Постанова № 75803704, 09.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/6066/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Затолочного В.С.,

суддів: Улицького В.З., Шавеля Р. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 липня 2018 року у справі № 161/8241/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил (рішення суду першої інстанції прийняте суддею Філюк Т.М. в м. Луцьку Волинської області, 12.07.2018 року згідно даних журналу судового засідання в 09 год. 34 хв.), -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1М.) звернувся з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 липня 2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив Позивач, який покликаючись на те, що вказане рішення є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 липня 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що судом першої інстанції не з’ясовувались обставини поважності причин пропуску строку вивезення автомобіля за межі митної території України.

Сторони у справі належним чином викликалися у судове засідання відповідно до вимог статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), проте у судове засідання не з’явилися.

При цьому сторони надіслали до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Враховуючи, що згідно положень частини 3 зазначеної правової норми неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, суд розглядав справу відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач 23.12.2017 року о 16.28 год., рухаючись через митний кордон через пункт пропуску «Ягодин» Волинської митниці ДФС, ввіз на територію України транспортний засіб марки «Mercedes Benz Vito», реєстраційний номерний знак (PL) LCH17770, номер кузова НОМЕР_1.

26 грудня 2017 року позивач повідомив Волинську митницю ДФС про неможливість здійснення транзиту автомобілем марки Mercedes Benz Vito», реєстраційний номерний знак (PL) LCH17770, номер кузова НОМЕР_1, по причині його поломки та про те, що автомобіль знаходиться на ремонті на території станції технічного обслуговування ФОП ОСОБА_2

Рекомендованим листом № ФОП - 3758/20/03-70-61/36 від 27.03.2018 року позивача було викликано на митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС для дачі пояснень та встановлення обставин не вивезення автомобіля у встановлені строки, а також щодо вирішення питання про складання протоколу про порушення митних правил.

18 квітня 2018 року відносно ОСОБА_1 старшим інспектором ВМО № 2 МП «Ягодин» Волинської митниці ДФС ОСОБА_3 складено протокол про порушення митних правил № 1983/20500/18, копію якого було скеровано позивачу рекомендованим повідомленням, одночасно повідомлено про розгляд справи 16 травня 2018 року о 10 годині за адресою: Волинська область, Любомльський район, с. Римачі, Волинська митниця ДФС.

16 травня 2018 року начальником Волинської митниці ДФС ОСОБА_4 прийнято постанову, відповідно до якої визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 3 ст. 470 Митного Кодексу України (далі – МК України) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн.

Приймаючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 допустив порушення митних правил, передбачене ч. 3 ст. 470 МК України.

Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 14 Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 17 листопада 2005 № 1118, митні органи для звітності ведуть облік ТЗ, що переміщуються через митний кордон України і належать громадянам, із застосуванням Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби (ЄАІС).

Відповідно до ст. 90 МК України транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома митними органами України або в межах зони діяльності одного митного органу без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

При цьому, ст. 95 МК України регламентовано строки транзитних перевезень, а саме: для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

Частиною 1 ст. 381 МК України передбачено, що громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування, які постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави з метою транзиту через митну територію України без письмового декларування та внесення грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу.

Відповідно до ч. 3 ст. 470 МК України, перевищення встановленого ст. 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Стаття 460 МК України визначає підстави для звільнення особи від відповідальності за порушення митних правил, зокрема за порушення, передбачене ст. 470 МК України: аварія, дія непереборної сили, протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.

Отже дана норма чітко визначає умови звільнення осіб від відповідальності за перелічені порушення митних правил.

В той же час, визначення понять «обставини непереборної сили» та «аварія» закріплено п.2 Розділу 8 Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31 травня 2012 року №657 (далі - Порядок №657), відповідно до якого обов'язковою ознакою обставин непереборної сили є надзвичайність та невідворотність. У цьому розділі терміни вживаються в такому значенні:

- аварія - небезпечна подія техногенного характеру, у зв'язку з якою товари, транспортні засоби, що перебувають під митним контролем, були пошкоджені (зіпсовані, знищені, втрачені тощо) або потребували певного часу для відновлення можливості їх переміщення з метою забезпечення виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи;

- документальне підтвердження - надання митному органу відповідних документів, що підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили;

- обставини непереборної сили - надзвичайні та невідворотні події, що виникли незалежно від волі особи, зокрема стихійне лихо (землетрус, пожежа, повінь, зсув тощо), сезонне природне явище (замерзання моря, проток, портів, ожеледиця тощо), введення воєнного чи надзвичайного стану, страйк, громадянські безпорядки, злочинні дії третіх осіб, прийняття рішень законодавчого або нормативно-правового характеру, обов'язкових для особи, закриття шляхів, проток, каналів, перевалів та інші надзвичайні та невідворотні за таких умов події;

- факт аварії чи дії обставин непереборної сили - часткове чи повне пошкодження (зіпсуття, знищення, втрата тощо) товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем, або позбавлення можливості виконання відповідною особою передбачених законодавством України з питань державної митної справи або встановлених відповідним митним органом України вимог щодо вчинення відповідних дій з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем.

Пунктом 5 Розділу 8 Порядку № 657 встановлено, що якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що законодавством чітко визначено умови можливості не включення до строків транзитного перевезення часу дії обставин непереборної сили чи аварії та/або ліквідації їх наслідків: документальне підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили; вчасне (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмове інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події.

Також, ст.192 МК України встановлено, що якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до органу доходів і зборів призначення, допускається вивантаження товарів в іншому місці. При цьому перевізник зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів для забезпечення збереження товарів та недопущення будь-якого їх використання; терміново повідомити найближчий орган доходів і зборів про обставини події, місцезнаходження товарів і транспортного засобу.

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до АСМО «Інспектор» ЄАІС ДФС 23.12.2017 о 16.28 год. Через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС ОСОБА_1 ввезено автомобіль марки Mercedes Benz Vito», реєстраційний номерний знак (PL) LCH17770, номер кузова НОМЕР_1 в режимі транзит. Станом на 18.04.2018 вищевказаний автомобіль не вивезено та в інший митний режим не заявлено.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що не вивіз вказаний транспортний засіб у вказаний строк 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб), оскільки вказаний автомобіль у несправному стані і знаходиться на ремонті в місті Ковель на ТзОВ «Ідея».

Наведені обставини стверджені довідкою від 03.07.2018, щодо автомобіля марки Mercedes Benz Vito», реєстраційний номерний знак (PL) LCH17770, номер кузова НОМЕР_1, який прийнято ФОП ОСОБА_5, для надання послуг із технічного обслуговування і ремонту.

Проте, апеляційний суд вважає такі доводи позивача безпідставними, оскільки поломка транспортного засобу не могла завадити позивачу вивезти його за межі митної території України за допомогою інших способів (наприклад, на лафеті), оскільки жодною нормою митного законодавства України не передбачено способу виконання такого зобов'язання, зокрема, необхідності вивезення транспортного засобу за межі митної території України виключно власним ходом. Законодавець лише визначає обов'язок доставити транспортний засіб до органу доходів і зборів призначення до закінчення строків, передбачених ст. 95 МК України.

Отже докази, які підтверджують факт аварії чи дії обставин непереборної сили відсутні, а тому терміни перебування автомобіля на ремонті, в контексті ст. 192 МК України не підлягають виключенню зі встановленого ч. 1 ст. 95 Митного кодексу України строку транзитного перевезення для автомобільного транспорту, оскільки його не переривають.

Крім цього, фізична особа-підприємець не є уповноваженою особою на видачу документів, яка підтверджує факт таких обставин. Так, Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.14. № 44(5) затверджено у новій редакції Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який встановлює порядок засвідчення форс-мажорних обставин в системі ТПП України.

Пунктом 3 розділу VІІІ Порядку передбачено, що залежно від характеру аварії чи обставин непереборної сили документи, що підтверджують їх наявність і тривалість дії, можуть видаватися державними органами, місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, іншими спеціально вповноваженими на це державними органами, а також уповноваженими на це підприємствами, установами та організаціями відповідно до їх компетенції.

Вказана правова позиція неодноразово була висловлена Вищим адміністративним судом України, зокрема у справах К/800/21036/16 від 15.12.2016 р., К/800/15082/16 14.07.16 р.

Таким чином, в ході розгляду справи, позивачем не надано суду жодних підтверджуючих документів обставин, зазначених у ст. 460 МК України, що виключають адміністративну відповідальність, на момент складання протоколу про порушення митних правил до митного контролю, а повідомлення про поломку автомобіля не є обставиною, що виключає адміністративну відповідальність.

Колегія суддів відкидає, яке безпідставні, доводи апелянта на користь скасування рішення суду першої інстанції через порушення його процесуальних прав при складенні та розгляді протоколу про порушення митних правил.

В матеріалах справи наявні докази направлення позивачу копії протоколу про порушення митних правил, його викликів до митного органу для дачі пояснень і участі у розгляді справи, надіслані рекомендованим листом за адресою реєстрації позивача.

Дійсно, всупереч вимог частини 8 ст. 494, частини 2 ст. 509 та частини 2 ст. 526 МК України, доказів вручення саме позивачу даних документів і викликів у справі немає.

Разом з тим, виходячи із встановлених апеляційним судом обставин справи, встановлені процедурні порушення не вплинули на повноту з’ясування відповідачем обставин вчинення правопорушення позивачем, а також законність винесеного митним органом рішення про притягнення позивача до адмінвідповідальності.

Перевіривши оскаржене позивачем рішення, апеляційний суд вважає, що таке відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності не дають підстав вважати що рішення чи дії відповідача є протиправними, а натомість вказують на те, що такі прийняті відповідачем обґрунтовано, з дотриманням вимог Конституції та законів України, в межах повноважень та спосіб, передбачений чинним законодавством України та підстав для визнання їх протиправними та скасування не вбачається.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, судом першої інстанції, при вирішенні даного публічно-правового спору, правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ст.ст. 241, 268, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 липня 2018 року у справі № 161/8241/18 без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена.

Головуючий суддя ОСОБА_6 судді ОСОБА_7 ОСОБА_8