Рішення № 75799432, 07.08.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 серпня 2018 року м. ПолтаваСправа №816/1278/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Пилипенко А.В.

та представників сторін:

від позивача – ОСОБА_1,

від відповідача – ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_3 (надалі - позивач, ОСОБА_3М.) звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 управління ДФС у Полтавській області (надалі також відповідач), у якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.01.2018 №0008641311.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність визначення позивачу грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 29112,45 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7278,11 грн у зв'язку з прощенням банком боргу за кредитним договором. За твердженням позивача, нею у повній мірі виконані зобов'язання позичальника за кредитним договором. До того ж, відповідач при проведенні перевірки не витребував та не дослідив будь-яких документів, зі змісту яких можливо було б встановити наявність боргового зобов'язання та його розмір, а також розмір прощеного боргу та його структуру. Крім того, позивач посилалась на порушення контролюючим органом порядку проведення перевірки.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просила у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 70-72/. При цьому посилалась на правомірність та обґрунтованість спірного рішення. Зауважила, що позивачем на порушення вимог підпункту "д" 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України не задекларовано отриманий дохід у вигляді додаткового блага у розмірі 172682,65 грн.

3. Заяви сторін по суті спору.

18.05.2018 позивачем надано відповідь на відзив /а.с. 92-94/, у якій зазначено про відсутність у спірних відносинах доходу платника податку у вигляді додаткового блага, оскільки за результатами реалізації договірних відносин не відбулось приросту показників фінансового та майнового стану позивача.

25.05.2018 до суду надійшли заперечення на відповідь, у яких представник відповідача звертала увагу на те, що підставою для донарахування позивачу грошових зобов'язань слугувала інформація, викладені у звіті АТ "Дельта Банк" за формою 1 ДФ про отримання доходу ОСОБА_3 Крім того, представник відповідача наполягала на дотриманні контролюючим органом вимог статей 78, 79 Податкового кодексу України в частині проведення перевірки позивача.

4. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.04.2018 відкрито провадження у справі за даним позовом, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

25.05.2018 судом одержано клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача АТ "Дельта Банк" /а.с. 98/.

Протокольною ухвалою суду (без виходу до нарадчої кімнати) від 31.05.2018 у задоволенні даного клопотання відмовлено з огляду на недоведеність відповідачем можливості порушення прав та законним інтересів АТ "Дельта Банк" ухваленим за результатами розгляду даної справи рішенням /а.с. 104/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.07.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті /а.с. 156/.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог повністю.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 15.05.2008 укладено кредитний договір №1602/0508/98-007, за умовами якого Банк зобов'язувався надати Позичальнику грошові кошти у розмірі 50000,00 дол. США у вигляді кредиту, а Позичальник - повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати усі зобов'язання у повному обсязі та у строки, передбачені цим договором /а.с. 23-26/.

25.05.2012 між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, у відповідності до якого відбулась заміна первісного кредитора у зобов'язанні на ПАТ "Дельта Банк", що сторонами не заперечується.

01.07.2014 між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_3 укладено додатковий договір до кредитного договору від 15.05.2018 №1602/0508/98-007, за умовами якого сторони домовились здійснити прощення боргу Позичальника за договором на суму у розмірі 172682,65 грн у відповідності до статті 605 Цивільного кодексу України. Підписанням цього додаткового договору Позичальник стверджує, що він повідомлений про те, що згідно з підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України Позичальник зобов'язаний самостійно сплатити податок з доходів, сума яких складає прощену Кредитором суму боргу за договором у розмірі 172682,65 грн та відобразити їх у своїй річній податковій декларації. Сторони домовилися, що даний договір починає застосовуватись з моменту здійснення Позичальником сплати Кредитору заборгованості за договором у розмірі суми не менше 17100,00 дол. США /а.с. 115-116/.

01.07.2014 ОСОБА_3 сплачено на рахунок №29096243856011 в АТ "Дельта Банк" кошти у розмірі 17100,00 дол. США, що підтверджено залученою до матеріалів справи копією банківської виписки /а.с. 167/.

Листом від 01.07.2014 вих. №1602/0508/98-007 Кременчуцьке відділення АТ "Дельта Банк" повідомило позивача про анулювання (прощення) частини боргу у розмірі 172682,65 грн та звертало увагу ОСОБА_3, що відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України анульована (прощена) частина боргу є її доходом (додатковим благом), з якої необхідно самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб та відобразити цей дохід у річній податковій декларації про майновий стан і доходи /а.с. 117/.

ОСОБА_3 01.07.2014 ознайомлена зі змістом даного листа під підпис /а.с. 117/.

28.01.2015 фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності та проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця /а.с. 78/.

Наказом ОСОБА_4 управління ДФС у Полтавській області від 26.12.2017 №3199 призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 28.01.2015, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 28.01.2015 фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 терміном три робочих дні з 12.01.2018 /а.с. 75-76/.

Копію даного наказу вручено позивачу 11.01.2018, що підтверджено підписом ОСОБА_3 на наказі та останньою не заперечується /а.с. 75/.

У період з 12.01.2018 по 16.01.2018 фахівцем ОСОБА_4 управління ДФС у Полтавській області проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 16.01.2018 №52/16-31-11-16/2312909747 /а.с. 77-86/.

Перевіркою встановлено, що на порушення вимог підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України ОСОБА_3 не відобразила в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2014 рік суму податку на доходи фізичних осіб з доходу у вигляді анульованого (прощеного) боргу за кредитом у розмірі 172682,65 грн. Внаслідок наведеного порушення позивачем не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб у розмірі 29112,45 грн.

Акт перевірки підписано позивачем 16.01.2018 /а.с. 86/.

29.01.2018 ОСОБА_4 управлінням ДФС у Полтавській області сформовано податкове повідомлення-рішення №0008641311, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб у розмірі 29112,45 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 7278,11 грн /а.с. 87/.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 29.01.2018 №0008641311, позивач оскаржила його до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

Щодо порядку проведення перевірки.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Поряд з цим, в силу підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з підпунктом 78.1.7 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Так, проведення позапланової перевірки позивача призначено у зв'язку з отриманням контролюючим органом інформації про припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3, про що зазначено у наказі від 26.12.2017 №3199, копію якого до початку проведення перевірки вручено позивачу /а.с. 75/.

При цьому суд враховує, що чинною на момент прийняття позивачем рішення про припинення підприємницької діяльності редакцією Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" було передбачено спрощену процедуру припинення ФОП, що не передбачала проведення перевірки підприємця.

У відповідності до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Позивач не заперечує, що до початку проведення перевірки їй 11.01.2016 вручено під розписку копію наказу про проведення перевірки від 26.12.2017 №3199 та письмове повідомлення від 26.12.2017 №837 /а.с. 77/.

За змістом підпункту 72.1.1.1 підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 Податкового кодексу України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, звітах про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, інших звітних документах.

Пунктом 74.3 статті 74 Податкового кодексу України визначено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Судом встановлено, що для проведення перевірки позивача ОСОБА_4 управлінням ДФС у Полтавській області використано податкову інформацію, що міститься в інформаційних базах даних "ІС Податковий блок", 1 ДФ, інформація ЦБД, зокрема, звіт за формою 1-ДФ АТ "Дельта Банк" про одержання ОСОБА_3 доходу у розмірі 172682,65 грн.

З урахуванням наведеного, суд відхиляє як безпідставні твердження позивача про те, що перевірку контролюючим органом проведено без дослідження документів про отримані ОСОБА_3 доходи.

Стосовно посилань позивача на те, що наказом від 26.12.2017 №3199 призначено проведення перевірки дотримання вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_3, а фактично перевірено позивача як фізичну особу, суд звертає увагу на таке.

У відповідності до підпункту 97.4.3 пункту 97.4 статті 97 Податкового кодексу України особою, відповідальною за погашення грошових зобов'язань чи податкового боргу платника податків, є: стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, - така фізична особа.

Матеріалами справи підтверджено, що кредитні кошти позивачем одержані як фізичною - особою підприємцем /а.с. 23/. Водночас на момент проведення перевірки позивачем припинено підприємницьку діяльність, а тому фактично проведено перевірку ОСОБА_3 у зв'язку з прийняттям позивачем рішення про припинення підприємницької діяльності. При цьому суд звертає увагу на те, що наказом від 26.12.2017 №3199 відповідач визначив предметом перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2014 по 28.01.2015, тобто, перевіркою охоплено період ведення позивачем підприємницької діяльності.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем дотримано порядок проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків.

З приводу посилань представника позивача на те, що в порушення вимог пункту 86.4 статті 86 Податкового кодексу України акт перевірки складено та підписано ревізором в останній день проведення такої перевірки, суд виходить з такого.

Згідно з пунктом 86.4 статті 86 Податкового кодексу України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) документальної невиїзної перевірки не пізніше наступного робочого дня після його реєстрації вручається особисто платнику податків чи його представникам або надсилається у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Судом встановлено, що акт перевірки №52/16-31-13-11-16/НОМЕР_1 складено, підписано посадовою особою ОСОБА_4 управління ДФС у Полтавській області, якою проведено перевірку, та зареєстровано 16.01.2018, тобто, в останній день проведення перевірки. Того ж дня, акт перевірки без зауважень та застережень підписаний ОСОБА_3 /а.с. 77-86/.

Наведене свідчить про формальне недотримання відповідачем наведених вище вимог пункту 86.4 статті 86 Податкового кодексу України.

Однак наведені процедурні відхилення від порядку документування результатів перевірки платника податків, на переконання суду, не призводять до порушення прав позивача.

Суд також звертає увагу на те, що наданий позивачу примірник акта перевірки містить посилання на її проведення у період з 27.12.2017 по 29.12.2017. Разом з цим, як пояснила представник відповідача, наведене є опискою. Суд погоджується з такими доводами представника відповідача, адже в цілому наданий ОСОБА_3 примірник акта перевірки не відрізняється від наявного у контролюючого органу, так само зареєстрований у фіскальному органі 16.01.2018 та того ж дня підписаний позивачем /а.с. 16-20/.

Щодо заниження позивачем оподатковуваного доходу.

За приписами підпунктів 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України є вичерпним.

Так, відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, чинній до 01.01.2015) до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту, є цивільно-правовими відносинами та регулюються актами цивільного законодавства України.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов’язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку – боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов'язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Відсутність в підпункті "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку (процентного), анульованого кредитором за його самосійним рішенням, була усунена шляхом внесення змін Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015.

Зокрема, згідно з підпунктом "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції, чинній з 01.01.2015) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.

Наведене підтверджується і змінами, які в подальшому внесені до законодавства, зокрема, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань" від 09.04.2015 №321-VIII (набрав чинності 07.05.2015), яким підпункт 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України доповнений абзацом другим, у відповідності до якого сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягали включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Враховуючи наведене, суд зауважує, що оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів.

Отже, при вирішенні даної справи визначальним є встановлення і дослідження обставин щодо складових суми прощеної (анульованої) кредитором боргу, яка може включати в себе як основну суму кредиту, так і відсотки за користування ним, що дозволить визначити правовий статус прощеної заборгованості й, відповідно, наявність у позивача обов’язку сплати податку з доходів фізичних осіб та відображення їх у річній податковій декларації.

Аналогічного висновку щодо застосування наведених вище норм права дійшов Верховний Суд у постанові від 21.05.2018 у справі №820/7182/18, що враховується судом з огляду на приписи частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, зважаючи на принцип офіційного з'ясування обставин справи, керуючись приписами частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, витребував від АТ "Дельта Банк" відомості про розмір та склад анульованої (прощеної) суми боргу.

На виконання вимог суду банком надані відомості, зі змісту яких встановлено, що станом на 30.06.2014 заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором загалом складала 31752,13 дол. США, з них: 27296,16 дол. США - основна сума боргу (тіло кредиту), 4455,97 дол. США - відсотки за користування кредитними коштами /а.с. 119/.

01.07.2014 ОСОБА_3 сплачено на рахунок №29096243856011 в АТ "Дельта Банк" кошти у розмірі 17100,00 дол. США, що підтверджено залученою до матеріалів справи копією банківської виписки /а.с. 167/.

При цьому зі змісту даної виписки судом встановлено, що кошти у розмірі 17100,00 дол. США зараховані таким чином: кошти у сумі 1701,34 дол. США та 2754,63 дол. США, що загалом становить 4455,97 дол. США - зараховані за призначенням платежу: оплата відсотків згідно кредитного договору від 15.05.2008 №1602/0508/98-007, а кошти у розмірі 6040,43 дол. США та 6603,60 дол. США, що загалом складає 12644,03 дол. США - як повернення кредиту /а.с. 167/.

Отже, анульована (прощена) банком сума боргу у розмірі 14652,13 дол. США, що еквівалентно 172682,65 грн, становила основну суму заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором від 15.05.2008 №1602/0508/98-007.

Відтак, дана сума підпадає під визначення додаткового блага платника податку та є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

З урахуванням наведеного, суд відхиляє як необґрунтовані твердження позивача про неотримання нею доходу у зв'язку з анулюванням (прощенням) банком боргу.

Суд також враховує, що додатковий договір від 01.07.2014 №1 та повідомлення АТ "Дельта Банк" про анулювання (прощення) частини боргу від 01.07.2014 містили роз’яснення про необхідність позивачу подати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи та сплатити податок на доходи фізичних осіб з суми прощеного боргу у розмірі 172682,65 грн /а.с. 115-117/.

Позивач ознайомлена з відповідними роз’ясненнями, додатковий договір та повідомлення підписані нею власноручно.

Окрім того, АТ "Дельта Банк" листом від 09.06.2015 вих. №05-2983555 повідомляло позивача про необхідність відображення суми доходу у розмірі 172682,65 грн у податковій декларації та сплати податку з цієї суми /а.с. 118/.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про наявність у ОСОБА_3 обов'язку зі сплати податку на доходи фізичних осіб з суми додаткового блага у розмірі 172682,65 грн, що становить основну суму боргу, прощену платнику банком.

Оскільки позивач у визначені законом строки податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік не подала, податок на доходи фізичних осіб не сплатила, контролюючий орган правомірно прийняв рішення про донарахування ОСОБА_3 зобов'язання зі сплати податку у розмірі 29112,45 грн.

Крім того, як визначено пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, спірним податковим повідомленням-рішенням правомірно нараховано позивачу суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 7278,11 грн.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість спірного рішення.

Разом з цим, як визначено частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

А відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Однак, позивач не надав суду належних та достатніх доказів, що свідчили б про невідповідність висновків відповідача фактичним обставинам справи та наявність у зв'язку з цим порушення його прав і законних інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Беручи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

З огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, за відсутності документально підтверджених судових витрат відповідача, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 241-246, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р ІШ И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10 серпня 2018 року.

Суддя О.О. Кукоба