Ухвала суду № 75808098, 09.08.2018, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/4646/18

У Х В А Л А

09 серпня 2018 року місто Львів

Слідчий суддя Залізничного районного суду міста Львова Боровков Д.О., при секретарі Журавльовій А.С., з участю прокурора Брилінського М.Є., слідчого Паславського І.І., підозрюваного ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, розглянувши клопотання слідчого Залізничного відділу поліції ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, без визначеного місця проживання, раніше неодноразово судимий, востаннє: 24.04.2017 року Галицьким районним судом м. Львова за ч.2 ст.187 КК України до покарання у виді 8 (восьми) років позбавлення волі, та 16.08.2018 року звільнений з місць позбавлення волі, згідно ухвали Галицького районного суду м. Львова від 08.05.2018 року, на підставі ст.84 КК України,

В С Т А Н О В И В:

31.07.2018 року внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018140060002712 та розпочато досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Слідчий Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3, за погодженням з прокурором, звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, покликаючись на те, що ОСОБА_4 підозрюється в тому, що 31.07.2018 року, близько 00:45 год., перебуваючи по вул. Чернівецькій у м. Львові, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, діючи протиправно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та його суспільно-небезпечні наслідки, і бажаючи їх настання, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5, повторно, відкрито заволоділи майном ОСОБА_6, а саме, наблизились до потерпілого, після чого ОСОБА_5, не приховуючи свого злочинного наміру, різко схопив золотий ланцюжок вагою 2-3 грами, приблизною вартістю 2 000 гривень, та шляхом ривка рукою зірвав з його шиї такий, після чого викрадене майно передав ОСОБА_4 Водночас, потерпілий ОСОБА_6 схопив ОСОБА_4 за руку, в якій знаходився викрадений ланцюжок, однак, останній, незважаючи на вимогу потерпілого припинити свої протиправні дії, вирвався із рук потерпілого та передав викрадене майно ОСОБА_5 У подальшому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з місця скоєння кримінального правопорушення втекли.

Таким чином ОСОБА_4 підозрюється у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

01 серпня 2018 року слідчим СВ Залізничного відділу поліції ГУ НП у Львівській області повідомлено про підозру ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яким законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до шести років позбавлення волі.

Беручи до уваги вагомість наявних доказів про підозру вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, можливість переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та як підозрюваний із місця скоєння кримінального правопорушення втік; незаконно впливати на потерпілого та свідків, враховуючи ту обставину, що потерпілий намагався перешкодити вчиненню злочину щодо себе; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки раніше судимий за злочин проти власності – судимість не погашена; враховуючи той факт, що у підозрюваний не працює, у нього відсутні утриманці та малолітні діти, що свідчить про відсутність соціально-стримуючих факторів, що може стати підставою його переховування від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення від кримінальної відповідальності за вчинене; а також, враховуючи наявність вагомих доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, просить застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Заслухавши прокурора, який підтримав клопотання, захисника, підозрюваного, які заперечили проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, розглянувши матеріали клопотання, вважаю, що клопотання слід задовольнити, виходячи з наступного.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується наступними доказами: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_6 від 31.01.2018 року; протоколом пред’явлення особи ОСОБА_5 для впізнання потерпілому ОСОБА_6, протоколом огляду місця події від 31.07.2018 року та протоколом пред’явлення потерпілому ОСОБА_6 речей для впізнання.

Таким чином, з матеріалів клопотання вбачається наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки він не працює, неодружений, без постійного місця проживання, що свідчить про відсутність у нього соціально-стримуючих факторів, підозрюється у вчиненні тяжкого злочину проти власності повторно, що свідчить про існування ризиків вчинення нових злочинів та переховування від органів досудового розслідування та сцуду..

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України слідчий суддя відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м’яким запобіжним заходом є особисте зобов’язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Як зазначено у ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 08.05.2018 року ОСОБА_4 було звільнено від подальшого відбування покарання, призначеного вироком Галицького районного суду м. Львова від 24 квітня 2017 року, засудженого за ч.2 ст.187 КК України із застосуванням ч.5 ст.72 КК України у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна, у зв’язку із тяжкою хворобою, що перешкоджає відбуванню покарання.

Як убачається зі змісту вищезазначеної ухвали суду від 08.05.2018 року у засудженого ОСОБА_4 відповідно до висновку спеціальної лікарської комісії від 25 квітня 2018 р. про медичний огляд виявлено тяжке захворювання, яке є підставою для подання в суд матеріалів про звільнення засудженого від подальшого відбування покарання. В нього встановлений діагноз: Множинна мієлома, множинно-вузлова форма з ураженням кісток черепа, хребта, ребер, тазу, кінцівок. Генералізована стадія. Виражений больовий синдром. В 21.0 - асоційовані злоякісні новоутворення. Дане захворювання перелічене в Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засудженого від подальшого відбування покарання, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров’я України від 15.08.2014 року №1348/5/572, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.08.2014 року за №990/25767.

У пункті 70 Третьої Загальної доповіді (CPT/Inf (93) 12 від 14.06.1993 року) Європейського комітету по попередженню катувань та нелюдського або принижуючого гідність відношення або покарання зазначено, що типовим прикладом даного типу осіб, які позбавленні волі є ті, відносно яких був наданий короткостроковий – фатальний прогноз, які страдають тяжкими хворобами, які не можуть бути належним чином вилікуванні в тюремних умовах. Довготривале утримання під вартою таких осіб у тюремному середовище може призвести до виникнення недопустимих ситуацій. У таких випадках тюремний лікар повинен скласти звіт для відповідального органу, з розглядом належних альтернативних можливостей.

У рішенні ЄСПЛ від 10.05.2016 року у справі «Топехін проти Росії» (скарга № №78774/13) встановлено, що статтею 3 Конвенції з прав людини передбачено одну з основних цінностей демократичного суспільства. Вона в абсолютних проявах забороняє катування або нелюдське або принижуюче гідність відношення або покарання, незалежно від обставин чи поведінки жертви (див., постанову ОСОБА_7 Європейського Суду у справі «Лабіта против Італії», скарга № 26772/95, пункт 119, ECHR 2000-IV). Для того щоб підпасти під дії жорсткого відношення повинно бути досягнуто мінімального ступеню жорстокості. Оцінка вказаного мінімального ступеня відносна: вона залежить від всіх обставин справи, таких як тривалість такого відношення. його фізичного та психологічного наслідку і, в деяких випадках, стать, вік та стан здоров’я потерпілого (див. постанову Європейського Суду від 03 .04.2012 року по справі «Вербінц против Румунії», скарга №7842/04, пункт 63).

Беручи до уваги, що слідчим суддею достовірно з’ясовано, що ОСОБА_4 хворіє на тяжку хворобу, яка серйозно загрожує його життю, що встановлено ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 08.05.2018 року, тяжкість вчиненого злочину, у якому він підозрюється, слідчий суддя вважає, що стороною кримінального провадження, яка звернулася з клопотанням, не доведено, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів, аніж тримання під вартою не зможе запобігти ризикам, пов’язаним із перешкоджанням здійсненню кримінального провадження у будь-яких формах, і тому у задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою слід відмовити.

Разом з тим, слідчий суддя приходить до висновку, що до підозрюваного слід застосувати запобіжний захід у виді особистого зобов’язання, який у даній конкретній ситуації буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та є помірним для ОСОБА_4, крім того до підозрюваного слід застосувати зобов'язання, які передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 179, 184, 186, 193, 194, 196 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

у задоволенні клопотання про застосування ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити та застосувати до нього запобіжний захід у виді особистого зобов’язання.

Зобов’язати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1:

- прибувати до слідчого Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 з встановленою слідчим періодичністю, а також за першою вимогою;

- не відвідувати місця, де продаються на розлив алкогольні напої;

- не відлучатися за межі м. Львова без дозволу слідчого Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 та суду в залежності від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 та суд в залежності від стадії кримінального провадження про зміну свого місця проживання.

Контроль за виконанням особистого зобов’язання покласти на слідчого Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3.

Дата закінчення дії ухвали – 09 жовтня 2018 року.

Ухвала може бути оскаржена протягом п’яти днів безпосередньо до апеляційного суду Львівської області.

Слідчий суддя:

Оригінал ухвали.