Постанова № 75803509, 06.08.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 рокуЛьвів№ 876/3948/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Іщук Л.П.,

суддів Онишкевича Т.В.,Хобор Р.Б.,

за участю секретаря судового засідання Джули В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 квітня 2018 року, ухвалене головуючим суддею Придачук О.А. о 10:56 у м. Ужгороді, повний текст складений 27.04.2018 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області (надалі – Ужгородське ОУПФУ)про визнання діяльності протиправною та зобов’язання здійснити нарахування та виплату пенсії відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове держане пенсійне страхування» в редакції, чинній на час виникнення права на пенсію.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 квітня 2018 року позов задоволений.

Ужгородське ОУПФУ оскаржило рішення суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що ОСОБА_1 за призначенням пенсії звернулася після набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», тому розмір пенсії обчислено з урахуванням 27 років 8 місяців 17 днів страхового стажу та заробітної плати за період з 01.11.1979 року по 31.10.1984 року та за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 року. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії визначається індивідуально в залежності від набутого страхового стажу та отримуваної заробітної плати. Статтею 28 цього ж закону ( в редакції на час звернення за призначенням пенсії) передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35, а в жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачений частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

Просить апелянт скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову.

ОСОБА_1 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно – правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Звертає увагу, що пенсію їй призначено відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 21.07.2011 року, однак з урахуванням змін, внесених у ст.28 зазначеного закону від 01.10.2011 року, тобто застосовано редакцію закону, якої не існувало на час призначення пенсії.

Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, а тому відповідно до ч.4 ст.229 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги провести за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.07.2011 року ОСОБА_1 набула право на пенсію за віком у зв’язку із досягненням 55 років та наявністю у неї страхового стажу 27 років 8 місяців та 17 днів.

20.10.2011 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Ужгородського ОУПФУ про призначення пенсії за віком.

ОСОБА_1 призначено пенсію відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» з 21.07.2011 року, однак розраховано таку, виходячи з положень ст. 28 вищевказаного Закону після внесення змін від 01.10.2011 року.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що оскільки право на пенсію у ОСОБА_2 виникло до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», відповідно до якого були внесені зміни до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», але позивач у тримісячний строк з дня набуття права на пенсію звернулась до відповідача за її призначенням, то пенсія повинна бути призначена відповідно до Закону, який діяв на час виникнення права на пенсію, тобто Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» в редакції станом на 21.07.2011 року.

Апеляційний суд повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції і, надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, зазначає наступне.

Згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції на час виникнення у позивача права на пенсію) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками - 55 років та наявності страхового стажу не менше п'яти років.

Відповідно до ст. 28 зазначеного закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Згідно ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, а саме, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Судом першої інстанції встановлено і дана обставина визнається відповідачем, що ОСОБА_2 звернулася до із заявою про призначення пенсії за віком 20.10.2011 року, тобто в межах тримісячного строку з дня досягнення нею пенсійного віку, у зв’язку з чим має право на призначення пенсії з дня, що настав за днем досягнення нею 55 років, тобто, з 21.07.2011 року.

З 01.10.2011 року набув чинності Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», відповідно до якого були внесені зміни, зокрема, до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», де визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35, а в жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбаченого частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

Судом встановлено, що пенсію позивачу призначено відповідно до ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, з 21.07.2011 року, однак розмір такої визначений, виходячи із положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» в редакції від 01.10.2011 року.

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно – правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Відповідно до п.4-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» визначено, що для осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", крім тих, яким після набрання чинності зазначеним Законом здійснювався перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати за періоди страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії: мінімальний розмір пенсії за віком, передбачений абзацом першим частини першої статті 28 цього Закону, встановлюється за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що право на пенсію у ОСОБА_1 виникло до набрання чинності Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» відповідно до якого були внесені зміни, зокрема до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», і оскільки вона звернулася у тримісячний строк з дня набуття права на пенсію, то пенсія повинна бути призначена відповідно до Закону, який діяв на час виникнення права на пенсію.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційний суд не здійснює новий розподіл судових витрат відповідно до ч.6 ст.139 КАС України, оскільки судове рішення першої інстанції залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 229, з243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Ужгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 23 квітня 2018 рокуу справі № 308/7834/17- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_3 судді ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повне судове рішення складене 09.08.2018 року