВ УМВС України в Одеській області, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, суму боргу за період з 01.09.2009 року по 01.08.2017 року з урахування індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми, що в цілому складає: 48 609.65 гривен (сорок вісім тисяч шістсот дев’ять гривен шістдесят п’ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії КМ №782230 виданий 11.06.2012 року Болградським РВ УМВС України в Одеській області, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640.00 гривен (шістсот сорок гривен).

Відповідачам, які не з’явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя С.В.Кодінцева