Постанова № 75803809, 08.08.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 серпня 2018 р.м.ОдесаСправа № 495/678/18

Категорія: 10.3 Головуючий в 1 інстанції: Гайда-Герасименко О.Д.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Потапчука В.О.

суддів - Джаборія О.В.

- Лук`янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Білгород-Дністровського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Одеської області на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 березня 2018 року розглянутої в порядку спрощеного позовного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Білгород-Дністровського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Одеської області, третя особа ПАТ «Гемопласт» про визнання незаконними дій щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зобов'язання зарахувати періоди роботи до пільгового стажу та призначити пенсію з урахуванням зазначеного пільгового стажу, стягнення заборгованості за пенсією та судових витрат

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2018 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Білгород-Дністровського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Одеської області (далі - Білгород-Дністровське ОУПФ України Одеської області, відповідач, скаржник), третя особа ПАТ «Гемопласт» про визнання незаконними дій щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зобов'язання зарахувати періоди роботи до пільгового стажу та призначити пенсію з урахуванням зазначеного пільгового стажу, стягнення заборгованості за пенсією та судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що увесь час його праця відносилась та відноситься до такої, що надає йому право на пенсію за віком на пільгових умовах. Починаючи з 10 жовтня 1998 року позивачу було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1, але призначаючи пенсію позивачу відповідачем було враховано не увесь час роботи, як пільговий, а лише певні пільгові періоди, у пільговий стаж для нарахування пенсії не увійшли періоди роботи з 17 грудня 1998 року по 10 липня 2002 року; з 11 липня 2007 року по 08 липня 2012 року, в зв'язку з чим позивач отримував пенсію на 20% меншу, ніж яку відповідач повинен був нарахувати. Бажаючи зробити перерахунок пенсії з урахуванням усього пільгового стажу позивач звернувся до відповідача з відповідною заяву, позивач отримав відповідь з якої вбачається, що підставою не включення пільгового стажу являється не проведена атестація робочих міст. В свою чергу відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівників підприємства чи організації. Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації. Викладене підтверджує законність позовних вимог стосовно зарахування періодів роботи позивача з 17 грудня 1998 року по 10 липня 2002 року; з 11 липня 2007 року по 08 липня 2012 року до пільгового стажу та призначення пенсії з урахуванням зазначеного пільгового стажу починаючи з 10 жовтня 1998 року.

В судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача вимоги адміністративного позову не визнала, надала відзив на адміністративний позов та пояснила, що в зв'язку з тим, що за періоди роботи з 17 грудня 1998 року по 10 липня 2002 року; з 11 липня 2007 року по 08 липня 2012 року позивача на пільгове пенсійне забезпечення не підтверджено результатами атестації робочих місць, зазначені періоди роботи не можуть бути зараховані до пільгового стажу та підставі вказаного в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 березня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено.

Справу розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ст. 257 КАС України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду управління звернулося до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначено, що рішення винесено з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції безпідставно та необґрунтовано, без врахування аргументів відповідача по даній справі зобов'язано управління призначити позивачу пенсію з 10 жовтня 1998 року, незважаючи на те, що позивачу така пенсія вже призначена управлінням ще в 1998 році, що також не заперечувалося позивачем.

Окрім того, управління зазначає, що судом першої інстанції безпідставно зобов'язано стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 заборгованість за пенсію за період з 10 жовтня 1998 року по теперішній час.

Водночас скаржник в апеляційній скарзі вказує на те, судом першої інстанції під час вирішення справи залишено поза увагою вимоги ст.ст. 122, 123 КАС України, згідно яких право позивача на перерахунок пенсії виникає в межах шестимісячного строку звернення до суду з адміністративним позовом, а саме з 01 серпня 2017 року.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2018 року апеляційну скаргу Білгород-Дністровського ОУПФ України Одеської області залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору за звернення до суду з вказаною скаргою.

31 травня 2018 року від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги разом з платіжним дорученням.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Білгород-Дністровського ОУПФ України Одеської області на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 березня 2018 року.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Білгород-Дністровського ОУПФ України Одеської області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до приписів ст. 311 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Обставини справи.

ОСОБА_2 в період з 24 вересня 1990 року до теперішнього часу працює на підприємстві ПАТ «Гемопласт», що підтверджується трудовою книжкою.

Починаючи з 25 вересня 1990 року по 11 жовтня 1995 року позивач працював на посаді майстра гамма-установки, з 12 жовтня 1995 року по 30 червня 2002 року працював на посаді електромонтера з ремонту та обслуговуванню електроустаткування 6 розряду на гамма-установці, починаючи з 01 липня 2002 року по теперішній час позивач працює електромонтером з ремонту та обслуговуванню електроустаткування 6 розряду на гамма-установці ПАТ «Гемопласт».

Згідно довідки ПАТ «Гемопласт» №8 від 24 січня 2018 року на підприємстві умови праці і характер, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах докорінно не змінювались.

ОСОБА_2 з 10 жовтня 1998 року перебуває на обліку Білгород-Дністровського ОУПФ України Одеської області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Призначаючи позивачу пенсію, відповідачем було враховано не увесь час роботи, як пільговий, а лише певні пільгові періоди:

- з 25 вересня 1990 року по 16 грудня 1998 року згідно довідки №124 від 12 жовтня 1998 року, виданої ВАТ «Гемопласт» та копії наказу №411 від 17 грудня 1993 року «Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці»;

- з 11 липня 2002 року по 10 липня 2007 року згідно довідки без номера без дати, виданої ПАТ «Гемопласт» та копії наказу №122 від 11 липня 2002 року «Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці»;

- з 09 липня 2012 року по 31 березня 2016 року згідно довідки №01/1576 від 23 травня 2016 року, виданої ПАТ «Гемопласт» та копії наказу №122/2 від 09 липня 2012 року «Про затвердження атестації робочих місць за умовами праці».

Таким чином, у пільговий стаж позивача для нарахування пенсії не увійшли періоди роботи з 17 грудня 1998 року по 10 липня 2002 року та з 11 липня 2007 року по 08 липня 2012 року, внаслідок цього позивач отримую пенсію майже на 20% меншу, ніж яку повинні були нарахувати.

Бажаючи зробити перерахунок пенсії з урахуванням усього пільгового стажу 26 грудня 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся з заявою до Білгород-Дністровського ОУПФ України в Одеській області.

04 січня 2018 року за №194/Є-01 позивач отримав відповідь з Білгород-Дністровського ОУПФ України в Одеській області в якій зазначено, що позивачу були вказані пільгові періоди для нарахування пенсії та рекомендовано звернутись до суду для вирішення цього питання.

Не погоджуючись з допущеною бездіяльністю пенсійного фонду позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, таким чином цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та вважає його таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при цьому вважає, що позовні вимоги за період з 10 жовтня 1998 року до 31 липня 2017 року підлягають залишенню без розгляду, з огляду на наступне.

Джерела права й акти їх застосування.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці (далі - Порядок) та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 1 вересня 1992 року № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до списку №1, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» глава XXII роботи з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань і берилієм - роботи на дослідних, транспортних, дослідно-промислових атомних реакторах, на їх прототипах і критскладанні та імпульсних реакторах, дослідних термоядерних установках і потужних ізотопних опромінювальних гамма-установках з активністю опромінювана 5 х 10 (в степ. 2) Кюрі і вище 22.2-1 працівники, безпосередньо зайняті експлуатаційними, ремонтними, налагоджувальними і експериментальними роботами в умовах радіаційної шкідливості.

Згідно списку №1 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 року №461 глава XXII роботи з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань і берилієм - роботи на підприємствах, в установах і організаціях працівники, зайняті на роботах із радіоактивними речовинами з активністю на робочому місці понад 10 мілікюрі радію-226 або еквівалентною за радіотоксичністю кількістю радіоактивних речовин, на гамма- терапевтичних апаратах, а також ремонтом устаткування в цих умовах. Роботи на дослідних, транспортних, дослідно-промислових атомних реакторах, на їх прототипах і критскладанні та імпульсних реакторах, дослідних термоядерних установках і потужних ізотопних опромінювальних гамма-установках з активністю опромінювача 5 х 102 кюрі і вище - працівники, безпосередньо зайняті експлуатаційними, ремонтними, налагоджувальними та експериментальними роботами.

Оцінка суду.

Як вбачається з тексту вищевказаного листа-відповіді Білгород-Дністровського ОУПФ України в Одеській області від 04 січня 2018 року за №194/Є-01 підставою для не включення пільгового стажу позивачу у періоди роботи з 17 грудня 1998 року по 10 липня 2002 року та з 11 липня 2007 року по 08 липня 2012 року стало відсутність здійснення атестації робочих міст у вказаному періоді.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів не погоджується з вказаною відмовою управління з огляду на наступне.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що наказом Білгород-Дністровського заводу медичних виробів з полімерних матеріалів №1411 від 17 грудня 1993 року «Про висновки проведення атестації робочих місць за умовами праці» було підтверджено право позивача, як майстра гамма-установки на пільгове пенсійне забезпечення за списком №1, Розділу XXII п.2 «Роботи з радіоактивними речовинами, джерелами іонізуючих випромінювань».

Окрім того, згідно п.4.2 Порядку застосування списків №1, №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18 листопада 2005 року №383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація».

Пунктом 3 вказаного Порядку №383, передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У пункті 4.2 Порядку №637 йдеться мова про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Таким чином, результати атестації повинні були застосовані впродовж п'яти років з 17 грудня 1993 року по 17 грудня 1998 року. Застосування цих результатів 17 грудня 1998 року дозволяло нараховувати позивачу пільговий стаж з 17 грудня 1998 року по 17 грудня 2003 року - це є останній день, на який розповсюджувались її наслідки.

Попередня (до спірних строків) атестація на ПАТ «Гёмопласт» була проведена 16 серпня 2002 року, що підтверджується відповідним висновком експертизи якості проведення атестації робочих місць від 16 серпня 2002 року №05/10-636.

Згідно довідки з ПАТ «Гемопласт» «...з моменту проведення атестації робочого місця за умовами праці за професією стерилізаторника матеріалів та препаратів дільниці газової стерилізації ПАТ «Гемопласт» ... умови праці і характер, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, докорінно не змінювались по теперішній час...».

Суд першої інстанції правильно зазначив, що 23 травня 2008 року проводилась чергова експертиза якості проведення атестації робочих місць. Однак, висновок експертизи якості проведення атестації робочих місць від 23 травня 2008 року був припинений. В подальшому аналогічну атестацію було проведено у 2012 році, що підтверджується висновком експертизи якості проведення атестації від 17 червня 2013 року. У той самий час, як вже зазначалось раніше, згідно з п.4.2 Порядку застосування Списків №1, №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці від 18 листопада 2005 року №383 «...результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах...».

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що стаж позивача ОСОБА_2 у цей період повинен був включений Білгород-Дністровським об'єднаним Управлінням Пенсійного фонду України Одеської області до особливого стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах в період з 11 липня 2007 року по 08 липня 2012 року, адже на момент 01 липня 2007 року ще діяли попередні результати атестації, які можна було застосовувати для обчислення пільгового стажу ще до 16 серпня 2007 року.

Пунктом «а» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ встановлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і місць: чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менш 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання Постанови №442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року.

Основна мета атестації, що випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками в галузі реалізації права на здорові і безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Відповідно пункту 4 Порядку проведення атестації та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсії за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін і доповнень до списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

З урахуванням вищевикладених обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про законність позовних вимог ОСОБА_2 щодо зобов'язує Білгород-Дністровське ОУПФ України Одеської області зарахувати працю позивача, як таку, що відбувалась на пільгових умовах в у періоди роботи з 17 грудня 1998 року по 10 липня 2002 року та з 11 липня 2007 року по 08 липня 2012 року.

Однак, вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення з Пенсійного фонду на користь позивача заборгованість за пенсію в період з 10 жовтня 1998 року по теперішній час суд першої інстанції залишив поза увагою строки звернення до суду з адміністративним позовом та наслідки його пропуску, визначені ст.ст. 122, 123 КАС України, що призвело до невірного вирішення справи.

Позивачем не зазначено в позові, а судом не встановлено поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду, крім того з матеріалів справи вбачається, що позивач з жовтня 1998 року отримував щомісячно пенсію в іншому розмірі, а тому мав можливість дізнатися про порушення свого права та звернутися до суду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що поважними причинами пропуску або продовження строку можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до ч. 2 ст.49 КАС України покладено обов'язок на осіб, які беруть участь у справі, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Відповідно до ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.3 чт.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата. Отже, позивач, отримуючи щомісячно з 25 вересня 2010 року по дату звернення до суду з позовом пенсію, був обізнаний щодо її розміру.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (ратифіковано Україною 17 липня 1997 року) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Разом з тим, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30 серпня 2006 року (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду..., не є абсолютним; воно може бути обмеженим. .. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності".

Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс та інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").

Враховуючи, дату звернення позивача до суду з позовом, період, за який позивач просить захистити його права та відсутність заяви щодо поновлення строку звернення до суду з зазначенням поважності причин пропуску такого строку, колегія суддів дійшла до висновку про те, що позовні вимоги за період з 10 жовтня 1998 року до 31 липня 2017 року підлягають залишенню без розгляду.

Таким чином, доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі щодо безпідставного зобов'язання судом попередньої інстанції стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 заборгованість за пенсію за період з 10 жовтня 1998 року по теперішній час, приймаються колегією суддів до уваги.

Окрім того, колегія суддів погоджується з доводами скаржника щодо помилкового висновку суду першої інстанції щодо зобов'язання управління повторно призначити пенсію позивачу, оскільки відповідно до матеріалів справи вбачається, що позивач з жовтня 1998 року перебуває на обліку в управлінні та вже отримує пенсію за віком на пільгових умовах. Таким чином, згідно вимог діючого законодавства колегія суддів вважає за необхідним вирішити питання саме щодо здійснення управлінням перерахунку пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням періоду роботи позивача в ПАТ «Гемопласт» з 17 грудня 1998 року по 10 липня 2002 року та з 11 липня 2007 року по 08 липня 2012 року.

Статтею 317 КАС України встановлено, що підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що судом попередньої інстанції при винесенні вказаного рішення порушено норми матеріального та процесуального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, таким чином керуючись п.п.1, 4 ч.1 ст. 317 КАС України колегія суддів вважає за необхідним, скасовуючи постанову суду першої інстанції, та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Окрім того, оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 щодо перерахунку пенсії фактично були задоволенні, однак не за весь період зазначених в позовних вимогах, колегія суддів вважає за необхідним здійснити розподіл судових витрат саме відповідно вимог ч.1 ст.139 КАС.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною шостою цієї статті регламентовано, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем, відповідно до платіжного доручення №27 від 01 лютого 2018 року, сплачено судовий збір за звернення з адміністративним позовом у загальному розмірі 704,80 грн. (а.с. 1), що є підставою для стягнення з Білгород-Дністровського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Одеської області вказаної суми.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Білгород-Дністровського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Одеської області - задовольнити частково.

Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20 березня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Білгород-Дністровського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Одеської області, третя особа ПАТ «Гемопласт» про визнання незаконними дій щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зобов'язання зарахувати періоди роботи до пільгового стажу та призначити пенсію з урахуванням зазначеного пільгового стажу, стягнення заборгованості за пенсією та судових витрат - скасувати.

Ухвалити у справі нову постанову, якою позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо призначення ОСОБА_2 пенсії за віком на пільгових умовах без врахування періоду роботи з 17 грудня 1998 року по 10 липня 2002 року та з 11 липня 2007 року по 08 липня 2012 року.

Зобов'язати Білгород-Дністровське об'єднане управління Пенсійного фонду України починаючи з 01 серпня 2017 року здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з врахуванням до пільгового стажу періоди роботи в публічному акціонерному товаристві «Гемопласт» з 17 грудня 1998 року по 10 липня 2002 року та з 11 липня 2007 року по 08 липня 2012 року.

Стягнути з Білгород-Дністровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_2 заборгованість за пенсією за період з 01 серпня 2017 року по 20 березня 2018 року.

Позовні вимоги ОСОБА_2 за період з 10 жовтня 1998 року до 31 липня 2017 року залишити без розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до вимог п.2 ч.5 ст.328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 08 серпня 2018 року.

Головуючий суддя Потапчук В.О.Судді Джабурія О.В. Лук'янчук О.В.