Рішення № 75810134, 06.08.2018, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/3719/18

Провадження №2/405/708/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2018 року. Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого судді Іванової Л.А.

при секретарі Береді Я.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницький цивільну справу № 405/3719/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просить розірвати шлюб, укладений між нею та ОСОБА_2, зареєстрований 23 серпня 2013 року у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції, актовий запис № 566; стягнути з ОСОБА_2 на її (позивача) користь аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з дня пред’явлення позову до суду та до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову зазначила, що 23 серпня 2013 року між нею (позивачем) та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який зареєстровано у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис № 566. Від шлюбу мають малолітню дитину – доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2. Крім того, позивач зазначила, що останнім часом спільне життя з відповідачем не склалося, з тих підстав, що між ними перестало існувати взаєморозуміння внаслідок того, що кожен із них має різні погляди на сімейне життя, виховання дитини та ведення спільного господарства, що має істотне значення та суперечить їх інтересам, у зв’язку з чим вони припинили шлюбні стосунки та ведення спільного господарства, підґрунтя до порозуміння, як і відчуття любові та поваги один до одного між ними втрачені. Вважає, що за наведених обставин їх з відповідачем шлюб носить лише формальний характер, подальше його збереження чи примирення неможливі, сім’я фактично розпалася, у зв’язку з чим виникла необхідність в юридичному оформленні розлучення. Окрім того, зазначила, що малолітня дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживає разом з нею (позивачем), при цьому, відповідач належним чином не дбає про дитину, вона (позивач) не має впевненості, що відповідач допомагатиме у вихованні та матеріальному забезпеченні доньки, гарантій у постійній грошовій допомозі також немає, при цьому, матеріальні витрати, що пов’язані з утриманням дитини, а саме: розвитком, вихованням та харчуванням несе вона (позивач) самостійно, що свідчить про те, що відповідач ухиляється від своїх батьківських обов’язків по утриманню доньки, при цьому, отримує щомісячний дохід, а тому має реальну змогу сплачувати аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини його (відповідача) заробітку (доходу) щомісячно.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання надала заяву за вх. № 19899 від 06.08.2018 року про розгляд справи за її відсутності, в якій також зазначила, що позовні вимоги про розірвання шлюбу та стягнення аліментів підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання надав заяву за вх. № 19898 від 06.08.2018 року про розгляд справи за його відсутності, в якій також зазначив, що позовні вимоги про розірвання шлюбу та стягнення аліментів визнає в повному обсязі, проти їх задоволення не заперечує.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Враховуючи подані сторонами заяви, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, не суперечать законодавству, яке регулює сімейні правовідносини, а тому підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що сторони зареєстрували шлюб 23 серпня 2013 року у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис № 566 та видано свідоцтво про шлюб серії І-ОЛ № 070563.

Також встановлено, що від шлюбу сторони мають малолітню дитину – доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що свідчить свідоцтво про народження серії І-ОЛ № 169435, видане Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис № 650.

Батьками дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в свідоцтві про народження зазначені в графі «мати» - ОСОБА_1, в графі «батько» - ОСОБА_2.

Сімейні стосунки між подружжям не склалися, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин та ведення спільного господарства.

За вказаних вище обставин та підстав позову, зазначених позивачем причин для розірвання шлюбу, серед яких позивач зазначила відсутність взаєморозуміння, протилежність поглядів на сімейне життя, виховання дитини та ведення спільного господарства, втрату підґрунтя до порозуміння та відчуття любові та поваги один до одного, суд приходить до висновку, що подальше спільне життя, збереження шлюбу сторін суперечить інтересам подружжя, і, зокрема, позивача, якою пред’явлено позов до суду про розірвання шлюбу з відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно до ч.2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя.

При цьому, судом під час судового розгляду справи з наявних у суду матеріалів не встановлено наявності обставин, визначених ч. 2 ст. 110 СК України, за яких позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлений.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

За викладених обставин, враховуючи фактичні взаємини подружжя, припинення сторонами шлюбно-сімейних відносин, дійсні причини пред’явлення позову про розірвання шлюбу, волевиявлення, як позивача, так і відповідача припинити шлюбні відносини, враховуючи також ту обставину, що рішення позивача про розірвання шлюбу та пред’явлення з цього приводу позову до суду прийнято з усвідомленням нею його наслідків, виходячи при цьому також з відсутності у взаєминах сторін морально-правової основи шлюбу, до якої належать почуття взаємної любові та поваги, взаємодопомоги, взаєморозуміння, довіри, підтримки та піклування, суд дійшов висновку про те, що шлюб між сторонами носить суто формальний характер, подальше спільне життя і збереження шлюбу та шлюбно-сімейних відносин суперечить інтересам подружжя, після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті права сторін, а також права їх малолітньої дитини, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, причому відповідно до ч.1 ст.191 Сімейного кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 року „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 СК України) або в твердій грошовій сумі (ст. 184 СК України), і виплачуються щомісячно. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина, або інші обставини, що мають істотне значення.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що обов’язок утримувати дитину є рівною мірою обов’язком як матері, так і батька, при цьому, припинення фактичних шлюбних відносин між батьками, а так само проживання їх окремо від дитини, - не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від виконання обов’язків щодо останньої, приймаючи до уваги, що дитина знаходиться на утриманні позивача, при цьому, судом під час розгляду справи не встановлено наявності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних осіб, батьків, виконавчих листів, за якими б проводилися стягнення, не можливості сплачувати аліменти, а також інших обставин, визначених ст.182 СК України, які мають прийматися судом до уваги при розгляді питання про стягнення аліментів, приймаючи також до уваги що, відповідач є молодою, здоровою, працездатною особою, та в адресованій на адресу суду заяві позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини в розмірі, визначеному позивачем, визнав, на підставі чого суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення аліментів з відповідача на утримання малолітньої дитини – доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів (заробітку) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, обґрунтовані, ґрунтуються на вимогах закону, в зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в частині суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати, що складаються із судового збору в розмірі 704 грн. 80 коп., понесені позивачем за подання до суду позовної заяви з вимогою про розірвання шлюбу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у зв’язку з чим судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп. підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, враховуючи, що позивач відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору при поданні до суду позову про стягнення аліментів.

Відповідно до ст.ст. 110, 112, 180, 182, 183, 191 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265, 430 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований 23 серпня 2013 року у Центральному відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Кіровоградського міського управління юстиції, про що складено відповідний актовий запис № 566.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_1, судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН НОМЕР_1, на утримання малолітньої дитини – доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів (заробітку) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 12 червня 2018 року, і до досягнення дитиною повноліття, тобто до 02 квітня 2032 року.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь держави судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з підстав, передбачених ч.ч.2, 3 ст.354 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції, яким є апеляційний суд Кіровоградської області, через Ленінський районний суд м. Кіровограда.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда ОСОБА_4