Ухвала суду № 75804764, 10.08.2018, Енергодарський міський суд Запорізької області

Справа № 316/1121/18

Провадження № 1-м/316/4/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2018 р. м. Енергодар

Енергодарський міський суд Запорізької області, у складі:

головуючого судді Вільямовьскої Н.О.

секретаря судового засідання Рябуха О.В.

прокурора Сухової Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Енергодарі клопотання Міністерства юстиції України подане заступником директора Департаменту - начальником Управління міжнародної правової допомоги Департаменту міжнародного права ОСОБА_1, про приведення у відповідність із законодавством України вироку Бежіцького районного суду м. Брянська Російської Федерації від 06 вересня 2017 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України,-

ВСТАНОВИВ:

До Енергодарського міського суду Запорізької області надійшло клопотання Міністерства юстиції Українипро приведення у відповідність, із законодавством України, вироку Бежіцького районного суду м. Брянськ від 06 вересня 2017 року відносно ОСОБА_2.

В обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Шупарка Борщівський район, Тернопільська область, Україна, громадянку України, зареєстровану за адресою: Україна, АДРЕСА_1, визнано винною та засуджено вироком Бежіцького районного суду м. Брянськ за вчинення злочинів передбачених ч.3 ст.30, п. «а,г» ч.4 ст.228.1, ч.3 ст.30, ч.5 ст.288.1 Кримінального кодексу Російської Федерації, відповідно до ч.2 ст.69 Кримінального кодексу Російської Федерації - до остаточного покарання у вигляді 12 років 6 місяців позбавлення волі з відбуттям покарання у колонії загального режиму. Кінець відбуття строку покарання ОСОБА_2 - 05.08.2029. ОСОБА_2 знаходиться в ФКУ «Виправна колонія №6» УФСВП Росії по Орловській області. 25 травня 2018 року наказом Міністерства юстиції України №1644/5 прийнято рішення про прийняття в Україну, засуджену вироком російського суду, громадянку України - ОСОБА_2, відповідно до статті 606 Кримінального процесуального кодексу України, статті 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року та на підставі запиту Міністерства юстиції Російської Федерації від 05 квітня 2018 року №06-45499/18. Останнє відоме місце проживання ОСОБА_2 в Україні: АДРЕСА_2

З метою забезпечення виконання в Україні покарання, призначеного громадянці України судом Російської Федерації, просять суд визначити статті, частини статей Кримінального кодексу України, якими передбачена відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких ОСОБА_2 визнано винною вироком Бежіцького районного суду м. Брянськ від 06.09.2017; визначити строк позбавлення волі, що підлягає відбуванню засудженою ОСОБА_2 на підставі вироку Бежіцького районного суду м. Брянськ від 06.09.2017; копію ухвали суду направити Міністерству юстиції України для повідомлення Міністерства юстиції Російської Федерації та організації прийняття засудженої в Україну.

В судовому засіданні прокурор Сухова Н.А. підтримала клопотання Міністерства юстиції України, просила задовольнити та привести вирок суду іноземної держави, ухвалений стосовно ОСОБА_2 у відповідність до законодавства України.

В судове засідання не з'явився представник Міністерства юстиції України - ОСОБА_1, яка діє на підставі письмової довіреності, в пункті 4 клопотання (а.с.2), а також у письмовому повідомленні від 23.07.2018 року (а.с.57), просить розглядати справу без участі, клопотання задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали клопотання, вислухавши думку прокурора, дійшов висновку, що клопотання про приведення вироку Бежіцького районного суду м. Брянськ від 06.09.2017 року у відповідність до законодавства України, підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

25 травня 2018 року наказом № 1644/5 Міністерством юстиції України прийнято рішення про прийняття в Україну засуджену вироком російського суду громадянина України ОСОБА_2, керуючись ст. 606 КПК України, ст. 3 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року та на підставі запиту Міністерства юстиції РФ від 05.04.2018 року за № 06-45499/18.

Оскільки ст. 607 КПК України передбачено, що питання про передачу осіб, засуджених судами України до позбавлення волі, для відбування покарання в державах, громадянами яких вони є, вирішується Міністерством юстиції України та згідно ст.606 ч.4 КПК України у разі недотримання хоча б однієї з умов, передбачених частинами першою - третьою цієї статті, Міністерство юстиції України може відмовити у передачі або прийнятті засудженого, якщо інше не передбачено цим Кодексом або міжнародним договором України, право вивчати та перевіряти матеріали, необхідні для передачі засуджених осіб, надано Міністерству Юстиції, йому ж надається і право відмовити у передачі або прийнятті засудженого.

Тому на підставі ст.610 КПК України під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави.

Розглядаючи клопотання про приведення вироку суду РФ, суд виходить із положень Конституції України, глави 46 КПК України, якими регламентовано визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передача засуджених осіб, Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, та норм Кримінального кодексу України.

Так, відповідно до вимог ч.1ст.602 КПК України вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний та території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 9 Конвенції про передачу засуджених осіб (Страсбург, 21 березня 1983 року), до якої Україна була приєднана на підставі Закону України «Про приєднання України до Європейської конвенції про передачу засуджених осіб, 1983 рік» встановлено, що компетентні власті держави виконання вироку: а) продовжують виконання вироку одразу або на основі судової чи адміністративної постанови згідно із положеннями статті 10; b) визнають вирок з використанням судової або адміністративної процедури своєї держави і таким чином замінюють міру покарання, призначену в державі винесення вироку, мірою покарання, передбаченою законодавством держави виконання вироку за такий самий злочин, згідно з положеннями ст.11 Конвенції.

Статтею 11 цієї Конвенції зазначено, що у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган: а)повинен врахувати зроблені щодо фактів висновки, які ясно викладені або припускаються в рішенні, ухваленому державою винесення вироку; b) не може замінювати міру покарання, що передбачає позбавлення волі, грошовим штрафом; с) повинен зараховувати у строк покарання весь період, впродовж якого засуджена особа була позбавлена волі; d) не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи і не повинен вважати обов'язковими жодні мінімальні строки позбавлення волі, які законодавство держави виконання вироку може передбачати за вчинення злочину або злочинів. Виходячи з положень ст. 10 Конвенції «Про передачу засуджених осіб» від 21 березня 1983 року, в разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку. Однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироку для виконання. Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання,призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.

Крім того, умови передачі засуджених осіб і їх прийняття для відбування покарання визначені у ст. 606 КПК України, а порядок розгляду судом питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України регламентований положеннями ст.610 КПК України, відповідно до яких під час розгляду клопотання Міністерства юстиції України суд визначає статті (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, якими передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, вчинене засудженим громадянином України, і строк позбавлення волі, визначений на підставі вироку суду іноземної держави. При призначенні строку покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, визначених у ч.4 ст. 610 КПК України. При цьому суд, як це зазначено у ч.3 ст.603 КПК України, не перевіряє фактичні обставини, встановлені вироком суду іноземної держави, та не вирішує питання щодо винуватості особи.

Так, засуджена висловила бажання бути переведеним в Україну, для подальшого відбування покарання, що підтверджується її письмовою заявою від 05 лютого 2018 року.

Відповідно до Розпорядження від 07.12.2017 року Бежіцького районного суду м. Брянська, вирок Бежіцького районного суду м. Брянська від 06.09.2017 року відносно засудженої ОСОБА_2 - набрав законної сили 23.11.2017 року (а.с.11).

Згідно довідки від 06 лютого 2018 року виданої старшим інспектором відділу спеціального обліку ФКУ ІК-6 УФСІН Росії по Орловській області засуджена ОСОБА_2 за вироком Бежіцького районного суду м. Брянськ від 06.09.2017 року; станом на 06.02.2018 засуджена ОСОБА_2 відбула 1 рік, не відбута частина покарання складає 11 років 6 місяців, початок строку 06 вересня 2017 року; Кінець строку 05 серпня 2029 рік.

Відповідно до довідки від 06.02.2018 року, до засудженої ОСОБА_2 акти амністії, помилування, а також умовно-дострокове звільнення - не застосовувались (а.с.13).

З юридичними наслідками передачі для відбування покарання в Україні засуджена ОСОБА_2 ознайомлена 05.02.2018 року (а.с.3).

Відповідно до письмовою заяви від 05.02.2018 року засуджена ОСОБА_2 отримала виконавчий лис на суму 8820 рублів (а.с.4).

Згідно довідки медичної частини №3 ФКУЗ МСЧ №57 ФСІН Росії від 06.02.2018 року, ОСОБА_2 соматично здорова. Працездатність збережена. Етапуванню слідувати може.

Згідно копії паспорту громадянина України серія НОМЕР_1 виданого Великобелозерським РВУМВС України в Запорізькій області, засуджена ОСОБА_2 є громадянином України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

Вирішуючи питання про приведення вироку суду Російської Федерації у відповідність із законодавством України суд враховує наступні положення законодавства України.

Відповідальність за суспільно небезпечні діяння, за які засуджено ОСОБА_2 в Російській Федерації, передбачена також законодавством України - ч. 3 ст. 15, ч.3 ст.307 та ч. 3 ст. 15, ч.3 ст.307 КК України, а саме незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, вчинені організованою групою, а також якщо предметом таких дій були наркотичні засобі, психотропні речовини або їх аналоги в особливо великих розмірах, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Згідно ст.10 Конвенції у разі продовження виконання вироку держава виконання вироку дотримується характеру і тривалості покарання, призначеного державою винесення вироку.

Однак, якщо це покарання за своєю природою або тривалістю є несумісним із законодавством держави виконання вироку або якщо її законодавство цього вимагає, ця держава може на основі судової або адміністративної постанови співвіднести призначену міру покарання з покаранням чи заходом, передбаченим її власним законодавством за вчинення аналогічного злочину. За своїм характером таке покарання або такий захід повинні у міру можливості відповідати покаранню або заходу, призначеному у вироку для виконання. Покарання чи захід за своїм характером або своєю тривалістю не може бути більш суворим, ніж міра покарання, призначена в державі винесення вироку, і не може перевищувати максимальні строки позбавлення волі, передбачені законодавством держави виконання вироку.

Статтею 11 Конвенції встановлено, що у випадку заміни вироку застосовуються процедури, передбачені законодавством держави виконання вироку. Замінюючи вирок, компетентний орган, зокрема не повинен посилювати кримінальне покарання засудженої особи.

Відповідно до вимог п.2 ч.4 ст.610 Кримінального процесуального кодексу України, при призначенні покарання у виді позбавлення волі, що підлягає відбуванню на підставі вироку суду іноземної держави, суд дотримується тривалості призначеного таким вироком покарання, крім випадків, якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України; якщо строк покарання, призначений вироком суду іноземної держави, є меншим, ніж мінімальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення, суд дотримується строку, визначеного вироком іноземної держави.

При вирішенні питання щодо кваліфікації вчинених ОСОБА_3 злочинів відповідно до кримінального законодавства України, суд враховує наступне:

- Частина 3 статті 30 Кримінального кодексу Російської Федерації - відповідає частині 3 статті 15 Кримінального кодексу України (замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця);

- Частина 5 статті 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації - відповідає частині 3 статті 307 Кримінального кодексу України (незаконний збут наркотичних засобів, вчинені організованою групою, в особливо великих розмірах);

- Щодо відповідності кваліфікації дій засудженої ОСОБА_2 по епізоду від 01.02.2017 - за пунктами «а,г» частини 4 статті 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації, враховуючи, що Кримінальним кодексом України не передбачено існування в одній частині статті, яка передбачає покарання за незаконний збут наркотичних засобів (ст.307 КК України), наявності таких двох кваліфікаційних ознак як: «організованою групою» - яка передбачена в п.«а» статті 228.1 КК РФ та «великий розмір» - яка передбачена п.«г» статті 228.1 КК РФ, суд вважає необхідним, при вирішенні питання щодо відповідності, врахувати, той факт, що ч.2 ст.307 Кримінального кодексу України - передбачає лише таку ознаку як «великий розмір», однак не передбачає такої ознаки як - вчинення злочину «організованою групою», яка, на думку суду, є основною та в даному випадку і впливає на визначення кваліфікації вчиненого злочину відповідно до кримінального законодавства України. З урахуванням зазначеного, суд вважає, що дії засудженої ОСОБА_2 по епізоду від 01.02.2017 кваліфіковані пунктами «а,г» частини 4 статті 228.1 Кримінального кодексу Російської Федерації - відповідає 3 статті 307 Кримінального кодексу України.

Санкція ч.3 ст. 307 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Судом іноземної держави ОСОБА_2 призначено покарання на підставі ст.. 69 КК Російської Федерації у вигляді 12 років 6 місяців позбавлення волі, тобто більше, ніж максимальний строк, передбачений санкцією статті Кримінального кодексу України за відповідне кримінальне правопорушення.

З метою забезпечення виконання в Україні покарання, призначеного громадянину України ОСОБА_2 судом Російської Федерації, керуючись ст.9 Конституції України, ст.ст.9-11 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, ст.ст. 606-610 КПК України, суд повинен розглянути клопотання з визначенням строку покарання для засудженого на території України з дотриманням тривалості призначеного таким вироком покарання, у разі, якщо законом України про кримінальну відповідальність за кримінальне правопорушення максимальний строк позбавлення волі є меншим, ніж призначений вироком суду іноземної держави, суд визначає максимальний строк позбавлення волі, передбачений кримінальним законом України, тому суд за кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 307 КК України визначає ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцять) років.

Застосування ст.. 70 КК України у даному випадку не застосовується.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 вираховувати з 06.02.2017 року.

Запобіжний захід, до набрання вироком законної сили, засудженій ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Визначення судом виду кримінально-виконавчої установи, в якій належить відбувати покарання засудженій, діючим законодавством України не передбачено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9-11 Конвенції «Про передачу засуджених осіб» від 21 березня 1983 року, ст.ст.372, 602, 603, 609- 610КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання Міністерства юстиції України подане заступником директора Департаменту - начальником Управління міжнародної правової допомоги Департаменту міжнародного права ОСОБА_1, про приведення у відповідність із законодавством України вироку Бежіцького районного суду м. Брянська Російської Федерації від 06 вересня 2017 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України - задовольнити.

Привести вирок Бежіцького районного суду м. Брянська Російської Федерації від 06.09.2017 року, відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки с. Шупарка Борщівський район, Тернопільська область, Україна, громадянки України, зареєстровану за адресою: Україна, АДРЕСА_1, проживаючу до затримання за адресою: АДРЕСА_3, яким визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 30, п. «а,г» ч. 4 ст. 228-1 та ч. 3 ст. 30, ч. 5 ст. 228-1 Кримінального кодексу Російської Федерації та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 12 (дванадцяти) років, 6 (шести) місяців з відбуттям покарання у виправній колонії строгого режиму.

Вважати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Шупарка Борщівський район, Тернопільська область, Україна, громадянки України, останнє відоме місце проживання в Україні: АДРЕСА_1, засуджену за ч.3 ст. 15 - ч. 3 ст. 307 КК України до 12 (дванадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 рахувати з 06 лютого 2017 року.

Ухвалу може бути оскаржено органом, що подав клопотання, особою, щодо якої вирішено питання про приведення вироку суду іноземної держави у відповідність із законодавством України та прокурором - до Апеляційного суду Запорізької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Копію ухвали суду направити до Міністерства Юстиції України для повідомлення Генеральної прокуратури Російської Федерації, а також до державної пенітенціарної служби України, для організації прийняття засудженої ОСОБА_2 в Україну.

Суддя Н. О. Вільямовська