Рішення № 75804892, 09.08.2018, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/4663/17

провадження у справі №2/0285/316/18

09 серпня 2018 року м. Новоград-Волинський

Новоград - Волинський міськрайонний суду Житомирської області у складі судді Сташківа Т.Б. за участі секретаря судового засідання Медяної І.В., та осіб, які беруть участь у справі:

позивача (відповідач): ОСОБА_1, представник – ОСОБА_2

відповідача (позивача): ОСОБА_3, представник ОСОБА_4

третя особа: представник служби у справах дітей Новоград-Волинської міської ради - не прибула

розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: служба у справах дітей Новоград-Волинської міської ради, про відібрання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: служба у справах дітей Новоград-Волинської міської ради, про зміну місця проживання дітей, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, у якому просить ухвалити рішення про відібрання у відповідача малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, та повернути їх за місцем проживання матері.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначає, що вона, її чоловік ОСОБА_3 та їх малолітні діти постійно проживали ІНФОРМАЦІЯ_3 по 1-му пров. Дружби у м. Новограді-Волинському. 7 липня 2017 року відповідач вивіз усі речі ОСОБА_1 в с. Ярунь, де позивач перебувала разом з дітьми під час відпустки та літніх канікул, внаслідок чого позивач разом з дітьми була вимушена тимчасово винаймати інше житло. Судовим наказом від 24 липня 2017 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання трьох малолітніх дітей в розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) відповідача. Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 13 вересня 2017 року шлюб між нею та ОСОБА_3 розірвано, а місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визначено з матір’ю. Однак, 27 листопада 2017 року перед тим, як піти у школу, діти заїхали до відповідача, який дітей у школу не пустив і ОСОБА_1 не повернув. Відповідач відмовляється повернути дітей до визначеного рішенням суду місця їх проживання разом з матір’ю, у зв’язку з чим позивач просила задовольнити позов з посиланням на ст. 162 СК України.

У лютому 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, у якому просив змінити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6 й ОСОБА_7 та залишити їх проживати разом з батьком; звільнити ОСОБА_3 від сплати аліментів за судовим наказом № 285/2614/17 від 24.07.2017 року про стягнення з нього аліментів на утримання малолітніх дітей: в розмірі 1/2 частини заробітку (доходу).

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_3 зазначає, що спільне життя з ОСОБА_1 не склалося, у зв’язку з постійними сварками, наріканнями та систематичним приниженням людської гідності. ОСОБА_1 чинила перешкоди у спілкуванні батька з дітьми, у зв’язку з чим позивач за зустрічним позовом неодноразово звертався до служби у справах дітей, з ОСОБА_1 неодноразово проводились профілактичні бесіди. Однак ОСОБА_1 приховувала від позивача за зустрічним позовом та від служби у справах дітей адресу орендованої квартири, де проживали вона та їх спільні діти. 27 листопада 2017 року спільні діти повернулись зі школи до будинку ОСОБА_3, де вони народились і жили до розлучення сторін, та повідомили позивачу, що вони не хочуть проживати з матір’ю. ОСОБА_8 і ОСОБА_6 пояснювали, що матір їх постійно ображала, залишала в туалеті при вимкненому світлі, заставляла повернути речі, які їм придбала, виганяла жити до батька та принижувала. Будинок позивача по 1-му провулку Дружби, 5-А є для дітей рідним житлом, поруч з будинком вони ходять до школи, мають друзів, їх соціальні зв’язки є стійкими, їх розірвання негативно відобразиться на інтересах дітей. Проживання в орендованій квартирі разом з матір’ю стало стресом для дітей. У будинку позивача є всі умови для навчання і розвитку дітей. Посилаючись на зазначені обставини, позивач вважає, що зміна місця проживання дітей та визначення їх місця проживання разом з батьком буде відповідати якнайкращим інтересам дітей, що узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема з рішенням ЄСПЛ у справі «М.С. проти України».

В судовому засіданні позивач за первісним позовом ОСОБА_1 та її представник просили задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову, з підстав, викладених у позовній заяві.

Позивач за зустрічним позовом та його представник просили задовольнити зустрічний позов та відмовити у задоволенні первісного позову, з підстав викладених у зустрічній позовній заяві.

Представник служби у справах дітей Новоград-Волинської міської ради в судове засідання не прибула, подала заяву про розгляд справи без її участі, підтримала висновок органу опіки та піклування про доцільність зміни місця проживання дітей та їх проживання з батьком.

Допитані в судовому засіданні малолітні діти: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, пояснили що хочуть проживати разом з батьком. У будинку по 1-му провулку Дружби, 5-А вони проживають разом з батьком та бабцею, звідки ходять до школи, спілкуються з друзями.

Інспектор ювенальної превенції Новоград-Волинського ВП ОСОБА_9 пояснила, що до неї звернулась матір малолітніх дітей ОСОБА_1 з приводу участі у вихованні та спілкуванні з дітьми. Малолітні діти надали пояснення, що вони бажають проживати разом з батьком.

Дільничий інспектор Новоград-Волинського ВП Захарченко О.В. пояснив, що ОСОБА_3 звернувся до відділу поліції з повідомленням про те, що мати малолітніх дітей ОСОБА_1 не повертає підручники для навчання та особисті речі дітей. Неодноразові спроби батька повернути вказані речі, які знаходились у матері, залишилися марними.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення сторін та свідків, з’ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічних позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками малолітніх дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, 7 червня 2010 року (а.с. 50-52).

Судовим наказом Новоград-Волинського міськрайонного суду від 24 липня 2017 року наказано стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання трьох малолітніх дітей в розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) відповідача (а.с. 7). Станом на 20 липня 2017 року заборгованість по сплаті аліментів складає 14 397 грн. 83 коп. (а.с. 96).

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 13 вересня 2017 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвано, місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 визначено з матір’ю (а.с. 4).

Заочним рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 7 листопада 2017 року ухвалено вселити ОСОБА_1 і малолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в житловий будинок № 5-А по 1-му провулку Дружби у м. Новограді-Волинському (а.с. 5).

З 27 листопада 2017 року малолітні діти ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 почали проживати у будинку батька ОСОБА_3 за адресою: 1-й провулок Дружби, 5-А, м. Новоград-Волинський, а матір залишилась проживати у орендованій квартирі АДРЕСА_1, про що сторони в судовому засіданні не заперечили.

Відповідно до акта обстеження матеріально-побутових умов від 24 січня 2018 року працівниками служби у справах дітей Новоград-Волинської міської ради встановлено, що будинок батька ОСОБА_3 № 5-А по 1-му пров. Дружби у м. Новограді-Волинському складається з 4-х житлових кімнат, для сина ОСОБА_10 відведено окрему кімнату, для дочок ОСОБА_11 та ОСОБА_12 – іншу, де наявні місця для їх відпочинку, сну, проведення дозвілля та навчання. Діти забезпечені одягом, взуттям відповідно до віку та сезону, книгами й іграшками. Батьком створені належні умови для проживання, утримання та гармонійного розвитку дітей (а.с. 76).

По догляду за дітьми ОСОБА_3 допомагає його матір ОСОБА_13

Згідно довідки Новоград-Волинського міського центру зайнятості від 1 лютого 2018 року середньомісячний дохід ОСОБА_3 становить 1920 грн. (а.с. 80).

Відповідно до службової характеристики військової частини А0409 ОСОБА_3 характеризується позитивно (а.с. 72).

Згідно із актом обстеження матеріально-побутових умов від 20 березня 2018 року працівниками служби у справах дітей Новоград-Волинської міської ради встановлено, що ОСОБА_1 мешкає в орендованій квартирі АДРЕСА_1, яка складається з 3-х житлових кімнат. Для дочок відведено одну кімнату, для сина – іншу, де наявні місця для сну, відпочинку, навчання та проведення дозвілля. ОСОБА_1 створені належні умови для проживання, утримання і гармонійного розвитку дітей.

Відповідно до довідки про заробітну плату від 9 січня 2018 року середньомісячний дохід ОСОБА_1 складає 2930 грн. (а.с. 92).

Відповідно до виробничої характеристики ТОВ «Агенція-школа іноземних мов «Генерація XXI» ОСОБА_1 за період навчання та роботи зарекомендувала себе з позитивної сторони (а.с. 93).

Відповідно до інформації, наданої Новоград-Волинською ОСОБА_14 ступенів № 8 учні ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 систематично відвідують школу, не пропускають уроки без поважних причин, навчаються на достатньому і високому рівнях, сумлінно виконують домашні завдання, мають охайний і доглянутий зовнішній вигляд, чемні, виховані, слухняні, мають позитивне відношення до вчителів, школи та навчання. Батьки відвідують батьківські збори, періодично приходять до школи, цікавляться успіхами дітей у навчанні.

У проведених бесідах зі шкільним психологом ОСОБА_14 ступенів № 8 м. Новограда-Волинського діти виявляють більшу прихильність до батька. ОСОБА_11 наголошує, що з батьком їй добре, він про них турбується, навчає і виховує. ОСОБА_12 та ОСОБА_10 бажання жити з батьком не пояснюють (а.с. 78)

Практичний психолог Новоград-Волинського міського центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді надав суду письмові пояснення, у яких зазначив, що під час проведення психологічної бесіди з дітьми у них спостерігався врівноважений емоційний стан. При обстежені неповнолітніх дітей за проективною методикою «Малюнок сім`ї» психологом було запропоновано намалювати членів сім’ї. Послідовність зображення членів сім’ї свідчить про їх ролі в ній, або значимості і (або) авторитетності для дитини. ОСОБА_12 зобразила членів сім’ї у такій послідовності: батько, бабуся, сестра, брат. ОСОБА_11 зобразила на малюнку: бабусю, брата, сестру, брата. ОСОБА_10 зобразив у такій послідовності: батько, сестра ОСОБА_6, сестра ОСОБА_5 та він сам. Діти не зобразили на малюнках свою маму, відсутність матері на малюнках може означати відсутність емоційного контакту з нею, а також невдоволення сімейною ситуацією. На запитання психолога, чому вони не намалювали матір, кожна дитина відповіла – «не хочу малювати маму» Під час бесіди неповнолітні діти висловили прихильність проживати зі своїм батьком ОСОБА_3 (а.с. 119).

Висновком органу опіки та піклування Новоград-Волинської міської ради, затвердженим рішенням виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради від 11 квітня 2018 року прийнято вважати доцільним змінити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 122).

Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

За частинами першою, другою статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Відповідно до першої статті 162 СК України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання. Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров'я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.

Преамбулою Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 грудня 1991 року № 789-ХІІ (далі – Конвенція) визнається, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Відповідно до статті 3 Конвенції у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з положеннями статті 9 зазначеної Конвенції, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

При цьому поняття розлучення слід тлумачити з огляду на право одного з батьків на спілкування з дитиною та обов'язок другого батька надати можливість для такого спілкування.

Крім того, відповідно до положень абзацу 2 принципу 7 Декларації прав дитини, прийнятої резолюцією № 1386 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року, найкраще забезпечення інтересів дитини має бути керівним принципом для тих, на кому лежить відповідальність за його навчання: ця відповідальність лежить перш за все на батьках.

У справі «М.С. проти України» (рішення від 11 липня 2017 року) Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Саме таких висновків щодо застосування зазначених норм права дійшов Верховний Суд у постанові від 21 березня 2018 року (справа № 308/422/17-ц).

Також при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини необхідно виходити з балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.

Необхідно враховувати принцип 6 Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року, Конвенцію про права дитини, ратифіковану постановою Верховної Ради України від 27 грудня 1991 року № 789-ХІІ, та положення національного законодавства.

Декларація, прийнята резолюцією 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН – це міжнародний договір у розумінні Віденської конвенції про право міжнародних договорів та Закону України «Про міжнародні договори України». Вона встановлює основні принципи в сфері забезпечення прав дитини.

У свою чергу Конвенція про права дитини є міжнародним договором, приєднавшись до якого у 1991 році, Україна взяла на себе зобов'язання щодо забезпечення прав дитини, закріплених у цьому документі. Конвенція – частина законодавства України, як міжнародний договір має пріоритет над національним законодавством, її застосування обов'язкове.

Конвенція про права дитини ґрунтується на принципах, закріплених у Декларації, і розвиває її положення, встановлюючи зобов'язання для країн-учасниць.

Національне сімейне законодавство, яке будується на основі Конвенції, передбачає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суд виходить з принципу рівності прав і обов'язків обох батьків, віддаючи перевагу тому з них, хто може створити найбільш сприятливі умови для виховання дитини, інші обставини, що мають істотне значення.

Дій батька дітей, які були б направлені на розлучення матері з дітьми, судом не встановлено.

Судом встановлено одинакові належні умови у сторін для проживання дітей та їх позитивні характеристики.

У контексті першочергово врахування інтересів саме дитини, які переважають над інтересами батьків, суд враховує думки малолітніх дітей ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які в судовому засіданні пояснили, що мають бажання проживати разом з батьком; висновок органу опіки та піклування, яким визначено доцільним змінити місце проживання малолітніх дітей разом з батьком; обставини, що діти проживали у будинку батька зі свого народження; усталеність сімейних зв’язків, які існують між малолітніми дітьми, їх батьком та бабою; місце навчання, та сталі соціальні зв’язки дітей з однолітками.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що якнайкращим інтересам малолітніх дітей є визначення місця проживання дітей разом з батьком, а тому зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 про зміну місця проживання дітей підлягають задоволенню, а в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 про відібрання дітей необхідно відмовити.

Відповідно до частини четвертої статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред’явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Оскільки суд дійшов висновку про зміну місця проживання дітей та визначення місця їх проживання разом з батьком, то зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 про звільнення його від сплати аліментів за судовим наказом від 24.07.2017 року підлягають задоволенню, так як вказаний судовий наказ був виданий за обставин, коли малолітні діти проживали разом з матір’ю.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ :

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: служба у справах дітей Новоград-Волинської міської ради, про відібрання дітей – відмовити.

Зустрічний позов задовольнити.

Змінити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 та визначити їх місце проживання разом з батьком – ОСОБА_3.

Звільнити ОСОБА_3 від сплати аліментів за судовим наказом № 285/2614/17 від 24.07.2017 року, винесеним Новоград-Волинським міськрайонним судом, про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в розмірі 1/2 частини заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір в розмірі 1409 гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Житомирської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвалу суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а саме Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області.

Рішення складено в повному обсязі та підписано 10 серпня 2018 року.

Суддя Т.Б. Сташків