Ухвала суду № 75805134, 09.08.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

09 серпня 2018 р.Справа № 820/5327/16

Суддя Харківського апеляційного адміністративного суду Жигилій С.П., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2017р. по справі № 820/5327/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго-Рев"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2017р. задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго-Рев" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

На зазначену постанову суду 17.07.2018 року Головним управлінням ДФС у Харківській області повторно подано апеляційну скаргу разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що первинну апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції подано з дотриманням порядку на строку оскарження, проте остання залишено без руху з підстав несплати судового збору, а ухвалою від 07.11.2018 року повернута скаржнику. Вказано, що неможливість сплатити судовий збір не залежала від відповідача, оскільки пов'язана з ненадходженням коштів на його рахунки. Зазначено, що повторна подача апеляційної скарги відбулась після надходження бюджетних асигнувань на сплату судового збору, при цьому в повному обсязі. Стверджує, що відповідачем тривалий час вживалися заходу спрямовані на оскарження постанови суду першої інстанції, а саме, направлено доповідну записку на відповідальний структурний підрозділ з вимогою про сплату судового збору по даній справі, а також, подано касаційну скаргу на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 року, провадження по якій відкрито Вищим адміністративним судом України від 28.11.2017 року. На підтвердження обставин зазначених в клопотанні відповідачем надані докази, а саме: довідки від 19.09.2017 року, 05.10.2017 року, 11.12.2017 року, 08.02.2018 року, 23.02.2018 року, 30.03.2018 року, 03.05.2018 року, 31.05.2018 року, 27.06.2018 року, які вказують на залишок коштів на рахунках ГУ ДФС у Харківській області; листи про додаткове збільшення фінансування на сплату судового збору за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" від 27.10.2017 року,17.11.2017 року, 29.01.2018 року, 15.02.2018 року, 05.03.2018 року, 03.07.2018 року; запити для встановлення даних та повідомлення щодо необхідності здійснення безспірного списання коштів.

Перевіривши доводи клопотання та матеріали справи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017 року), апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України", яким Кодекс адміністративного судочинства України викладено у новій редакції.

Відповідно до п. 13 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання ним чинності.

Як свідчать матеріали справи, копію повного тексту постанови Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 року було отримано Головним управлінням ДФС у Харківській області 09.01.2018 року (т.9 а.с.121), первинно апеляційну скаргу на зазначену постанову відповідачем було подано із дотриманням строку, встановленого чинним законодавством.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2017 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишено без руху з підстав несплати судового збору та надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

12.10.2017 року відповідачем подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, а у разі неможливості продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги, які ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.10.2018 року залишені без задоволення та повторно залишено без руху апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2017р. по справі № 820/5327/16.

02.11.2017 року відповідачем подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, а у разі неможливості продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 року апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України у Харківській області повернуто скаржнику з підстав невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 27.09.2018 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 295 КАС України, строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч.1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частина перша статті 45 КАС України, покладає на учасників судового процесу та їхніх представників обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Отже, особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

В контексті наведеної норми поважними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами справи певних процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Відповідно до вимог Закону України "Про судовий збір" на момент первинного подання апеляційної скарги суб'єкти владних повноважень зобов'язані сплачувати судовий збір.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Аналізуючи вищевикладене суд не заперечує права відповідача повторно звернутись до суду з апеляційною скаргою, однак з дотриманням вимог ст.ст. 295, 296 КАС України.

Матеріали справи свідчать, що копію ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року отримано податковим органом 13 листопада 2017 року (т. 9 а.с. 169).

Разом з тим, з апеляційною скаргою відповідач звернувся лише 17 липня 2018 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції Харківського окружного адміністративного суду, тобто майже ніж через дев'ять місяців після отримання копії ухвали суду про повернення апеляційної скарги.

Слід зазначити, що після отримання ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року про повернення апеляційної скарги, апелянт мав можливість одразу подати апеляційну скаргу разом із клопотанням про відстрочення/розстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, надавши суду належні докази неможливості сплати судового збору на час первинного подання апеляційної скарги та її повернення.

Вказаним правом відповідач не скористався, що свідчить про невжиття податковим органом всіх можливих заходів для своєчасного подання апеляційної скарги з дотриманням строку, передбаченого ч.1 ст.186 КАС України (в редакції Кодексу до 15.12.2017 року).

Отже, вчасна подача первинної апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

При цьому, обґрунтовуючи поважність пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відсутністю коштів на сплату судового збору у період з вересня 2017 року по червень 2018 року, апелянт надав довідки від 19.09.2017 року, 05.10.2017 року, 11.12.2017 року, 08.02.2018 року, 23.02.2018 року, 30.03.2018 року, 03.05.2018 року, 31.05.2018 року, 27.06.2018 року, які вказують на залишок коштів на рахунках ГУ ДФС у Харківській області.

Однак, вказані довідки не можуть бути визнані судом належним доказом на підтвердження відсутності коштів на рахунках органу для сплати судового збору, оскільки останні вказують лише на наявність чи відсутність коштів на дату складання такої довідки, а не на весь період.

Крім того, надані до суду запити для встановлення даних та повідомлення щодо необхідності здійснення безспірного списання коштів Головного Управління Державної казначейської служби України у Харківській області свідчать лише про наявність судових рішень та виконавчих листів щодо стягнення з ГУ ДФС у Харківській області судових витрат та не підтверджують відсутності коштів на рахунках податкового органу для сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а тому не прийняті судом у якості доказу відсутності коштів на рахунках податкового органу для сплати судового збору та неможливості здійснення відповідного перерозподілу коштів для сплати судового збору за подання даної апеляційної скарги.

Крім того, твердження відповідача в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження про подачу первинної апеляційної скарги (яку було залишено без руху та повернуто з підстав несплати судового збору) у строк, встановлений статтею 186 КАС України ( в редакції чинній на час подання первісної апеляційної скарги) не приймаються судом, оскільки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, адже не є такою, що не залежить від волі особи, яка її подає, і не надає такій особі права у будь-який необмежений після спливу строку апеляційного оскарження час реалізовувати право на оскарження судових рішень.

У пункті 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".

Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів тощо. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Отже, обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють контролюючий орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" від 06.10.2015 Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою потворного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Європейський суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є обмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.

Отже, беручи до уваги вищевикладене, у даному випадку зазначені відповідачем причини значного пропуску строку оскарження не виправдовують втручання у принцип остаточності рішення. У даному випадку не вбачається обставин, які об’єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання належним чином оформленої апеляційної скарги протягом установленого законодавством терміну чи подати клопотання про поновлення такого строку із зазначенням поважних причин, підтверджених доказами, для поновлення строку.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання заявника та поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2017 року.

Враховуючи викладене, наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави пропуску такого строку суд визнає неповажними.

Відповідно до ч.3 ст. 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу слід залишити без руху та надати апелянту строк для подачі заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 року з зазначенням інших обставин поважності причин пропуску строку на подання апеляційної скарги та обґрунтованих підстав для його поновлення.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 3 ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

У Х В А Л И В:

Визнати наведені у клопотанні Головного управління ДФС у Харківській області про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2018 року по справі № 820/5327/16 підстави пропуску строку - неповажними.

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2017р. по справі № 820/5327/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваго-Рев" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без руху.

Надати Головному управлінню ДФС у Харківській області строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Роз'яснити заявнику апеляційної скарги, що вищезазначені недоліки апеляційної скарги можуть бути усунені шляхом направлення до Харківського апеляційного адміністративного суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2017 року з зазначенням інших обставин поважності причин пропуску строку на подання апеляційної скарги та обґрунтованих підстав для його поновлення.

Роз’яснити Головному управлінню ДФС у Харківській області, що у разі неусунення зазначених недоліків апеляційної скарги, відповідно до ст.299 Кодексу адміністративного судочинства України, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: (підпис) ОСОБА_1