Постанова № 75802999, 01.08.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/2896/18 Справа № 176/1603/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Кучма В. В. Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2018 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Деркач Н.М., Петешенкової М.Ю.

при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22 січня 2018 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

В червні 2016 року Публічне акціонерне товариство Банк "ТРАСТ" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості.

Позов мотивований тим, що 18.10.2013 року між банком і відповідачем було укладено два кредитні договори, перший - № R111/003-TEK.0037049, згідно якого остання отримала споживчий кредит у сумі 21625,00 грн. із зарахуванням цих коштів на платіжну картку, терміном на чотири роки під 16,99 % річних та 1,47 % щомісячної комісії з обов'язковою умовою сплати частини кредиту, відсотків та комісії щомісячно. Другий кредитний договір № R111/003-TEK.0037071, за яким ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 500,00 грн. строком на 13 місяців зі сплатою відсотків у розмірі 9,99 %.

Оскільки платежі по кредиту від відповідачки надходили не своєчасно і не в повному обсязі, утворилась заборгованість за кредитним договором № R111/003-TEK.0037049 станом на 05.05.2016 року у загальній сумі 53252 грн. 76 коп., а також за кредитним договором № R111/003-TEK.0037071 станом 19.05.2016 року у розмірі 1136 грн. 89 коп., які позивач просив стягнути з відповідача.

Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22 січня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано тим, що позов фактично пред'явлений до іншої особи, так як відповідачем зазначено ОСОБА_2, в той час як Банк надав кредитні кошти ОСОБА_2. А тому, позовні вимоги до ОСОБА_2 виходять за межі позову, складають самостійний зміст вимог, які можуть бути заявлені окремо.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство Банк "ТРАСТ" просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають встановленим обставинам. При цьому, апелянт зазначає, що ім'я відповідача зазначено з опискою, позов стосується, саме ОСОБА_2.

16 квітня 2018 року ОСОБА_2 надала відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позов Банку визнала частково, просила в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Банк "ТРАСТ" в частині стягнення комісії в розмірі 15 476,10 грн. та пені в розмірі 6 646,86 грн. відмовити.

Відповідно до п.3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Статтею 351 ЦПК України передбачено, що апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

А згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних про стягнення кредитної заборгованості, суд першої інстанції виходив з недоведеності вказаних вимог, оскільки позов фактично пред'явлено до іншої особи.

Однак, з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони зроблені у порушення вимог закону та обставин справи.

Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що 18.10.2013 року між Публічним акціонерним товариством Банк "ТРАСТ" та ОСОБА_2 були укладені Договір № R111/003-TEK.0037049, за умовами якого остання отримувала споживчий кредит в сумі 21625,00 грн. терміном на чотири роки з обов'язковою умовою сплати відсотків від ставки 16, 99% річних щомісячно, 1,47 % щомісячної комісії за обслуговування кредиту та погашення основного кредиту рівними частинами щомісячно, та Договір № R111/003-TEK.0037071, згідно умов якого відповідачка також отримала кредит у розмірі 500,00 грн. строком на 13 місяців з обов'язковою умовою сплати відсотків від ставки 9,99% річних щомісячно, та погашення основного кредиту рівними частинами щомісячно.

Встановлено та не заперечувалось сторонами по справі, що Банк виконав свої зобов'язання та надав кредитні кошти ОСОБА_2, що підтверджується заявами, підписаними останньою, разом з умовами надання банківських послуг фізичним особам, розписками про отримання кредитної картки з ПІН кодом до неї від 18.10.2013 року та відкриттям рахунку з зарахуванням кредитних коштів на цю картку від 18.10.2013 року, тобто на момент фактичного виконання умов договору, а також меморіальними ордерами за № Loan-44525, №Loan-44525 від 18 жовтня 2013 року, якими підтверджується зарахування кредитних коштів ОСОБА_2 у розмірі 21625,00 грн. та 500,00 грн. відповідно (а.с. 10, 17, 26-27, 43, 46, 47).

В зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_2 взятих кредитних зобов'язань за вказаними кредитними договорами, за останньою виникла заборгованість, яка згідно розрахунків позивача становить:

за кредитним договором № R111/003-TEK.0037049 станом на 05.05.2016 року - 53252,76 грн., з яких: 20654,55 грн. - заборгованість за кредитом; 6358,40 грн. - прострочені відсотки за користування кредитом; 8729,75 грн. - прострочена комісія за обслуговування кредиту; 17510,06 грн. - пеня;

за кредитним договором № R111/003-TEK.0037071 станом на 19.05.2016 року - 1136,89 грн., з яких: 417, 12 грн. - прострочена сума заборгованості по кредиту; 46, 15 грн. - прострочені відсотки за фактичне користування кредитом; 99, 49 грн. - прострочена комісія за обслуговування кредиту; 574, 13 грн. - пеня.

В запереченнях на позов на у відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 частково визнала позов, просила в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Банк "ТРАСТ" в частині стягнення комісії та пені відмовити.

З викладеного вбачається, що ОСОБА_2 підтверджує наявність кредитних зобов'язань перед позивачем, частково визнає їх, а також саме ОСОБА_2 підписувала вказаний кредитний договір в якому зазначала ІПН, який повністю співпадає із копією довідки про присвоєння ІПН саме ОСОБА_2, а тому висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Банку до ОСОБА_2 виходять за межі позову, складають самостійний зміст вимог, які можуть бути заявлені окремо, так як відповідачем по справі є ОСОБА_2 є необґрунтованими та безпідставними.

Задовольняючи частково позовні вимоги Банку, колегія суддів виходить з наступного.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За правилами ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як вбачається з кредитних договорів вони були укладені за волевиявленням обох сторін, про що свідчить особистий підпис відповідача, проте остання ухилилася від виконання своїх кредитних зобов'язань, що і призвело до утворення заборгованості, а тому позовні вимоги Банку є частково обґрунтованими.

Разом з цим позовні вимоги про стягнення з відповідача комісії, колегія суддів вважає необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Як вбачається з матеріалів справи, встановивши в кредитних договорах сплату щомісячної комісії, банк не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позичальнику, у зв'язку з чим вона не підлягає стягненню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № R111.003-TEK.0037049 від 18 жовтня 2013 року у сумі 44 523 грн. 01 коп., яка складається з: 20 654 грн. 55 коп. - сума заборгованості по кредиту, в т.ч. 8 045 грн. 27 коп. - прострочена заборгованість з оплати кредиту, 6 358 грн. 40 коп. - прострочені відсотки за фактичне користування кредитом, 17 510 грн. 06 коп. - пеня; та за кредитним договором № R111.003-TEK.0037071 від 18 жовтня 2013 року у сумі 1 037 грн. 40 коп., яка складається з: 417 грн. 12 коп. - прострочена сума заборгованості по кредиту, 46 грн. 15 коп. - прострочені відсотки за фактичне користування кредитом, 574 грн. 13 коп. - пеня. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення комісії необхідно відмовити.

Крім того, у зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне стягнути, відповідно до ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача судові витрати, які понесені останнім у зв'язку із розглядом цієї справи у розмірі 3 445,00 грн..

Керуючись ст.147, п.3 розділом ХІІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 259, 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» - задовольнити частково.

Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 22 січня 2018 року - скасувати.

Позов публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» (ЄДРПОУ 35371070) заборгованість за кредитним договором № R111.003-TEK.0037049 від 18 жовтня 2013 року у сумі 44 523 грн. 01 коп., яка складається з: 20 654 грн. 55 коп. - сума заборгованості по кредиту, в т.ч. 8 045 грн. 27 коп. - прострочена заборгованість з оплати кредиту, 6 358 грн. 40 коп. - прострочені відсотки за фактичне користування кредитом, 17 510 грн. 06 коп. - пеня.

Стягнути з ОСОБА_2 (іпн НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» (ЄДРПОУ 35371070) заборгованість за кредитним договором № R111.003-TEK.0037071 від 18 жовтня 2013 року у сумі 1 037 грн. 40 коп., яка складається з: 417 грн. 12 коп. - прострочена сума заборгованості по кредиту, 46 грн. 15 коп. - прострочені відсотки за фактичне користування кредитом, 574 грн. 13 коп. - пеня.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства Банк «ТРАСТ» судовий збір у сумі 3 445 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді Н.М. Деркач

М.Ю. Петешенкова