Рішення № 75809190, 07.08.2018, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/2540/18

пр.№ 2-а/464/133/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.08.2018 року м. Львів

Сихівський районний суд м.Львова (як адміністративний) в складі:

головуючого судді Рудакова І.П.,

за участі секретаря судового засідання Захарчук О.Ю.,

справа № 464/2540/18,

учасники справи:

позивач ФОП ОСОБА_1 не з'явився,

відповідач Межрегіональна митниці ДФС не з'явився,

представник позивача ФОП ОСОБА_1- адвокат ОСОБА_3 з'явилася,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Львова адміністративну справу за позовом ФОП ОСОБА_1 до Межрегіональної митниці ДФС про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

в с т а н о в и в:

ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Межрегіональної митниці ДФС про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності в якому просить скасувати постанову Міжрегіональної митниці Державної фіскальної служби від 03.05.2018 у справі про порушення митних правил №0028/12600/18. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що постановою Межрегіональної митниці ДФС від 03.05.2018 по справі №0028/12600/18. її визнано винною у порушенні митних правил, передбачених ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, тобто 446351,16 грн. Вважає, що оскаржувана постанова, винесена відповідачем, є незаконною, прийнятою з порушенням норм матеріального і процесуального права, без врахування всіх фактичних обставин справи. Просить вказану постанову скасувати.

11.05.2018 ухвалою судді відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду.

22.06.18 судом розглянуто заяву позивача про забезпечення позову та постановлено ухвалу про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Межрегіональної митниці ДФС .

Позивач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, давши пояснення аналогічні викладеним у позові.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, подав пояснення на позовну заяву.

Відповідно до положень ч.3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов наступного.

Судом встановлено, що 11.10.2017 ОСОБА_1 (далі - позивач) подано електронну митну декларацію UA209190/2017/118183 (далі-ЕМД).

В графі 31 ЕМД позивачем зазначено: «ВВЕЗЕННЯ ЗГІДНО ЗАКОНУ УКРАЇНИ № 1389УІІ від 31.05.2016 р. легковий автомобіль бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування, марка: RENAULT, модель: MEGANE, рік випуску - 2010, модельний рік - 2010, дата введення в експлуатацію - 30.12.2010

З метою здійснення перевірки правильності застосування пільгових ставок митних платежів (акцизного податку), нарахування яких здійснюється виходячи з року виготовлення транспортного засобу, відповідачем направлено запит від 15.02.2018 №96/10/30-70-20-04-16 до АТ «Рено Україна», офіційного дилера RENAULT в Україні.

Згідно з інформацією викладеною в листі АТ «Рено Україна» від 19.02.2018 №56 фактичний рік виготовлення транспортного засобу марки RENAULT, модель: MEGANЕ кузов - НОМЕР_1 - є грудень 2009 року.

Разом з цим, дані щодо року виготовлення вказаного транспортного засобу є відкритих джерелах мережі інтернет, де також зазначено, що датою виробництва є грудень 2009 року (а.с.54).

Постановою в.о. начальника Межрегіональної митниці ДФС від 03.05.2018 по справі №0028/12600/18 позивача визнано винною у порушенні митних правил, передбачених ст.485 МК України(далі - МКУ), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, тобто 446351,16 грн.

Відповідно до інформації, викладеною позивачем в позовній заяві та наданих поясненнях, інформація щодо року виготовлення транспортного засобу внесена до ЕМД на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а ЕМД оформлено відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, рахунок-фактура б/н 06.10.2017, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, поклажі та багажу від 08.10.2017, сертифікат виробника, висновок експертного дослідження.

Згідно, Закону України від 31.05.2016 №1389-УІІІ «Про внесення зміни до підрозділу 5 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо стимулювання розвитку ринку вживаних транспортних засобів», визначено, що ставки акцизного податку, встановлені цим пунктом, не застосовуються для легкових автомобілів, якщо вони, зокрема; вироблені до 1 січня 2010 року.

Таким чином, визначення дати виготовлення транспортного засобу істотно впливає на його оподаткування.

Відповідно до ч. 8 ст. 257 МКУ митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, тому числі у вигляді кодів:

1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення;

2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларації відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору(контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено і підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору;

3) відомості про найменування країни відправлення та призначення;

4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовують для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери;

5) відомості про товари:

а) найменування;

б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар;

в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних і комерційних документах);

г) код товару згідно з УКТ ЗЕД;

ґ) найменування країни походження товарів (за наявності);

д) опис упаковки (кількість, вид);

е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру;

є) фактурна вартість товарів;

ж) митна вартість товарів та метод її визначення;

з) відомості про уповноважені банки декларанта;

и) статистична вартість товарів;

6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також і застосування заходів гарантування їх сплати:

а) ставки митних платежів;

б) застосування пільг зі сплати митних платежів;

в) суми митних платежів;

г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3-1 цього Кодексу;

ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів;

д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування сплати);

7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови;

8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України;

9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу;

10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).

Статтею 335 Митного кодексу України (далі - МКУ) передбачено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник залежно від виду транспорту, яким здійснюється перевезення товарів, надають органу доходів і зборів в паперовій або електронній формі такі документи та відомості:

а) документи на транспортний засіб, зокрема ті, що містять відомості про його державну реєстрацію (національну належність);

б) транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні);

в) визначений актами Всесвітнього поштового союзу документ, що супроводжує міжнародні поштові відправлення (за їх наявності);

г) комерційні документи (за наявності) на товари, що перевозяться, які містять відомості, зокрема, про найменування та адресу перевізника, найменування країни відправлення та країни призначення товарів, найменування та адреси відправника (або продавця) та отримувача товарів;

ґ) відомості про кількість вантажних місць та вид упаковки;

д) найменування товарів;

е) вага брутто товарів (у кілограмах) або об'єм товарів (у метрах кубічних), крім великогабаритних вантажів.

Незалежно від виду транспорту, яким здійснюється переміщення товарів, під час прибуття товарів у пункт пропуску через державний кордон України надаються документи (відомості) або їх реквізити, у тому числі засобами інформаційних технологій (або у вигляді електронного документа), які підтверджують дотримання заборон та/або обмежень згідно із законами України щодо пропуску товарів через митний кордон України, крім тих, що необхідні виключно для поміщення товарів у митний режим.

Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. У встановленому цим Кодексом порядку в митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості про:

1) документи, що підтверджують повноваження особи, яка подає митну декларацію;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або інші документи, що підтверджують право володіння, користування та/або розпорядження товарами;

3) транспортні (перевізні) документи;

4) комерційні документи, наявні у особи, яка подає декларацію;

5) у разі необхідності - документи, що підтверджують дотримання заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

6) документи, що підтверджують дотримання обмежень, які виникають у зв'язку із застосуванням захисних, антидемпінгових та компенсаційних заходів (за наявності таких обмежень);

7) у випадках, передбачених цим Кодексом, - документи, що підтверджують країну походження товару;

8) у разі необхідності - документи, що підтверджують сплату та/або забезпечення сплати митних платежів;

9) у разі необхідності - документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму;

10) у разі необхідності - документи, що підтверджують зміну термінів сплати митних платежів;

11) у разі необхідності - документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 МКУ.

Під час надання органу доходів і зборів попереднього повідомлення про намір здійснити переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України органу доходів і зборів надаються такі документи та/або відомості, у тому числі засобами інформаційних технологій:

1) для ввезення товарів на митну територію України:

а) заява встановленої форми про намір здійснити ввезення товарів на митну територію України (попереднє повідомлення або попередня митна декларація);

б) відомості про найменування, обсяг (кількість) та вартість товарів, які план ввезти на митну територію України;

в) вид транспорту, яким планується здійснити ввезення товарів на митну територію України;

г) назва пункту пропуску через державний кордон України (органу доходів і зборів через який планується ввезення товарів;

ґ) відомості про документи, що підтверджують дотримання встановлених відповідно до закону заборон та/або обмежень щодо пропуску товарів через митний кордон України;

2) для вивезення товарів з митної території України - митна декларація на товари супровідні документи на товари у випадках, встановлених цим Кодексом, які подаються органу доходів і зборів для митного контролю.

Суд зазначає, що в документах, згідно яких позивачем заповнено та подано ЕМД, наявна інформація щодо дати першої реєстрації транспортного засобу, а не дати виробництва, як це вимагається законодавством для застосування підстави для використання податкових пільг, а отже в графі 47 ЕМД зазначено знижені ставки акцизного податку безпідставно.

Пункт 15 підрозділу 5 розділу XX Податкового кодексу України передбачає, що акцизного податку, встановлені цим пунктом, не застосовуються для легкових автомобілів, якщо вони:

-мають походження з країни, визнаної державою-окупантом згідно із за України та/або визнаної державою-агресором по відношенню до України згідно із законодавством, або ввозяться з території такої держави-окупанта (агресора) та окупованої території України, визначеної такою згідно із законом України;

-вироблені до 1 січня 2010 року;

-ввозяться на митну територію України особою для власного використання або на користь інших осіб за договорами купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, к доручення, поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду в кількості понад один легковий автомобіль протягом календарного року.

Отже, виходячи з норми ст. 335 МКУ позивач зобов'язаний зазначити в ЕМД відомості про документи, що підтверджують право на пільги із сплати митних платежів, на застосування повного чи часткового звільнення від сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму.

Згідно ст. 4 МКУ митні платежі - це мито; акцизний податок із ввезених на територію України підакцизних товарів (продукції); податок на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції);

Натомість у графі 31 ЕМД позивачем зазначено, що автомобіль ввозиться згідно Закону України від 31.05.2016 № 1389-УІІІ, та в графі 47 ЕМД застосовано занижені ставки акцизного податку згідно норм зазначеного закону. ЕМД подана позивачем та підписана її електронним цифровим підписом.

Суд зауважити, що податковим законодавством чітко визначено, що зменшені ставки акцизного податку не застосовуються у разі якщо автомобіль вироблений до 1 січня 2010 року.

Оскільки в жодному товаросупровідному документі, які надані позивачем до ЕМД, не міститься відомостей про дату виготовлення транспортного засобу то підставою згідно ст. 335 МКУ не може бути посилання на норму закону та документ, який містить інформацію лише про дату першої реєстрації автомобіля.

Також, варто зауважити, що поняття дата першої реєстрації та дата виробництва автомобіля є різними, оскільки згідно норми ст. 14 Податкового кодексу України п._14.1.163. перша реєстрація транспортного засобу - реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше та згідно п.. 14.1.124. новий транспортний засіб - транспортний засіб, що не має актів державної реєстрації уповноважених органів, у тому числі іноземних, які дають право на його експлуатацію.

Датою ж виробництва є дата якою завершився процес виробництва транспортного засобу. Отже, транспортний засіб може бути виготовлений сьогодні, переданий до пункту його продажу, однак право власності на нього (дата першої реєстрації) може бути оформлено через певний час, тобто на дату придбання його власником, що безпосередньо може відбутись і через декілька років. В цьому і полягає різниця між датою виробництва та датою першої реєстрації транспортного засобу.

Пунктом 8 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби УКРАЇНИ від 17.11.2005 N 1118 (далі - Правила) передбачено, що визначення року виготовлення ТЗ здійснюється на основі даних його виробника, що містяться в ідентифікаційному номері ТЗ. Міжнародною організацією стандартизації (ISO) запроваджено з 1976 року міжнародний стандарт ідентифікаційних позначень автомобіля - ІSО 3779-1983, гармонізований з державним стандартом України ДСТУ 3525-97 обов'язкового застосування в Україні, які складаються з міжнародного коду виробника ТЗ (перші три символи), описової частини (подальші шість символів) і розпізнавальної частини (останні вісім символів), за яким визначається ідентифікаційний номер ТЗ. Ідентифікаційний номер індивідуальний для кожного ТЗ.

У разі визначення року виготовлення ТЗ необхідно враховувати те, що за міжнародним стандартом ІSО 3779-1983 виробники ТЗ зазначають в ідентифікаційному номері або календарний, або модельний рік виготовлення ТЗ, тобто наступний модельний рік починається після 1 липня поточного календарного року.

Стандартом ІSО 3779-1983 для кодування модельних років виготовлення ТЗ рекомендовано використання 10-го символу в 17-значному ідентифікаційному номері та символів, наведених у табл. 4.4 додатка 4 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395.

Календарний і модельний роки виготовлення можуть також визначатися за розпізнавальною частиною ідентифікаційного номера (останні 8 знаків).

Більшість виробників ТЗ зазначають рік виготовлення 10-м символом у 17-значному ідентифікаційному номері. Разом з тим існують виробники ТЗ, що зазначають рік виготовлення знаком, розміщеним в іншому місці ідентифікаційного номера ТЗ. Деякі виробники формують ідентифікаційний помер ТЗ, у якому рік виготовлення взагалі не зазначається.

За рік виготовлення ТЗ приймається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік).

Якщо в ідентифікаційному номері нового ТЗ не міститься повна інформація про календарну дату його виготовлення, то такою датою вважається дата виготовлення, зазначена в технічних документах виробника ТЗ.

Якщо календарну дату виготовлення ТЗ, який перебував у користуванні, визначити за його ідентифікаційним номером неможливо, то за основу береться рік виготовлення, визначений за його ідентифікаційним номером, з урахуванням календарної дати першої реєстрації ТЗ.

Датою першої реєстрації ТЗ, який перебував у користуванні, є дата, зазначена в спеціальній графі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію), наприклад, паспорта німецького зразка, або дата видачі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію).

У разі відсутності даних про дату першої реєстрації, коли модельний чи календарний рік виготовлення ТЗ, зазначений в ідентифікаційному номері, збігає роком початку його експлуатації, датою виготовлення вважати 1 січня року, зазначеного в ідентифікаційному номері ТЗ.

Якщо встановлений за ідентифікаційним номером модельний рік виготовлення не збігається з роком початку експлуатації ТЗ, який зазначено в реєстраційному документі, й перевищує його, датою виготовлення вважати 1 липня зазначеного в реєстраційних документах року.

Якщо встановлений за ідентифікаційним номером календарний або модельний рік виготовлення не збігається з роком початку експлуатації ТЗ, який зазначений в реєстраційному документі, і є меншим за нього, датою виготовлення вважати 1 січня календарного року, зазначеного в ідентифікаційному номері.

У разі неможливості визначення року виготовлення ТЗ за ідентифікаційним номером роком виготовлення вважати рік, що значні реєстраційних і технічних документах на ТЗ.

При цьому в разі відсутності в реєстраційних і технічних документах і календарної дати виготовлення ТЗ такою датою вважати 1 січня року, зазначеного в реєстраційних і технічних документах на ТЗ.

Датою початку користування ТЗ, що були в користуванні та ввозяться на територію України, уважається дата першої реєстрації ТЗ, визначена в реєстраційних документах, які видані вповноваженими державними органами та дають експлуатувати ці ТЗ на постійній основі.

У разі відсутності реєстраційних документах першої реєстрації ТЗ датою початку користування вважати перший день першого місяця року, зазначеного в ідентифікаційному номері ТЗ, а за відсутності в ідентифікаційному номері року виготовлення - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

За наявності обґрунтованих сумнівів щодо визначення року виготовлення ТЗ достовірність установлюється експертом, що має свідоцтво про право проведення експертних досліджень з відповідної експертної спеціальності та внесений до Реєстру атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян Міністерства юстиції України.

Оскільки, автомобіль марки «RENAULT», кузов - НОМЕР_1, має 17 ідентифікаційний номер транспортного засобу то згідно вище викладеного 10-м знаком ідентифікаційного номера є - 4, що відповідно до міжнародних стандартів ISO 1983 та додатку 3 до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092, зазначений символ містити інформацію, що календарним або модельним роком виготовлення автомобіля може бути 1974 або 2004 або 2034, тобто ідентифікаційний номер зазнач автомобіля не містить інформації щодо року виготовлення чи модельного зазначеного транспортного засобу.

Виходячи з вище викладеного, особа без спеціальних знань, самостійно виходячи лише з ідентифікаційного коду автомобіля визначити його календарну виготовлення чи модельний рік не має можливості, оскільки в ідентифікаційному номері автомобіля виробники можуть зазначати як і календарний так і модельний рік виготовлення автомобіля.

Відповідно до графи 31 ЕМД поданою ОСОБА_1 та підписаною її електронним цифровим підписом зазначено, що автомобіль ввозиться па митну територію України відповідно до Закону України від 31.05.2016№1389-УІІІ.

Згідно Закону України від 31.05.2016 №1389-VIII «Про внесення зміни до підрозділу 5 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо стимулювання розвитку ринку вживаних транспортних засобів», визначено, що ставки акцизного податку, встановлені цим пунктом, не застосовуються для легкових автомобілів, якщо вони зокрема вироблені до 1 січня 2010 року.

Тобто, на момент подання ЕМД ОСОБА_1 мала усвідомлювати наслідки застосування знижених ставок акцизного податку, які вона зазначила в графі 47 ЕМД, та мала право та можливість визначити фактичну дату виробництва автомобіля в зв'язку з сумнівами щодо року виготовлення транспортного засобу відповідно до абз. 16 п. 8 Правил шляхом звернення до експерта та за результатами експертизи застосовувати занижені ставки акцизного податку на підставі експертного висновку, а не застосовувати знижені ставки акцизного податку, виходячи лише з товаросупровідних документів, як зазначає про це безпосередньо представник в судовому засіданні та ОСОБА_1 в позовній заяві, де відсутня інформація щодо року виготовлення транспортного засобу.

Крім того, варто зауважити, що залучався експерт з метою визначення вартості зазначеного автомобіля, однак питання щодо року виготовлення транспортного засобу перед експертом не ставилось.

Отже, ОСОБА_1 мала можливість перед застосуванням норми законодавства, за якою встановлені знижені ставки акцизного податку, впевнитись щодо наявності достатніх підстав для їх застосування, адже відповідно до поданої митної декларації ОСОБА_1 володіє певними знаннями щодо законодавства у сфері застосування акцизних ставок податків.

Також, варто зауважити, що згідно відкритих даних, що містяться в мережі Інтернет http://carinfo.kiev.ua у ОСОБА_1 була можливість перевірити рік виготовлення транспортного засобу. Згідно інформації Інтернет ресурсу зазначений автомобіль виготовлений в грудні 2009 року «Date of manufacture 12 2009» (а.с.54).

Також, факт того, що зазначений автомобіль виготовлений в грудні 2009 року підтверджує офіційний дилер автомобілів марки «RENAULT» в Україні згідно листа від 19.02.2018 №56 (а.с.85).

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний, зокрема здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом та у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу;

У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.

Статтею 7 Податкового кодексу України, визначено, що під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і і податку.

Під час встановлення податку можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування.

Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Вище визначені елементи податку, підстави для надання податкових пільг та по їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.

Згідно ст.30 Податкового кодексу України, податкова пільга - переддбачена податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

Згідно статті 334 МКУ з метою здійснення митного контролю після випуску ті органи доходів і зборів мають право направляти письмові запити та отримувати документи або їх засвідчені копії, інформацію (у тому числі в електронній формі), що стосується переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України або за її межами.

Документи та відомості, у тому числі в електронній формі, що надавалися органам доходів і зборів декларантами або уповноваженими ними особами для здійснення митного контролю, зберігаються органами доходів і зборів не менш як протягом 1095 днів завершення митних процедур.

Відповідно до ст. 467 МКУ, якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються судами (суддями), адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців вчинення правопорушення, а в разі розгляду судами (суддями) справ про триваючи порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-485 цього Коде не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

Відповідно до ст. 485 МКУ заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої митних платежів.

Отже, на момент подання ЕМД ОСОБА_1 мала право та можливість пересвідчитись щодо правомірності застосування зменшених ставок акцизного податку, а саме визначення підстав для їх застосування, однак наданим їй законодавством правом не скористалась.

Статтею 327 МКУ передбачено, що у разі необхідності за власним бажанням залучення спеціалістів та експертів може здійснювати декларант (власник товару та/або транспортного засобу).

Статтею 264 МКУ визначено, що з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Статтею 266 МКУ визначено, що перед подачею митної декларації декларант має право з дозволу органу доходів і зборів здійснювати фізичний огляд товарів з метою перевірки їх відповідності опису (відомостям), зазначеному у товаросупровідних документах, брати проби та зразки товарів.

Відповідно до ст. 269 МКУ за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.

Внесення змін до митної декларації, прийнятої органом доходів і зборів, допускається до моменту завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до заявленого митного режиму, а також протягом трьох років з дня завершення їх митного оформлення. Зміни повинні стосуватися лише товарів, транспортних засобів комерційного призначення, зазначених у митній декларації.

У разі виявлення порушень митних правил щодо задекларованих у митній декларації товарів, транспортних засобів комерційного призначення внесення змін, відкликання та визнання недійсною цієї декларації до закінчення провадження у відповідних справах забороняються. Не порушується провадження у справах про порушення митних правил у випадках, якщо декларант або уповноважена ним особа самостійно звернулися до органу доходів і зборів з проханням про внесення змін до митної декларації відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.

Варто зауважити, що в матеріалах справи відсутні будь-які дані, щодо самостійного звернення позивача з питанням щодо внесення зміни до ЕМД.

Статтею 458 МКУ передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Частиною 1 ст. 467 Митного кодексу України визначено, що у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477-481, 485 Митного кодексу України, адміністративне стягнення за таке порушення може бути накладене не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.

У Митному кодексі України та Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутнє визначення поняття «Триваючого правопорушення».

Поняття триваючого правопорушення роз'яснюється листами Міністерства юстиції України від 01.12.2003 N 22-34-1465, від 17.07.2007 N 22-14-493, згідно яких триваючими визначаються правопорушення, які, розпочавшись з будь-якої протиправної дії чи бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язків.

Початковим моментом такого діяння може бути активна дія чи бездіяльність, коли винна особа або не виконує конкретний покладений на неї обов'язок, або виконує його неповністю неналежним чином.

Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такій продовжується значний час і увесь час винний безперервно скоює правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків.

Отже, не виконуючи обов'язок щодо сплати митних платежів за ЕМД на даний час свідчить про триваючий характер вчиненого правопорушення.

Таким чином, момент виявлення даного правопорушення відбувся 19.02.2018, коли за адресу Митниці надійшов лист АТ «Рено Україна», яким повідомлено рік виготовлення транспортного засобу.

Враховуючи викладене, на думку суду, шестимісячний строк накладення адміністративного стягнення на час розгляду справи не сплинув.

Статтею 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУ визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський noрядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Згідно ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала нас цих наслідків.

Слід зауважити, що між позивачем та особою, в інтересах якої діяв позивач (ОСОБА_5), укладено договір митно-брокерського обслуговування від 11.10.2017, згідно якого відповідальність у випадку дій що суперечать Митному кодексу України, в тому числі відповідальність щодо невідповідності даних в наданих позивачу документах, покладено на позивача.

Підсумовуючи вище викладене та враховуючи наявність спеціальних знань у позивача, щодо митного оформлення, позивач повинен був перед подачею документів до митного оформлення ознайомитись з ними та, детально вивчити їх, пересвідчитись у наявності підстав, щодо застосування зменшених ставок акцизного податку, (податкових пільг та внести достовірні відомості про товар (автомобіль), які містяться у товаросупровідних документах до графи 31 ЕМД та зазначити ставки акцизного податку виходячи з інформації зазначеної в графі 31 ЕМД до графи 47 ЕМД.

В зв'язку з тим, що позивачем заявлено в митній декларації неправдиві відомості щодо року виготовлення транспортного засобу, зазначені дії позивача призвели до неправомірного зменшення митних платежів на загальну суму 148783,72 грн.

Посилання позивача на відсутність умислу в його діях, на переконання суду є безпідставним, адже за ст. 485 МКУ чітко визначено, що заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Оскільки позивачу, як досвідченому брокеру, добре відомі норми чинного законодавства України щодо митного оформлення товарів то позивач, надаючи послуги ОСОБА_5, усвідомлювала про протиправний характер своїх дій (бездіяльності), достеменно не ознайомилась з наданими їй товаросупровідними документами, а також могла передбачити наслідки цих дій що свідчить про наявність в її діях умислу, адже адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).

Статтею 68 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

За таких обставин, визначені законом підстави для скасування постанови у справі про порушення митих правил №0028/12600/18 відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що відповідачем доведено правомірність свого рішення, а позивач та його представник не спростували дій відповідача, тому з цих підстав у задоволенні позову позивачу слід відмовити.

Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,6,9,19,77,78,241-246,255, 286, 295 КАС України, ст.9, 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п.15 підрозділу 5 розділу XX, ст.ст.7,14 Податкового кодексу України, п.8 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби УКРАЇНИ від 17.11.2005 N 1118 ст.ст.264, 266, 257, 269,327, 334, 335, 458, 476, 467, 485 МК України, суд,-

в и р і ш и в :

постанову в.о. начальника Межрегіональної митниці ДФС від 03.05.2018 по справі №0028/12600/18 залишити без змін, а позовну заяву ФОП ОСОБА_1 до Межрегіональної митниці ДФС про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності- без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення до Львівського апеляцiйного адміністративного суду через Сихівський районний суд м.Львова. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя :