Постанова № 75804069, 01.08.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/1324/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Бенедик А.П.

суддів: Донець Л.О. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий-суддя І інстанції: Алєксєєва Н.Ю.) від 17.05.2018р. (повний текст рішення складено 24.05.2018 р.) по справі №816/1324/18

за позовом ОСОБА_1

до Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду з позовною заявою до Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправними дії щодо перерахунку з 01.10.2017 пенсії ОСОБА_1 з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% та зобов"язання провести з 01.10.2017 перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням страхового стажу, набутого після призначення пенсії, з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35%.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідачем, під час здійснення перерахунку пенсії з 1 жовтня 2017 року, помилково застосовано індивідуальний коефіцієнт страхового стражу - 1%. Зазначив, що про перерахунок пенсії звернувся у вересні 2017 року, а тому при застосуванні індивідуального коефіцієнта страхового стажу, визначеному до змін в законодавстві, тобто до 01.10.2017, відповідач повинен був застосувати коефіцієнт страхового стражу в розмірі 1,35%. Тому дії відповідача є неправомірними та такими, що порушують особисті права та інтереси в сфері пенсійного забезпечення.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2018 року та ухвалити нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на незаконність та необґрунтованість судового рішення, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог. Зазначив, що на підставі ч. 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон України № 1058-IV) перерахунок пенсії у урахуванням набутого після призначення пенсії стажу має бути здійснений з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1,35 %, а не 1%, як це було зроблено відповідачем. Вказує, що перше звернення із проханням провести перерахунок пенсії було у вересні 2017 року. Суд першої інстанції помилково застосував до спірних правовідносин Закон України № 1058-IV в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VІІІ, який ще не набрав чинності.

Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись.

Представник відповідача надав заяву, в якій просив провести розгляд справи без його участі.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що позивач перебуває на обліку у Решетилівському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Полтавської області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України №1058-ІV з 04.09.2015; станом на 31.08.2015 має 41 рік 7 місяців 5 дні страхового стажу.

Згідно витягу з журналу обліку особистого прийому громадян 2017 року, 06.09.2017 позивач в усному порядку звернувся до Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області по питанню роз'яснення проведення перерахунку пенсії у зв'язку із добавкою стажу та заробітку, здобутого після призначення пенсії за віком.

04.10.2017 позивач звернувся до Решетилівського ОУПФУ Полтавської області із заявою (вх. №742), відповідно до якої просив здійснити перерахунок пенсії згідно ч. 4 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Решетилівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області листом №02/В-02 від 26.01.2018 повідомило, що при призначенні пенсії враховано страховий стаж - 41 рік 7 місяців 5 днів та заробітну плату за період з 01.11.1991 по 31.10.1996 року, згідно довідки про заробітну плату від 19.08.2015 року №65 виданою Решетилівською районною центральною лікарнею та за період 01.07.2000 року по 31.08.2015 рік за даними СПОВ. Коефіцієнт заробітку становить - 1.80740.

З 01.10.2017 року розмір пенсії ОСОБА_1 перераховано до норм Закону України "Про знесення змін до деяких законодавчих актів України" і розмір пенсії становить - 3068,40, а саме: 2829,22 грн. - основний розмір пенсії (3764,40* 1,80740*0,43583 (коефіцієнт стажу); 64,44 - доплата за 6 років понаднормативного стажу роботи; 174,74 грн. - доплата до розміру пенсії з 01.10.2017 року.

За заявою від 04.10.2017 року зареєстрованою за №742 в підсистемі "Звернення" 01.10.2017 року проведено перерахунок пенсії відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України № 1058-IV. Після перерахунку страховий стаж позивача становить 43 роки 7 місяців 5 днів.

Також роз'яснено, що при врахуванні заробітку з 01.09.2015 року по 31.08.2017 рік коефіцієнт заробітку зменшується і становить 1.76780. тому заробітну плату за цей період враховувати недоцільно.

Після проведеного перерахунку розмір пенсії з 01.10.2017 року становить 3068,40 грн. на місяць, а саме: 2963,29 грн. - основний розмір пенсії; 85,92 грн. доплата за 8 років понаднормативного стажу роботи; 17,19 грн. - доплата до розміру пенсії з 01.10.2017 року.

12.02.2018 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою, відповідно до якої просив пояснити, чому перерахунок пенсії здійснено не по заяві від 04.09.2017 та чи мало право Решетилівське ОУПФУ Полтавської області при перерахунку пенсії у вересні 2017 року брати коефіцієнт страхового в розмірі 1 %, замість 1,35 %.

Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 28.02.2018 №229/В-02, останнім надано відповідь позивачу на його заяву, в якій, в тому числі, зазначено, що за інформацією Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області 6 вересня 2017 року позивач звертався до вказаного управління з приводу проведення перерахунку пенсії з урахуванням стажу та заробітку, набутих після призначення пенсії. В ході особистого прийому було надано роз'яснення про порядок проведення такого перерахунку та інформовано про відсутність за даними системи персоніфікованого обліку відомостей щодо сплати підприємством внесків за серпень 2017 року, у зв'язку з чим позивач набув менше ніж 24 місяців страхового стажу.

04.10.2017 ОСОБА_1 звернувся до територіального управління Пенсійного фонду із заявою встановленого зразка, в якій висловив бажання провести перерахунок пенсії згідно ч.4 ст. 42 Закону України № 1058-IV.

На підставі поданої заяви від 04.10.2017 Решетилівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України проведено перерахунок пенсії з 1 жовтня 2017 року, тобто у строк, передбачений статтею 45 Закону.

Після вказаного перерахунку тривалість страхового стажу, врахованого згідно даних системи персоніфікованого обліку по 31.08.2017, склала 43 роки 7 місяців 5 днів. Коефіцієнт стажу із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% (п. 4-3 Прикінцевих положень Закону) становить 0,43583.

Заробітну плату враховано згідно матеріалів пенсійної справи за період з 01.11.1991 по 31.10.1996 та з 01.07.2000 по 31.08.2015, коефіцієнт якої складає 1,80740.

Обчислювати пенсію за нормами ст.40 Закону з урахуванням заробітної плати за період з 01.07.2000 по 31.08.2017 або за періоди з 01.11.1991 по 31.10.1996, з 01.07.2000 по 31.08.2017 недоцільно, оскільки в результаті такого перерахунку зменшується індивідуальний коефіцієнт заробітку та розмір пенсії.

Після проведеного перерахунку згідно з поданою заявою від 04.10.2017 змінилася структура пенсії, проте її загальний розмір залишився без змін на рівні 3068,40 гри., у тому числі: 2965,29 грн. - основний розмір пенсії (3764,40 грн. х 1,8074 х 0,43583); 85,92 грн. - доплата за 8 років понаднормового стажу; 17,19 грн. - доплата до попереднього розміру пенсії.

Позивач вважає, що відповідачем протиправно не застосовано при перерахунку пенсії позивачу величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35%, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при перерахунку пенсії позивача правомірно застосував показники середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, як це передбачено ч. 4-3 в Прикінцевих положень Закону України №1058-ІV, а тому заявлені позовні вимоги є необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У частині першій статті 9 Закону України № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною 1 статті 10 Закону України № 1058-IV вказано, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Порядок визначення коефіцієнта страхового стажу передбачений статтею 25 Закону №1058 та передбачає, що при визначенні коефіцієнта страхового стажу застосовується величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках).

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону № 1058 (в редакції Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 №107-V1, яка діяла з 01.01.2008р.), передбачено, що за період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35 %.

11.10.2017 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VІІІ, яким до частини першої статті 25 Закону №1058 були внесені зміни та визначено, що за період участі в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

Крім того, пункт 4 "Прикінцевих положень" Закону України № 1058-IV доповнено пунктами 4-3 та 4-4.

Так, в силу частини 4-3 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України №1058-ІV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

При здійсненні перерахунку пенсій відповідно до абзацу першого цього пункту використовується розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений на 1 грудня 2017 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", збільшений на 79 гривень.

Відповідно до частини 4-4 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України №1058-ІV з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Матеріалами справи підтверджено, що пенсія позивачу призначена відповідно до Закону №1058-ІV до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VІІ.

Відтак, пенсія підлягає перерахунку з 1 жовтня 2017 року з врахуванням частини 4-3 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Колегія суддів зазначає, що вказані норми не було визнано неконституційними в установленому законодавством порядку, а отже у відповідача були відсутні підстави для їх не застосування.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до наведених норм розмір перерахованої позивачу пенсії з 01.10.2017 визначено на підставі коефіцієнту страхового стажу позивача з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1%, а не з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%, оскільки було внесено відповідні зміни до законодавства.

Необхідно зазначити, що при зменшенні величини оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1% одночасно було підвищено розмір середньої заробітної плати, який використовується при обчисленні пенсій. З 01.10.2017 року перерахунок раніше призначених пенсій здійснено із використанням показника середньої заробітної плати на рівні 3764,40 грн.

Щодо посилання апелянта зворотню дію в часі пункту 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058-IV колегія суддів зазначає, що Конституційний Суд України в Рішенні №1-рп/99 від 09.02.1999 у справі №1-7/99 вказав, що дію в часі законів та інших нормативно-правових актів треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Проте, перерахунок пенсії позивача із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% здійснено з 01.10.2017, тобто з дати набрання чинності пунктом 4-3 Прикінцевих положень Закону №1058, що виключає зворотну дію закону в часі.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014. В зазначеному рішенні Суд вказав, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12.10.2004 року у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»

Згідно статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26.12.2011 року N 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Також, відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012, зміна механізму нарахування соціальних виплат та допомоги повинна відбуватися відповідно до критеріїв пропорційності та справедливості і є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів власне сутність змісту права на соціальний захист.

Таким чином, законодавець має право в залежності від фінансової ситуації в державі зменшувати обсяг встановлених прав, але до тієї межі, за якою ставиться під сумнів сутність права на соціальний захист.

З приводу посилання скаржника на те, що для перерахунку пенсії позивач звернувся 04 вересня 2017 року, а тому при застосуванні індивідуального коефіцієнта страхового стажу, визначеному до змін в законодавстві, тобто до 01.10.2017, відповідач повинен був застосувати коефіцієнт страхового стражу в розмірі 1,35%, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 44 Закону України №1058-ІV визначено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

На підставі ч.5 ст.45 Закону України №1058-ІV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно п. 4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України №1058-ІV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

За правовим висновком Верховного Суду, що викладений в постанові від 19.04.2018 року у справі № 601/198/16, - підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані уповноваженому органу ПФУ в установленому порядку.

Відповідач під час розгляду справи зазначив, що 06.09.2017 року позивач в усному порядку звертався до Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області з приводу проведення перерахунку пенсії з урахуванням стажу та заробітку, набутих після призначення пенсії, що підтверджується витягом із журналу обліку особистого прийому громадян. В ході особистого прийому позивачу надано роз'яснення про порядок проведення такого перерахунку та інформовано про відсутність за даними системи персоніфікованого обліку відомостей щодо сплати підприємством внесків за серпень 2017 року, у зв'язку з чим позивачем набуто менше 24 місяців страхового стажу.

Доказів звернення позивача до Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області 04.09.2017 року із письмовою заявою про проведення перерахунку пенсії позивачем не надано та судом не встановлено.

Таким чином доводи скаржника колегія суддів вважає необґрунтованими.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що в опірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч. 1 ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Враховуючи необґрунтованість апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.05.2018р. по справі №816/1324/18 за позовом ОСОБА_1 до Решетилівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.П. БенедикСудді(підпис) (підпис) Л.О. Донець С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 10.08.2018 року.