Ухвала суду № 75807389, 10.08.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

10 серпня 2018 р.Справа № 646/14725/15-а

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Мельнікової Л.В.

суддів - Бенедик А.П. , Сіренко О.І.

розглянувши в порядку письмового провадження клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 26 червня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Харківської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування постанови у справі про порушення митних правил, -

В с т а н о в и л а:

30 листопада 2015 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, яким просить визнати протиправною і скасувати постанову Харківської митниці ДФС у справі про порушення митних правил № 396/80700/15 від 18 листопада 2015 року за статтею 485 МК України.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 червня 2018 року у задоволенні заявленого позову ОСОБА_2 відмовлено.

16 липня 2018 року означене судове рішення оскаржено позивачем в апеляційному порядку.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року апеляційна скарга ОСОБА_2 залишена без руху, скаржнику наданий 10-денний термін для усунення її недоліків: надання Харківському апеляційному адміністративному суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення із обґрунтуванням поважності причин пропуску строку на його оскарження.

09 серпня 2018 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання скаржника про поновлення строку на оскарження рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 червня 2018 року.

В обґрунтування заявленого клопотання позивач зазначає, що під час розгляду справи ані він, ані його представник не були присутні. Повний текст оскаржуваного рішення складений 20 червня 2018 року, і до теперішнього часу він його не отримав. Про результат розгляду справи дізнався від представника лише 25 липня 2018 року. За наведених обставин вказує, що був позбавлений можливості підготувати апеляційну скаргу та, в обґрунтування своїх вимог, надати докази та аргументи щодо незаконності рішення суду першої інстанції. Зазначає, що одразу після ознайомлення з тестом судового рішення, 16 липня 2018 року звернувся із апеляційною скаргою.

За наведених обставин, позивач вважає наведені доводи поважною причиною пропуску процесуального строку на оскарження судового рішення, та просить поновити строк на принесення апеляційної скарги на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 червня 2018 року по справі № 646/14725/15-а.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 4 ст. 286 КАС України визначено, що апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (ч. 3 ст. 295 КАС України).

З матеріалів справи убачається, що у судовому засіданні 20 червня 2018 року судом проголошена вступна та резолютивна частини судового рішення, повний текст виготовлений цього ж дня - 20 червня 2018 року. При проголошенні судового рішення позивач та його представник присутні не були, що підтверджується відповідною довідкою /а.с. 80, 81, 82-87/.

20 червня 2018 року оскаржуване судове рішення направлено учасникам справи за вих. № 25140, № 25139 /а.с. 88/.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів отримання рішення суду позивачем або його представником. Крім цього, Червонозаводським районним судом м. Харкова на виконання ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року не надана інформація стосовно дати та способу отримання ОСОБА_2 копії цього рішення.

Згідно ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

В контексті наведеної норми поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Колегія суддів зазначає, що однією з основних засад судочинства, визначеною пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.

Кодексом адміністративного судочинства України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним з яких є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду. Даний принцип полягає в тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку визначених цим Кодексом, надається право оскарження прийнятих судом рішень.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (пункти 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25 грудня 1997 року № 9-зп, абзац 7 пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11 - рп/2012).

Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Таке право гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129), (пункт 3.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 2012 року № 11 - рп/2012).

Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007).

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцією якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі «Скорик проти України» Європейський суд з прав людини нагадав, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачених статтею 6 Конвенції. Суд також зазначив, що мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.

У справі Bellet v. Fгаnсе Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Приходячи до висновку про задоволення клопотання ОСОБА_2, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи не спростовуються доводи скаржника щодо дати та способу ознайомлення із оскаржуваним судовим рішенням, відтак, застосування процесуального обмеження за своєю суттю буде свідченням необґрунтованого позбавлення його права на апеляційне оскарження рішення суду, тобто права на справедливий суд.

Наведене також узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 березня 2018 року по справі № 804/243/16, відповідно до якого, вияв надмірного формалізму під час застосування норм права міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі наведеного, керуючись ст. 121, 287, 293, ч. 2 ст. 321 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Клопотання ОСОБА_2 - задовольнити.

Поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 20 червня 2018 року по справі № 646/14725/15-а.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач (підпис)Л.В. МельніковаСудді(підпис) (підпис)А.П. Бенедик О.І. Сіренко