Постанова № 75807859, 09.08.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/3028/18 Головуючий у 1-й інстанції: Андрюшина Л.А.

Є.У.№ 332/3368/17 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

Гончар М.С.,

секретар Бєлова А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «СЕТАМ» Міністерства юстиції України, відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, ОСОБА_4, треті особи: Публічне акціонерне товариство «МетаБанк», приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Свинаренко Олена Володимирівна про визнання електронних торгів недійсними,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2018 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вищевказаним позовом. Зазначав, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області перебуває зведене виконавче провадження ВП48611646 про стягнення з нього як з боржника за кредитними договорами, укладеними з ПАТ «МетаБанк», грошових коштів за двома судовими рішеннями. В ході проведення виконавчих дій 02 червня 2016 року державним виконавцем складений акт опису і арешту двокімнатної квартири АДРЕСА_1, яка перебувала в іпотеці ПАТ «МетаБанк». 27 червня 2017 року відбулися відкриті електронні торги з реалізації цієї квартири, переможцем яких визнано ОСОБА_4 Вважає, що електронні торги були проведені з грубими порушеннями вимог Закону України «Про іпотеку», «Про виконавче провадження», Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів. Зокрема, його не було ознайомлено з актом оцінки арештованого майна, що позбавило його права оскаржити висновок оцінювача, він не повідомлявся про проведення електронних торгів, йому не було надіслано копію протоколу про результати електронних торгів. Державним виконавцем порушено черговість стягнення за виконавчими документами, не вирішено питання про звернення стягнення на належне йому рухоме майно - 4 одиниці транспортних засобів. Квартира була реалізована як арештоване майно, а не як предмет іпотеки. Позивач вважає, що зазначені обставини в сукупності вплинули на результат прилюдних торгів і зміст самого правочину, а тому на підставі ст.203, 215 ЦК України, ст.ст.18, 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.43-49 Закону України «Про іпотеку» просив визнати недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна, свідоцтво про придбання майна з електронних торгів. Оскільки про торги, які відбулися 27 червня 2017 року, він дізнався тільки 26 жовтня 2017 року під час ознайомлення його представника з матеріалами виконавчим провадженням, просив поновити йому строк на звернення до суду, визнавши причини його пропуску поважними.

У відзиві на позовну заяву ДП «СЕТАМ» зазначав, що електронні торги з реалізація нерухомого майна боржника були проведені на підставі наданих державним виконавцем документів з додержанням вимог Порядку реалізації арештованого майна. Неправомірність дій державного виконавця у виконавчому провадженні, на які посилається позивач, не стосуються процедури проведення електронних торгів. Такі дії мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання торгів недійсними. Нерухоме майно, яке належало ОСОБА_3, було реалізовано шляхом проведення електронних торгів на підставі заявки на реалізацію арештованого майна, перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства організатором торгів не здійснюється. Оскільки спірна квартира згідно заявки на реалізацію арештованого майна передалась на реалізацію не як предмет іпотеки, до таких торгів не застосовувалися положення п.2 розділу ІІV Порядку реалізації арештованого майна. Вважає, що позивачем ОСОБА_3 не надано доказів на підтвердження факту порушення Порядку реалізації арештованого майна та не доведено, що такі порушення вплинули на результат торгів. (т.1 а.с.76-82)

У відзиві на позовну заяву відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області зазначав, що виконання судових рішень про стягнення з ОСОБА_3 грошових коштів на користь ПАТ «МетаБанк», реалізація арештованого майна боржника відбулися з дотриманням вимог чинного законодавства. На виконанні у відділі знаходиться зведене виконавче провадження, до складу якого входять два виконавчі листи про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «МетаБанк» заборгованості за кредитними договорами на суму 7 048 170, 54 грн., та на суму 337 222, 18 грн. Боржником в строк, наданий на самостійне виконання, рішення суду не виконані. В процесі виконання судових рішень державним виконавцем було установлено, що за боржником зареєстровано 4 транспортних засоби - вантажні автомобілі та причіп, які постановою державного виконавця від 17 вересня 2015 року оголошено у розшук, до теперішнього часу їх місце знаходження не встановлено. Вказана обставина унеможливила звернення стягнення на належні боржникові транспортні засоби. На виконання вимог ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону до 05.10.2016р) боржнику направлена вимога від 09 лютого 2016 року про надання у строк до 17 лютого 2016 року переліку усього належного йому рухомого майна (в тому числі і грошових коштів), яка боржником не виконана. Вся кореспонденція направлялася боржникові за останньою відомою адресою його місця проживання, про зміну місця проживання останній виконавчу службу не повідомляв. У зв'язку з відсутністю у боржника рухомого майна, на яке можливо звернути стягнення, 02 вересня 2016 року державним виконавцем складено акт опису й накладено арешт на спірну квартиру. 08 вересня 2016 року постановою державного виконавця призначено суб'єкта-оціночної діяльності. 30 січня 2017 року до відділу надійшов звіт про експерту оцінку квартири. Листом від 03.02.2017 року сторонам виконавчого провадження, в тому числі і ОСОБА_3, направлено повідомлення щодо вартості арештованого майна. Звіт про оцінку майна сторонами виконавчого провадження не був оскаржений. 14 березня 2017 року у відповідності до ст.61 Закону України «Про виконавче провадження», Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 вересня 2016року №2831 до ЗФ ДП «СЕТАМ» направлено заявку та пакет документів для проведення електронних торгів. Організація електронних торгів, їх проведення, уцінка майна відбувалися з дотриманням вимог ст.61 Закону «Про виконавче провадження», Порядку реалізації арештованого майна. Інформація про електронні торги була оприлюднена на офіційному Веб-сайті СЕТАМ, який є загальнодоступним. Права боржника порушені не були. Виручені від реалізації кошти були спрямовані на сплату виконавчого збору, погашення кредитної заборгованості. Оскільки виконавчою службою виконувалося рішення про стягнення грошових коштів, застосовувався загальний порядок реалізації нерухомого майна з електронних торгів, а не спеціальний, передбачений Законом України «Про іпотеку». Заперечень від стягувача з цього приводу до виконавчої служби не надходило (т.1 а.с.153-158).

Відповідач ОСОБА_4 у відзиві позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з тих підстав, що державним виконавцем не порушено вимоги Закону України «Про виконавче провадження» в частині проведення підготовчих дій щодо передачі майна на реалізацію, а ДП «СЕТАМ» як організатором електронних торгів в ході реалізації арештованого майна були дотримані вимоги чинного законодавства. Вважає, що позивачем ОСОБА_3 не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження доводів про недотримання відповідачами процедури реалізації арештованого майна, що вплинуло на результат торгів та призвело до порушень права та законні інтереси позивача. Разом з відзивом на позовну заяву позивачем ОСОБА_4 подано заяву про застосування спеціальної позовної давності, встановленої ст.48 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої іпотекодержатель, іпотекодавець, боржник та будь-який учасник торгів вправі протягом трьох місяців з дня проведення торгів оскаржити їх результати в суді за місцезнаходженням нерухомого майна(т.1 а.с.120-124).

Третя особа ПАТ «МетаБанк» у письмових запереченнях проти позову зауважила, що Банк як єдиний стягувач за зведеним виконавчим провадженням ВП48611646 надав згоду державному виконавцю на реалізацію іпотечного майна з метою першочергового задоволення його вимог, зважаючи на той факт, що виконавчі листи з примусового стягнення коштів з ОСОБА_3 перебували на виконанні у державній виконавчий службі протягом тривалого часу, але боржник протягом цього часу не виконав грошове зобов'язання. Вважає безпідставними твердження позивача ОСОБА_3 щодо порушення вимог Порядку реалізації арештованого майна. Що стосуються дій державного виконавця при підготовці до передачі майна на реалізацію, вони підлягали оскарженню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» (т.2 а.с.64-65).

У відповідях на відзив ОСОБА_3 наполягав, що реалізація іпотечного майна мала відбуватися з дотриманням вимог ст.ст.41, 43 Закону України «Про іпотеку», який має законодавчий пріоритет. Вважає, що державним виконавцем були порушені вимоги ст.ст.36, 44, 48,54, 56 Закону України «Про виконавче провадження» (т.2 а.с.12-19).

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2018 року ОСОБА_3 відмовлено у задоволені позову.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявності порушень законодавства під час проведення електронних торгів, зокрема суд зазначив, що висновок про вартість майна від 27 січня 2017 року на день проведення електронних торгів був дійсний і в судовому порядку боржником не оскаржувався; дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження та не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними; боржник дії державного виконавця не оскаржував. Крім того, суд встановив, що ДП «СЕТАМ» провів електронні торги з додержанням норм Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна, порушень порядку проведення електронних торгів не встановлено, а обставини, на які посилається позивач, не свідчать про те, що проведення електронних торгів спричинило порушення його прав чи інтересів.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про задоволення позову ОСОБА_3 посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права та не врахували правові висновки Верховного Суду України, висловлені в постановах від 18 листопада 2015 року у справі № 6-28цс15 та від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1680 цс16, від 27 квітня 2016 року у справі 6-54, від 19 квітня 2017 року №127/22695/15-ц, що призвело до неправильного вирішення справи. Позивач наголошує на тому, що він не був ознайомлений з оцінкою іпотечного майна, що порушило його право на оскарження висновку експерта, ДП «СЕТАМ» порушило його право на участь в електронних торгах, оскільки він не був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення електронних торгів. Крім того, під час проведення електронних торгів було порушено вимоги пунктів 2 розділу 7 Порядку, щодо строків підготовки до електронних торгів та статті 43 Закону України «Про іпотеку», оскільки інформаційне повідомлення не містило всієї необхідної інформації та не було доведене належним чином до потенційних покупців. Указані порушення перешкоджали залученню якомога більшої кількості зацікавлених осіб для створення конкуренції серед покупців, що суттєво вплинуло на формування ціни об'єкта електронних торгів. Також позивач вважає, що державним виконавцем порушено черговість звернення стягнення на його майно.

06 серпня 2018 року надійшов відзив Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції, який мотивовано тим, що підстави для скасування судового рішення відсутні, електронні торги було проведено з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку, оскільки інформаційне повідомлення про електронні торги було розміщене у встановленому законом порядку та відповідало встановленій формі; позивач не надав доказів на підтвердження того, що його не було повідомлено про електронні торги; дії виконавця щодо визначення вартості чи оцінки (уцінки) майна до призначення торгів мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними; оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

09 серпня 2018 року надійшов відзив ДП «СЕТАМ» на апеляційну скаргу, який мотивований тим, що позивач не наводить доказів про те, що ДП «СЕТАМ» своїми діями порушило, не визнало або оспорювало його права, свободи чи інтереси, оскільки діяло відповідно до чинного законодавства щодо виконавчого провадження; перевірка змісту заявки виконавця щодо передачі майна на реалізацію на відповідність вимогам законодавства організатор не здійснює; за відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до системи електронних торгів, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець), отже, ДП «СЕТАМ» розміщувало інформацію в системі електронних торгів виключно на підставі документів, наданих відповідним органом державної виконавчої служби. У заявці на реалізацію арештованого майна від 14 березня 2017 року була відсутня інформація про те, що квартира перебуває в іпотеці, а тому такий лот реалізувався без застосування пункту 2 розділу УП Порядку, який регулює реалізацію предмету іпотеки. Посилання позивача на порушення черговості звернення стягнення на майно боржника зібраними у справі доказами не підтверджується. Наявне у позивача рухоме майно (транспортні засоби) оголошено у розшук, його місце знаходження з 2015 року невідомо. Дії виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

У відзиві на апеляційну скаргу, яка надійшла до суду 09 серпня 2018 року, відповідач ОСОБА_4 зазначає, що електронні торги відбулися із дотриманням діючого законодавства, позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження факту порушення його прав. Сплачені нею кошти за придбану квартиру були спрямовані на погашення кредитної заборгованості позивача перед МетаБанком. Наголошує на тому, що позивачем пропущений без поважних причин спеціальний строк позовної давності. Вважає, що ухвалене у справі рішення узгоджується із правовими висновками Верховного Суду України.

В засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_3 не з'явився, від отримання судової повістки ухилився, оскільки не з'явився за її отриманням у поштове відділення. Проте, представник позивача адвокат ОСОБА_6 повідомила суд про обізнаність позивача щодо слухання справи і просила розглядати справу без участі позивача.

Представники виконавчої служби, ДП «СЕТАМ» і ОСОБА_4 до суду також не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення їм судових повісток, причини неявки суду не повідомили. Суд визнав за можливе розглядати справу за відсутності вказаних осіб, вважаючи причини їх неявки до суду неповажними.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представника позивача адвоката ОСОБА_6, яка підтримала апеляційну скаргу і просила про її задоволення, заперечення представника стягувача ПАТ «МетаБанк» Біцюги А.О., який просив відмовити у задоволенні скарги з тих підстав, що до теперішнього часу судові рішення про стягнення з боржника заборгованості за кредитними договорами не виконані, кредит не погашено, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін з огляду на такі обставини.

Примусова реалізація заставленого майна як стадія виконавчого провадження є сукупністю правовідносин (урегульованих Законом України «Про виконавче провадження», ЦК України та іншими нормативно-правовими актами), що в процесі примусового виконання виникають і реалізуються між органами й посадовими особами, які здійснюють примусову реалізацію судових рішень, та особами, які беруть участь у виконавчому провадженні чи залучаються до проведення виконавчих дій відповідно до Закону.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до частини четвертої статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Отже, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 25 листопада 2015 року № 6-1749цс15.

У вказаній постанові зазначено про необхідність дослідження судом обставини відносно того чи впливають порушення, допущені при підготовці та проведенню прилюдних торгів, на права позивача.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Розділом УП Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі у редакції, чинній на час проведення електронних торгів) визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини четвертої статті 50 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стаття 46 цього Закону передбачає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Положеннями статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно із частиною сьомою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

Отже, за змістом цієї статті підставою для застосування положень Закону України «Про іпотеку» до спірних правовідносин є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого рішення суду на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки виконання рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику.

Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом України «Про виконавче провадження», першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності - на об'єкти нерухомості.

Статтею 51 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Оскільки статтею 575 ЦК України іпотеку визначено як окремий вид застави, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

У такому випадку до правовідносин підлягають застосуванню норми статті 45 Закону України «Про іпотеку», за якою прилюдні торги можна провести за наявності одного учасника, придбавши майно за його початковою ціною.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 6-1680цс16 від 28 вересня 2016 року.

Судом встановлено, що з травня 2014 року на виконанні відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області знаходиться зведене виконавче провадження ВП48611646 з примусового виконання виконавчого листа №2-1494/2010 від 12 травня 2011 року, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення солідарно з ТОВ «Велес», ОСОБА_3, ОСОБА_8 на користь ПАТ «МетаБанк» заборгованості за кредитним договором №07-02/1171-К від 22.11.2002 року у сумі 7 048 170,54грн.; виконавчого листа №2-178/2008 від 19 червня 2008 року, виданого Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя, про стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_3 та ОСОБА_8 на користь АБ «Металург» заборгованості у розмірі 337 222,18грн., держмита 1 700,00грн. та витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30,00грн., а всього суми в розмірі 338 952,18грн.(т.1 а.с.161-170).

Копії постанов про відкриття виконавчого провадження надсилалися всім учасникам виконавчого провадження, що підтверджується матеріалами виконавчого провадження.

Відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №43351116 від 26 лютого 2015 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, а також заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику ОСОБА_3 (т.1 а.с.174).

На виконання вимог ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем вживалися заходи до виявлення грошових коштів, рухомого і нерухомого майна боржника, на яке можливо звернути стягнення.

За даними Єдиного реєстру автоматизованого обліку зареєстрованих машин в Держсільгоспінспекції України, бази даних Державної податкової служби України спеціалізована, сільськогосподарська та дорожньо-будівельна техніка за боржником не зареєстрована, банківські рахунки в банківських установах відсутні, інформація про джерела отриманих доходів відсутні (т.1, а.с.171-173).

Згідно бази даних «АІС Автомобіль» за боржником ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) зареєстровані транспортні засоби, а саме: причіп марки ОДАЗ 8350, 1980 р.в., синього кольору, держ. номер НОМЕР_3;вантажний автомобіль марки КАМАЗ 5320, 1981 р.в., сірого кольору, державний номер НОМЕР_2; вантажний автомобіль марки ГАЗ 3307, 1993 р.в., синього кольору, державний номер НОМЕР_4; вантажний автомобіль марки ГАЗ 33021, 1996 р.в., сірого кольору, державний (т.1, а.с.176-177).

Постановою державного виконавця від 17 вересня 2015 року вказані транспортні засоби оголошено у розшук (т.1, а.с.178).

На час вирішення справи судом першої інстанції транспортні засоби не виявлені, що унеможливило звернути на них стягнення.

02 вересня 2016 року складено акт опису та арешту двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 44,45кв.м, житлова площа 27,7кв.м (т.1 а.с.181-184).

Звіт про оцінку майна складено суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою підприємцем ОСОБА_9 27 січня 2017 року та встановлено початкову ціну реалізації на рівні 301 638 грн. (т.1,а.с.186-193).

Копії акту опису і арешту майна боржника, постанов про призначення ОСОБА_3 зберігачем арештованого майна, про призначення суб'єкта оціночної діяльності, інформація про визначену вартість арештованого майна надсилалися учасникам виконавчого провадження, у тому числі і ОСОБА_3 за адресою, зазначеною у виконавчих листах , яка співпадає з адресою, зазначеною в заяві ОСОБА_10 01.10.2015 року під час його ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Факт направлення виконавчою службою вищевказаної кореспонденції боржникові ОСОБА_11 підтверджується доданими до справи письмовими доказами (т.1, а.с.179, 185, 188,190, 191,194-195).

14 березня 2017 року відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області направило ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію арештованого майна - спірної квартири шляхом проведення електронних торгів (т.1 а.с.197-199).

Згідно ч.4 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна у разі встановлення відповідності документів вимогам законодавства чи після приведення їх у відповідність до вимог законодавства начальник відділу державної виконавчої служби підписує (за допомогою електронного цифрового підпису або власноруч у випадку, передбаченому пунктом 4 розділу І цього Порядку) заявку на реалізацію арештованого майна та надсилає її Організатору разом із документами, передбаченими абзацами четвертим - тринадцятим пункту 3 розділу ІІ цього Порядку, в електронному вигляді через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби для внесення інформації про проведення електронних торгів у Систему. Перевірка змісту заявки на відповідність вимогам законодавства Організатором не здійснюється. За відповідність документів, на підставі яких вноситься інформація до Системи, а також за достовірність інформації, зазначеної у заявці, відповідають посадові особи відділу державної виконавчої служби (приватний виконавець).

24 квітня 2017 року за вих.№24-04/17-01 стягувач за зведеним виконавчим провадженням ВП48611646 ПАТ «МетаБанк» звернувся до ВПВР ГТУЮ у Запорізькій області з листом про необхідність застосування вимог Закону України «Про іпотеку» при реалізації вказаного нерухомого майна, оскільки квартира АДРЕСА_1 знаходиться у нього в іпотеці(т.1 а.с.205-206).

Державний виконавець повідомив стягувача про те, що реалізація нерухомого майна, яке належить боржникові, буде проводитися в загальному порядку відповідно до вимог Закону «Про виконавче провадження» та Порядку реалізації арештованого майна, що підтверджується листом № 11500-3.03.4 від 25.05.2017 року.

Іпотекодаржатель ПАТ «МетаБанк» такі дії державного виконавця не оскаржував у встановленому законом порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_3 за зведеним виконавчим провадженням ВП48611646 здійснено державним виконавцем на підставі двох виконавчих листів саме про стягнення суми заборгованості, а тому нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 було передано на реалізацію не як предмет іпотеки, а як арештоване майно.

Відповідно до ч.3,4 розділу ІІІ Порядку реалізації арештованого майна організатор вносить до Системи інформацію про майно та формує лот торгів (інформаційне повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною)) на підставі отриманої ним заявки не пізніше ніж на третій робочий день з дати її отримання. Лот вноситься за типом, найменуванням, категорією відповідно до класифікації, яка підтримується Системою, що забезпечує вільний та прямий пошук за відповідними пошуковими критеріями (вид майна, назва, модель, регіон зберігання, стартова ціна, номер виконавчого провадження згідно з автоматизованою системою виконавчого провадження тощо).

Після внесення лота до Системи автоматично визначається строк для підготовки до проведення торгів, реєстрації учасників, огляду майна, який становить, зокрема, для електронних торгів для лотів зі стартовою ціною від 5000,01 до 1 000 000,00 грн. - 20 календарних днів. Дата початку проведення електронних торгів (торгів за фіксованою ціною) призначається на наступний після закінчення зазначених строків день та відображається в інформаційному повідомленні, яке розміщується на Веб-сайті автоматично після внесення інформації про лот у Систему. Організатор проводить електронні торги (торги за фіксованою ціною), у тому числі повторні, відповідно до строків, визначених цим Порядком.

Повідомлення про електронні торги з реалізації кв.АДРЕСА_1 ДП «СЕТАМ» опубліковано 07.06.2017 року на офіційному Веб-сайті організатора торгів за посиланням https://setam.net.ua/auction/222022 з дотриманням вимог до повідомлення, встановлених ч.5, 11 розділу ІІІ Порядку реалізації арештованого майна.

Судом встановлено, що згідно Протоколу №255943 проведення електронних торгів від 15.05.2017 року торги з реалізації нерухомого майна за стартовою ціною 301638,00 грн. не відбулись у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів(т.1 а.с.109). Згідно Протоколу №260780 проведення електронних торгів від 06.06.2017 року повторні торги з реалізації нерухомого майна за стартовою ціною 256392,30 грн. також не відбулись у зв'язку із відсутністю допущених учасників торгів(т.1 а.с.103).

Відповідно до ч.1 розділу V Порядку реалізації арештованого майна електронні торги розпочинаються у визначений в інформаційному повідомленні про електронні торги день. Електронні торги проводяться протягом одного робочого дня з 9-ї до 18-ї години. Якщо остання цінова пропозиція надійшла за 5 хвилин до завершення строку, визначеного в абзаці першому цього пункту, електронні торги автоматично продовжуються на 10 хвилин від часу подання останньої цінової пропозиції, але не пізніше 22-ї години.

Відповідно до ч.4 розділу V Порядку реалізації арештованого майна переможцем електронних торгів визнається учасник, від якого на момент завершення електронних торгів надійшла найвища цінова пропозиція (при звичайному перебігу торгів або через особливу ставку).

Відповідно до ч.1 розділу VІІІ Порядку після закінчення електронних торгів (закінчення строку аукціону з урахуванням його можливого продовження) на Веб-сайті відображаються відомості про завершення електронних торгів. Не пізніше наступного робочого дня Система автоматично формує та розміщує на Веб-сайті протокол електронних торгів за лотом.

Згідно Протоколу №266463 проведення електронних торгів від 27.06.2017 року електронні торги з реалізації кв.АДРЕСА_1 відбулись, переможцем аукціону визнано учасника №6 ОСОБА_4 за особливою ставкою 221010,00грн. о 17:52:22год.(т.1 а.с.96-97).

Аналіз фактичних обставин і зібраних у справі доказів свідчить про те, що строк для підготовки до проведення торгів між самими торгами склав 20 днів, що є дотриманням вимог ч.3,4 розділу ІІІ Порядку реалізації арештованого майна, та організатором торгів не порушено вимоги ч.1 розділу V, ч.1 розділу VІІІ Порядку реалізації арештованого майна.

На підставі Протоколу №266463 проведення електронних торгів від 27.06.2017 року заступником начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Запорізькій області Юлдашевим А.А. 26.07.2017 року складено Акт про проведені електронні торги(т.1 а.с.31).

Отже, судом встановлено, що під час проведення електронних торгів з реалізації арештованого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, порушень Порядку реалізації арештованого майна не виявлено.

Доводи апеляційної скарги про те, що боржник не був повідомлений ані про вартість арештованого майна, що призвело до порушення його права на оскарження оцінки майна, ані про проведення перших, других та третіх електронних торгів, а також про порушення державним виконавцем вимог ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» є неспроможними.

Як встановлено судом першої інстанції і це підтверджується зібраними у справі письмовими доказами, копії акту опису і арешту майна боржника, постанов про призначення ОСОБА_3 зберігачем арештованого майна, про призначення суб'єкта оціночної діяльності, інформація про визначену вартість арештованого майна, надсилалися учасникам виконавчого провадження, у тому числі і ОСОБА_3 за адресою, зазначеною у виконавчих листах , яка співпадає з адресою, зазначеною в заяві ОСОБА_10 01.10.2015 року під час його ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Факт направлення виконавчою службою вищевказаної кореспонденції боржникові ОСОБА_11 підтверджується доданими до справи письмовими доказами (т.1, а.с.179, 185, 188,190, 191,194-195).

Суд установив, що позивач не обґрунтував належними та допустимими доказами доводи про те, що його як боржника у виконавчому провадженні не було повідомлено про електронні торги. Повідомлення про електронні торги з реалізації кв.АДРЕСА_1 ДП «СЕТАМ» опубліковано 07.06.2017 року на офіційному Веб-сайті організатора торгів за посиланням https://setam.net.ua/auction/222022 з дотриманням вимог до повідомлення, встановлених ч.5, 11 розділу ІІІ Порядку реалізації арештованого майна.

Належне позивачеві нерухоме майно (транспортні засоби) постановою про розшук майна боржника № 48611646 від 17.09.2015 року оголошено в розшук і до теперішнього часу розшук жодних результатів не дав, що позбавляє державного виконавця можливості звернути стягнення на транспортні засоби, належні боржникові.

Не отримання боржником кореспонденції від державного виконавця не є підставою для висновку про порушення останнім вимог ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» щодо надсилання учасникам виконавчого провадження документів.

Як встановлено судом, боржник змінив адресу свого місця проживання, всупереч виконання вимог ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» нову адресу державному виконавцю не повідомив. За таких обставин відповідач правомірно направляв усі документи виконавчого провадження за останньою відомою адресою місця проживання боржника. Викладене свідчить про дотримання виконавцем вимоги ст.ст.28,57 Закону України «Про виконавче провадження». Разом з тим, Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком реалізації арештованого майна не передбачено обов'язку державного виконавця повідомляти сторони виконавчого провадження про дату та час проведення електронних торгів.

З огляду на зазначене, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що електронні торги проведені з додержанням норм Закону України «Про виконавче провадження» та Порядку.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 не наводить аргументів та доводів на спростування такого висновку суду першої інстанції, а також, яким чином порушені його права у зв'язку із застосуванням при проведенні електронних торгів розділу V Порядку реалізації арештованого без урахування особливостей, встановлених ст.45 Закону України «Про іпотеку», а обмежився лише посиланням на те, що відповідачами порушено процедуру проведення електронних торгів..

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в цій частині, суд апеляційної інстанції бере також до уваги встановлені судом фактичні обставини, що з 2014 року жодних дій до виконання судових рішень про стягнення майже 8 млн. грн. на користь банку боржником не вживалося, неправомірність дій державного виконавця судовими рішеннями не встановлювалася, кредитна заборгованість до теперішнього часу не погашена, виручені від продажу з електронних торгів кошти тільки на 3 відсотки зменшать загальну суму боргу.

Посилання в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду правовим позиціям Верховного Суду України є неспроможними, оскільки у згаданих в апеляційній скарзі правових висновках йдеться про необхідність дослідження судом обставини відносно того, чи впливають порушення, допущені при підготовці та проведенню прилюдних торгів, на права позивача.

У цій справі позивачем не доведено порушення його прав внаслідок реалізації спірної квартири не як предмету іпотеки, а на загальних підставах за правилами розділу УП Закону України «Про виконавче провадження».

З огляду на встановлені судами фактичні обставини, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, який належним чином перевірив доводи позивача і залишив його позов без задоволення.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно статті 375 ЦП К України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції вимогам закону є безпідставними.

Отже, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляції, не вбачається.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст. 268, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2018 року по цій справі залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складено 10 серпня 2018 року.

Головуючий:

Судді: