Постанова № 75803256, 10.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2018 року м. Київ №371/1554/17

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Кучми А.Ю.,

Літвіної Н.М.,

за участю

секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції на рішення Миронівського районного суду Київської області від 25 червня 2018 року (суддя Поліщук А.С.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, поліцейського роти 1 батальйону 4 полку 1 Управління патрульної поліції в м.Києві сержанта поліції Новікова Артема Анатолійовича про оскарження постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

30 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернувся до Миронівського районного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, поліцейського роти 1 батальйону 4 полку 1 Управління патрульної поліції в м. Києві сержанта поліції Новікова Артема Анатолійовича, у якому просив скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності серії АР №476274 від 24.11.2017, а справу про притягнення його до адміністративної відповідальності закрити.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 25 червня 2018 року позов задоволено. Скасовано постанову поліцейського роти № 1 батальйону № 4 полку №1 Управління патрульної поліції в місті Києві сержанта поліції Новікова Артема Анатолійовича від 24 листопада 2017 року серії АП № 476274 про накладення на ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, адміністративного штрафу в розмірі 425 гривень, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Управлінням патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції подано апеляційну скаргу з підстав неповного з'ясування судом усіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, в якій просить скасувати рішення Миронівського районного суду Київської області від 25 червня 2018 року у справі №371/1554/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Від інших учасників справи відзиви на апеляційну скаргу не надходили.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, думку позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду - скасуванню, з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24 листопада 2017 року, поліцейським роти № 1 батальйону 4 Управління патрульної поліції в м. Київ сержантом поліції Новіковим Артемом Анатолійовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, серії АР № 476274 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.

Даною постановою встановлено, що 24 листопада 2017 року об 11 годині 45 хвилин у місті Києві по вулиці Набережно-Печерська дорога на Автостанції «Видубичі» ОСОБА_2 керував транспортним засобом з закритими державними номерними знаками, що не дозволяє чітко визначити символи з відстані 20 метрів, при перевірці документів не пред'явив ОСЦПВ (поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності), чим порушив п.п. 2.1 «ґ», 2.9 «в» ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Вважаючи таку постанову незаконною, та такою, що порушує його права та законні інтереси ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі не були дотримані вимоги закону і під час цього не були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи, а також зауважив те, що в матеріалах справи наявна копія Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/9624234 від 23 листопада 2017 року строк дії якого зазначений з 24 листопада 2017 року до 23 травня 2018 року, оформлений на транспортний засіб марки «Mersedes-Benz Sprinter», номерний знак НОМЕР_1, а також те, що з відеозапису, долученого відповідачем до матеріалів справи, не вбачається, що позивач ОСОБА_2 керував вищезазначеним транспортним засобом, таким чином, враховуючи, що відповідачем крім відеозапису не надано до суду належних та допустимих доказів спростування позовних вимог позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про їх задоволення.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

02.07.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про Національну поліцію», який набрав чинності 07.11.2015 року.

Відповідно до ст. ст. 1,13 Закону України «Про Національну поліцію», поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23, п.1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Нормами ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КупАП) встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, передбачені статтями 121, 126 КУпАП).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає справу. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

За положеннями статей 249, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд адміністративної справи проводиться відкрито і за місцем його вчинення.

Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно ст. 283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи;відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення;транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати;правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.

Згідно зі статтею 14 Закону України від 30 червня 1993 року N 3353-XII «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.

Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно пп. «ґ» п. 2.1. Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Відповідно до ч.ч. 21.2, 21.3 ст. 21 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод. При використанні транспортного засобу в дорожньому русі

особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.

Отже, відсутність Полісу у водія виключає його право на керування транспортним засобом, та Поліс може бути предметом перевірки при встановленні права особи на керування транспортним засобом у разі порушення ПДР.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно пп. «в» п. 2.9. Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Відповідно до ч. 6 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, -тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Частинами 1, 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В матеріалах справи міститься диск з відеоматеріалами (а.с.31). Дослідивши даний доказ, суд встановив, що позивач - ОСОБА_2 знаходився на місці водія в транспортному засобі Mercedes-Benz Sprinter номерний знак НОМЕР_1 з ввімкненим двигуном.

Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

В свою чергу за відсутності законодавчого визначення поняття керування транспортного засобу, колегія суддів, виходячи із аналізу ПДР під цим розуміє вчинення активних дій пов'язаних із безпосередніх приведенням транспортного засобу до руху, який розпочинається та закінчується із запуску двигуна транспортного засобу, що мало місце та було здійснено водієм ОСОБА_2

Отже, зважаючи на наведене, колегія суддів приходить до висновку про помилковість висновку суду першої інстанції, що ОСОБА_2 не керував транспортним засобом, а тому не є водієм.

Крім того, колегією суддів апеляційного суду із відеозапису DSJX300086_000086 встановлено, що саме ОСОБА_2 знаходився на місці водія транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter номерний знак НОМЕР_1 і жодних інших осіб на місці водія вказаного транспортного засобу чи в його салоні, які б могли керувати даним транспортним засобом, не вбачається.

Разом з тим, колегія суддів додатково зазначає, що позивач надав відповідачу посвідчення водія, підписав оскаржувану постанову, у якій жодним чином не зазначив, що не погоджується з такою, чи відмовився від отримання такої на підставі того, що не вважав себе водієм даного транспортного засобу.

Щодо доводів позивача, що такому не повідомлено причину зупинки та підстав для перевірки документів, колегія суддів зазначає наступне.

З відеозапису DSJX300086_000086, який міститься в матеріалах справи, колегія суддів встановила, що інспектором патрульної поліції встановлено, що в правовому нижньому куті вітрового скла автомобіля Mercedes-Benz Sprinter номерний знак НОМЕР_1 знаходилася табличка з написом «Київ-Миронівка», а сам транспортний засіб знаходився по вулиці Набережно-Печерська дорога на Автостанції «Видубичі».

З відеозапису колегією суддів встановлено, що інспектором патрульної поліції неодноразово повідомлено позивача про підстави перевірки, а також запропоновано ознайомитися з Дорученням про проведення комплексу цільових заходів під умовною назвою «ПЕРЕВІЗНИК - ЗИМА» від 22.11.2017 №828ви/41/11/02-2017 (а.с.32-33), що спростовує твердження ОСОБА_2 про відсутність підстав перевірки його документів.

Також, з відеозапису встановлено, що звернувшись до водія, інспектор патрульної поліції зауважив, що виконує свої службові обов'язки відповідно до зазначеного вище доручення, а також те, що на задньому номерному знаку автомобіля накладено предмет, який унеможливлює чітке визначення символів номерного знаку з відстані 20 метрів. Надалі відповідач оголосив позивачу свою законну вимогу надати документи, що посвідчують його особу та право на керування відповідним транспортним засобом, а згодом ОСОБА_2 надав інспектору патрульної поліції посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, натомість відмовився надавати для перевірки Поліс.

Щодо даних обставин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 30.2. ПДР на механічних транспортних засобах (за винятком трамваїв і тролейбусів) і причепах у передбачених для цього місцях встановлюються номерні знаки відповідного зразка. Забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чистими і достатньо освітленими.

З відеозапису DSJX300086_000086 судом встановлено, що номерні знаки закриті захисною решіткою та забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, а відтак, вказане є порушенням ПДР.

Наявність в матеріалах справи копії Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/9624234 від 23 листопада 2017 року (строк дії якого з 24 листопада 2017 року до 23 травня 2018 року), оформлений на транспортний засіб марки «Mersedes-Benz Sprinter», номерний знак НОМЕР_1, не спростовує порушення позивачем пп. «ґ» п. 2.1. Правил дорожнього руху, оскільки відповідно до такого, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а такий, як встановлено судом з відеозапису, наявного в матеріалах справи, у ОСОБА_2 на час перевірки був відсутній.

Також, зважаючи на те, що оригінал Полісу № АК/9624234 від 23 листопада 2017 року для огляду суду не надавався, а також на те, що оскаржувану постанову складено 24.11.2017, а вказаний Поліс також датований 24.11.2017, що дає суду об'єктивну можливість сумніватися у достовірності та наявності такого на час вчинення правопорушення у водія транспортного засобу.

Разом з тим, пояснення позивача у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, що оригінал даного Полісу надавався суду першої інстанції для огляду, не підтверджені жодним чином, оскільки такі дії (надання оригіналу Полісу для огляду, огляд судом даного доказу) жодним чином не відображені в матеріалах справи та не зафіксовані в журналі судового засідання від 25.06.2018 (а.с.51-55). Також, в рішенні суду першої інстанції від 25.06.2018 зазначено, що «в матеріалах справи наявна копія Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/9624234 від 23 листопада 2017 року», та жодним чином не вказано про наявність чи огляд оригіналу такого Полісу, та, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що така копія ніким не посвідчена.

Відтак, даний доказ (копія Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/9624234 від 23 листопада 2017 року) в силу вимог ч.6 ст. 94 КАС України не береться судом до уваги, оскільки оригінал такого Полісу до суду не поданий.

Щодо доводів позивача, що відповідач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не надав йому можливості ознайомитися з доказами вчиненого ним правопорушення, та такі спростовуються відеозаписом, здійсненим відповідачем, та наявним в матеріалах справи (відеоматеріал 1, 6 хв. 40 сек.).

Також, позивач вказує, що в ході розгляду справи відповідачем було відхилено клопотання про надання можливості користуватися правовою допомогою захисника, або іншого фахівця в галузі права. Однак, колегія суддів погоджується із доводами відповідача. що користуватися правовою допомогою є правом особи, стосовно якої розглядається справа про адміністративне правопорушення, а процес реалізації такого права не включає в себе задоволення чи відхилення такої заяви (клопотання) уповноваженим органом (посадовою особою). Зважаючи на те, що позивач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення користувався засобами телефонного зв'язку, а сам розгляд тривав більше 20 хвилин, таке діє підстави вважати, позивач міг скористатися правовою допомогою адвоката, або іншого фахівця в галузі права, зокрема, за допомогою засобів телефонного зв'язку.

Крім того, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції в якості відповідача по справі було залучено Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції.

Однак, у відповідності до ст. 13 Закону України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 р. № 580-VIII (далі - Закон № 580) систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції.

Згідно ст. 15 Закону № 580 територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання.

Перелік територіальних органів Національної поліції міститься в додатку 1 до постанови КМ України від 16 вересня 2015 р. № 730, де управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції не зазначено.

Відомостей щодо зазначеного органу не містить і Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вказане управління не є юридичною особою та не може залучатися до справи у якості відповідача.

Всупереч вимог ст. 46 КАС України суд першої інстанції вказаної обставини не врахував, що призвело до порушення норм процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідності до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального та процесуального права а також неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи призвели до помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції - задовольнити.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 25 червня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції, поліцейського роти 1 батальйону 4 полку 1 Управління патрульної поліції в м.Києві сержанта поліції Новікова Артема Анатолійовича про оскарження постанови про адміністративне правопорушення відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена відповідно до ч.3 ст. 272 КАС України.

Головуючий суддя В.Ю.Ключкович

Судді А.Ю. Кучма

Н.М. Літвіна