Рішення № 75810751, 17.07.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

17.07.2018

Справа №489/694/18

Провадження №2/489/1126/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року м. Миколаїв

Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

головуючого – судді Рум’янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань – ОСОБА_2

за участю: позивача – ОСОБА_3, представника позивача – ОСОБА_4, відповідача – ОСОБА_5, представника відповідача – ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7, публічного акціонерного товариства «ОСОБА_8 Україна», третя особа – приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення: з відповідача публічного акціонерного товариства «САН ОСОБА_8» матеріальної шкоди в розмірі 59026,15 грн. завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, витрат на правову допомогу в сумі 2000,00 грн.; з відповідача ОСОБА_7: моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.; з відповідачів в солідарному порядку судовий збір в сумі 1410,00 грн.

Відповідачем «ОСОБА_8 інбев України» було подано відзив на позовну заяву, згідно якої він заперечує проти позову в повному обсязі. Посилався на те, що ремонт транспортного засобу зроблений установою, яка законодавством не передбачена організаційно-правовою формою як юридична особа. Ввадає акт виконаних робіт від 08.12.2017 року неналежним доказом, оскільки він виданий неіснуючою особою Станцією технічного обслуговування «Автомир». Розрахунковий документ на думку відповідача не відповідає чинному законодавству та не підтверджує факт оплати позивачам коштів за ремонт автомобіля.

У відповіді на відзив позивач послався на документи надані на адвокатський запит ТОВ «Автодом-Н». Просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_7 правом на подання відзиву не скористався.

З’ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

10 листопада 2017 року о 18:30 годині в місті ОСОБА_1 по вилиці Космонавтів, 73-А, водій ОСОБА_7, керуючи транспортним засобом Шкода, державний номер НОМЕР_1, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався дистанції та допустив зіткнення з транспортним засобом Сітроен, державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, який зупинився попереду в попутному напрямку, та який в подальшому продовжив самовільний рух та допустив зіткнення з транспортним засобом Мазда, державний номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_9, який зупинився попереду. В наслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки.

Під час оформлення пригоди поліцією водій ОСОБА_7, в поясненнях вказав, що працює водієм публічного акціонерного товариства «САН ІнвБев України» і за товариством закріплено транспортний засіб Шкода Рапід, державний номер НОМЕР_1.

18 грудня 2017 року винесена постанова Ленінського районного суду м. Миколаєва про визнання винним ОСОБА_7 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП та накладення на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн..

На час вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність винного була застрахована у приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» відповідно до полісу.

Позивач звертався з заявою до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про виплату страхового відшкодування.

19 січня 2018 року за вихідним № 17-05/801 направлено на адресу позивача лист та проінформовано про те, що за Договором страхування № АК/3229910/9069/17 від 10.03.2017 р. у сумі 47794,56 грн. буде здійснено на рахунок ОСОБА_3

23 грудня 2017 року позивачем направлено претензію до відповідачів про отримання різниці вартості між відновлюваним ремонтом та виплатою страхового відшкодування у сумі 56 821,00 грн., матеріальної шкоди, або сплату матеріальної шкоди в сумі 106821,00 грн. за страхове відшкодування, відповідно до актів виконаних робіт СТО «Автомир» (а.с. 20).

26 січня 2017 року від відповідача публічного акціонерного товариства «САН ОСОБА_8 Україна» за вихідним № 35 надана відповідь на претензію, в якій позивачу по справі відмовлено в задоволенні претензії від 22.12.2017 р. про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, посилаючись на те, що до претензії надані незасвідчені фотокопії: акту виконаний робіт №БЕРС-00448 від 27.11.2017 р., який містить перелік запасних частин та матеріалів на загальну суму 86 737,00 грн.; акту виконаних робіт № БЕРС-00463 від 08.12.2017 р. , який містить перелік виконаних робіт на загальну суму 20 084,00 грн.; службового чеку від 08.12.2017 р. на суму 106 821,00 грн.., та не зазначені організаційно-правові форми, найменування чи ідентифікаційний номер суб’єкта господарювання, який видав вказані документи.

Відповідно до: акту виконаних робіт від 27.11.2017 р. № БЕРС-00448 виконання роботи по ремонту автомобіля НОМЕР_4 складає 36737,00 грн.; акту виконаних робіт від 08.12.2017 р. № БЕРС-00463 виконання роботи по ремонту автомобіля НОМЕР_4 складає 20084,00 грн.; видаткової накладної № БЕРС-00448 від 08.12.2017 р. на оплату покупцю № 113 від 27.11.2017 р., - 103473,67 грн., у тому числі ПДВ – 3347,33, всього в сумі 106821,00 грн. (а.с. 9-11).

Учасниками ДТП було виконано всі вимоги чинного законодавства щодо повідомлення страхової компанії, збереження транспортного засобу до огляду його страховиком, тощо.

Страховою компанією виплату страхового відшкодування не виплачені кошти у розмірі 47794,56 грн..

Твердження відповідача що ремонт провівся неналежною юридичною особою та те що розрахунковий документ не підтверджує спалту позивачем коштів, спростовуються наданими представником позивача документами, зокрема: відповіддю директора ТОВ «АВТОДОМ-Н» згдіно якої всі ремонтні роботи транспортного засобу ОСОБА_3 були виконані на станції технічного обслуговування офіційного ділеру та представника Ситроен в України ТОВ «АВТОДОМ-Н» та оплата за їх виконання була оприбуткована касою підприємства. Надано роз’яснення щодо логотипу «АВТОМИР», представлено акти виконаних робіт

Відповідачем на думку суду не надано жодного належного та допустимого доказу у спростування безпідставності вимог позивача щодо стягнення матеріальної шкоди у заявленому розмірі, тоді як позивачем надано докази у підтвердження понесених витрат.

Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У відповідності з п. 1 ч. 2 цієї статті, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

За змістом ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Частиною 2 статті 1187 цього Кодексу передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Верховний Суд України в постанові від 20 січня 2016 року в справі №6-2808цс15 дійшов до висновку, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред’явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, позивач на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 Цивільного кодексу України підстав.

Статтею 1194 ЦК УКраїни встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданної нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням.

Стаття 1192 ЦК УКраїни визаначає, що з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобо'вязати особу, яка завдала шкоду майну відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Згідно із актами виконаних робіт № БЕРС-00448 від 27.11.2017 р, № БЕРС-00463 від 08.12.2017 р., та видаткової накладної №БЕРС-00448 від 08.12.2017 року, матеріальні збитки позивача склали 106821,00 грн. (а.с. 9-11).

Страховою компанією «Провідна», в який був застрахований позивач, відшкодовано страхову виплату у розмірі 47794,56 грн., таким чином різниця між фактично заподіяною шкодою та страховим відшкодуванням склала 59026,15грн.

Приймаючи до уваги те, що відповідачем заподіяна шкода майну позивача, та зважаючи на абсолютне право позивача щодо відшкодування шкоди її заподіювачем, позов підлягає задоволенню.

У відповідності з ч. 1 та ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім’ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз’яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючі надані сторонами докази, пояснення, з огляду на наявність вини відповідача у вчинені ДТП, суд вважає що з ОСОБА_7 на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 1000 грн..

До виплат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України).

Правила визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу визначені статтею 137 Цивільного процесуального кодексу України, якою встановлено, що витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони.

Як вбачається з договору про надання правової допомоги від 19.12.2017 року та додатку №1 до цього договору, ФОП ОСОБА_10 надано такі послуги: проста позовна заява (1000,00 грн.); заява (претензія) (1000,00 грн.) (а.с. 15, 16). На виконання вказаного договору позивачем сплачено 2000,00 грн. витрат на правову допомогу, свідченням чого є квитанція №0.0.953328373.1 від 31.01.2018 року (а.с. 13) та квитанція № 0.0.921875313.1 від 20.12.2017 р. (а.с. 14).

При цьому ОСОБА_10 згідно витягу з реєстру фізичних осіб підприємців, займається діяльністю у сфері права, адвокатом він не являється.

Враховуючі, що позивачем не надано належних та допустимих доказів у підтвердження надання йому правничої допомоги саме адвокатом, вимога про стягнення цих витрат задоволенню не підлягає.

Згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1409 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_7, публічного акціонерного товариства «ОСОБА_8 Україна», третя особа – приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна», про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «ОСОБА_8 Україна» на користь ОСОБА_3 різницю між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням в сумі 59 026 грн. 15 коп. (п’ятдесят дев’ять тисяч двадцять шість гривень 15 копійок).

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) гривен.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 щодо стягнення витрат на правову допомогу – відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «ОСОБА_8 Україна» на користь ОСОБА_3 1409 грн. 60 коп. судового збору.

Позивач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, місце реєстрації: Миколаївська область с. М. Погорелове вул. Шевченко 26.

Відповідач: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, місце проживання: вул. 12-та Поздовжня 5-а кв. 44.

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_8 ІНБЕВ Україна», ЄРДПОУ 30965655, юридична адреса: 03680 м. Київ вул. Фізкультури 30-в.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено скорочене судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 або в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Апеляційного суду Миколаївської області.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ленінського районного

суду міста ОСОБА_1 Рум’янцева

Повний текст судового рішення складено «10» серпня 2018 року.