Постанова № 75807599, 07.08.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №317/730/13 Головуючий у 1 інстанції: Громова І.Б.

Провадження № 22-ц/778/237/18 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«07» серпня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Подліянової Г.С.,

секретар: Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 23 травня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2013 року ПАТ КБ «Надра» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначило, що 30 серпня 2007 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №16/2007/1991Фкз, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у сумі 28 000 доларів США 00 центів в порядку і на умовах, визначених кредитним договором з кінцевим терміном повернення 19.08.2022 року.

Відповідно до п. 1.3.1 відсотки за користування кредитом розраховуються банком на підставі відсоткової ставки у розмірі 14,49% відсотків річних.

Згідно з п. п. 3.3.2., 3.3.3. договору позичальник зобов'язується щомісячно до 20 числа поточного місяця сплачувати мінімально необхідний платіж, сума якого складає 407,98 доларів США 98 центів.

Для забезпечення повернення кредитних коштів позичальника на користь банку ОСОБА_3 зобов'язався відповідати перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, про що укладено договір поруки №16/2007/1991Фкз від 29.08.2007 року.

У зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором станом на 13.02.2013 р. заборгованість складає 461 881,67 грн., що в еквіваленті становить 57 785,77 дол. США, з яких: сума для погашення заборгованості за кредитом - 218 125,45 грн. (27 289,56 дол. США); сума для погашення заборгованості за відсотками - 146 891,84 грн. (18 377,56 дол. США); сума за нарахованою комісією - 11 831,72 грн. (1 480,26 дол. США); сума пені за прострочення сплати кредиту - 24 348,36 грн. (3 046,21 дол. США); сума реструктуризованої пені згідно додаткової угоди №1 - 21 412,53 грн. (2 678,91 дол. США); сума штрафів (не перестрахування) - 10 906,29 грн. (1 364,48 дол. США); сума штрафів (не надання документів) - 10 906,29 грн. (1 364,48 дол. США); сума штрафів (несплата платежів) - 17 459,19 грн. (2 184,31 дол. США).

На підставі зазначеного просило стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» суму боргу в розмірі 461 881,67грн. солідарно, витрати, пов'язані з розглядом справи, покласти на відповідачів солідарно.

Заочним рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 23 травня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» суму боргу в розмірі 461881,67 грн. солідарно.

Витрати, пов'язані з розглядом справи, покладено на ОСОБА_4 та ОСОБА_3 солідарно.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 21 липня 2017 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення.

Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неналежне повідомлення про розгляд справи у зв'язку з чим він був позбавлений права надати пояснення та довести обставини справи, недоведеність розміру заборгованості, пропуск строку звернення до суду з вимогами до поручителя, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача.

ПАТ КБ «Надра» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що судові повістки направлялись на зареєстровану адресу відповідача, відповідачем не надавався власний розрахунок заборгованості, договір поруки є дійсним.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

За приписами ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції послався на доведеність позивачем вимог в повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

За змістом ст.ст.1054, 1050 ч.2 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до договору або закону.

Відповідно до ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 серпня 2007 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №16/2007/1991Фкз, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у сумі 28 000 доларів США зі сплатою відсотків 14,49% річних на строк до 19 серпня 2022 року (а.с.6-7).

ОСОБА_4 зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути банку вказані кредитні кошти у строки, зазначені в кредитному договорі (зокрема, в п.3.3.3 кредитного договору,), а також сплатити відповідну плату за користування кредитом, в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором (зокрема в п.3.3.1 кредитного договору).

Згідно з п.п.3.3.1-3.3.2 кредитного договору повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів здійснюється відповідачем ОСОБА_4 щомісяця у розмірі мінімально необхідного платежу 407,58 доларів США до 20 числа поточного місяця.

Пунктом 3.1 кредитного договору №16/2007/1991Фкз від 30 серпня 2007 р. передбачено, що банк здійснює видачу кредиту згідно з кредитними заявками позичальника через касу банку або шляхом перерахування на поточний рахунок позичальника.

Судом першої інстанції також встановлено, що відповідач ОСОБА_4 не виконував взяті на себе зобов'язання за договором про надання кредиту, оскільки останній платіж на погашення заборгованості за розрахунком банку було внесено 01.08.2008 року (а.с.4-5).

За розрахунком банку станом на 13.02.2013 р. заборгованість складає 461 881,67 грн., що в еквіваленті становить 57 785,77 дол. США, з яких: сума для погашення заборгованості за кредитом - 218 125,45 грн. (27 289,56 дол. США); сума для погашення заборгованості за відсотками - 146 891,84 грн. (18 377,56 дол. США); сума за нарахованою комісією - 11 831,72 грн. (1 480,26 дол. США); сума пені за прострочення сплати кредиту - 24 348,36 грн. (3 046,21 дол. США); Сума реструктуризованої пені згідно додаткової угоди №1 - 21 412,53 грн. (2 678,91 дол. США); сума штрафів (не перестрахування) - 10 906,29 грн. (1 364,48 дол. США); сума штрафів (не надання документів) - 10 906,29 грн. (1 364,48 дол. США); сума штрафів (несплата платежів) - 17 459,19 грн. (2 184,31 дол. США) (а.с.2-4).

Статтею 554 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Судом першої інстанції встановлено, що в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 по кредитному договору було укладено договір поруки №16/2007/1991Фкз від 29.08.2007 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3

Відповідно до п.1.1 договору поруки ОСОБА_3 прийняв на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, в повному обсязі таких зобов'язань.

Згідно з пунктами 1.2-1-4 договору поруки у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором кредитор має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині. Поручитель приймає на себе зобов'язання, у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому кредитором.

Пунктом 5.3 вищезазначеного договору поруки встановлено, що договір діє до належного виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За приписами ч.4 ст. 559 цього Кодексу порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до ч.1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить частині першій статті 251 та частині першій статті 252 цього Кодексу, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука це строкове зобов'язання і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

Строк поруки не вважається строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Отже, вимогу до поручителя про виконання взятого ним зобов'язання має бути пред'явлено в межах строку дії поруки (6 місяців, 1 року чи будь-якого іншого строку, який установили сторони в договорі).

У кредитному договорі №16/2007/1991Фкз від 30 серпня 2007 року (а.с.6-7) строк виконання основного зобов'язання чітко визначений до 19 серпня 2022 року (пункт 1.4). Разом з тим, умовами договору сторони передбачили строки виконання окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входить до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору (відповідно до графіку) ( а.с.13-18) - до 20 числа поточного місяця (пункт 3.3).

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою стаття 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Разом із тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань, та в частині вимог про дострокове погашення кредитних коштів.

Крім того, при застосуванні частини 4 статті 559 ЦК України слід ураховувати таке.

Регулюючи правовідносини з припинення поруки у зв'язку із закінченням строку її чинності частина четверта статті 559 ЦК України передбачає три випадки визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки (перше речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя (друге речення частини четвертої статті 559 ЦК України); протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги), якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя (третє речення частини четвертої статті 559 ЦК України).

Зі змісту цієї норми вбачається, що у тексті частини четвертої статті 559 ЦК України застосовуються поняття "пред'явлення вимоги" та "пред'явлення позову" як умови чинності поруки.

Враховуючи правову конструкцію зазначеної правової норми, викладеної в одному абзаці, подібність правовідносин, які вона регулює, та на підставі системного, послідовного, логічного тлумачення змісту цієї норми слід дійти висновку про те, що передбачений цією нормою підхід до правового регулювання строків дії поруки та її припинення є однаковим.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються.

Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань, застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором вимоги у встановленому законом порядку (ст.122 ЦПК України) протягом зазначеного строку саме позовної давності, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитним договором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч.2 ст.1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, аналізуючи частину 4 ст.559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття "строк чинності поруки" повинен розглядатися однаково, тобто як строк, протягом якого кредитор може в судовому порядку реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.

Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя.

Саме таких правових висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 17 вересня 2014 року по справі № 6-53 цс14, від 23 грудня 2015 року по справі 6-436 цс15.

Крім того, згідно зі ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

За умовами кредитного договору (пункт 3.3.3 Договору) чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше дати, визначеної у Графіку повернення кредиту та сплати процентів (Додаток 1), а останній платіж боржник повинен був здійснити не пізніше 19 серпня 2022 року, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя щодо щомісячних платежів.

Позичальник припинив вносити щомісячні платежі на погашення кредиту з 01.08.2008 року.

Таким чином, враховуючи графік повернення кредитних коштів, про порушене право щодо сплати позичальником щомісячних платежів банк дізнався 20 вересня 2008 року.

Із позовом ПАТ КБ «Надра» звернулося до суду 26 лютого 2013 року, а отже суд першої інстанції не мав підстав для стягнення з поручителя простроченої заборгованості, що утворилася станом до 26 серпня 2012 року, тобто понад шість місяців до звернення Банку з відповідним позовом до суду, оскільки порука за щомісячними платежами до 26 серпня 2012 року в силу ч.4 ст.559 ЦК України припинена, тоді як прострочена заборгованість, починаючи з 27 серпня 2012 року підлягає стягненню з поручителя солідарно з боржником.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку (т.1, а.с. 239-243), заборгованість за кредитним договором станом на 26 серпня 2012 року становить 185 686 гривень 12 коп. та складається із: заборгованості за відсотками - 131 878,67 грн. (16 499,27 дол. США); сума за комісією - 10588,33 грн. (1 324,70 дол. США); сума пені за прострочення сплати кредиту - 21806,59 грн. (2730,32 дол. США); сума реструктуризованої пені згідно додаткової угоди №1 - 21 412,53 грн. (2 678,91 дол. США) .

Вказана заборгованість підлягає стягненню лише з позичальника ОСОБА_4, оскільки утворилась за шість місяців до звернення позивача до суду.

Заборгованість за щомісячними платежами, починаючи з 27 серпня 2012 року, яка становить 258 736 гривень 75 коп. та складається з:заборгованості за кредитом - 218 125 гривень 84 коп., заборгованості за відсотками - 15013 гривень 17 коп.(144 891 грн.84 коп. - 131 878 грн.67 коп. = 15 013 грн.17 коп.), заборгованості за комісією - 1243 гривень 39 коп.(11 831 грн.72 коп. - 10588 грн.33 коп. = 1243 грн.39коп.), пені за прострочення сплати кредиту - 2541 гривень 77 коп. (24 348 грн.36 коп. - 21 806 грн.59 коп. = 2541 грн.77 коп.) , штрафу (не перестрахування) - 10 906 гривень 29 коп., штрафу (не надання документів) - 10 906 гривень 29 коп. підлягає стягненню солідарно з обох відповідачів.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме пунктом 5.1 кредитного договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення (а.с.7).

У той самий час, згідно з пунктом 5.5 кредитного договору передбачена сплата штрафу - 10% від суми кредиту, визначеної в п.1.1 договору як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасну сплату платежів (п.4.3.2 кредитного договору щодо дотримання положень договору).

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.

Враховуючи зміст вказаних пунктів кредитного договору, колегія вважає, що в даному випадку неустойка у вигляді штрафів і пені, нарахована в один і той же період, є одним і тим же видом цивільно-правової відповідальності, а тому є неправомірним їх одночасне застосування, у зв'язку з чим не підлягає стягненню штраф у сумі сумі 17459 грн.19 коп., оскільки за цей же період суд вважає необхідним і обґрунтованим стягнути пеню.

Довід апеляційної скарги щодо розгляду справи у відсутність відповідача ОСОБА_3 не може бути прийнятий до уваги, оскільки відповідач належним чином попереджений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (т.1, а.с.78), будь яких заяв та клопотань в тому числі про застосування строків позовної давності до суду не надсилав.

З огляду на вищевикладене, колегія вважає неприйнятним довід апеляційної скарги про відсутність у відповідача можливості заявити клопотання про витребування у банку документів. До того ж відповідач в апеляційній скарзі не зазначає, яких саме документів він не міг витребувати у позивача.

Зазначаючи в апеляційній скарзі про те, що сума заборгованості повинна бути меншою, ніж та, яка заявлена у позові, відповідач не надає своїх розрахунків на спростування.

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли часткове підтвердження в ході апеляційного розгляду, рішення суду відповідно до п.2,4 ч.1 ст.276 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнення: з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» заборгованості за кредитним договором від 30 серпня 2007 року №16/2007/1991Фкз в сумі 185 686 гривень 12 коп., яка складається з:заборгованості за відсотками в сумі 131 878 гривень 67 коп., заборгованості за комісією - 10 588 гривень 33 коп., пені за прострочення сплати кредиту - 21 806 гривні 59 коп., пені за додатковою угодою №1 - 21 412 гривень 53 коп.; з ОСОБА_4, ОСОБА_3 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором від 30 серпня 2007 року №16/2007/1991Фкз в сумі 258 736 гривень 75 коп. , яка складається з:заборгованості за кредитом - 218 125 гривень 84 коп., заборгованості за відсотками - 15013 гривень 17 коп., заборгованості за комісією - 1243 гривень 39 коп., пені за прострочення сплати кредиту - 2541 гривень 77 коп., штрафу (не перестрахування)- 10 906 гривень 29 коп., штрафу (не надання документів) - 10 906 гривень 29 коп.

Керуючись ст.ст.374, 376, 382,383,384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 23 травня 2013 року у цій справі скасувати та прийняти постанову наступного змісту.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_4, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором від 30 серпня 2007 року №16/2007/1991Фкз в сумі 185 686 гривень 12 коп. , яка складається з: заборгованості за відсотками в сумі 131 878 гривень 67 коп., заборгованості за комісією - 10 588 гривень 33 коп., пені за прострочення сплати кредиту - 21 806 гривні 59 коп., пені за додатковою угодою №1 - 21 412 гривень 53 коп.

Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_3 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором від 30 серпня 2007 року №16/2007/1991Фкз в сумі 258 736 гривень 75 коп. , яка складається з:заборгованості за кредитом - 218 125 гривень 84 коп., заборгованості за відсотками - 15013 гривень 17 коп., заборгованості за комісією - 1243 гривень 39 коп., пені за прострочення сплати кредиту - 2541 гривень 77 коп., штрафу (не перестрахування) - 10 906 гривень 29 коп., штрафу (не надання документів) - 10 906 гривень 29 коп.

В іншій частині позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 серпня 2018 року.

Головуючий

Судді: