Постанова № 75810402, 08.08.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 серпня 2018 року м. Кропивницький

справа № 398/3913/16-ц

провадження № 22-ц/781/1404/18

Головуючий у суді І-ї інстанції Бугайченко Т.А.

Апеляційний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С.М., суддів: Дуковського О.Л., Кіселика С.А.,

секретар судового засідання Савченко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 травня 2018 року за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», яке відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 21.05.2018 року №519 змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк»), звернулося в суд із вказаним позовом до ОСОБА_3, правонаступником якого є ОСОБА_2, з урахуванням уточнень (а.с.95), просило стягнути заборгованість за кредитним договором б/н від 18.01.2013 року у розмірі 23 278,67 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 4 895,54 грн.; заборгованості за процентами за користування кредитом - 1 873,70 грн.; пені та комісії - 4 895,50 грн.; штрафу відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди - 11 613,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що між позивачем та ОСОБА_3 18.01.2013 року було укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карток, згідно якої він отримав кредит у розмірі 4 895,53 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У порушення умов договору ОСОБА_3 зобов'язання за кредитним договором не виконав і станом на 02.11.2016 року виникла вказана заборгованість - 23 278,67 грн.

17 січня 2017 року відповідач ОСОБА_3 помер (а.с.62).

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2017 року як правонаступника відповідача залучено його спадкоємця - ОСОБА_2 (а.с.88, 90).

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 травня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 18.01.2013 року в сумі 11 664 грн. 74 коп., із них: заборгованість за кредитом - 4 895,54 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 1 873,70 грн.; 4895,50 грн. - пеня. В іншій частині вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначено, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.

Заявник звертає увагу на те, що оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України щодо обов'язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

Вважає, що звернення до суду кредитора спадкодавця з позовом до спадкоємців про стягнення заборгованості за договорами кредиту не може вважатися належним способом захисту порушеного права кредитора, оскільки правовідносини між кредитором ПАТ КБ «Приватбанк» і позичальником ОСОБА_3 припинилися у зв'язку зі смертю останнього, а його спадкоємець - ОСОБА_2 стороною кредитного договору не був. На правовідносини між кредитором і спадкоємцями позичальника не поширюються норми закону, які врегульовують загальні наслідки невиконання стороною договірних зобов'язань, зокрема право на пред'явлення в судовому порядку вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стверджує, що за життя з ОСОБА_3 пеня у розмірі 4895, 50 грн. за рішенням суду не стягувались, тому відповідно до ч. 3 ст. 1231 ЦК України обов'язок по сплаті неустойки (штрафу, пені) не перейшов до спадкоємця боржника - ОСОБА_2, а висновок суду про задоволення вимог банку у цій частині ґрунтується на неправильному застосуванні до спірних правовідносин вказаних норм матеріального права.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

ОСОБА_2в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України.

АТ КБ «Приватбанк» надало заяву про розгляд справи за відсутності їх представника.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам процесуального права.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом встановлено, що 16.04.2008 року ОСОБА_3 звернувся до ПАТ КБ «Приват Банк», який змінив назву на АТ КБ «Приват Банк», із заявою про надання йому кредиту в сумі 1976,64 грн., та отримав кредитну картку, що підтверджується його особистим підписом (а.с.5).

Згідно копії Генеральної угоди від 18.01.2013 року укладеної між ПАТ КБ «Приват Банк», який змінив назву на АТ КБ «Приват Банк», та ОСОБА_3, останній погодився на умови Генеральної угоди запропонованої банком та вказав, що він ознайомився і погоджується з умовами та правилами банку(а.с.6).

Згідно ч. 2. ст. 639 ЦК України - якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частина 1 ст. 207 ЦК України встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Стаття 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Суд дійшов правильного висновку, що під час укладення договору б/н від 18.01.2013 року між ПАТ КБ «Приват Банк», який змінив назву на АТ КБ «Приват Банк», та ОСОБА_3 були дотримані вимоги частин 1 та 2 ст. 207 ЦК України, усі умови договору викладені у письмовій формі на паперових носіях, а сам договір скріплений підписами обох сторін. З врахуванням наведеного, вказаний вище кредитний договір складається із генеральної угоди, умов та правил надання банківських послуг.

При оформленні кредиту заява на отримання кредиту, підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п. 1 ст. 30 ЦК України), якою підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами.

Пунктом 2.1.1.2.3 Умов та Правил надання банківських послуг сторони погодили, що після отримання Банком від Клієнта необхідних документів, а також Заяви, Банк проводить перевірку наданих документів і приймає рішення про можливість встановлення кредитного ліміту на кредитну карту. Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і Клієнт дає право Банку у будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) кредитний ліміт.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Пунктами 2.2., 2.8 Генеральної угоди передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених Генеральною угодою, Умовами та правилами надання банківських послуг, більш ніж на 31 день, по зобов'язанням, строк яких не настав, сторони домовились, що строк повернення кредиту рахується 32-ий день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по Кредиту, починається з 32-го дня порушення, рахується простроченою. Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 12201,37 грн. При порушенні позичальником зобов'язань по погашенню кредиту, позичальник сплачує банку пеню, розмір якої встановлений в Умовах і правилах за кожний день прострочки.

Пунктом 2.1.1.12.6.1 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що у разі виникнення прострочених зобов'язань на суму від 100 грн., з врахуванням прострочених зобов'язань передбачених п.п. 2.1.1.12.6.2, 2.1.1.12.8.1 Умов та правил, клієнт виплачує банку пеню, яка розраховується як: пеня = базова процентна ставка по договору / 30 (нараховується за кожен день прострочки кредиту) + 50 грн. (одноразово). Пеня нараховується у день нарахування відсотків за кредитом.

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг (далі - Умови та Правила).

Тобто, Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Статтями 1049, 1054 Цивільного кодексу України, встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

За змістом ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до розрахунку наданого ПАТ КБ «Приват Банк» у зв'язку з невиконанням ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором станом на 02.11.2016 року утворилась заборгованість в розмірі 23 278,67 грн. (а.с.4,45), з яких: заборгованість за кредитом - 4 895,54 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 1 873,70 грн.; заборгованість за пенею - 4 895,50 грн.; штраф відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди - 11 613,93 грн.

У разі порушення боржником зобов'язання він, відповідно до ст. 549, 1050 ЦК України, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по кредитному договору в сумі 4895,54 грн. (одержаних кредитних коштів) та відсотків за користування кредитом із розрахунку 10% річних в сумі 1873,70 грн., що відповідає узгодженим сторонами умовам кредитного договору, викладеним у заяві-анкеті та довідці про умови використання кредитної карти (а.с.5-6) та вимогам ст.ст. 1049, 1054, 1056-1 ЦК України.

Відповідно до статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Суд дійшов правомірного висновку, що нарахування ПАТ КБ «Приват Банк» одночасно пені і штрафу здійснено з недотриманням положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної відповідальності за одне і те саме порушення.

Враховуючи, що за порушення строків погашення заборгованості судом стягується пеня, як вид цивільної відповідальності, не підлягає задоволенню вимога Банку про стягнення штрафу за одне й те ж саме порушення.

Боржник ОСОБА_3 помер 17 січня 2017 року, що підтверджується копією актового запису про смерть № 5 від 23 січня 2017 року, та копією свідоцтва про смерть (а.с.62,76).

Спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 являється ОСОБА_2, що підтверджується копією спадкової справи (а.с.67-82, 128-138).

Відповідно свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 успадкував після смерті ОСОБА_3 земельну ділянку вартістю 94 700 грн. (а.с.170).

Задовольняючи частково позов, суд зазначав, що посилання представника відповідача на порушення позивачем належного способу захисту, порушення строку пред'явлення вимоги до спадкоємця, нарахування штрафу та відсотків, з огляду на відкриття провадження по справі після смерті відповідача, є безпідставним, оскільки позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 до дати його смерті, що стало підставою для залучення судом правонаступника - спадкоємця померлого. Крім того питання про те, на яке майно звертається стягнення, здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» і виключно на те майно, що передане спадкоємцям у натурі.

Судом не взято до уваги також доводи представника відповідача про те, що кредитором не було дотримано вимог ст. 1281 ЦК України, у зв'язку із чим банк на підставі ч. 4 ст. 1281 ЦК України позбавлений права вимоги, адже спакоємець боржника - ОСОБА_2, був залучений до участі у справі в якості правонаступника відповідача в порядку ст. 37 ЦПК України (2004 року в редакції, чинній на час вчинення процесуальної дії).

Встановлено, що ОСОБА_3 помер 17 січня 2017 року, фактично після звернення ПАТ КБ «Приват Банк» до суду з даним позовом (а.с.58,61-62), .

Умовою відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця є факт прийняття спадщини.

Підстав для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідно до статті 617 ЦК України судом не встановлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу (аналогічна норма містилвся в ст. 37 ЦПК України 2004 року (яка застосована судом на час розгляду справи).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги; якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

З аналізу ст. 1282 ЦК України, вбачається, що протягом строків, передбачених частинами 2 і 3 ст. 1281 ЦК, кредитори спадкодавця вправі лише заявити спадкоємцям або нотаріусу за місцем відкриття спадщини про свої претензії. Саме ж задоволення таких вимог відбувається вже після прийняття спадщини спадкоємцями і не раніше спливу шестимісячного строку з дня відкриття спадщини або одержання ними свідоцтва про право на спадщину.

З урахуванням положення статті 1282 ЦК спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

За таких обставин, суд першої інстанції на підставі досліджених і належним чином оцінених доказів (ст. 89 ЦПК України) дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог та обгрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 18.01.2013 року в загальній сумі 11664 грн. 74 коп., з яких: 4 895,54 грн. - заборгованість за кредитом; 1 873,70 грн. - за процентами за користування кредитом; 4895,50 грн. - пеня, встановивши, що розмір заборгованості перед банком складає 11664 грн. 74 коп., а вартість успадкованої ОСОБА_2 після смерті боржника ОСОБА_3 земельної ділянки становить 94700 грн. (а.с.163), що перевищує боргове зобов'язання.

Крім того, суд першої інстанції перевірив доводи відповідача і правильно вважав, що спірна заборгованість по кредиту виникла ще за життя боржника, правонаступником якого є ОСОБА_2

Доводи апеляційної скарги щодо неузгодження між сторонами кредитного договору розміру на порядку нарахування пені відповідно до Умов та правил надання банківських послуг спростовуються п. 2.8 генеральної угоди, текст якої підписаний ОСОБА_3 (а.с.6).

Розглядаючи зазначений позов, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду і переоцінки доказів у справі, які були обгрунтовано викладені у мотивувальній частині оскарженого судового рішення, і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Апеляційний суд Кіровоградської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 травня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня їїприйняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення (постанову) складено 10 серпня 2018 року.

Головуючий: С.М. Єгорова

Судді: О.Л. Дуковський

С.А. Кіселик