Постанова № 75811205, 09.08.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №484/2701/16-ц 09.08.2018

Провадження №22-ц/784/1286/18

Справа № 484/2701/16-ц Головуючий суду першої інстанції Максютенко О.А.

Провадження № 22ц/ 784/1286/18 Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 серпня 2018 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів: Прокопчук Л.М., Самчишиної Н.В.,

із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,

за участю представника стягувача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 8 червня 2018 року постановлену під головуванням судді Максютенко О.А. в залі судового засідання в м. Первомайськ, за заявою ОСОБА_4 про відстрочку виконання судового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Миколаївського обласного центру зайнятості про визнання незаконним і скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

23 квітня 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з заявою про відстрочку виконання постанови Верховного суду від 25 січня 2018 року у цивільній справі за його позовом до Миколаївського обласного центру зайнятості про визнання незаконним і скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності та відшкодування моральної шкоди в частині стягнення з нього на користь Миколаївського обласного центру зайнятості судового збору.

Заяву обґрунтовував тим, що на даний час перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у зв'язку з чим отримує соціальну допомогу. Інших доходів у нього немає, в сім'ї зростає малолітня дитина, працевлаштований тільки один із батьків (його дружина), тому матеріальний стан сім'ї є незадовільним, а сума стягнення є значною для сімейного бюджету. За заявою стягувача Державною виконавчою службою відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання судового рішення про стягнення з нього 1 653 грн. 60 коп. Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_4 просив в порядку ст. 435 ЦПК України відстрочити виконання рішення суду на один рік.

Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 8 червня 2018 року в задоволенні заяви відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні вказаної заяви, місцевий суд виходив із того, що зазначені боржником обставини не є такими, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконання судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим. Також боржником не надано відповідних доказів на підтвердження свого скрутного матеріального становища та відсутності джерела доходів.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою місцевого суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просив суд її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву про відстрочку виконання рішення суду, посилаючись та те, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи та не надав їм належної оцінки.

Свої доводи скаржник мотивував тим, що при розгляді справи суд не врахував, що стягувач є його роботодавцем, якому достеменно відоме про відсутність у нього доходів, а також сам факт догляду його за дитиною, яка має вік півтора року, унеможливлює будь-які варіанти заробітку та інших джерел доходів. Крім того, позиція стягувача щодо термінової сплати боргу носить упереджений особистий характер, викликаний зведенням особистих рахунків, пов'язаний з оскарженням притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення.

У відзиві на апеляційну скаргу Миколаївський обласний центр зайнятості не погодився з доводами скарги, посилаючись на те, що боржником не надано до суду відповідних доказів, що підтверджують незадовільне матеріальне становище його особисто та його сім'ї, а також інші життєві обставини, що ускладнюють виконання судового рішення. Крім того, боржник ухиляється від надання будь-яких пояснень державному виконавцю щодо виконання судового рішення, а також не звертався до останнього з заявою про повідомлення обставин, які є підставою для відстрочки виконання судового рішення відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 9 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України N 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - ЦПК України) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із ч. 3 ст. 3 Цивільного процесуального Кодексу України в редакції Закону України № 2147-УШ від 3 жовтня 2017 року, що набув чинності 15 грудня 2017 року, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

Із практики Європейського Суду випливає, що судовий розгляд визначається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у справі, в тому числі й на стадії виконання рішення. Право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого ст. 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду (Рішення у справі «Шмалько проти України від 20 липня 2004 року).

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Отже, при набранні рішенням законної сили воно є обов'язковим до виконання на всій території України, а державна виконавча служба, як орган примусового виконання, зобов'язана прийняти всі необхідна заходи для його виконання.

Згідно із ст. 1 Закону «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій органів та посадових осіб, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як встановлено судом, 27 вересня 2016 року рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області в задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування наказу про оголошення догани та стягнення моральної шкоди відмовлено.

Рішенням суду апеляційної інстанції від 21 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Постановою Верховного Суду від 25 січня 2018 року рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 21 листопада 2016 року скасовано, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 27 вересня 2016 року залишено в силі. Крім того, понесені Миколаївським обласним центром зайнятості судові витрати за подання касаційної скарги в розмірі 1 653 грн. 60 коп. покладені на позивача (а.с.159-163).

На виконання судового рішення в частині стягнення судового збору районним судом 11 квітня 2004 року видано виконавчий лист (т. 1 а.с. 293).

За заявою стягувача - Миколаївського обласного центру зайнятості про примусове виконання рішення державним виконавцем Первомайського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області 16 квітня відкрито виконавче провадження за вказаним виконавчим документом (т. 1 а.с. 294, 295).

Відповідно до наказу Миколаївського обласного центру зайнятості від 19 січня 2018 року ОСОБА_4, директору Первомайського МРЦЗ, надана соціальна відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (т.1 а.с. 271). При цьому за довідкою Первомайської районної ради матір дитини ОСОБА_5 стала до виконання обов'язків начальника відділу правового забезпечення до закінчення строку відпустки по догляду за дитиною до трирічного віку (т. 1 а.с. 286).

В силу ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 26 грудня 2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» при вирішення заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Отже, закон пов'язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення суду лише з об'єктивними обставинами, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, що носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб.

Заявником не наведено у заяві про відстрочку виконання рішення суду обставин, які мають характер особливих або виняткових, оскільки обставини, на які послався заявник, такого характеру не носять, а тому і не можуть бути прийняті судом до уваги для надання відстрочки виконання рішення суду.

Таких обставин не наведено заявником і суду апеляційної інстанції.

Скрутне матеріальне становище не завжди має характер особливих або виняткових обставин. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішення суду. На підтвердження обставин, які б свідчили про абсолютну неможливість виконання рішення суду, заявник будь-яких доказів не надав.

Враховуючи викладене, ту обставину, що судове рішення є обов'язковим для виконання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що правові підстави для задоволення заяви відсутні.

Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за наслідками розгляду скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала постановлена судом на підставі наявних у справі доказів з додержанням вимог закону. Судом правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлені дійсні обставини справи, вірно застосовано процесуальний закон та дотримана процедура розгляду справи, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали відсутні.

Керуючись ст. ст. 374, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 8 червня 2018 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Л.М. Царюк

Судді Л.М. Прокопчук

Н.В. Самчишина

Повний текст постанови складено 10 серпня 2018 року.