Рішення № 75805040, 03.08.2018, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/574/17

Провадження № 2/288/139/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2018 року. смт.Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Зайченко Є. О.,

за участю секретаря - Мітніцької О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Фастівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсним заповіту та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 (далі – Відповідач 1), ОСОБА_3 (далі – Відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Фастівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 (далі – Третя особа) про визнання недійсним заповіту та визнання права власності на спадкове майно в якому вказує, що 23 березня 2015 року померла його баба - ОСОБА_7. До складу спадкового майна, після смерті баби входить земельна ділянка, площею 3.3268 га, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку.

При житті ОСОБА_7 було складено два заповіти: від 12 жовтня 1985 року та від 12 грудня 2002 року, за умовами яких єдиним спадкоємцем після її смерті являвся Позивач. В подальшому ОСОБА_7 подарувала Позивачу, належний їй житловий будинок, розташований в с.Ставище по вул.Миру,61 Попільнянського району Житомирської області.

В серпні 2013 року, рідна сестра Позивача – ОСОБА_8, забрала до себе ОСОБА_7 та в неї вона й проживала до дня смерті. Позивач вказує, що він не мав змоги відвідувати бабу, оскільки їх спілкування обмежували, не повідомили про смерть баби та не запросили на її поховання. Після смерті ОСОБА_7, Позивач дізнався, що все належне спадкодавцеві майно, прийняла в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_8. Даного заповіту Позивач не бачив та змоги ознайомитися з ним не мав. В подальшому, в вересні 2015 року його сестра - ОСОБА_8 померла та все належне їй майно успадкували Відповідачі по справі.

Позивач вказує, що в нього виникли сумніви відносно дійсності даного заповіту та волевиявлення заповідача ОСОБА_7 не було вільним, оскільки вона постійно виявляла бажання щоб після її смерті усе її майно (земельна ділянка (пай) та майновий сертифікат) залишилось Позивачу, а тому він сумнівається, що вона мала намір перезаповідати все своє майно на іншу особу та анулювати раніше складені заповіти, також вона була людиною похилого віку, погано бачила та не могла сама розписуватися. Крім того, останні роки життя ОСОБА_7 сильно хворіла та Позивач має сумніви чи могла вона усвідомлювати значення своїх дій.

В подальшому представник Позивача вніс зміни до предмета та підстав позовних вимог в якому вказав, що позивач є особою, яка має право пред’явлення позову до Відповідачів, оскільки він та ОСОБА_8 були єдиними спадкоємцями на майно померлої ОСОБА_7. Зазначає, що заповідач за станом здоров’я погано бачила та не могла самостійно розписуватися, крім того в заповіті невірно вказано прізвище «Бела» в той час як її прізвище «Біла». Позивач висловлює припущення, що заповідач був під впливом осіб, на користь яких було складено заповіт. /т.1 а.с.104-105/

На підставі вищевикладеного та внесених змін до предмета та підстав позовних вимог, Позивач просить визнати не дійсним заповіт, складений ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину земельної ділянки (пай), площею 3.3268 га, яка належала покійній ОСОБА_7, згідно Державного акту приватної власності на землю ЖТ № 084829, виданого 28 жовтня 2004 року, виданого на ім’я ОСОБА_5 та визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину на 1/2 частину земельної ділянки (пай), площею 3.3268 га, яка належала покійній ОСОБА_7, згідно Державного акту приватної власності на землю ЖТ № 084829, виданого 28 жовтня 2004 року, виданого на ім’я ОСОБА_3

Позивач та її представник в судовому засіданні позов підтримали, просили його задоволити.

Відповідач ОСОБА_3 та представник Відповідача 1 в судовому засіданні, позов не визнали, заперечували проти його задоволення. 23 лютого 2018 року надали відзив на позовну заяву, в якому вказали, що Позивач звернувшись до суду із вказаним позовом не надав належних доказів на підтвердження своїх позовних вимог, наведені ним доводи є надуманими. Заповідач з серпня 2013 року по березень 2015 року проживала у ОСОБА_8 та висновки Позивача про стан здоров’я ОСОБА_7 не мають жодних підтверджень. Відповідачі є спадкоємцями ОСОБА_8 та реалізували своє право на спадщину після її смерті. Жодних доказів того, що заповіт був складений проти волі заповідача або здійснено під моральним чи психологічним тиском не надав, як і не навів обставин для призначення судової психіатричної експертизи. На підставі вищевикладеного просять відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог. /т.1 а.с.99-102/

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Фастівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилась, просила справу слухати у її відсутність. 13 червня 2018 року надала до суду пояснення щодо позову, в яких просила справу слухати у її відсутність та вказала, що при посвідченні заповіту ОСОБА_7 нотаріусом було проведено бесіду з заповідачем на підставі якої зроблено висновок, що вона повністю розуміє значення своїх дій та наслідки їх вчинення, підстав вважати, що ОСОБА_7 внаслідок душевної хвороби чи недоумства не може розуміти значення своїх дій або керувати ними, щодо складення заповіту на належне їй майно, у нотаріуса не було, в зв’язку з чим і було вчинено нотаріальну дію – посвідчено заповіт. Зазначає, що правові підстави для визнання заповіту недійсним відсутні, жодна з наведених Позивачем обставин для визнання заповіту недійсним не підтверджена належними та допустимими доказами, а тому поданий позов не підлягає до задоволення. /т.1 а.с.244-248/

Суд, вислухавши сторони, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до свідоцтва про народження серії І-ТП № 027637, батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_9 та ОСОБА_10. /т.1 а.с.6/

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ОК № 346925, ОСОБА_7, померла 23 березня 2015 року, у віці 96 років, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Фастівського міськрайонного управління юстиції, 24 березня 2015 року складено відповідний актовий запис № 193. /т.1 а.с.7/

Згідно договору оренди земельного паю від 22 лютого 2000 року та договору оренди майнового паю № 29 від 28 березня 2000 року, земельна ділянка, яка належить ОСОБА_11 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) перебувала до 2005 року в оренді ПСП «Ставище». /т.1 а.с.8, 9/

Згідно договору оренди землі № 15-с від 10 травня 2011 року, земельну ділянку, загальною площею 3.3268 га, власником якої є ОСОБА_7, передано в оренду ПСП «Новоселиця», строком на 10 років. /т.1 а.с.10-11/

Згідно Договору оренди земельного паю від 18 лютого 2003 року, земельна ділянка, яка належить ОСОБА_11 на підставі сертифікату на земельну частку (пай) серії ЖТ № 0108486, перебувала до 2006 року в оренді ПСП «Новоселиця». /т.1 а.с.12/

Судом встановлено, що ОСОБА_7 на підставі розпорядження голови Попільнянської райдержадміністрації від 06 травня 2004 року № 167 була власником земельної ділянки площею 3.3268 га, розташованої на території Ставищенської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, цільове призначення – ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 1824786500:01:000:0083, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 083829, виданим головою Попільнянської райдержадміністрації 28 жовтня 2004 року. /т.1 а.с.13, 176/

Відповідно до повідомлення Квітневої сільської ради Попільнянського району Житомирської області від 03 квітня 2017 року вих. № 37/02-19, у відповідь на звернення адвоката № 6 від 30 березня 2017 року повідомлено, що: - сільській раді відомо, що спадкове майно , яке залишилось після смерті ОСОБА_7, померлої 23 березня 2015 року, складається із земельної ділянки (паю) площею 3,3268 га на підставі державного акту на земельну ділянку (пай) серії ЖТ № 083829 виданого Попільнянською райдержадміністрацією 28 жовтня 2004 року та майнового сертифікату; - ОСОБА_7 була людиною похилого віку і потребувала догляду та лікування; - за ОСОБА_7 останні роки її життя доглядала її онука - ОСОБА_8, так, як ОСОБА_7 проживала з внучкою ОСОБА_12 в її будинку в м.Фастів, тому онука і доглядала за своєю бабою останні роки її життя (купувала ліки, продукти харчування, надавала всіляку допомогу) наскільки нам відомо робили операцію на очах ОСОБА_7 в м. Житомир; - так, як ОСОБА_7 проживала по день своєї смерті з внучкою ОСОБА_8 в м. Фастів тому хоронила ОСОБА_7 її внучка ОСОБА_8 та відбувала по ній усі похоронні обряди, похована ОСОБА_7 на кладовищі в с. Ставище, Попільнянського району, Житомирської області; - ОСОБА_7 проживала в м. Фастів в своєї внучки ОСОБА_8 останні роки свого життя, тому згідно законодавства України ОСОБА_8 фактично прийняла спадщину шляхом вступу у володіння та користування спадковим майном, після смерті своєї баби ОСОБА_7; - чи приходила ОСОБА_7 стосовно складання заповіту у приміщення сільської ради сама, чи її хтось приводив, чи привозив сільській раді не відомо; - заповіти були складені та посвідчені секретарями сільської ради в приміщені сільської ради в заповіті вказано, що особу заповідача встановлено, дієздатність перевірено; - заповіти складалися у приміщенні сільської ради; - так як ОСОБА_1 внук ОСОБА_7 проживав разом з бабою в її будинку, тому вона думала, що внук буде доглядати її до смерті, тому і були складені заповіти на внука ОСОБА_1; - на теперішній час земельна ділянка (пай), яка належала покійній ОСОБА_7, згідно державного акту приватної власності на землю, належить на праві власності згідно свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_5 спадщина складається з 1/2 частин земельної ділянки (паю), яку він прийняв після смерті матері ОСОБА_8, яка померла 29 вересня 2015 року і яка прийняла спадщину після смерті своєї баби ОСОБА_7, 1/2 частина земельної ділянки (паю) належить ОСОБА_3 – матері померлої ОСОБА_8, земельна ділянка (пай) знаходиться в оренді ПСП «Новоселиця», орендну плату за користування даним паєм за життя отримувала ОСОБА_7, після її смерті вищевказані спадкоємці; - ОСОБА_1, який проживає та зареєстрований в ІНФОРМАЦІЯ_2, інвалід 2 групи, виховують дружиною з 4 дітей, не з усіма сусідами спілкується, друзів в селі не має. /т.1 а.с.15/

Як вбачається з заповіту від 12 жовтня 1985 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Ставищанської сільської ради, ОСОБА_7 заповіла належний їй житловий будинок в с.Ставище Попільнянського району Житомирської області з усіма господарчими будівлями, все своє майно, що буде їй належати на день її смерті і на що вона за законом матиме право своєму онукові – ОСОБА_1. /т.1 а.с.18/

Як вбачається з заповіту від 12 лютого 2002 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Ставищанської сільської ради та зареєстрованого в реєстрі за № 13, ОСОБА_7 заповіла земельний пай (сертифікат серії ЖТ № 0108486) та майновий пай (свідоцтво про право власності серії ЖИ-6 № 028378) своєму онукові – ОСОБА_1. /т.1 а.с.19/

Згідно Договору дарування від 01 грудня 1994 року, посвідченого державним нотаріусом Попільнянської державної нотаріальної контори та зареєстрованим в реєстрі за № 1918, ОСОБА_7 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв у дар належний ОСОБА_7 жилий будинок, розташований в с.Ставище Попільнянського району Житомирської області. /т.1 а.с.16, 17/

Відповідно до Свідоцтв про право власності на нерухоме майно № 24994659, № 24988611 від 31 липня 2014 року та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 24995114, № 24989257 від 31 липня 2014 року, ОСОБА_1 є власником земельних ділянок, розташованої в с.Ставище по вул.Леніна,61 Попільнянського району Житомирської області: - площею 0.25 га, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 1824786500:02:002:0112; - площею 0.2284 га, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 1824786500:02:002:0113. /т.1 а.с.20-23/

Як вбачається з технічного паспорту, виготовленого 16 травня 2016 року, на садибний (індивідуальний) житловий будинок, розташований в с.Ставище по вул.Миру,61 Попільнянського району Житомирської області - ОСОБА_1 є замовником технічної інвентаризації вказаного майна. /т.1 а.с.24-26/

Відповідно до довідки № Г-11/0-0.31-13/146-17 від 07 квітня 2017 року, наданої відділом у Попільнянському районі Житомирської області на запит адвоката ОСОБА_2, вартість земельної частки (паю) на території ОТГ Квітневої сільської ради на території Ставищанської сільської ради Попільнянського району Житомирської області становить – 142449.17 гривень (з врахуванням коефіцієнта індексації 3,997; 1,756; 1,2). /т.1 а.с.35/

Згідно копії Свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ЖИ-6 № 028378, виданого ОСОБА_7 20 вересня 2001 року головою Ставищенської сільської ради, вона має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства приватного сільськогосподарського підприємства «Ставище», с.Ставище Попільнянського району, відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 25 травня 2001 року. Загальна вартість майна пайового фонду підприємства на 25 травня 2001 року становить 1043153 гривень, частка ОСОБА_7 визначена в розмірі 3523 гривень, або 0.33 відсотки. /т.1 а.с.36/

Відповідно до Витягів про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 45490547 від 20 жовтня 2016 року та № 46088326 від 08 грудня 2016 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, отримали свідоцтва про право на спадщину, після смерті ОСОБА_8, яка померла 29 вересня 2015 року, на земельну ділянку, площею 3.3268 га, кадастровий номер: 1824786500:01:000:0083, розташовану на території Ставищенської сільської ради Попільнянського району Житомирської області по 1/2 частці за кожним. /т.1 а.с.68, 69/

Як вбачається з Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 71040950 від 21 жовтня 2016 року та № 75238113 від 08 грудня 2016 року, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 є власниками в порядку спільної часткової власності в розмірі 1/2 частки за кожним, на земельну ділянку з кадастровим номером 1824786500:01:000:0083, площею 3.3268 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, за адресою Ставищенська сільська рада Попільнянського району Житомирської області. /т.1 а.с.70,71/

Відповідно до повідомлення Фастівської міської державної нотаріальної контори № 1492/02 від 06 грудня 2017 року, після смерті ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка померла 23 березня 2015 року, заведено спадкову справу № 189/2015, заяву про прийняття спадщини подала її онука - ОСОБА_8. Після смерті ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка померла 29 вересня 2015 року, заведено спадкову справу № 35/2016, заяву про прийняття спадщини подала її мати ОСОБА_3, її чоловік ОСОБА_4 та син ОСОБА_5, між якими 07 жовтня 2016 року було укладено договір про поділ спадщини. /т.1 а.с.88/

Згідно заповіту посвідченого 22 травня 2014 року, ОСОБА_6, приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу Київської області та зареєстрованого в реєстрі за № 714, ОСОБА_7 на випадок своєї смерті все своє майно та майнові права, що будуть належати їй на день її смерті, незалежно від їх складу та місця знаходження (розташування) в України, і взагалі все те, що буде за законом належати їй, на день її смерті та що згідно законодавства України, може бути успадкованим, у повному обсязі, без будь-яких винятків заповіла ОСОБА_8. Заповіт записано нотаріусом, зі слів ОСОБА_7, заповіт до підписання прочитано вголос заповідачем і власноруч підписаний нею у присутності нотаріуса. Особу встановлено, дієздатність перевірено. У зв’язку з похилим віком ОСОБА_7, заповіт підписаний на її прохання за місцем її проживання: ІНФОРМАЦІЯ_5. /т.1 а.с.89/

Зі змісту вказаного заповіту вбачається, що нотаріусом було роз'яснено заповідачу зміст статей 1241, 1244, 1273, 1307 ЦК України.

Відповідно до копії Спадкової справи № 189/2015, ОСОБА_8 звернулась 03 липня 2015 року до Фастівської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_7, яка померла 23 березня 2015 року. /т.1 а.с.118-138/

Відповідно до копії Спадкової справи № 35/2016, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 звернулись 12 лютого 2016 року до Фастівської міської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_8, яка померла 29 вересня 2015 року та між спадкоємцями було укладено 07 жовтня 2016 року Договір про поділ спадкового майна, відповідно до якого ОСОБА_3 та ОСОБА_5 перейшло право власності в розмірі 1/2 частини за кожним, на земельну ділянку, площею 3.3268 га, що розташована за адресою: Житомирська область Попільнянський район Ставищенська сільська рада, землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер: 1824786500:01:000:0083, яка належала на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЖТ № 083829, виданого Попільнянською районною державною адміністрацією 28 жовтня 2004 року, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка померла 23 березня 2015 року, спадкоємицею якої була ОСОБА_8, яка фактично прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав та в подальшому 22 жовтня 2016 року - ОСОБА_3 та 08 грудня 2016 року - ОСОБА_5 отримали Свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане майно. /т.1 а.с.139-234/

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що вона жила у чоловіка та з ними приблизно до 2015 року, в подальшому зазначила, що до 2013 року в одному будинку проживала бабуся ОСОБА_7, вона добре до них ставилась та зазначала, що будинок віддала Вані/Позивачу, в подальшому ОСОБА_8 забрала бабусю лікуватися та більше вона вже додому не поверталася, чоловік їздив, але його не впускали, оскільки бабуся хворіла. Ввечері подзвонили та сказали, що 24 березня бабуся померла, її привезли до них та відспівали і у селі похоронили, за могилкою вони доглядають. Похоронила бабусю ОСОБА_8, свідок участі в похованні не приймала, про смерть баби Позивачу повідомляли, поминальний обід відбувся без них.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановлену цим кодексом звернутись до суду за захистом своїх порушених,невизнаних або оспорюваних прав,свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним заповіту, та застосування наслідків його недійсності – визнання недійсним свідоцтв про право на спадщину за законом на земельну ділянку.

Пунктом 16 Постанови № 7 Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спорів у зв’язку зі спадкуванням за заповітом суд повинен застосовувати правила глави 85 ЦК.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. (стаття 1233 ЦК України)

Статтями 215, 203 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення сторонами вимог встановлених статтею 203 ЦК України, а саме: зміст не повинен суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вимоги до форми заповіту та порядку його посвідчення встановлені статтею 1247 ЦК України.

Згідно із статтею 1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

За своєю юридичною природою заповіт є одностороннім правочином, який дійсний за умови додержання встановленої законом форми та змісту. Отже, на заповіт, як односторонній правочин розповсюджуються загальні норми цивільного законодавства стосовно підстав та наслідків визнання недійсності правочинів.

Відповідно до статті 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання; має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, його підписує інша особа, що засвідчується у відповідному порядку із зазначенням причин, за яких текст заповіту не міг підписати заповідач власноруч; має бути посвідчений нотаріусом або уповноваженою на це посадовою, службовою особою визначеною статтями 1251 – 1252 ЦК України.

Згідно статті 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу)

Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 282/20595 від 22 лютого 2012 року, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, передбачено, що у заповіті зазначаються місце і час складення заповіту, дата та місце народження заповідача; нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів; якщо заповідач унаслідок фізичної вади, хвороби або з будь-яких інших причин не може власноручно підписати заповіт, за дорученням заповідача він може бути підписаний іншою фізичною особою; фізична особа, на користь якої заповідається майно, не вправі підписувати заповіт за заповідача; нотаріус при посвідченні заповіту зобов’язаний роз’яснити заповідачу зміст статей 1241, 1307 ЦК України.

Частиною 2 Глави 4 вищевказаного Порядку визначено, що дієздатність громадянина, що звернувся за вчиненням нотаріальної дії, перевіряється нотаріусом на підставі наданих документів, передбачених статтею 43 Закону, що підтверджують його вік, а також на підставі переконаності нотаріуса в результаті проведеної розмови та роз’яснення наслідків вчинення нотаріальної дії у здатності цієї особи усвідомлювати значення цієї нотаріальної дії, її наслідків та змісту роз’яснень нотаріуса, а також відповідності волі і волевиявлення особи щодо вчинення нотаріальної дії.

Встановлення особи ОСОБА_7 здійснювалось нотаріусом за її паспортом громадянина України, що унеможливлювало виникнення у даного нотаріуса будь-яких сумнівів, щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, його дієздатності.

Статтею 1257 ЦК України визначено, що заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Системний аналіз норм Цивільного кодексу свідчить, що відповідно до частини другої статті 1257 ЦК України, виключно підстави недійсності правочину визначені у статті 225, 231 ЦК України, зумовлюють те, що волевиявлення заповідача не було вільним та не відповідало його внутрішній волі.

З врахуванням вимог матеріального закону, що регулюють спірні правовідносини, заповіт може бути визнаний недійсним за позовом заінтересованої особи, за умови складання його особою, волевиявлення якої не відповідало її дійсним намірам (частина друга статті 1257 ЦК України), внаслідок помилки, обману або насильства (статті 229, 230, 231 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, поданого Позивачем позову, останній не довів, що заповідач на момент вчинення правочину не усвідомлювала своїх дій та (або) не могла керувати ними (стаття 225 ЦК України); волевиявлення заповідача ОСОБА_7 не було вільним і не відповідало її волі та волевиявлення якої не відповідало її дійсним намірам (частина друга статті 1257 ЦК України); правочин вчинено під впливом помилки (стаття 229 ЦК України); правочин вчинено під впливом (стаття 230 ЦК України); правочин вчинено під впливом насильства (стаття 231 ЦК України).

Виходячи з вище викладеного суд вважає за можливе у задоволенні позовних вимог відмовити в повному об'ємі, оскільки спірний заповіт був складений у відповідності до вимог законодавства, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним з підстав, заявлених Позивачем.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої, п’ятої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається Позивач, як на підставу для задоволення його позовних вимог, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, які доводять наявність існування порушень чи реальної небезпеки порушень з боку Відповідачів прав Позивача, які підлягають відновленню в порядку встановленому законом.

Керуючись Постановою № 7 Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»; Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 282/20595 від 22 лютого 2012 року, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5; статтями 15, 16, 203, 215, 225, 229, 230, 231, 1233, 1234, 1247, 1248, 1251, 1252, 1257 ЦК України; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Фастівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 про визнання недійсним заповіту та визнання права власності на спадкове майно – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Попільнянського

районного суду ОСОБА_14