Постанова № 75805527, 08.08.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №287/247/16-ц Головуючий у 1-й інст. Винар Л. В.

Категорія 34 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Миніч Т.І., Павицької Т.М.

з участю секретаря судового засідання Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 287/247/16 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 15 березня 2018 року, ухваленого під головуванням судді Винара Л.В. у м. Олевську,

в с т а н о в и в:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просила стягнути з відповідача 75169 грн. 47 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 20000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, 1600,00 грн. витрат за проведення автотоварознавчого дослідження, а також понесені судові витрати та витрати за надання правової допомоги. В обгрунтування позовних вимог зазначала, що в результаті порушення відповідачем Правил дорожнього руху 11.04.2015 року сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої зазнав пошкодження автомобіль марки «Geely Emgrand 7», державний номерний знак НОМЕР_1, яким вона керувала. Згідно висновку експертного товарознавчого дослідження від 04.06.2015 року встановлено, що матеріальний збиток, завданий пошкодженням згаданого автомобіля становить 75169,47 грн. В обгрунтування заявленої суми моральної шкоди ОСОБА_1 зазначила, що перенесла моральні страждання , оскільки погіршився стан її здоров'я, у неї була обмежена можливість продовження активного способу життя через відсутність транспортного засобу для пересування, вона вимушена була звертатись до лікарів через отриманий стрес після ДТП та легкі тілесні ушкодження. Від отриманих переживань порушився нормальний ритм її життя, вона була вимушена звертатись до міліції та суду.

Рішенням рішення Олевського районного суду Житомирської області від 15 березня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 75169 грн. 47 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, 1600,00 грн. понесених витрат за проведення автотоварознавчого дослідження, 951 грн. 70 коп. понесених витрат по сплаті судового збору, 3000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову за безпідставністю вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що постановою Апеляційного суду Житомирської області від 16.02.2017 року його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, разом з тим, його вина у вчиненні ДТП не встановлена. Зазначає, що судом першої інстанції безпідставно застосовано норми ст. 1187 ЦК України, оскільки контакту між його автомобілем та автомобілем позивачки не відбулося. Не враховано місцевим судом і те, що в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні дані про механізм зближення вказаних транспортних засобів, відтак, чиї дії з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням ДТП не представляється можливим. Щодо моральної шкоди зазначає, що позивачкою ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів на підтвердження її завдання.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, мотивуючи його наступним.

Згідно норм статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону.

Встановлено, що ОСОБА_2 11.04.2015 року близько 12 години, в с. Хмелівка Олевського району по вул. Лісовій, керуючи автомобілем «Mitsubishi Pagero», д.н.з НОМЕР_3, переїжджаючи на ліве узбіччя, виїхав на смугу зустрічного руху, створивши аварійну ситуацію автомобілю НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, внаслідок чого автомобіль «Geely Emgrand 7», виїхав на узбіччя, де здійснив наїзд на дерев'яну огорожу та стіну приватного будинку, чим порушив п. 10.1 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП.

Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 16 лютого 2017 року у справі №287/295/15-п відповідача ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП , а провадження у справі закрито на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 цього Кодексу (а.с. 76-80).

Відповідно до постанови Апеляційного суду Житомирської області від 09 липня 2015 року у справі №287/173/15-п скасовано постанову Олевського районного суду Житомирської області від 14.05.2015 року про притягнення до адміністративної відповідальності позивачки ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП та провадження в справі закрито за відсутності події та складу адміністративного правопорушення (а.с. 5-6).

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 3952 від 04.06.2015 року вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Geely Emgrand 7», державний номерний знак НОМЕР_1, складає 75169,47 грн. (а.с. 8-13).

Встановивши вказані обставини, суд першої інстанції задовольнив позов частково виходячи з того, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини відповідача ОСОБА_2 та дійшов обґрунтованого висновку про відповідальність відповідача з відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду в деліктних (позадоговірних) відносинах передбачені ч. 1 ст. 1166 ЦК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Задовольняючи частково даний позов, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що автомобіль, який належить позивачці на праві власності було пошкоджено внаслідок ДТП, яке сталося з вини відповідача.

Вина останнього підтверджується дослідженою вище постановою Апеляційного суду Житомирської області від 16 лютого 2017року у справі №287/295/15-ц, що в силу ч. 6 ст. 82 ЦПК України, не підлягає доказуванню, а розмір матеріальної шкоди - висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 3952 від 04.06.2015 року, тому визнав позовні вимоги доведеними.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч вимог зазначеної норми, відповідачем в ході розгляду справи судом першої інстанції, так і в ході її перегляду апеляційним судом, не було надано жодних переконливих доказів, які б спростовували встановлені обставини.

А тому посилання в апеляційній скарзі на безпідставне застосування місцевим судом до спірних правовідносин ст. 1187 ЦК України, оскільки контакту між автомобілем відповідача та автомобілем позивачки не відбулося, є безпідставними з урахуванням встановленої судовим рішенням, яке набрало законної сили, вини відповідача у дорожньо-транспортній пригоді, і як наслідок завдання такими діями матеріальних збитків.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що судом першої інстанції не було враховано висновку експерта № 3/1128 від 05.12.2016, згідно якого відповісти на питання чиї дії з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням ДТП не представляється можливим, на правильність висновків суду не впливають, оскільки, серед іншого, зазначений висновок був предметом дослідження при розгляді адміністративної справи 16 лютого 2017 року Апеляційним судом Житомирської області та встановленні вини ОСОБА_2 в адміністративному правопорушенні. Окрім того зазначений висновок експерта не містить будь-якої конкретної інформації про винуватість чи невинуватість у дорожньо-транспортній пригоді когось із учасників процесу.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 про недоведеність позивачем вимог щодо моральної шкоди - у чому вона полягає та з яких міркувань та розрахунків виходила позивачка, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частин першої - третьої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно з положеннями частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується особою, що її завдала за наявності її вини.

Враховуючи наведені норми матеріального права, колегія суддів вважає, що сам факт заподіяння матеріальної шкоди шляхом пошкодження належного позивачці автомобіля викликав у позивачки відповідні переживання, про що і зазначено в оскаржуваному рішенні.

Встановивши, що внаслідок пошкодження автомобіля під час ДТП позивач вимушено тривалий час ним не користується, що порушило спосіб життя та спричинило надмірні хвилювання, душевні страждання та переживання, з урахуванням засад розумності та справедливості у сукупності з іншими доказами у справі суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди та правомірно визначив розмір відшкодування у сумі 3000 грн.

Викладені відповідачем доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції і його висновків не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу залишає без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 15 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10.08.2018.

Головуючий Судді