Ухвала суду № 75807464, 09.08.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 335/9845/16 Головуючий у 1 інстанції: Соболєва І.П.

провадження № 22-ц/778/2238/18 Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Маловічко С.В.

суддів: Гончар М.С.

Кочеткової І.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

за участі:

представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_5 про відмову від позову у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання договорів дарування нерухомого майна та купівлі-продажу автомобілю недійсними,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання договорів дарування житлового та нежитлових приміщень і договору купівлі-продажу автомобілю недійсними. 10 квітня 2017 року позовні вимоги було уточнено.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_5 зазначила, що 19.11.2013р. ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя у цивільній справі № 331/6095/13-ц про поділ майна подружжя було затверджено мирову угоду між нею та ОСОБА_3 Оскільки ОСОБА_3 у власність виділялось більше нерухомого майна, сторони дійшли згоди, що в якості грошової компенсації ОСОБА_3 зобов'язується сплатити на її користь грошові кошти у розмірі 60 000,00 доларів США із розстрочкою платежу, по 1 000 доларів щомісяця протягом 5 (п'яти) років. Крім того, однією з умов договору було передання нею виділеного їй нежитлового приміщення в оренду ОСОБА_3 строком на 2 (два) роки. Вказувала, що після укладення відповідних договорів ОСОБА_3. належним чином виконував взяті на себе зобов'язання, щомісяця перераховуючи по 1 000,00 доларів США та сплачуючи орендну плату до квітня 2014 року.

17.04.2014 року ОСОБА_3 уклав зі своїм сином ОСОБА_7 договори дарування усього наявного у нього рухомого та нерухомого майна, яке не перебувало у заставі банку. Та з 22.04.2014р. ОСОБА_3 фактично припиняє виконання взятих на себе зобов'язань, як за мировою угодою, так і за договором оренди приміщення. У зв'язку з неналежним виконанням мирової угоди вона направила до виконавчої служби виконавчий лист від 28.04.2014р. по справі № 2/331/1799/13, та 29.05.2014р. державним виконавцем у відкритому на його підставі виконавчому провадженні накладено арешт на все майно боржника.

01.07.2016р. постанову про арешт скасовано, а 02.07.2016р. ОСОБА_3 подарував ОСОБА_7 останнє нежитлове приміщення, яке було предметом поділу між подружжям. Вважає, що вказані договори є фіктивними, оскільки сторони не мали на меті досягнення обумовлених ними правових наслідків, а єдиною метою їх укладення було збереження майна від забезпечення виконання за його рахунок боргових зобов»язань ОСОБА_3 зі сплати на її користь грошової компенсації, яку сторони визначили до сплати їй за мировою угодою. Посилаючись на вказані обставини, позивач просила суд визнати договори дарування квартири і нежитлових приміщень та договір купівлі-продажу автомобіля недійсними.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2018 року позов задоволено повністю.

Визнано договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 17 квітня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 недійсним.

Визнано договір дарування нежилого приміщення АДРЕСА_2 від 17 квітня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 недійсним.

Визнано договір дарування нежилого приміщення АДРЕСА_3 від 2 липня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 недійсним.

Визнано договір дарування нежилого приміщення АДРЕСА_4 від 17 квітня 2014 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 недійсним.

Визнано договір купівлі-продажу автомобілю SKODA FELICIA 1300 № кузова ТМВЕЕА61315335194 від 23 квітня 2014 року, укладений між ТОВ «АВТОХАУС-2011» (в інтересах ОСОБА_3.) та ОСОБА_6 недійсним.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3, ОСОБА_6 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права просять скасувати рішення суду першої інстанції в та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 05 липня 2018р. відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргу, а ухвалою від 16 липня 2018р. справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 09 серпня 2018р.

26 липня 2018р. від ОСОБА_5 надійшла до апеляційного суду нотаріально посвідчена заява про відмову від позову та закриття провадження у справі.

В заяві ОСОБА_5 просила розглянути це процесуальне питання у її відсутності, наголошуючи на задоволенні своєї заяви про відмову від позову.

Адвокат відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 не заперечувала проти задоволення заяви та закриття провадження у цій справі у зв»язку з відмовою позивача від позову. Пояснила, що після ухвалення рішення сторони дійшли порозуміння з приводу спору щодо виконання умов мирової угоди, та відповідач ОСОБА_3 сплатив ОСОБА_5 узгоджену між ними суму грошової компенсації у зв»язку із поділом майна подружжя, тому остання вирішили відмовитись від свого позову.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.

Згідно з ч.2 ст. 49 ЦПК України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення (ч.ч. 1, 2 ст. 206 ЦПК України).

За приписами ч. 3 ст. 206 ЦПК України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

За змістом ст. 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову відповідає вимогам статті 206 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

Учасникам процесу роз'яснено наслідки закриття провадження у справі передбачені ч. 2 ст. 256 ЦПК України, якою встановлено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

ОСОБА_5 подала до суду нотаріально посвідчену заяву, та перед її посвідченням приватний нотаріус встановила особу ОСОБА_5 та перевірила її дієздатність, а також засвідчила справжність її підпису, який зроблено в її присутності.

В цій заяві ОСОБА_5 зазначила, що наслідки ст. 373 ЦПК України їй були роз»яснені та зрозумілі, а відмова від позову пов»язана із примиренням сторін.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 надала копії документів, які передували посвідченню заяви ОСОБА_5 про відмову від позову.

Так, сторони у справі уклали нотаріально посвідчений договір від 26.07.2018р., в якому визначили загальну суму компенсації, яку ОСОБА_3 має сплатити ОСОБА_5 за мировою угодою від 19.11.2013р. та договором оренди нежитлового приміщення, складає 1 424 705 грн., що еквівалентно 53 500 дол. США.

Згідно посвідченої нотаріальної заяви ОСОБА_5 підтвердила повний розрахунок з нею з боку ОСОБА_3, що підтверджується відповідними наданими квитанціями № 200Т0002Z7 від 26.07.2018р. та № 1934668660 від 26.07.2018р.

В заяві про повний розрахунок ОСОБА_5 підтвердила, що вказана отримана нею сума від ОСОБА_3 є остаточною та збільшенню не підлягає, та вона не має до нього претензій матеріального, майнового, морального та будь-якого іншого характеру з правовідносин про поділ майна подружжя.

Таким чином, обставин, які не дозволяють прийняти відмову ОСОБА_5 від позову, апеляційним судом не встановлено.

Статтями 13, 49 ЦПК України передбачено право учасника справи розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, доводи заяви позивача, вищенаведені документи, враховуючи, що заява про відмову від позову не порушує прав інших осіб і не суперечить вимогам закону, вважає за можливе прийняти її та у зв'язку з цим визнати нечинним ухвалене у справі рішення суду першої інстанції і закрити провадження у цій справі.

Відповідно до ч. 2 статті 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги.

При зверненні до апеляційного суду ОСОБА_3 було сплачено 4 134 грн. судового збору, що підтверджується оригіналом квитанції № 16 від 11.06.2018 року (а.с. 112).

З огляду на зазначене, ОСОБА_3 необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору, що становить 2 067,00 грн.

Керуючись ст. ст. 13, 49, 142, 206, 255, 373, 374, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Прийняти відмову ОСОБА_5 від позову до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання договорів дарування житлового та нежитлових приміщень та договору купівлі-продажу автомобілю недійсними.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2018 року у цій справі визнати нечинним.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання договорів дарування житлового та нежитлових приміщень недійсними закрити.

Повернути ОСОБА_3 з державного бюджету 2 067 ( дві тисячі шістдесят сім) грн. судового збору, що становить 50 відсотків розміру сплаченого ним судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до квитанції № 16 від 11.06.2018 року.

Зобов'язати управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області повернути ОСОБА_3 (НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 2 067,00 грн. (дві тисячі шістдесят сім гривень) за квитанцією № 16 від 11.06.2018 року.

Оригінал квитанції № 16 від 11.06.2018 року направити ОСОБА_3.

Замість оригіналу квитанції № 16 від 11.06.2018 року до матеріалів справи долучити її копію.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 10 серпня 2018 року.

Головуючий

Судді: