Постанова № 75809781, 30.07.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 456/1599/17 Головуючий у 1 інстанції: Янів Н.М.

Провадження № 22-ц/783/6634/17 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

Категорія: 43

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цапа П.М.

з участю: представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представника ЖБК «Успіх» Жолнович О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 жовтня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до житлово-будівельного кооперативу «Успіх» про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 551 185,64 грн., а саме 117 669,34 грн. - основного боргу, 429 493,10 грн.- пені та 4023,20 грн. - 3% річних та стягнення судових витрат.

Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову ОСОБА_2 до житлово-будівельного кооперативу «Успіх» про стягнення боргу відмовлено.

Рішення в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_2,вважає, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи. В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції порушив норми ст. 204, ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України, оскільки не врахував, що недійсність укладеного між позивачем та відповідачем договору позики прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним. Посилання ж місцевого суду у рішенні від 06.10.2017 на те, що воля сторін договору позики від 28.07.2014 року, ОСОБА_2 та ЖБК «Успіх» була спрямована на внесення коштів для добудови, в тому числі й належної позивачу квартири на виконання рішення загальних зборів ЖБК «Успіх» та умов кооперативного договору, жодним чином не усуває допущеного судом порушення ст. 204, ч.ч. 2, 3 ст. 215 ЦК України у поєднанні із ч. 3 ст. 203, ст. 235 ЦК України, оскільки договір позики від 28.07.2014 року, щодо якого законом прямо не встановлена недійсність, станом на поточну дату ніким у встановленому порядку не оспорювався, в тому числі з підстав його удаваності, а відтак існує не спростована судом презумпція його правомірності. Отже, питання недійсності договору позики від 28.07.2014 року, зокрема з підстав недодержання в момент його вчинення вимог, які встановлені ч. 3 ст. 203 ЦК України, щодо вільного волевиявлення учасників цього правочину і відповідності їх внутрішній волі, могло бути предметом судового розгляду лише за позовом сторін даного договору позики, або іншої заінтересованої особи, яка заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, щодо оспорюваного правочину. Однак, сторони не звертались в суд з позовом про визнання недійсним договору позики від 28.07.2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ЖБК «Успіх». Крім цього, апелянт вважає, що вищевказаний договір позики договір є обов'язковим для виконання його сторонами, оскільки з долученого до матеріалів справи протоколу № 2 позачергових загальних зборів членів кооперативу від 18.02.2015 року, вбачається, що п. 3 вирішено зарахувати всі надані згідно договорів позики членами кооперативу позики в розмірі 4873 доларів США від кожного паю, як доплату на добудову квартир першої черги будівництва та визнати вищезгадані позики такими, що поверненню не підлягають. Незважаючи на те, що ОСОБА_2 голосував проти, дане рішення зборів прийняте більшістю голосів присутніх і в подальшому, таке рішення загальних зборів ніким не оспорювалось, а отже всі члени кооперативу,в тому числі й ОСОБА_2, з таким погодились. В укладений між ОСОБА_2 та ЖБК «Успіх» договір позики від 28.07.2014 року його сторонами у письмовій формі зміни не вносились, в тому числі і на підставі рішення від 18.02.2015 року, а тому вказаний договір є обов'язковим для його виконання сторонами. З вищенаведених підстав апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення представника ЖБК «Успіх» Жолнович О.І щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями частини 1 статті 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що фактично дії ОСОБА_2, щодо укладення нового кооперативного договору та договору позики були направлені на виконання рішення загальних зборів членів ЖБК «Успіх» від 26.07.2014 р.. Оскільки п. 16.3. кооперативного договору між ЖБК «Усіх» та ОСОБА_2 (та іншими уже існуючими членами кооперативу) було передбачено звільнення від сплати додаткових внесків пайовика, що повністю сплатив пайові внески, тому суд прийшов до висновку, що в даному випадку мав місце удаваний правочин, який мав на меті приховати додаткове внесення коштів до пайового фонду, за рахунок фактично пайових внесків.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Відповідно до статті 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно з п.25 постанови пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 р., за удаваним правочином (стаття 235 ЦК ( 435-15 )) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.04.2010 р. виконавчим комітетом Стрийської міської ради зареєстровано житлово-будівельний кооператив «Успіх». Учасниками даного кооперативу стали декілька інвесторів будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, кошти на яке залучало ТзОВ «Стрийжитлобуд»(ліквідовано).

Статутом кооперативу визначено, що кооператив є некомерційною та неприбутковою організацією і не має на меті отримання прибутку, не має права займатися підприємницькою діяльністю. Предметом діяльності кооперативу є добровільне об'єднання фізичних осіб та юридичних осіб на умовах членства, з метою забезпечення їх потреб у житлі, а також для подальшої його експлуатації та управління. Основне завдання полягає: 1) в забезпеченні членів кооперативу житлом; 2) надання членам кооперативу можливості самостійно та за рахунок в першу чергу власних коштів та коштів інших членів приймати участь у будівництві та ремонті житла.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджується кооперативним договором № 78 від 20.02.2012 р., що членом ЖБК «Успіх» стає ОСОБА_2 Даним договором визначено порядок сплати пайових внесків членом кооперативу та закріплення за ним паю. Так, пай пайовика становить квартира багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, з проектними характеристиками: двокімнатна квартира на четвертому поверсі, загальною площею 51,02 м.кв., а пайовий внесок - 150438,38 грн. (2950 грн. за 1 кв.м.), який складається з двох частин: «зарахованого паю» - 100438,38 грн. (кошти, які сплачені пайовиком на р/р ТзОВ ПІК «Стрийжитлобуд», та які були використані на матеріали, обладнання та на оплату за виконані роботи при будівництві даного житлового будинку); 50000 грн. - сума доплати.

Суд врахував те, що на виконання даного договору, як підтвердження, позивачем додано ряд квитанцій, однак загальна їх сума становить, тільки 40000 грн., замість передбачених 50000 грн. (а.с. 8).

Відповідно до протоколу №1загальних зборів членів ЖБК «Успіх» від 26.07.2014р., а саме п.5, прийнято рішення про затвердження зведеного кошторисного розрахунку вартості добудови першої черги 76-ти квартирного будинку з вбудовано-прибудованим магазином по АДРЕСА_1 (25 квартир та вбудовано прибудований магазин) в сумі 2672018,40 грн.; всім бажаючим членам та асоційованим членам подати заяви про припинення дії існуючих кооперативних договорів та укладення нових кооперативних договорів із зміною предмету та ціни договору, а саме предметом нового кооперативного договору став пай(квартира) розміщена в першій черзі будівництва 76-ти квартирного будинку з вбудовано-прибудованим магазином по АДРЕСА_1 (тобто 25 квартир та вбудовано прибудований магазин); всім членам та асоційованим членам ЖБК «Успіх», що подали заяви про перехід в третю секцію(перший під'їзд - перша черга будівництва) надати на р/р ЖБК «Успіх» безвідсоткову поворотно-фінансову допомогу в розмірі 4873 долари США в гривневому еквіваленті по ринковому курсу на день оплати, в т.ч. до 29.08.2014 р. в розмірі 4467 доларів США та 406 доларів США до 25.10.2014 р. . Всі члени та асоційовані члени кооперативу проголосували «за», в тому числі і позивач, про що свідчить його підпис.(а.с.117-118)

05.08.2014 р. між ЖБК «Успіх» та ОСОБА_2 було укладено новий кооперативний договір №13-05/08/14, згідно якого ОСОБА_2 повернув попередній пай у власність пайового фонду, а взамін за ним закріпили пай в третій секції (першому під'їзді), що відноситься до першої черги введення в експлуатацію.

28.08.2014 р. між ОСОБА_2 та ЖБК «Успіх» було укладено договір позики (безвідсоткової поворотно-фінансової допомоги) №4(13). Загальна сума одного розміру позики склала 4467 доларів США. Відповідно до умов договору, керуючись 4-м прийнятим Рішенням пункту сьомого порядку денного загальних зборів ЖБК «Успіх» за № 1 від 26.07.2014р. позикодавець надає позичальнику кошти, позика надавалася для забезпечення оплати проведення загально-будівельних робіт та загальновиробничих витрат, що пов'язані з добудовою першої черги будівництва та введення в експлуатацію багатоповерхового житлового будинку за адресою АДРЕСА_1.

Даним спростовується посилання представника позивача, що позичальник ОСОБА_2 діяв як фізична особа, а не як член ЖБК, оскільки беззаперечно встановлено, що такий договір позики укладався на виконання рішення загальних зборів ЖБК, участь в яких брав ОСОБА_2 та голосував за прийняття такого рішення, при цьому усвідомлюючи, що кошти, які будуть ним надані, будуть використані на добудову, в тому числі і його квартири.

Судом першої інстанції правильно з'ясовано, що з долученого до матеріалів справи протоколу №2 позачергових загальних зборів членів кооперативу від 18.02.2015 р., пунктом 3 вирішено зарахувати всі надані згідно договорів позики членами кооперативу позики в розмірі 4873 долари США від кожного паю, як доплату на добудову квартир першої черги будівництва, визнати вищезгадані позики такими, що поверненню не підлягають. Незважаючи на те, що ОСОБА_2 голосував проти, дане рішення прийняте більшістю голосів присутніх. В подальшому, таке рішення загальних зборів, ніким не оспорювалось, а отже всі члени кооперативу, в тому числі й ОСОБА_2, з таким погодились.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки 17.07.2015р. ОСОБА_2 була видана довідка про відсутність заборгованості по внесенню пайових внесків, на підставі якої останній зареєстрував за собою право власності на квартиру, то кошти за спірним договором позики були зараховані, як пайові внески.

Судом першої інстанції обґрунтовано враховано правовий висновок Верховного Суду України у цивільній справі №6-1026 цс16 від 07.09.2016 рік, згідно з яким для визначення, що правочин є удаваним, необхідно встановити : 1) факт укладення правочину, що, на його думку, є удаваним; 2) спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж тих, що передбачені насправді вчиненим правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж намір приховати насправді вчинений правочин; 3) настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж тих, що передбачені удаваним правочином.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції у тому, що дійсно мало місце укладення договору від 28.07.2014р. між ОСОБА_2 та ЖБК «Успіх», воля сторін в даному договорі була спрямована на внесення коштів для добудови житлового будинку, в тому числі й належної ОСОБА_2 квартири, на виконання рішення загальних зборів ЖБК «Успіх» та умов кооперативного договору, вказаний договір мав на меті приховати пайові внески, кооперативних коштів, необхідних для забезпечення виконання кошторисних розрахунків, тобто, між сторонами фактично виникли права та обов'язки забудовника та інвестора (пайовика), а не позикодавця та позичальника.

Окрім того, згідно із частиною першою статті 202, частиною третьою статті 203 ЦК України головною вимогою для правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, то основним юридичним фактом, що суд повинен установити, є дійсна спрямованість волі сторін при укладенні договору, а також з'ясування питання про те, чи не укладено цей правочин з метою приховати інший та який саме.

Згідно довідки ЖБК «Успіх», кошти, які вніс ОСОБА_2 в сумі 61200 грн. були використані на добудову будинку по АДРЕСА_1. За даними бухгалтерського обліку ЖБК «Успіх» за 2014-2015 рр. зазначені кошти обліковувалися в загальній сумі отриманих коштів від решти пайовиків по дебету рахунку 311 «Поточні рахунки» і по кредиту рахунку 48 «Цільове фінансування і цільові надходження», однак згодом були перезараховані на рахунку 15 «Капітальні інвестиції» на субрахунку 151 «Капітальне будівництво», що підтверджується відомостями «Фінансового звіту» ЖБК «Успіх» за 2014-2016 рр. (а.с. 169-172 ).

Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спрямованість волі сторін чітко визначалась, як протоколами загальних зборів членів кооперативу від 26.07.2014р. та 18.02.2015р. та договором позики від 28.08.2014 р. і була направлена виключно на отримання завершеної будівництвом квартири.

Також судом першої інстанції правильно враховано той факт, що члени кооперативу, які такими стали після прийняття рішення зборів від 18.02.2015 р., сплачували суму додаткового паю в розмірі 103562,55 грн., яка була рівнозначною сумі додаткових внесків перших пайовиків разом із сумою сплаченою за договором позики. Про це зокрема свідчить долучений до матеріалів справи кооперативний договір №59 укладений 12.03.2015 р. з ОСОБА_5 Вказане стверджується й протоколом №5 загальних зборів ЖБК «Успіх» від 28.03.2015р., де було прийнято рішення, про те, що для добудови другого й третього під'їзду будинку акумулюються кошти по 1700 грн. за квадратний метр, окрім того члени кооперативу, які прийняті в період з 03 до 28.03.2015р. оплачують додатково по 209 грн. та 94 грн. за кожен квадратний метр для покриття здійснених з моменту створення кооперативу видатків (а.с. 96-97).

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 06 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 09.08.2018 року.

Головуючий: Шеремета Н.О.

Судді: Ванівський О.М.

Цяцяк Р.П.