Постанова № 75807290, 07.08.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

07.08.18

Справа № 336/1009/18

Провадження № 2-а/336/163/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Марко Я.Р., за участю секретаря судового засідання Палубінської К.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Шевченківського районного військового комісаріату м. Запоріжжя про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову від 21.02.2018 року, винесену військовим комісаром Шевченківського районного військового комісаріату м. Запоріжжя ОСОБА_2 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною1 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 85,00 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він 21.02.2018 року знаходився у приміщенні Шевченківського районного військового комісаріату м. Запоріжжя, з метою зняття з військового обліку, проте, співробітниками військового комісаріату відносно нього була винесена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною1 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення. За твердженням позивача, жодних повідомлень про необхідність з'явитись до Шевченківського районного військового комісаріату м. Запоріжжя позивач не отримував.

Позивач з винесеною постановою не згоден, вважає, що правил військового обліку не порушував.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05.03.2018 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.03.2018 року підготовче засідання відкладено, витребувано з Шевченківського районного військового комісаріату м. Запоріжжя матеріали, що стали підставою для притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною1 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

04.04.2018 року через канцелярію Шевченківського районного суду м. Запоріжжя відповідач подав відзив на позов, за змістом якого заперечив проти задоволення позовних вимог, з тих підстав, що у квітні 2009 року позивач був переданий на облік військовозобов'язаних, проте, з того часу військового комісаріату не з'являвся, Шевченківським районним військовим комісаріатом м. Запоріжжя були проведені заходи з питання постановки позивача на облік військовозобов'язаних. В обґрунтування заперечень на позов відповідач посилається на наказ Міністра оборони України від 22.01.2002 року № 35 "Про затвердження Настанови з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів і матросів запасу Збройних Сил України та інших військових формувань" (втратив чинність 11.04.2018 року згідно з наказом Міністра оборони України № 156). Згідно з абзацом 1 пункту 5.2.2. вказаної настанови для постановки на військовий облік усі військовозобов'язані повинні у семиденний строк прибути до військового комісаріату за місцем постійного або фактичного проживання, а відповідно до абзацу 2 зазначеного пункту громадянам, які не проходили військової служби, виписуються і видаються військові квитки та обліково-послужні картки після закінчення призову, але не пізніше одного місяця.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 11.04.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання 07.08.2018 року не з'явився, подав до суду заяву за змістом якої просив розглядати справу без його участі, підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце його проведення повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду невідомі, відзиву, будь-яких заяв або клопотань до суду не надсилав.

Відповідно до частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до оскаржуваної постанови від 21.02.2018 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 85 гривень (а.с.4).

За змістом вказаної постанови з 2009 року у м. Запоріжжі гр. ОСОБА_1 після зарахування в запас, на підставі статті 18.1.2. Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з досягненням 25-річного віку не з'явився до військового комісаріату для постановки на військовий облік та отримання військово-облікових документів протягом місяця з дня закінчення призову, своїми діями порушив вимоги абзацу 9 пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Відповідно до статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язаний з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Як передбачено частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приписи частини 1 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за якою позивача пригнуто до адміністративної відповідальності, передбачають відповідальність громадян та посадових осіб за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Вказана норма є загальною за змістом, оскільки її диспозиція є бланкетною (тобто такою, яка, не називаючи конкретних ознак правопорушення або називаючи тільки частину із них, відсилає до інших нормативних актів, які не є законами про адміністративну відповідальність).

Відтак, компетентна особа повинна в протоколі про адміністративне правопорушення та у постанові про притягнення до адміністративної відповідальності у зрозумілій формі зазначити в чому конкретно полягало порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Зокрема, у протоколі необхідно було вказати як назву нормативного акту, його статтю, частину статті тощо, так і викласти зміст певної норми, вимоги якої порушила винна особа, а також зазначити форму її вини. Такі ж самі вимоги закон висуває й до складання постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Вимога закону щодо обов'язкового зазначення нормативного акта, який особа порушила, спрямована на забезпечення законності рішень, які приймаються, та виключає двозначність тлумачення складу адміністративного діяння, за вчинення якого на винну особу накладається адміністративне стягнення.

Згідно з абзацом 9 пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" взяттю на військовий облік призовників та військовозобов'язаних у районних (міських) військових комісаріатах підлягають громадяни України на військовий облік військовозобов'язаних, які досягли граничного (27-річного) віку під час перебування на військовому обліку призовників.

Як вбачається з витягу з книги протоколів комісії по призову від 15.04.2009 року громадянин ОСОБА_1 рішенням комісії по призову, згідно з Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", по статті 18.1.2., переданий на облік військовозобов'язаних запасу по досягненню 25-ти річного віку.

Згідно з Правилами військового обліку призовників і військовозобов’язаних (додаток 1 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов’язаних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 06.12.2016 року № 921) призовники і військовозобов’язані повинні, зокрема, перебувати на військовому обліку за місцем проживання у районних (міських) військових комісаріатах, за місцем роботи (навчання) на підприємствах, в установах, організаціях, виконавчих комітетах сільських, селищних та міських рад, а також у разі тимчасового вибуття за межі України за місцем консульського обліку в дипломатичних установах України; прибувати за викликом районних (міських) військових комісаріатів на збірні пункти, призовні дільниці у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках або розпорядженнях районних (міських) військових комісаріатів), для взяття на військовий облік та визначення призначення на воєнний час, оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов’язаних.

У відзиві на позов відповідач зазначає про те, що Шевченківським районним військовим комісаріатом м. Запоріжжя були проведені заходи з питання постановки позивача на облік військовозобов'язаних, проте, жодних доказів на підтвердження вказаних обставин суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, за висновками суду, відповідачем не надано суду належних доказів на підставі яких встановлено наявність складу адміністративного правопорушення, яке передбачене частиною 1 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в діях ОСОБА_1

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний суд має право скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, суд вважає, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 2, 5-9, 73-77, 90, 139, 244-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, статтями 251, 252, 268, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Шевченківського районного військового комісаріату м. Запоріжжя про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити повністю.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 21.02.2018 року винесену військовим комісаром Шевченківського районного військового комісаріату м. Запоріжжя ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 85,00 грн.

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності КАС України. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне судове рішення складено 09.08.2018 року.

Суддя Я.Р.Марко