Постанова № 75803739, 08.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/4280/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О.І.,

суддів - Качмара В.Я., Курильця А.Р.,

з участю секретаря судового засідання - Чопко Ю.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання „Львівська залізниця” на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року у справі за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання „Львівська залізниця” до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

суддя в 1-й інстанції – Брильовьский Р.М.,

час ухвалення рішення – 24.04.2018 року, 13:54 год.,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – 26.04.2018 року,

в с т а н о в и в:

Позивач - ДТГО “Львівська залізниця” звернулося в суд з позовом до відповідача - СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС (правонаступник - Офіс великих платників податків ДФС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 жовтня 2016 року № 0001951400/13199, від 03 травня 2017 року: № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що з врахуванням процедури адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень-рішень контролюючий орган в порушення приписів ст.60 ПК України не відкликав податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2016 року № 0001951400/13199 та не зменшив нараховану суму грошового зобов’язання шляхом винесення нового податкове повідомлення-рішення. Апелянт також звертає увагу на те, що в порушенням вимог ПК України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділам, акт перевірки на підставі якого винесено спірні податкові повідомлення-рішення містив підписів не усіх ревізорів. Вказаний факт свідчить про те, що цей службовий документ немає жодної юридичної сили і не може вважатися допустимим доказом у розумінні вимог ст.74 КАС України. Судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про доведеність податковим органом факту порушення ДТГО “Львівська залізниця” вимог чинного податкового законодавства при декларуванні ПДВ, податку на прибуток та частини чистого прибутку (доходу), а також формуванні податкового кредиту за звітний період, оскільки господарські операції позивача у період, що підлягав перевірці, мали реальний характер, належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності ДТГО “Львівська залізниця”. Надані позивачем первинні документи повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", містять вичерпні дані щодо переліку поставленого товару, наданих послуг, у повній мірі розкривають зміст та обсяг вказаних господарських операцій. При цьому наявність окремих недоліків в їх заповненні носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а тому не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися). Крім того, судом першої інстанції не враховано аргументи позивача про те, що під час виконання технічних обслуговувань тепловозів ТО-3, ТО-4 (ЧМЕЗ №№ 5062, 4787, 2392, 3079) та поточних ремонтів ПР-1 (ЧМЕЗ №№ 3430, 7426, 7162) виявлено зауваження щодо неналежної роботи акумуляторної батареї та визнано їх непридатними, про що свідчать відповідні дефектні акти, тому порушень по наднормовому встановленню акумуляторних батарей на вищезазначені тепловози немає. Судом першої інстанції не взято до уваги представлені позивачем дефектні акти на списання акумуляторних батарей, в яких не наведено причин зносу акумуляторних батарей, а лише зазначено про виявлену низьку щільність акумуляторної батареї, а також у двох випадках, крім низької щільності, ще сульфатацію банок акумуляторної батареї. Надані первинні документи (накладні-вимоги Ф. № М-11, дефектні акти, матеріальні звіти акти установки запасних частин, калькуляційних витрат вартості ремонту), оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які підтверджують проведення ремонтних робіт. При виконанні технічних обслуговувань тепловозів ТО-3, ТО-4 (ЧМЕЗ №№ 5062, 4787, 2392, 3079) та поточних ремонтів ПР-1 (ЧМЕЗ №№ 3430, 7426, 7162) заміна акумуляторних батарей проводилась через невідповідність технічних параметрів. Таким чином, помилковим є висновок суду першої інстанції про неправомірність включення до складу витрат вартості заміни непридатних деталей основних засобів. Апелянт також звертає увагу на те, що об’єкти, введені в стан простоюючих несправних локомотивів, що потребують значного відновлення, не можна вважати остаточно виведеними з господарської діяльності підприємства. Якщо об’єкт основних засобів не використовувався у діяльності у зв’язку з очікуванням ремонту, то після здійснення його ремонту він знову буде введений в експлуатацію. Таким чином, помилковим є висновок суду першої інстанції про завищення суми нарахованої амортизації на локомотиви, які використовувались у виробничій діяльності та безпідставне включення до складу різниць, на які зменшується фінансовий результат, сум нарахованої амортизації. Також неправильним, на думку апелянта, є висновок суду першої інстанції про завищення собівартості по виконаних роботах (наданих послугах) в частині списаного понад норму палива, оскільки в ході перевірки підрозділом «Локомотивне депо Львів-Захід» були надані первинні документи, а саме: протоколи, які підтверджують допущені витрати; при цьому, витрати понад норму не є перевитратами допущеними з вини машиніста. Крім того, недоведеним є факт завищення суми нарахованої амортизації на локомотиви, які використовувались у виробничій діяльності, оскільки нарахування амортизації на об’єкти, які находились в несправному стані та в очікуванні ремонту, прямо не заборонено законодавством. Основні засоби, а саме: локомотиви згідно з телеграмами ДТГО «Львівська залізниця», вводились у стан «простоюючих несправних локомотивів, що потребують значного відновлення» відповідно до наказу ОСОБА_1 № 296 від 20 червня 2011 року. Апелянт звертає увагу на те, що локомотиви, які знаходяться на базі запасу локомотивів, не переведені на реконструкцію, модернізацію, добудову та не законсервовані, а знаходяться в очікуванні значного відновлення, отже підстав для призупинення нарахування амортизації немає. Об’єкти, введені в стан простоюючих несправних локомотивів, що потребують значного відновлення, не можна вважати остаточно виведеними з господарської діяльності підприємства. Також вважає помилковим висновок податкового органу про доведеність останнім заниження позивачем доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) за рахунок невключення до складу доходів вартості безоплатно наданих послуг в частині проведення передрейсових медичних оглядів. Апелянт також вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що суми лізингових платежів у зв’язку і з застосуванням коефіцієнта коригування, який визначається залежно від зміни курсу долара США, суперечить Закону України "Про фінансовий лізинг" та не збільшують витрат підприємства. Судом першої інстанції не враховано той факт, що коригування лізингових платежів, в основі якого лежить зміна курсу гривні стосовно долара, прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України. Положення чинного законодавства (ст.524, 533 ЦК України), хоч і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті. Апелянт також звертає увагу на те, що якщо умовами договору передбачено коригування лізингового платежу на коефіцієнт (залежно від зміни валютного курсу), то відповідні суми є непередбаченою орендною платою, яка включається до складу фінансових витрат (доходів). Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті неправомірно. Просить скасувати рішення суду першої та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Представник (позивача) апелянта – ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача – ОСОБА_3 у судовому засіданні не погодився з доводами апеляційної скарги, подав відзив на апеляційну скаргу та вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС проведено документальну планову виїзну перевірку ДТГО “Львівська залізниця” з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, якою встановлено порушення ДТГО “Львівська залізниця”: абз.,,б” пп.14.1.13, пп.14.1.36, пп.14.1.203 п.14.1 ст.14, п. 44.1, п.44.2 ст.44, пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1, п.137.4 ст.137, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.8, п.п.138.10.6 п.138.10 ст.138, п.п.139.1.5 п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України (в редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року), п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”, затвердженого наказом МФУ від 29 листопада 1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року N 860/4153, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134; п.135.1 ст.135; п.137.1 ст.137, п.138.2, п.138.3.2 ст.138 ПК України (в редакції, яка діяла з 01 січня 2015 року); п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 “Оренда”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 липня 2000 року № 181 п.5, п.6, п.7, п.9, п.11, п.12, п.27 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України N 318 від 31 грудня 1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року №27/4248, а саме: занижено податок на прибуток; п.198.1, п.198.3, п. 198.6, ст.198 ПК України, а саме: занижено податок на додану вартість; п.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 “Дохід”, затвердженого наказом МФУ від 29 листопада 1999 року № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 року №860/4153, п.5, п.6, п.7, п.9, п.11, п.12 , п.27 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України N 318 від 31 грудня 1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за N 27/4248, п.7, п.8 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 “Вплив змін валютних курсів”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року №193, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 “Оренда”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 липня 2000 року №181, Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92, п.1-3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року №138, а саме: занижено частину чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями за 2015рік на загальну суму 30157249 грн.

За результатами перевірки складено акт №309/28-06-14-00/01059900 від 29 вересня 2016 року.

17 жовтня 2016 року на підставі вказаного акта прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001841400/13202, № 0001831400/13201, № 0001951400/13199.

Позивач скористався правом досудового врегулювання цього податкового спору та оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Рішенням Офісу з обслуговування великих платників ДФС про результати розгляду скарг від 29 грудня 2016 року № 14578/10/28-10-10-4-33 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а первинні скарги без задоволення.

Рішенням Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарг від 16 березня 2017 року № 5230/6/99-99-11-01-02-25 податкові повідомлення-рішення скасовані в частині визначення податкового зобов’язання з ПДВ, податку на прибуток та частини чистого прибутку за рахунок невизнання перевіркою взаємовідносин з ТОВ “Вірамакс Україна”, ТОВ “Торговий дім “Енергетичне машинобудування”, ТОВ “Еко-Хім”, ПП “Сонячне об’єднання”, ТОВ “ТЕХНО - ЮГ” (ТОВ “СЕТАМ ТЕХНОСЕРВІС”), Підприємства об`єднання громадян “Гільдія інженерів технічного нагляду за будівництвом об`єктів архітектури” - “УКРБУДІНЖИНІРИНГ” (ПОГ “УКРБУДІНЖИНІРИНГ”), ТОВ “Промдорсервіс”, ТОВ “НВП “Інструментальний центр”, ТОВ “ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО “ПУШАН”, ПП “ЕКСІМ - АВТО”, ТОВ “Роста Україна”, ТОВ “Електротехнічна компанія “ЗЕНІТ”, ТОВ “ТОРГОВИЙ ДІМ “ЄВРОСВІТЛО” та в цій частині скарги ДТГО “Львівська залізниця” задоволені.

За наслідками адміністративного оскарження відповідачем винесено повторне податкове повідомлення-рішення від 03 травня 2017 року № НОМЕР_1, яким визначено суму грошового зобов’язання за платежем “податок на додану вартість” у розмірі 6229518,00 грн., у т.ч. за основним платежем – 4153012,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 2076506,00 грн. та від 03 травня 2017 року № НОМЕР_2, яким визначено суму грошового зобов’язання за платежем “податок на прибуток” у розмірі 22077672,50 грн., у т.ч. за основним платежем – 20777108,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 1300564,50 грн.

ДТГО “Львівська залізниця” оскаржило до суду повторні податкові повідомлення-рішення, а також податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2016 № 0001951400/13199, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем “частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних, унітарних підприємств та їх об'єднань), що підлягає сплаті до бюджету, 21010100” у розмірі 37696561,25 грн., у т.ч. за основним платежем – 30157249,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) – 7 539 312,25 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем під час перевірки та впродовж розгляду справи первинні документи не підтверджують реальність операцій у розрізі всіх контрагентів ДТГО “Львівська залізниця” та мястять істотні недоліки, які унеможливлюють ідентифікацію наданих робіт та отриманих послу, зокрема, по операціях із ТОВ “Прогресивні торгові технології”, ТОВ “ТД “ЄВРОСВІТЛО” не було надано договорів, по операціях із ТОВ “Інвест-Буд-Лайн”, ПП “Центр Безпеки Бізнесу” не надано акти виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, сертифікати якості, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертиз, декларації про відповідність та довіреності на отримання ТМЦ, декларації про відповідність, протоколи випробовувань, калькуляції, не представлено податкові, видаткові накладні за липень 2014 року по взаєморозрахунках з ТОВ “СП “Транс Інтер Квазар”. Акти виконаних робіт не відповідають встановленим вимогам до первинного документа, а саме: не зазначено зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), П.І.Б., відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а по операціях із ТОВ “Дельта-Захід” в актах виконаних робіт відсутня інформація про мету і характер робіт, також відсутня інформація про час і місце проведення даних робіт, відсутній звіт - проект про виконані роботи. Крім того, нереальність господарських операцій із контрагентами підтверджується актами про неможливість проведення зустрічних звірок суб’єктів господарювання, актами про результати документальних позапланових виїзних перевірок та податкової інформації щодо поточної господарської діяльності контрагентів позивача. Вказані обставини підтверджують висновки податкового органу про доведеність факту порушення ДТГО “Львівська залізниця” вимог чинного податкового законодавства України та відсутність у позивача підстав правомірного формування податкових вигод за результатами оформлення вищезгаданих операцій. Також податковим органом доведено факт порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства і по інших фактах, зафіксованих в акті перевірки, зокрема, в частині завищення собівартості виконаних робіт (наданих послуг) щодо списаних на виробництво акумуляторних батарей, завищення сум нарахованої амортизації на локомотиви, які не використовувались у виробничій діяльності через фактичне виведення їх з експлуатації на період проведення модернізації, завищення позивачем операційної діяльності на суму амортизаційних відрахувань, заниження доходів від реалізації товарів (робіт, послуг) за рахунок невключення до складу доходів вартості безоплатно наданих послуг в частині проведення передрейсових медичних оглядів та завищення позивачем фінансових витрат на суму коефіцієнта коригування по лізингових платежах. Таким чином, оскаржувані податкові повідомлення–рішення прийняті правомірно.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, законними та обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит – це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п.201.8 ст.201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пунктів 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно із ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення

Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Таким чином, податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування ПДВ на вартість понесених витрат зі сплати (нарахуванню) цього податку в ціні придбаних товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування ПДВ мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку (навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів).

Водночас за відсутністю факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, що у період, що підлягав перевірці, ДТГО “Львівська залізниця” уклало ряд договорів, зокрема, з ТОВ “Інвест-Буд-Лайн” - договори щодо улаштування вирівнюючого шару з асфальтобетонної суміші із застосуванням укладальників асфальтобетону, з ТОВ “ОТД “Безпека руху” - договори поставки з ВП “Головний матеріально-технічний склад” щодо постачання гальмівної колодки, з ТОВ “ЮГ Консегна” - договори поставки з ВП “Головний матеріально-технічний склад” щодо постачання клеючих, шпаклювальних сумішей, пиломатеріалів, фанери та плити, ґрунтовки, лінолеуму, з ТОВ “Універсаліс” - договори поставки з ВП “Головний матеріально-технічний склад” щодо постачання радіаторів та комплектуючих до них, з ТОВ “НВО “Трансавтоматика” - договори з ВП “Служба колії” щодо будівельно-монтажні роботи з встановлення та введення в експлуатацію на об’єкті “реконструкція переїздів”, обладнання переїздів з автобусним рухом автоматикою ВП “Івано-Франківська дистанція колії”, з ТОВ “Інтертерм” - договори поставки з ВП “Головний матеріально-технічний склад” щодо постачання запасних частин до тепловозів (клопотання № НПЕ-10/153 від 20.07.2017), з ВП “Рівненський відділ матеріально-технічного постачання” щодо постачання кранів, вентилів, клапанів та подібних виробів до труб, котлів, резервуарів, цистерн (запірна арматура), з ТОВ “Транселектрокомплект” - договори поставки з ВП “Головний матеріально-технічний склад” щодо постачання деталей контактної мережі, з ТОВ “НВП “Локомотив” - договори поставки з ВП “Головний матеріально-технічний склад” щодо постачання вкладишів до електровозів, запчастин до електровозів, систем пожежної сигналізації, запчастин до пасажирських вагонів, з ТОВ “Укрфорс” - договори поставки з ВП “Головний матеріально-технічний склад” щодо постачання фарб та емалі алкідної, з ТОВ “Агенція спеціалізованих послуг” - договори по наданю послуги з внутрішнього прибирання та дезінфекції пасажирських вагонів ВП “Пасажирське вагонне депо Львів”, з ТОВ “Галактика-Тест” – договори щодо ремонту колієвимірювальних візків ВП “Ківерцівська дистанція колії”, з ТОВ “СП “Транс Інтер Квазар” - договори поставки з ВП “Головний матеріально-технічний склад” щодо постачання пластин контактних, запчастин до тепловозів, з ТОВ “ВП “Укрзахідавтоспецмаш” - договори щодо ремонту коробки передач колійної дрезини ДГКу ВП “Рівненська дистанція колії”, з ТОВ “НВП “Мета” - договори поставки з ВП “Головний матеріально-технічний склад” щодо постачання поролону, унітазів, умивальників, мансардних люків і вікон, конструкцій з ПВХ, жалюзів вертикальних, вікон та дверей алюмінієвих, дверних блоків, з ТОВ “НВП “Мета” - договір поставки з ВП “Рівненський відділ матеріально-технічного постачання” щодо постачання матеріалів будівельних з пластмас (кабіни душові, піддони, сифони, кріплення), з ТОВ “НВП “Мета” - договір поставки з ВП “Рівненська дирекція залізничних перевезень” щодо постачання конструкцій віконних та дверних, ПП “Центр Безпеки Бізнесу” виконувало роботи по влаштуванню пожежної сигналізації будівель та споруд та систем відеоспостереження, роботи по просоченню дерев'яних конструкцій покрівлі, також укладено договір щодо виконання робіт з монтажу систем відеоспостереження та надання послуг з технічного обслуговування апаратури, з ДП “Укрзалізничпостач” укладено договори поставки з ВП “Головний матеріально-технічний склад” щодо постачання комплектів постільної білизни, розчинників, ТОВ “Прогресивні торгові технології” здійснювало реконструкцію бази, поточний ремонт системи опалення приміщень, капітальний ремонт пасажирської платформи ВП “Будівельно-монтажне експлуатаційне управління №1” та поставку у ВП “Головний матеріально-технічний склад” труб сталевих у поліетиленових упаковках, труб азбоцементних, ТОВ “Регіон плюс” на виконання договору, укладеного з ВП “Служба локомотивного господарства”, проведено капітальний ремонт секцій охолодження у ВП “Локомотивне депо Тернопіль”, ТОВ “Стек-Комп’ютер” надавало послуги з технічного обслуговування комп’ютерної та копіювальної техніки, з ТОВ “УКРАЇНСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ БІЗНЕСУ” укладено договори поставки з ВП “Головний матеріально-технічний склад” щодо постачання напівфабрикатів зі свинцю, ПП “Віксан і К” здійснювало ремонт за договором з ВП “Служба електропостачання” автомобільної техніки ВП “Будівельно-монтажний поїзд служби електропостачання”, з ТОВ “ІМАС-2005” укладено договори поставки фільтра для води, насосної станції, пароутворюючого модуля, блоку керування, комплекту плат, шафи управління для ВП “Ремонтне вагонне депо Дрогобич”, з ТОВ “Дельта-Захід” - договори щодо послуги з ремонту та сервісного обслуговування систем контролю параметрів роботи тепловозів “Дельта-СУ” у ВП “Локомотивне депо Тернопіль”, з ТОВ “НВП “КОНЕКС” - договори поставки з ВП “Головний матеріально-технічний склад” щодо постачання бабіту Б-16, припою, з ТОВ “Партнер М” - договори поставки з ВП “Головний матеріально-технічний склад” щодо постачання віконних та дверних конструкцій. Також ТОВ “Партнер М” здійснювало обслуговування автоматичного в'їзду/виїзду з паркувального майданчика ВП “Вокзал станції Львів”, з ПП “Ю-текс плюс” – договори щодо поставки фартухів, халатів, блуз, головних уборів, беретів, костюмів, з ТОВ “МЕРКУРІНС”- щодо поставки бабіту, з ТОВ “ЯРМАК ТРЕЙД” – щодо поставки автомобільних запчастин, з ТОВ “ВПТ Україна” укладено договір поставки з ВП “Головний матеріально-технічний склад” щодо постачання свердл, у ПП “УКРПРОМЕНЕРГОСЕРВІС” придбання гнучкий вал у зборі, з ТОВ “КОМПАНІЯ “ВСЕСВІТ КОМФОРТУ” укладено договір щодо послуги по виконанню робіт ВП “Тернопільська дистанція електропостачання”, з ТОВ “ПОСТАЧ ПЛЮС” - договір поставки перетворювача зарядно-розрядного ПЗР-2М у ВП “Локомотивне депо Ковель”, з ТОВ “СУЧАСНІ СИСТЕМИ ОХОРОНИ” - договір по наданню послуги цілодобової фізичної охорони об’єктів залізничного транспорту, з ТОВ “Компанія Лимард” - договір поставки з ВП “Локомотивне депо Мукачево” щодо постачання контактів, клапанів, реле, розрядників, автоматів, тумблерів, вентилів.

На виконання умов вказаних договорів вищевказаними контрагентами виписані ДТГО “Львівська залізниця” податкові накладні, суми коштів за якими включено позивачем до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатків 5 до податкової декларації з ПДВ та включено до складу витрат декларації з податку на прибуток.

На підтвердження виконання умов вказаних договорів ДТГО “Львівська залізниця” надало ряд первинних документів, що, на його думку, підтверджують реальність операцій в розрізі всіх контрагентів.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані докази не є достатніми для обґрунтування реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, виходячи з таких підстав.

Перевіркою встановлено, що позивачем по операціях із ТОВ “Прогресивні торгові технології”, ТОВ “ТД “ЄВРОСВІТЛО” не надано договорів, по операціях із ТОВ “Інвест-Буд-Лайн”, ПП “Центр Безпеки Бізнесу” позивачем не було надано до перевірки акти виконаних будівельних робіт форми КБ-2в; по операціях із постачальниками не надано сертифікати якості, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертиз, декларації про відповідність та довіреності на отримання ТМЦ, декларації про відповідність, протоколи випробовувань, калькуляції.

Також позивачем до перевірки не представлено податкові та видаткові накладні за липень 2014 року по взаєморозрахунках з ТОВ “СП “Транс Інтер Квазар”.

Водночас, по операціях із ТОВ “Регіон плюс” позивачем до перевірки надано акт виконаних робіт, разом з тим, такий не відповідає встановленим вимогам до первинного документа, а саме: не зазначено зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), П.І.Б., відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, а по операціях із ТОВ “Дельта-Захід” в актах виконаних робіт відсутня інформація про мету і характер робіт, також відсутня інформація про час і місце проведення даних робіт, відсутній звіт - проект про виконані роботи; вид наданої послуги носить загальний характер.

ДТГО “Львівська залізниця” на підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ “ВП “Укрзахідавтоспецмаш” надало акти виконаних робіт, які містять ряд недоліків, зокрема, відсутні розшифровки наданих послуг та вартості їх складових, інформації про вартість запчастин, послуг, зарплати та нарахування на зарплату працівників, що здійснювали технічне обслуговування, витрати на відрядження, добові, тощо.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у податковому обліку сум ПДВ, які платник має право віднести до податкового кредиту, мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

Разом з тим, представлені позивачем первинні документи не вказують на фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, а тому не можуть враховуватися як належні докази на підтвердження правомірності формування податкового обліку платника податків.

Крім того, контролюючим органом у рамках здійснення заходів з податкового контролю встановлено факти відсутності у контрагентів позивача об'єктивних можливостей проведення відповідної господарської діяльності.

Зокрема, щодо контрагента позивача - ТОВ “Інвест-Буд-Лайн” ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ГУ Міндоходів отримано від ОУ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ГУ Міндоходів службову записку № 3497/26-59-07-02 від 11 серпня 2014 року та висновок, відповідно до якого вказане підприємство не знаходиться за податковою адресою, а його господарська діяльність має наступні ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції, відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, в штаті наявні тільки керівні посади, відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі неможливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару та надання послуг у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо. Вказані обставини свідчить про відсутність фактичного відвантаження товарів постачальником та надання/виконання робіт/ послуг. Також позивачем не надано до перевірки акти виконаних ТОВ “ІНВЕСТ-БУД-ЛАЙН” будівельних робіт КБ-2.

Аналогічні обставини встановлені щодо контрагента позивача - ТОВ “ОТД “Безпека руху” .

Щодо контрагента позивача ТОВ “ЮГ КОНСЕГНА” відповідно до зібраної ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області податкової інформації від 20 травня 2015 року №5853 за період серпень- грудень 2014 року встановлено проведення ТОВ “ЮГ КОНСЕГНА” транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов’язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру (платник не знаходиться за місцезнаходженням), тому наведені обставини свідчать про відсутність факту реального здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками. Проведеним аналізом фінансово-господарської діяльності платника податків ТОВ “ЮГ КОНСЕГНА” неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій з контрагентами-покупцями та постачальниками за період серпень- грудень 2014 року.

Щодо контрагента позивача ТОВ “Універсаліс” встановлено, що останнє не має у власності будь-яких основних фондів та виробничих запасів, тому фактично не могло займатися фінансово-господарською діяльністю, крім того, не встановлено придбання ТМЦ по ланцюгах постачання.

Аналогічні обставини встановлені і щодо ТОВ “НВО “Трансавтоматика”, зокрема, не підтверджено реальність здійснення господарських відносин цього платника податків із контрагентами, їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме: встановлено відсутність об’єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій у грудні 2014 року ТОВ “НВО Трансавтоматика” по ланцюгу постачання.

По господарських операціях позивача із ТОВ “Інтертерм” встановлено відсутність у підприємства необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей, оскільки дані операції потребують значного обсягу трудовитрат, особистої участі персоналу та не співвідносні з наявним трудовим ресурсом для поставки товару або надання послуги; необхідністю наявності спеціальних знань (фаху) працівників для надання послуг, високого рівня їх оплати праці тощо. При цьому контролюючим органом враховано, що відповідні послуги із залучення стороннього трудового ресурсу не придбавалися, а доказів зворотнього позивачем не надано.

Щодо контрагента позивача ТОВ “ТРАНСЕЛЕКТРОКОМПЛЕКТ”, то за результатами обстеження співробітниками ДПІ у Ленінському районі м.Донецька ГУ Міндоходів у Донецькій області податкової адреси вказаної юридичної особи встановлено, що підприємство за податковою адресою та робітники підприємства не знаходяться; на підприємстві відсутні основні фонди та інші необоротні активи, відутні також і трудові ресурси, в штаті підприємства лише одна особа – директор. На підставі вказаних обставин податкоисм органом зроблено висновок про те, що первинні документи та податкова звітність не могла бути підписана директором підприємства, що дає змогу вважати про дефектність підписаних від імені директора первинних документів та податкової звітності та неможливість ідентифікувати осіб які фактично займалися господарською діяльністю.

Щодо контрагента позивача ТОВ “НВП “Локомотив” ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві складено акти про відсутність посадових осіб за податковою адресою та неможливість проведення виїзної перевірки від 19 травня 2014 року № 5/26-54-22-01, від 20 травня 2014 року № 6/26-54-22-01 та від 21 травня 2014 року № 7/26-54-22-01. Від ОУ ДПІ у Оболонському р-ні ГУ Міндоходів у м. Києві отримано висновок №3468/26-54-07-04 від 30 травня 2014 року щодо наявності ознак “фіктивності” в діяльності ТОВ “НВП “Локомотив”, зокрема, встановлено порушення ТОВ "НВП "ЛОКОМОТИВ" укладення угод без мети настання реальних наслідків. Господарські операції ТОВ "НВП "ЛОКОМОТИВ" протягом з 01 квітня 2011 року по 31 березня 2014 року щодо придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів – постачальників та продажу товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів – покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Щодо контрагента позивача ТОВ “Укрфорс” контролюючим органом на підставі аналізу даних Архіву електронної звітності реєстрації податкових накладних на продажу товарів придбаної номенклатури встановлено нетиповість асортименту товару (робіт, послуг), які придбавало та реалізовувало ТОВ “Укрфорс”, а вказаний факт за умови відсутності первинних документів та посадових осіб за юридичною адресою, які могли б надати пояснення стосовно фінансово-господарської діяльності підприємства, свідчить про неможливість встановлення джерел придбання реалізованої продукції (робіт, послуг). Вищенаведене свідчить про відсутність факту здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ “Укрфорс”.

Конролюючим органом також зроблено висновок про те, що господарські операції ДТГО “Львівська залізниця” та ТОВ “Агенція Спеціалізованих Послуг”, ТОВ “Галактика-Тест” не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів. Вказаний факт підтверджується актом ДПІ у Шевченківському районі у м. Києві від 24 квітня 2014 №1121/26-59-22-04/38871418 “Про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання ТОВ “Агенція Спеціалізованих Послуг” щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01 січня 2014 року по 31 січня 2014 року” та актом №182/05-66-22-01-11-11/38907847 від 24 березня 2014 року про незнаходження за податковою адресою.

Щодо контрагента позивача ТОВ “Спільне підприємство “Транс-Інтер Квазар” відповідно до отриманої інформації від ОУ ДПІ у Шевченківському районі м.Києва (службова записка від 16 червня 2014 року №2249/ДПІ/26-59-07-02) складено Висновок, згідно з яким ТОВ "СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО “ТРАНС ІНТЕР КВАЗАР" не знаходиться за податковою адресою, крім того, отримано заяву від директора вказаного підприємства - ОСОБА_4, який заперечує свою причетність до ведення та реєстрації цього підприємства.

Враховуючи, що документи, укладені між позивачем та ТОВ “СП “Транс Інтер Квазар” підписані особою, яка не має відношення до діяльності цього підприємства, оскільки директор ТОВ “СП “Транс Інтер Квазар” є тільки номінальним, заперечує свою участь у створенні та діяльності такого товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, а, отже, ці документи колегія суддів не бере до уваги як належний та допустимий доказ у справі на підтвердження дійсності укладених правочинів.

Щодо контрагента позивача ТОВ “ВП “Укрзахідавтоспецмаш” згідно з отриманою податковою інформацією не встановлено придбання ТМЦ по ланцюгах постачання, про що зазначено в акті позапланової виїзної перевірки. Крім того, як під час проведення перевірки, так в процесі судового розгляду в суді першої інстанції позивачем не надано розшифровки наданих послуг та вартості його складових, не надано інформації про вартість запчастин, послуг, зарплати та нарахування на зарплату працівників, що здійснювали технічне обслуговування, витрати на відрядження.

Контролюючим органом також зроблено висновки про те, що господарська діяльність контрагента позивача ТОВ “Торгово-виробнича компанія “Мета” містить ряд ознак нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов'язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції, відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, відсутній кваліфікований персонал, відсутністю транспортних засобів, який необхідний для переміщення товарів, відсутністю складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, відсутні основні фонди (за умови, що вони необхідні для здійснення операцій), у тому числі: платник не знаходиться за місцезнаходженням (при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень.

Не підтверджено також господарські операції позивача з ПП “Центр Безпеки Бізнесу”, ПП “Віксан і К” стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності необхідних трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів.

Під час здійснення перевірок контрагента позивача ДП “Укрзалізничпостач” не доведена реальність операцій, не підтверджена реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Враховуючи вищенаведене, податковим органом задокументовано відсутність факту придбання ДП “Укрзалізничпостач” товарно-матеріальних цінностей, та відповідно відсутність факту реалізації ДП “Укрзалізничпостач” даних ТМЦ ДТГО “Львівська залізниця”.

Господарські відносини позивача із ТОВ “Прогресивні торгові технології” також містять ознаки нереальності, що підтверджується актом відсутності вказаного підприємства за юридичною адресою. Крім того, як під час проведення перевірки, так і під час судового розгляду позивачем не було надано договорів, на підтвердження факту здійснення господарських операцій з цим контрагентом.

Позивачем на підтвердження реальності операцій з ТОВ “Регіон плюс” надано акт виконаних робіт, який не відповідає встановленим вимогам до первинного документа, а саме: не зазначено зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), П.І.Б., відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. На підставі наданих первинних документів, та проведених заходів щодо наявності здійснення фінансово-господарської діяльності, не підтверджено фактичного постачання послуг на адресу позивача, що свідчить про відсутність взаєморозрахунків позивача з ТОВ “Регіон Плюс”, підтвердження факту наявності фактичного руху активів відсутнє, тому відсутні підстави для податкового обліку. Крім того, податковим органом встановлено відсутність у ТОВ “Регіон Плюс” матеріальних та трудових ресурсів для виконання капітального ремонту секцій охолодження тепловозів та не встановлено придбання послуг ремонту секцій охолодження тепловозів ТОВ “Регіон Плюс”.

Позивачем на підтвердження реальності операцій з ТОВ “Стек-Комп’ютер” надано акти здачі-приймання робіт (надання послуг), у яких відсутня інформація про місце надання послуг, розшифровка наданих послуг та вартості його складових, інформація про вартість запчастин, послуг. Крім того, податковим органом встановлено відсутність у ТОВ “Стек-Комп’ютер” необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Не підтверджено також реальність здійснення ДТГО “Львівська залізниця” господарських операцій із ТОВ "УКРАЇНСЬКІ ТЕХНОЛОГІЇ БІЗНЕСУ", оскільки встановлено відсутність поставок товарів цим контрагентом позивача у зв’язку із відсутністю фактичного руху активів. Крім того, позивачем до перевірки не надано документи, що підтверджують якість товару, а саме: передбачені договором сертифікати якості, декларації про відповідність.

ДТГО “Львівська залізниця” не підтверджено реальність здійснення господарських операцій з ТОВ СПНП “Спецпромавтоматика” щодо надання транспортно-експедиційних послуг за маршрутом м.Дніпропетровськ-м.Дрогобич та маршрутом м.Дебальцеве-м.Дрогобич. Зокрема, у наданих первинних документах, а саме: видаткових накладних від 29 вересня 2014 №РН-0000035 та від 29 вересня 2014 року № РН-0000036 та товарно-транспортній накладній від 08 жовтня 2014 року №б/н по маршруту м.Дніпропетровськ - м.Дрогобич зазначені різні дати реалізації та транспортування такого товару (дата виписки видаткової та податкової накладної не відповідає даті виписки ТТН), що унеможливлює здійснення фактичної операції по реалізації товару (комплектуючих до АПГЕ 230/185-3-8) та його фактичного переміщення із м. Дніпропетровська до м. Дрогобича від постачальника ТОВ “ІМАС-2005” та свідчить про нереальність здійснення цієї господарської операції.

Крім того, підписання Додаткової угоди №1 до Договору №Л/В-141339п/НЮ від 15 версеня 2014 року датовано 30 вересня 2014 року, тобто після того, як були виписані видаткові накладні на реалізацію, в той час, як у будь-якому господарському договорі, укладеному між сторонами, узгоджуються всі умови купівлі-продажу, зокрема, зазначається предмет договору та передбачаються умови переходу права власності на товар, умови транспортування, приймання по кількості та якості, відповідальність сторін про приймання-передачу товару, тощо, що підтверджує нереальність здійснених операцій.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність доводів контролюючого органу про те, що задокументовані комплектуючі до парогенератора АПГ-Е-А-230/180-3-8 та пусконалагоджувальні роботи, які придбані у ТОВ “ІМАС-2005” у вересні 2014 року не можуть бути використані у господарській діяльності відокремленого підрозділу, оскільки відсутній факт їх транспортування (переміщення) у вересні 2014 року з м.Дніпропетровська до м.Дрогобича та відсутні документи, які б підтверджували походження даного товару (неможливо визначити фактичний шлях руху від виробника до ТОВ “ІМАС-2005”, а, відтак, і до ВП “Ремонтне вагонне депо Дрогобич”) та до перевірки не представлено документів, які можуть свідчити про факт виконання пусконалагоджувальних робіт саме ТОВ “ІМАС-2005”.

Крім того, під час перевірки встановлено відсутність реальної можливості придбання товарів у ТОВ “ІМАС-2005” у зв’язку із відсутністю в останнього трудових ресурсів, виробничо - складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

У наданих позивачем на підтвердження господарських операцій з ТОВ “Дельта-Захід” актах виконаних робіт відсутня інформація про мету і характер робіт, також відсутня інформація про час і місце проведення даних робіт, відсутній звіт - проект про виконані роботи, вид наданої послуги носить загальний характер.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті здачі – прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого ТОВ “Дельта -Захід” надало послуги з технічного обслуговування систем контролю параметрів тепловозів “Дельта-Су” відсутня інформація про мету і характер робіт, також відсутня інформація про час і місце проведення даних робіт, відсутній звіт - проект про виконанні роботи, вид наданої послуги носить загальний характер.

В актах виконаних робіт від ТОВ “Дельта -Захід” відсутня інформація про мету і характер робіт, про час і місце проведення технічного обслуговування (відсутній звіт - проект про проведення даних робіт), і що унеможливлює виялення зв’язку цих послуг з господарською діяльністю підприємства.

Під час перевірки встановлено також нереальність господарських операцій позивача з ТОВ “НВП“Конекс”, оскільки відсутній факт отримання товару (робіт, послуг) ТОВ “НВП“Конекс” від контрагентів-продавців.

Також не підтверджено реальність здійснення господарських операцій ДТГО “Львівська залізниця” з ТОВ “Партнер М”, ПП “Ю-текс плюс”, ТОВ “МЕРКУРІНС”, ТОВ “ЯРМАК ТРЕЙД”, ТОВ “ВПТ Україна”, ПП “УКРПРОМЕНЕРГОСЕРВІС”, ТОВ “КОМПАНІЯ “ВСЕСВІТ КОМФОРТУ”, ТОВ “ПОСТАЧ ПЛЮС”, ТОВ “СУЧАСНІ СИСТЕМИ ОХОРОНИ”, ТОВ “Компанія Лимард”, оскільки у вказаних суб’єктів господарювання відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Колегія суддів, враховуючи вищевказані фактичні обставини справи, вважає, що виявлені податковим органом у рамках здійснення заходів з податкового контролю факти відсутності у контрагентів позивача об'єктивних можливостей проведення відповідної господарської діяльності, а саме: відсутності основних фондів, трудових та виробничих активів, у сукупності з фактами відсутності доказів залучення третіх осіб за цивільно-правовими договорами до здійснення цих операцій та недостатності документального підтвердження їх виконання, свідчить про нереальний характер таких послуг.

При цьому, колегія суддів відхиляє покликання апелянта на наявність судових рішень щодо оскарження податкових повідомлент-рішень, прийнятих за результатами перевірки господарських операцій ДП “Укрзалізничпостач”, ТОВ “Стек-Компютер”, ПП “Центр Безпеки Бізнесу”, ТОВ НВП “Локомотив”, як на підставу підтвердження реальності операцій з цими контрагентами, оскільки такі стосуються інших періодів здійснення господарської діяльності вказаними платниками податків.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Крім того, у випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин.

Оцінюючи у сукупності надані позивачем до перевірки та в судовому засіданні первинні документи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суд першої інстанції про непідтвердження факту реальності операцій ДТГО “Львівська залізниця” з контрагентами з огляду на відсутність належного документального підтвердження поставки товарів та надання послуг позивачеві, хоча представлені позивачем документи формально відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» до первинних документів, разом з тим, не підтверджують реального характеру господарських операцій з відповідними контрагентами, оскільки позивачем за спірними операціями лише оформлялись первинні документи без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод.

Колегія суддів звертає увагу на те, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

Як вбачається з матеріалів справи, усі контрагенти, з якими у період, що підлягав перевірці, ДТГО “Львівська залізниця” мало взаємовідносини щодо реалізації товарно-матеріальних цінностей, підпадають під критерії відбору суб’єктів господарювання, що мають ризик здійснення нереальних (удаваних) операцій з наданням послуг із безпідставного формування податкових зобов'язань третім особам. Зокрема, встановлено відсутність у цих підприємств необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності.

Позивачем не надано доказів на спростування встановлених податковим органом фактів відсутності фізичних, технічних та технологічних можливостей позивача та його постачальників щодо можливості виконання зазначених договорів як самостійно позивачем, так і його контрагентами, а саме: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, платежів, супутніх звичайній господарській діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта (комунальні платежі, оренда приміщень, послуги зв'язку, управлінські витрати тощо), або ж залучення контрагентами з цією метою третіх осіб та, відповідно, понесення витрат, пов'язаних із таким залученням.

Колегія суддів звертає увагу на те, що з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

Разом з тим, належна податкова обачність передбачає не лише подання стандартного переліку документів, але й обґрунтування мотивів вибору постачальника та пояснення обставин укладення та виконання договору з контрагентом з урахуванням звичаїв ділового обороту у відповідній сфері.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність податковим органом факту безпідставного завищення позивачем доходів, які враховуються при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток, та безпідставного віднесення позивачем до складу податкових зобов’язань ПДВ від операцій з отримання товарно-матеріальних цінностей від відповідних контрагентів, оскільки такі операції не мають реального товарного характеру, а тому правомірним є донарахування ДТГО «Львівська залізниця» податкових зобов’язань та штрафних (фінансових) санкцій з податку на прибуток та податку на додану вартість шляхом винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не спростовують відповідних висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність податковим органом факту порушення ДТГО «Львівська залізниця» вимог чинного податкового законодавства в частині завищення собівартості виконаних робіт (наданих послуг) щодо списаних на виробництво акумуляторних батарей, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою правильності списання матеріалів та агрегатів при виконанні технічних оглядів ТО-2, ТО-3, ТО-4 та поточних ремонтів з об’ємом 1, 2 та 3 тепловозів встановлено, що в порушення вимог ,,Норм расхода материалов, запасних частей, приборов и изделий на техническое обслуживание и текучий ремонт тепловозов серии ЧМЕЗ В/И 105.43000.21704”, розроблених та затверджених Полтавським проектно-конструкторсько- технологічним бюро по ремонту локомотивів від 2004 року та Правил технічного обслуговування і поточних ремонтів тепловозів серії ЧМЕЗ, ЧМЕЗТ, ЧМЕ3Е 105.86700.94209, затверджених наказом ОСОБА_1 від 24 червня 2009 року №367-Ц, які регламентують питання організації та планування технічних оглядів і поточних ремонтів, обов’язкових робіт, способи ремонту, бракувальні ознаки, допустимі і граничні розміри, порядок і режими випробовування деталей, складальних одиниць (вузлів і агрегатів) і тепловозу в цілому, за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року при виконанні технічних оглядів ТО-3, ТО-4 та поточних ремонтів з об’ємом ПР-1 понаднормово списано 7 акумуляторних батарей типу АБ КРН - 150 на загальну суму 1087421,67 грн.

Податковим органом шляхом співставлення даних дефектних актів, матеріальних звітів, актів установки запасних частин, накладних-вимог на відпуск матеріалів (форми №М-11), калькуляцій витрат вартості ремонту окремих тепловозів з нормами витрат запасних частин встановлено понаднормове списання по бухгалтерському обліку акумуляторних батарей. Зокрема, нормами 105.43000.21704 на ТО-2, ТО-3, ПР-1 та ПР-2 тепловозів не передбачено розхід акумуляторних батарей. Перелік і обсяг планових робіт, що виконуються при ТО-2, ТО-3, ПР-1 при ремонті тепловозів серії ЧМЕЗ, ЧМЕЗТ, ЧМЕЗЕ Правилами Ц - №367, не передбачає заміну акумуляторної батареї.

Матеріалами справи підтверджується, що списання акумуляторних батарей на тепловози ВП ,,Ломотивне депо Львів-Захід” ДТГО ,,Львівська залізниця” відображено у матеріальних звітах матеріально-відповідальної особи у квітні, травні, червні, серпні та вересні 2013 року.

Разом з тим, позивачем з порушенням норм 105.43000.21704, п.10.6 розділу 10 ,,Технічне обслуговування ТО-3” та п.13.4 розділу 13 ,,Поточний ремонт ПР-1” Правил Ц - №367, при проведенні ТО-3 тепловозів ЧМЕЗ №№ 5062, 4787, 3079, ТО-4 тепловоза №2392 та ПР-1 тепловозів ЧМЕЗ №№ 3430, 7162, 7426 у 2013 році списано 7 акумуляторних батарей типу АБ КРН - 150 на загальну суму 1087421,67 грн.

Зокрема, надані позивачем дефектні акти на списання акумуляторних батарей не є належним підтвердженням правомірності списання вказаних товарно-матеріальних цінностей, оскільки в них не наведено причин зносу акумуляторних батарей, а лише зазначено про виявлену низьку щільність акумуляторної батареї, а також у двох випадках, крім низької щільності, ще сульфатацію банок акумуляторної батареї.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою книг ремонту вищезазначених локомотивів за формою ТУ-28, зокрема, карточок поточних ремонтів ПР-1 та профілактичних оглядів ТО-3, встановлено, що переліками додаткових робіт у жодному випадку не відображено заміну акумуляторної батареї з відповідними підписами про це виконавців робіт.

У зазначених картках ф. ТУ-28 локомотивів №№7426, 7162, 5062 є лише записи після огляду майстрів змісту ,,ОСОБА_4 акумуляторна батарея”, ,,ОСОБА_4 акумуляторна батарея, тепловоз не запускається”, ,,ОСОБА_4 акумуляторна батарея, запуск з допомогою”, ,,Слаба АБ запуск від стороннього живлення”.

Карточку форми ТУ-28 про проведення 10 квітня 2013 року ТО-4 тепловоза ЧМЕЗ №2392, при якому здійснено заміну акумуляторної батареї, до перевірки не представлено.

У трьох випадках (по тепловозах №№3079, 4787, 3430) зроблено запис ,,Виписка з журналу ТУ-152” аналогічного змісту про низький заряд акумуляторної батареї.

Перевіркою трьох журналів технічного стану тепловозів за формою ТУ-152 (тепловозів ЧМЕЗ №№ 3430 та 4787, 2392) встановлено: у журналі тепловоза ЧМЕЗ № 3430 за 24.04.2013 зроблено запис ,,ОСОБА_4 акумуляторна батарея”, про проведення ПР-1 здійснено запис про те, що додатковий ремонт по записах машиністів виконаний, проте записи про те, які саме додаткові роботи проведені, в тому числі про заміну акумуляторної батареї, відсутні; у журналі ТУ -152 тепловоза ЧМЕЗ № 4787 за 24 вересня 2013 року зроблено запис ,,Слаба АБ (тепловіз не запускається)”, про проведення ТО-3 здійснено запис про те, що додатковий ремонт по запису машиністів виконаний, однак які саме додаткові роботи проведені, в тому числі про заміну акумуляторної батареї, записи також відсутні; у журналі ТУ -152 тепловоза ЧМЕЗ № 2392 за період з 15 березня 2013 року (з початку ведення журналу) по 29 березня 2013 рокує записи ,,Слаба АБ, запуск від постороннього живлення”, за 10 квітня 2013 року про проведення ТО-4 записи взагалі відсутні, однак після 12 квітня 2013 року записи про слабкість акумуляторної батареї вже відсутні.

Перевіркою також встановлено відсутність Журналів ТУ -152 тепловозів серії ЧМЕЗ№№ 5062, 7162, 7426 та 3079 у технічному відділі депо, що є порушенням вимог п. 1.13 Інструкції ЦТ – 0056. Вказані журнали як під час перевірки, так і під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом доведено той факт, що встановлення акумуляторних батарей, які здійснено на підставі дефектного акта та вимоги, не підтверджено записами в обліковій картці акумуляторної батареї, у технічних паспортах тепловозів, у складі яких повинні бути формуляри акумуляторних батарей, та в Журналах технічного стану тепловозів за формою ТУ-152, ні у книгах ремонту вищезазначених локомотивів за формою ТУ-28, що є порушенням п.п. 6.1.7, 6.3.2 Правил Ц - №367, п. 1.13 Інструкції ЦТ - 0056.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність податковим органом факту завищення позивачем собівартості по виконаних роботах (наданих послугах) в частині списаного понад норму палива, виходячи з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою списання дизельного пального на тягу локомотивів встановлено, що бухгалтерією дане списання здійснюється щомісячно на підставі довідок, виданих групою обліку депо, в яких вказана загальна кількість використаного палива в кілограмах. Зазначені довідки формуються на підставі даних маршрутів машиніста форми ТУЗ-ІСЦ , у яких відмічена кількість дизпалива в баку локомотива як на початок його роботи, так і на завершення, а також кількість дизпалива, яким екіпіровано локомотив.

Згідно з п.2.2.6 Порядку забезпечення збереження нафтопродуктів у господарствах локомотивному та приміських пасажирських перевезень, затверджених наказом ОСОБА_1 від 12.12.2011 №279-ЦЗ підлягають розслідуванню маршрути машиніста із збільшенням витрат до норми (перевитратами) паливно-енергетичних ресурсів, при перевитратах до 5% від норми - машиністами-інструкторами, при перевитратах від 5 до 10% заступниками начальника депо та понад 10% начальником депо.

На виконання вказаного Порядку ДТГО ,,Львівська залізниця” до перевірки надано:

- наказ від 27 листопада 2007 року №1043 ,,Про посилення контролю в організації, видачі, збереженні дизельного палива і масла на тепловозах та запобігання його розкрадання в локомотивному депо ,,Львів-Захід””, відповідно до якого машиністів - інструкторів зобов’язано щоденно перевіряти і проводити розбір всіх маршрутів машиніста, які допустили перевитрати за поїздку до 5% від норми витрат з отриманням пояснення машиніста, який допустив перевитрати. Про проведену роботу доповідати ТЧЗЕ (п.35 наказу). Начальника центру оперативно технічного обліку зобов’язано надавати маршрути машиністів, які допустили перевитрати від 5% до 10% - заступнику начальника з експлуатації, а більше 10% - начальнику депо (п. 56 наказу);

- наказ від 24 липня 2013 року №С-5/371 ,,Про посилення контролю в організації, видачі, збереженні дизельного палива і масла на тепловозах та запобігання його розкрадання в локомотивному депо ,,Львів-Захід””, яким також зобов’язано машиністів - інструкторів щоденно розглядати маршрути з перевитратами за поїздку до 5% від норми витрат і доповідати про проведену роботу ТЧЗЕ (п.29 наказу), а начальника центру оперативно технічного обліку зобов’язано надавати маршрути машиністів, які допустили перевитрати від 5% до 10% - заступнику начальника з експлуатації, а більше 10% - начальнику депо (п. 30 наказу).

Крім того, наказом по ДЕПО від 29 січня 2014 року №С-5/41 створено комісію по економії паливно-енергетичних ресурсів, яким затверджено склад комісії.

На виконання вищезазначених наказів ВП ,,Ломотивне депо Львів-Захід” ДТГО ,,Львівська залізниця” проводився розгляд маршрутів машиніста з перевитратами пального, який щомісячно оформлено відповідними протоколами.

Зокрема, до перевірки надано протоколи засідань штабу по раціональному використанню енергоресурсів ДЕПО за період червень-грудень 2013 року та січень - червень 2014 року, в яких зафіксовано перевитрати пального окремими машиністами.

Разом з тим, у вказаних протоколах не аргументовано висновок про причини допущення вказаних перевитрат та не обумовлено, що ці перевитрати виникли по причині недотримання режиму ведення руху згідно з дорожніми картами, що свідчить про порушення Порядку контролю за використанням енергоносіїв на залізничному транспорті України, затвердженого Першим заступником Міністра транспорту України Генеральним директором ОСОБА_1 Кірпою 22 травня 2000 року.

Крім того, у наданих позивачем до перевірки протоколах розгляду перевитрат пального, в яких у загальному списано понад норму 9070 кг дизельного палива, не аргументовано причини допушених перевитрат, що є порушенням вимог Інструкції по технічному нормуванню витрат електроенергії і палива локомотивами на тягу поїздів, затверджена наказом ОСОБА_1 від 05 березня 2003 року №62-Ц.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність податковим органом факту завищення ДТГО ,,Львівська залізниця” суми нарахованої амортизації на локомотиви, які не використовувалися у виробничій діяльності через фактичне виведення їх з експлуатації на період проведення модернізації, виходячи з наступного.

Заперечуючи факт вказаного порушення, позивач покликається на те, що локомотивним депо нараховувалась амортизація на зазначені електровози, оскільки реконструкція, модернізація, добудова чи дообладнання цих об’єктів не проводилася, а проведено лише ремонт в обсязі КР, при цьому підрозділом “Локомотивне депо Львів-Захід” накази на виведення цих локомотивів з експлуатації не видавались, жодного звернення про проведення модернізації цих локомотивів зі сторони ПрАТ “ЛЛРЗ” не було.

Перевіркою встановлено, що в порушення вимог п. 2.2.3.10 Інструкції щодо обліку наявності, стану й використання локомотивів та моторвагонного рухомого складу, затвердженої наказом ОСОБА_1 № 72-Ц від 20 лютого 2002 року, п.23, 24 П(С)БО 7, ст.3 Закону № 996-ХІУ, ВП ,,Ломотивне депо Львів-Захід” ДТГО ,,Львівська залізниця” завищено суму нарахованої амортизації на локомотиви, які не використовувались у виробничій діяльності через фактичне виведення їх з експлуатації на період проведення модернізації, за 2013 рік у сумі 136 873,46 грн.

Так, у інвентарних картках електровозів серії ВЛ80т бухгалтерією здійснено записи про їх модернізацію по обладнанню локомотивним лубрикатором ГС-3 СУ 96.ВЛ80.01.ВО згідно з договором від 20 червня 2013 року №85/2013-ЦЮ, а саме: у інвентарних картках електровозів №№ 1238, 1474, 1322 та 1461 у липні 2013 року, електровоза № 1818 у жовтні 2013 року.

Записи про закінчені роботи по модернізації здійснено в картці на підставі ОСОБА_5 приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об’єктів (форма № 03-2).

Відповідно до Додатку №2 до договору № 85/2013-ЦЮ у червні 2013 року належало подати в модернізацію і здати ТРС з модернізації для слідування в депо приписки (локомотивне депо Львів-Захід) 4 електровози серії ВЛ80т (№№1238, 1474, 1322, 1461) та у вересні - жовтні 2013 року 1 електровоз (№1818).

При цьому, як зафіксовано перевіркою, що акти прийому-передачі електровозів серії ВЛ-80т №№1238, 1474, 1322, 1461 на модернізацію на ПрАТ ,,Львівський локомотиво-ремонтний завод” за червень 2013 року та акти передачі електровозів ВП ,,Ломотивне депо Львів-Захід” ДТГО ,,Львівська залізниця” після проведення модернізації до перевірки не представлено.

В акті ревізії Державної фінансової інспекції у Львівській області фінансово-господарської діяльності ДТГО ,,Львівська залізниця” за період з 01 жовтня 2012 року по 30 червня 2014 року від 22 жовтня 2014 року №05-21/11 зазначено, що в ході ревізії у ПрАТ “Львівський локомотиворемонтний завод” проведено зустрічну звірку з питань документального підтвердження виду, обсягу, якості операцій та розрахунків, проведених з ДТГО ,,Львівська залізниця”) щодо здійснення модернізації електровозів згідно з договором від 20 червня 2013 року №85/2013-ЦЮ та встановлено, що згідно з виписки по субрахунку 230 ,,Собівартість продукції по замовленнях” на замовлення №3905 (модернізація по обладнанню електровозу серії ВЛ-80т локомотивним лубрикатором) віднесено витрати за січень 2013 року в загальній сумі 27999,22 грн., за лютий 2013 року – 26847,14 грн., за березень 2013 року – 27336,92 грн., за травень 2013 року – 22795,83 грн. та за жовтень 2013 року - 28723,53 грн. Відповідно до нарядів на виконання робіт виробничих робітників та віднесення витрат на їх оплату праці у січні 2013 року по замовленню №3905 закрито наряди на встановлення локомотивного лубрикатора на локомотив №1238, у лютому - на локомотив №1474, у березні - на локомотив №1322, у травні - на локомотив №1461 у жовтні - на локомотив №1818.

Таким чином, фактично модернізацію по обладнанню електровозів серії ВЛ-80т локомотивним лубрикатором ГС-3 СУ 96.ВЛ-80.01.ВО здійснено - на локомотив №1238 у січні 2013 року, на локомотив №1474 у лютому 2013 року, на локомотив №1322 у березні 2013 року, на локомотив №1461 у травні 2013 року та на локомотив №1818 у жовтні 2013 року.

За вказаним заступник начальника виробничо- диспетчерського відділу ОСОБА_6 надав письмові пояснення від 28 квітня 2014 року, в яких вказав, що модернізація по встановленню лубрикатора на електровозах ВЛ-80т №1238 проводилась з 28 листопада 2012 по 25 лютого 2013 року, ВЛ-80т №1474 - з 24 грудня 2012 року по 28 березня 2014 року, ВЛ-80т №1322 - з 11 лютого 2013 року по 28 березня 2013 року, ВЛ-80т №1461 – з 19 березня 2013 по 31 травня 2013 року, ВЛ-80т №1818 - з 29 серпня 2013 року по 22 жовтня 2013 року; всі роботи по модернізації електровоза серії ВЛ-80т лубрикатором проводились на території ПрАТ ,,ЛЛРЗ”.

Вказаними обставинами підтверджується правомірність висновку податкового органу про порушення ДТГО ,,Львівська залізниця” п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.138.8 ст.138; п.п.145.1.2 п.145.1 ст.145, п.146.2 ст.146 ПК України в частині завищення сум нарахованої амортизації на локомотиви, які не використовувались у виробничій діяльності через фактичне виведення їх з експлуатації на період проведення модернізації.

Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують відповідних висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість покликань податкового органу на завищення позивачем операційної діяльності на суму амортизаційних відрахувань на загальну суму 2986823 грн., виходячи з наступного.

Заперечуючи факт вказаного порушення, позивач покликається на те, що основні засоби, а саме: локомотиви відповідно до телеграм ДТГО “Львівська залізниця” вводились у стан “простоюючих несправних локомотивів, що потребують значного відновлення”, відповідно до наказу ОСОБА_1 № 296 від 20 червня 2011 року локомотиви, які знаходяться на базі запасу локомотивів не переведені на реконструкцію, модернізацію, добудову та не законсервовані, а знаходяться в очікуванні значного відновлення, отже підстав для призупинення нарахування амортизації немає.

Разом з тим, системний аналіз ст.144-146 ПК України дає підстави для висновку про те, що у разі тимчасового припинення використання (експлуатації) об'єкта, платник податку на прибуток повинен вивести з експлуатації основні засоби та зупинити нарахування амортизації на них.

Як вбачається з матеріалів перевірки, перевіркою правильності нарахування амортизаційних відрахувань на основні засоби згідно з оборотно-аналітичними схемами по рахунках 10 ,,Основні засоби”, 13 ,,Амортизація необоротних активів”, актів на приймання-здавання на капітальний та поточний ремонт, оборотно-сальдового балансу та інвентаризаційних описів встановлено віднесення до витрат сум нарахованої амортизації на основні засоби, які тривалий час не використовуються в господарській діяльності та не експлуатуються. Дані основні засоби – підтверджено актами, що підтверджують опломбування вищезазначених основних засобів. Дані основні засоби згідно з наданими до перевірки актів технічного стану локомотиву не придатні до експлуатації.

Згідно з висновками комісії по відповідності локомотивів вимогам ПТЕ та придатність його до експлуатації за технічним станом, обсяг необхідного виду ремонту для відновлення технічних характеристик встановлено, що такі локомотиви будуть придатні до експлуатації після проведення капітальних ремонтів, проведення повної зміни колісних пар, після проведення ТО-5, заміни колінчатого валу, проведення поточного ремонту ПР-3, після повної зміни КМБ через граничний знос по товщині бандажів, тощо.

З врахуванням наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на основні засоби, які не експлуатуються, не використовуються у виробництві, корисне використання яких не підтверджено документально, економічна вигода по яких відсутня, безпідставно нарахована амортизація за період з 01 січня 2013 по 31 грудня 2014 року на загальну суму 2986823 грн. та безпідставно включено у 2015 році до складу різниць, на які зменшується фінансовий результат, суму нарахованої амортизації по тепловозах, електровозах, які не використовуються в господарській діяльності підприємства (перебувають в несправному стані та потребують ремонту) в розмірі 453493 грн.

Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують відповідних висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів також вважає обґрунтованими висновки податкового органу про те, що ВП ,,Ломотивне депо Львів-Захід” ДТГО ,,Львівська залізниця” в порушення абз. ,,б” п.п.14.1.13, п.п.14.1.36, п.п.14.1.203 п.14.1 ст.14, п.п.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.137.1, п.137.4 ст. 137 ПК України занижено доходи від реалізації товарів (робіт, послуг) за рахунок не включення до складу доходів вартості безоплатно наданих послуг в частині проведення передрейсових медичних оглядів, виходячи з наступних підстав.

В акті перевірки зафіксовано, що ВП ,,Ломотивне депо Львів-Захід” ДТГО ,,Львівська залізниця” розроблено та затверджено калькуляції вартості медичних послуг, в тому числі передрейсових медичних оглядів машиністів та помічників машиністів, які надаються амбулаторією ВП ,,Ломотивне депо Львів-Захід” ДТГО ,,Львівська залізниця”.

Відповідно до зазначених калькуляцій, з врахуванням рентабельності в розмірі 5%, вартість одного медичного огляду складала у періоді з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року від 6,80 грн. до 7,26 гривень.

Перевіркою встановлено, що амбулаторією у періоді з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року надавалися послуги в частині проведення зазначених передрейсових медичних оглядів машиністів і помічників машиністів інших юридичних осіб - чотирьох структурних підрозділів ДГТО ,,Південно-Західна залізниця” на безоплатній основі всього на суму 36604 грн., в тому числі: за 2013 рік - на суму 26780 грн., за 2014 рік – на суму 9824 гривні.

Вказані господарські операції з покриття витрат сторонніх осіб у бухгалтерському обліку відображено проведеннями: Дт 238710 ,,Роботи для потреб залізниці, підприємства” Кт 661 ,,Розрахунки за заробітною платою”, 651 ,,Розрахунки із загальнообов’язкового державного соціального страхування”, 201 ,,Сировина і матеріали”; Дт 23500 ,,Локомотивне господарство” Кт 238710 ,,Роботи для потреб залізниці, підприємства”; Дт 9034 ,,Собівартість реалізованих робіт з надання послуг локомотивної тяги (в пасажирському та вантажному русі) (перевезення)” Кт 23500 ,,Локомотивна тяга для забезпечення перевезень”; Дт 7910 ,,Результат операційної діяльності” Кт 9034 ,,Собівартість реалізованих робіт з надання послуг локомотивної тяги (в пасажирському русі) (перевезення)”.

Для цілей податкового обліку безоплатно наданими роботами (послугами) є роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості (абз. ,,б” п.п.14.1.13 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу).

П.135.2 ст.135 ПК України передбачає, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Дохід від операційної діяльності відповідно до п.135.4 ст.135 Податкового кодексу визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань.

При цьому, згідно з п.п. 135.4.1 п.135.4 ст.135 ПК України дохід від операційної діяльності включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо).

Пп.14.1.203 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що продаж результатів робіт (послуг) - будь-які операції господарського, цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими об'єктами власності, що не є товарами, за умови компенсації їх вартості, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність – діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Датою отримання доходів, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу( п.137.4 ст.137 ПК України).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг( п.138.4 ст. 138 ПК України).

Враховуючи, що операції з безоплатної передачі робіт (послуг) для цілей оподаткування вважаються їх продажем (п.п.14.1.203 п.14.1 ст.14 ПК України), відповідно, платник податку, який безоплатно передає роботи (послуги), зобов’язаний у звітному періоді такої передачі визнати дохід. Дохід визнається у розмірі, визначеному на рівні не нижче звичайної ціни, за датою передачі права власності на передані роботи (послуги). При цьому платник на дату визнання доходів має право включити до витрат собівартість таких робіт (послуг).

З врахуванням наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком податкового органу про те, що позивачем занижено доходи від реалізації товарів (робіт, послуг) за рахунок не включення до складу доходів вартості безоплатно наданих послуг в частині проведення передрейсових медичних оглядів.

Доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними, оскільки спростовуються вищенаведеними мотивами.

Колегія суддів також вважає правильним висновком суду першої інстанції про обґрунтованість покликань податкового органу на завищення позивачем фінансових витрат на суму коефіцієнта коригування по лізингових платежах у розмірі 98260,842 грн., виходячи з наступного.

Заперечуючи факт вказаного порушення, позивач покликається на те, що ним правомірно відображено на бухгалтерському рахунку 95 "Фінансові витрати" суму витрат по коефіцієнту коригування при сплаті лізингових платежів, та відповідно до чинного податкового законодавства відображено в декларації з податку на прибуток за 2015 рік, оскільки фінансові витрати в сумі скорегованій на коефіцієнт коригування, який розраховується як відношення курсу долара, встановленого Національним банком України, на дату укладання договору та на дату здійснення сплати лізингового платежу, за правилами бухгалтерського обліку беруть участь у визначенні фінансового результату до оподаткування податком на прибуток у повному розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи, у період, що підлягав перевірці, позивачем укладено ряд договорів фінансового лізингу, за умовами яких лізингодавець зобов'язався на підставі договорів купівлі-продажу придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу майно, визначене ДТГО «Львівська залізниця», технічні параметри, гарантія якості, необхідний склад документації яких задовольняють потреби ДТГО «Львівська залізниця» на умовах, передбачених цими договорами, а ДТГО «Львівська залізниця» - прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цих договорів. Строк лізингу складається з періодів лізингу, зазначеного в графіку платежів та не може бути меншим одного року.

Згідно з умовами вказаних договорів, розрахунок розміру лізингових платежів визначається у доларах США. Розділом 3 договорів фінансового лізингу оплата всіх лізингових платежів (авансового та поточних) здійснюється лізингоодержувачем у національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця.

Також умовами вказаних договорів сторонами погоджений специфічний порядок розрахунків, який передбачає проведення коригування усіх лізингових платежів, які будуть перераховані лізингодавцю - саме на час здійснення відповідних розрахунків.

Таким чином, момент коригування лізингового платежу чітко пов’язаний з моментом фактичного перерахування лізингоотримувачем грошових коштів на рахунок лізингодавця, разом з тим, зміна лізингових платежів з застосуванням коефіцієнта коригування без зміни вартості предмета лізингу з застосуванням такого коефіцієнта, суперечить Закону України "Про фінансовий лізинг".

Крім того, відсутнє обґрунтування правомірності застосування відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання у формі пені, річних, інфляційних при одночасному застосуванні коефіцієнта коригування на дату фактичної сплати. Перевіркою встановлено віднесення до витрат підприємства сум скоригованих лізингових платежів (з врахуванням коефіцієнта коригування щодо зміни курсу НБУ для одного долара США на дату підписання договору та на день, коли фактично здійснюється лізинговий платіж).

Коефіцієнт коригування зазначений позивачем у розрахунку ціни позову як самостійний лізинговий платіж, що суперечить, зокрема, ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. 4 Закону України "Про ціни та ціноутворення".

Визначені умовами договорів лізингові платежі відповідають за своїм складом положенням ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", відповідно до яких до складу лізингових платежів можуть включатися: а) сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсація відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Таким чином, зміна лізингових платежів з застосуванням коефіцієнта коригування без зміни вартості предмета лізингу з застосуванням такого коефіцієнта, суперечить Закону України "Про фінансовий лізинг".

Колегія суддів звертає увагу на те, що вартість предмета лізингу є викупною вартістю, обумовленою умовами договорів, тому зміна періодичних лізингових платежів як відшкодування частини вартості предмета лізингу без зміни вартості предмета лізингу в цілому, нівелює співвідношення вказаних понять.

Порядок розрахунку об’єкта оподаткування з податку на прибуток визначений ст. 134 ПК України, відповідно до якої оподатковується прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності викладені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку №16 “Витрати”, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року №27/4248 .

Витрати підприємства відповідно до П(С)БО №16 класифікуються як: собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг), витрати, пов’язані з операційною діяльністю (які не включаються до собівартості), фінансові витрати, втрати від участі в капіталі, інші витрати.

Відповідно до п.27 П(С)БО №16 до фінансових витрат відносяться витрати на проценти за користування отриманими кредитами (крім фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів).

Отже, курсові різниці, які виникли внаслідок перерахування монетарних статей, пов’язаних з фінансовою діяльністю підприємства, відносяться до складу інших витрат та перераховуються на кожну дату балансу.

Згідно з п.4,7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 21 “Вплив змін валютних курсів”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 року № 193 курсова різниця – різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах. Монетарні статті – статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов’язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів. Монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кінець дня дати балансу.

Таким чином, заборгованість за операціями з фінансового лізингу між резидентами України обліковується платником у національній валюті України та не підлягає перерахунку для визначення курсової різниці в бухгалтерському обліку.

З врахуванням наведених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податковим органом правомірно встановлено порушення позивачем п. 44.2 ст.44, ст.134 ПК України в частині завищення витрат, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування за 2015 рік у розмірі 98260842грн.

Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують відповідних висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів також вважає правильним висновок суду першої інстанції про правомірність покликань податкового органу на заниження позивачем за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року задекларованих ВП “Львівський завод залізобетонних конструкцій” ДТГО “Львівська залізниця” показників у рядку у рядку 2120 звіту про фінансові результати за 2015 рік „Інші операційні доходи” всього на суму 72084,83 грн, виходячи з наступних підстав.

Під час перевірки контролюючим органом встановлено, що згідно з даними бухгалтерського обліку ВП “Львівський завод залізобетонних конструкцій” ДТГО “Львівська залізниця”, а саме: оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" станом на 01 січня 2013 року рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ “Валдер” у сумі 72084,83 грн., яка станом на 31 грудня 2015 року не погашена.

Позивачем надано договір від 20 вересня 2011 року № ЛЗБК/112181/НЮ (замовник- ДТГО “Львівська залізниця”, виконавець - ТОВ “Валдер”) та ОСОБА_5 про надання послуг від 27 лютого 2012 року № 4, відповідно до якого ТОВ “Валдер” виконано робочий проект лінії адресної подачі бетонної суміші на Львівському заводі залізобетонних конструкцій Державного територіального галузевого об’єднання “Львівська залізниця” по вул.Повітряна,2А у м.Львів ( інженерно-геологічні вишукування, креслення Кж, креслення Км, локальний кошторис), вказаний акт підписано обома сторонами.

Відповідно до п.3.2 договору від 20 вересня 2011 року № ЛЗБК/112181/НЮ замовник зобов’язувався оплатити виконані роботи (надані послуги) протягом 30 днів з моменту підписання ОСОБА_5 надання послуг.

Матеріами справи підтверджується, що вказані роботи ДТГО “Львівська залізниця” не оплачені, і станом на 31 грудня 2015 року за ним рахується кредиторська заборгованість перед ТОВ “Валдер” у розмірі 72084,83 грн. Доказів сплати заборгованості чи оскарження її в судовому порядку позивачем не надано.

Таким чином, така заборгованість в розумінні пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПК України є безнадійною забогованістю, тобто такою по якій минув термін визначений ст.257 ЦК України строк позовної давності, а тому вона відповідно до п. пп.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України є безповоротною фінансовою допомогою та включається до складу доходу платника податків як інший операційний дохід.

Разом з тим, вказана сума позивачем належно не відображена в податковому обліку, що свідчить про заниження задекларованих показників у рядку у рядку 2120 звіту про фінансові результати за 2015 рік „Інші операційні доходи” всього на суму 72084,83 грн.

Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують відповідних висновків суду першої інстанції.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про доведеність податковим органом факту порушення ДТГО “Львівська залізниця” вимог податкового законодавства, оскільки такий підтверджується дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень- рішень від 17 жовтня 2016 року № 0001951400/13199, від 03 травня 2017 року: № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 не підлягають до задоволення.

При цьому колегія суддів не приймає до уваги покликання апелянта на те, що акт перевірки на підставі якого винесено спірні податкові повідомлення-рішення, який містив підписів не усіх ревізорів немає жодної юридичної сили і не може вважатися допустимим доказом в розумінні вимог ст.74 КАС України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка ДТГО “Львівська Залізниця” проводилась на підставі наказу СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС від 15 березня 2016 року №59, відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання та на підставі направлень виданих відповідачем.

Наказом СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС від 11 травня 2016 року №110 проведення планової перевірки ДТГО “Львівська залізниця” продовжено з 13 травня 2016 року терміном на 15 робочих днів (по 02 червня 2016року.).

Згідно з наказом від 19 травня 2016 року №128 проведення планової перевірки ДТГО “Львівська залізниця” зупинено з 20 травня 2016 року терміном на 30 робочих днів (по 04 липня 2016 року).

Відповідно до наказу від 13 липня 2016 року №191 проведення планової перевірки ДТГО “Львівська залізниця” зупинено з 13 липня 2016 року до отримання інформації від іноземних державних органів.

Наказом від 08 вересня 2016 року №269 поновлено проведення планової перевірки ДТГО “Львівська залізниця” з 12 вересня 2016 року на невикористаний термін.

Таким чином, період проведення перевірки здійснювався п’ять з половиною місяців.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки від 29 вересня 2016 року№309/28-06-14-00/01059900, який підписано посадовими особами контролюючого органу.

При цьому, причини відсутності підписів чітко зафіксовані в акті перевірки, зокрема: частина осіб, що здійснювали перевірку на момент підписання акту перебували на лікарняному; частина осіб були звільнені з займаних посад; частина осіб перебували у відпустці; інспектор Глєбова В.Є. на момент підписання акту відсторонено від виконання службових обов’язків згідно з наказом №196-о від 27 липня 2016 року; частину перевіряючих осіб було переведено на інші посади; частина осіб перебували у відрядженні.

Крім того, колегія суддів оцінює вказаний акт у сукупності з усіма іншими доказами у справі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та не спростовують відповідних висновків суду першої інстанції.

Також колегія суддів відхиляє покликання апелянта на те, що податковий орган за результатами досудового порядку вирішення цього спору не зменшив нараховану суму грошового зобов’язання шляхом винесення нового податкового повідомлення- рішення, оскільки рішення, прийняті контролюючим органом за результатами розгляду скарг позивача, відповідають вимогам ст.56 ПК України, що спростовує необхідність відкликання податкового повідомлення-рішення від 17 жовтня 2016 року № 0001951400/13199.

Колегія суддів вважає також безпідставними доводи апеляційної скарги в частині необхідністі затосування у спірних правовідносинах практики ЄСПЛ щодо індивідуалізації відповідальності платника податків, оскільки висновки суду першої інстанції про порушення позивачем норм податкового законодавства зумовлені відсутністю факту реального здійснення господарської операції, та не стосуються обставин дотримання податкового законодавства контрагентами позивача, а тому покликання апелянта на рішення Європейського суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД» проти Болгарії» (заява №3991/03) не може бути застосовано.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що Європейський Суд з прав людини в рішенні у справі Lithgow and Others v. The United Kingdom, від 08 липня 1986, Series A №. 102, пункти. 50-51, § § 121-22) зазначив, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань (п. 38).

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. 242, 243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Державного територіально- галузевого об'єднання „Львівська залізниця” залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року у справі №813/1814/17 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

ОСОБА_7 Мікула

Судді: В.Я. Качмар

ОСОБА_5

Повне судове рішення складено 10 серпня 2018 року.