Ухвала суду № 75809170, 08.08.2018, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/3447/16-ц

Провадження № 6/459/211/2018

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 р. м. Червоноград

Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Рудакова Д.І.,

з участю секретаря судового засідання Сиванич У.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червонограді подання заступника начальника Червоноградського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1,

ВСТАНОВИВ:

Заступник начальника Червоноградського міського відділу ДВС ГТУЮ у Львівській області ОСОБА_2 звернулася до суду з даним поданням.

Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Державний виконавець у судове засідання не з’явилася, подала заяву про розгляд подання у її відсутності.

Відповідно до реч. 2 ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З’ясувавши обставини справи, суд вважає, що у задоволенні подання слід відмовити з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні у Червоноградському МВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області перебуває виконавче провадження 54619644 з виконання виконавчого листа №459/3447/16-ц, виданого 10.04.2017 року Червоноградським міським судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 32 245,49 грн. боргу.

04.09.2017 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Згідно з відповідями реєструючих органів м. Червонограда, за боржником нерухомого майна, земельних ділянок чи автомобілів не зареєстровано, відомості про джерела доходів останнього відсутні, пенсійних виплат не отримує, боржник знятий з реєстрації за адресою: м. Червоноград, вул.. Героїв Майдану, 11а/27, неодноразово перетинає державний кордон України, боржник виїхав з України 12.05.2013 року і станом на 30.11.2017 року відомостей про в’їзд останнього в Україну немає.

Вирішуючи порушене державним виконавцем питання, суд виходить з наступного.

Право особи на вільне пересування є основоположною Конституційною гарантією людини.

Згідно положень ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в’їзд в Україну громадян України встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов’язання до виконання зобов’язань або розв’язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов’язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, або він ухиляється від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов’язань.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України», громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантується свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Обмеження свободи пересування визначені статтею 12 цього Закону, а саме: у прикордонній смузі; на територіях військових об’єктів; у зонах, які згідно із законом належать до зон з обмеженим доступом; на приватних земельних ділянках; на територіях, щодо яких введено воєнний, або надзвичайний стан; на окремих територіях і в населених пунктах, де у разі небезпеки поширення інфекційних захворювань і отруєнь людей введені особливі умови і режим проживання населення та господарської діяльності.

Згідно зі ст. 2 протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Верховний суд України у Судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року зазначає:

«Особа, яка має невиконані зобов'язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Саме невиконання боржником самостійно зобов'язань протягом строку, про що вказує державний виконавець в постанові про відкриття виконавчого провадження, не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків.

На підставі наведеного вище можна зробити висновок, що поняття "ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не перешкоджають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо)».

Як вбачається з матеріалів подання, у матеріалах справи немає відомостей стосовно обізнаності боржника про відкриття виконавчого провадження, що спростовує доводи подання про ухилення останнього від виконання своїх обов’язків.

Суд наголошує, що саме державний виконавець зобов'язаний довести суду з наданням відповідних матеріалів виконавчого провадження необхідність обмеження конституційного права особи у виконавчому провадженні.

За таких обставин, подання не задовольняється.

Керуючись ст. 441 ЦПК України, ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні подання відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не були вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 08.08.2018 року.

Суддя: Д. І. Рудаков