Рішення № 75799376, 09.08.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 рокум. ПолтаваСправа № 816/2027/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Полтавській області до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Полтавська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної фіскальної служби у Полтавській області /надалі – позивач, ГУ ДФС у Полтавській області/ звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом /з урахуванням заяви про уточнення позовної вимоги/ до ОСОБА_1 /надалі – відповідач/, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Полтавська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області про стягнення податкового боргу по орендній платі з фізичних осіб у сумі 187837,05 грн /а.с. 5-9, 56-59/.

В обґрунтування заявленої вимоги позивачем зазначено, що за відповідачем обліковується непогашений податковий борг з орендної плати з фізичних осіб за землю, який підлягає стягненню у судовому порядку. Сума податкового боргу виникла у зв'язку з несплатою відповідачем у встановлений строк грошових зобов'язань за платежем: орендна плата з фізичних осіб у загальній сумі 187837,05 грн згідно з податковими повідомленнями-рішеннями №39920-0000 від 25 травня 2016 року та №7716317-1309 від 30 червня 2017 року , а також нарахованої пені через несплату у встановлений строк грошових зобов'язань. Податкова вимога форми "Ф" №9 від 28 листопада 2012 року про сплату податкового боргу отримана відповідачем 21 грудня 2012 року, однак, на дату звернення до суду сума податкового боргу не сплачена.

На вимогу частини 3 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 червня 2018 року зобов'язано Виконавчий комітет Полтавської міської ради надати суду інформацію про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1, останнє відоме місце проживання якого: пров.Кустарний, буд. 5, м. Полтава, Полтавська область, 36000 /а.с. 31/.

18 червня 2018 року від Виконавчого комітету Полтавської міської ради до суду надійшла інформація про те, що за наявними обліками Реєстру територіальної громади Виконавчого комітету Полтавської міської ради місце проживання гр. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстроване за адресою: м. Полтава, пров.Кустарний, буд. 5 /а.с.35/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 червня 2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи і залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Полтавську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Полтавській області /а.с. 2-3/.

Представник позивача та третьої особи надала суду клопотання про розгляд справи за її відсутності та підтримала позовну вимогу у повному обсязі /а.с. 68/.

Поштовий конверт із судовою повісткою, що направлений відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання: пров.Кустарний, буд. 5, м. Полтава, Полтавська область, 36000, повернувся до суду з відміткою відділення поштового зв’язку "за закінченням терміну зберігання" /а.с. 55/.

Відповідно до частини 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Беручи до уваги викладене, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частини 1 цієї ж статті неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи та про причини неявки суд не повідомив, суд визнав за можливе розглядати справу за його відсутності.

Згідно із частиною 9 статті 205 згаданого Кодексу якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене та достатність наявних у справі доказів, а також на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Вивчивши доводи позову, встановивши обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, проаналізувавши норми матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що за гр. ОСОБА_1 /ідентифікаційний номер 2897522516/ обліковується податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у загальній сумі 187837,05 грн.

У відповідача податковий борг у спірній сумі виник внаслідок несплати ним грошових зобов’язань у загальній сумі 148855,34 грн за платежем: орендна плата з фізичних осіб, визначених податковими повідомленнями-рішеннями №39920-0000 від 25 травня 2016 року та №7716317-1309 від 30 червня 2017 року, та нарахованої у порядку статті 129 Податкового кодексу України пені з орендної плати з фізичних осіб згідно з інтегрованою карткою платника податку у сумі 60893,39 грн /а.с. 15, 20, 71/;

Податкові повідомлення - рішення №39920-0000 від 25 травня 2016 року та №7716317-1309 від 30 червня 2017 року направлялись на адресу відповідача, проте повернулись з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням встановленого строку зберігання" /а.с.15-19, 25/.

Пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

З огляду на приписи наведеної норми податкові повідомлення-рішення №39920-0000 від 25 травня 2016 року та №7716317-1309 від 30 червня 2017 року вважаються врученими відповідачу.

Згідно з пунктом 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до письмової інформації позивача податкові повідомлення-рішення №39920-0000 від 25 травня 2016 року та №7716317-1309 від 30 червня 2017 року в адміністративному та судовому порядку не оскаржувалися /а.с. 6, 57/.

Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок сплати податків і зборів встановлений Податковим кодексом України /надалі - ПК України /.

Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Форма надання інформації затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України /пункт 228.1/.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки /пункт 288.2 /.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду /пункт 288.3/.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем /пункт 288.4 статті 288 Податкового кодексу України/.

З матеріалів справи вбачається, що Виконавчим комітетом Малоперещепинської сільської ради подано до Полтавської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області інформацію щодо переліку орендарів, з якими укладено договори оренди землі державної власності або комунальної власності по Малоперещепинській сільській раді станом на січень 2016 року вх. №53/9 від 29 січня 2016 року та Інформацію станом на 01 лютого 2017 року вх.№16/9 від 31 лютого 2017 року.

Зі змісту вказаних документів слідує, що 02 серпня 2010 року між Малоперещепинською сільською радою (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,5402га, яка знаходиться на території Малоперещепинської сільської ради. Договір укладений на 49 років. Орендна плата вноситься орендарем в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки в рік /а.с. 26-27/.

На підставі вказаних норм та документів відносно громадянина ОСОБА_1 контролюючим органом були винесені податкові повідомлення-рішення №39920-0000 від 25 травня 2016 року та №7716317-1309 від 30 червня 2017 року, якими визначено до сплати податкове зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб у сумі 74427,67 грн та у сумі 74427,67 грн відповідно (всього - 148855,34 грн) /а.с.15, 20/.

У зв'язку з несплатою грошових зобов'язань, визначених відповідачу податковими повідомленнями-рішеннями №39920-0000 від 25 травня 2016 року та №7716317-1309 від 30 червня 2017 року контролюючим органом нараховано відповідачу пеню у загальній сумі 60893,39 грн, що підтверджується витягом з інтегрованої картки відповідача з орендної плати з фізичних осіб, копія якої наявна у матеріалах справи /а.с. 71/.

За приписами підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків /пункт 131.1 статті 131 Податкового кодексу України/.

Таким чином за відповідачем обліковується не сплачений податковий борг у загальній сумі - 187837,05 грн /а.с.71/.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах закінчився перебіг визначеного кодексом строку виконання податкового обов'язку по сплаті зобов'язань, але фактичних даних, які б засвідчували припинення податкового обов'язку внаслідок самостійного перерахування платником податків коштів до бюджету у спірній сумі, а також з інших підстав відповідно до положень Податкового кодексу України матеріали справи не містять.

Суд вважає, що заявлена позивачем до стягнення сума боргу в 187837,05 грн відповідає визначенню податкового боргу, наведеному у підпункті 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, а саме: "податковий борг" - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктами 59.1, 59.3, 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків /пункт 59.1/.

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання /пункт 59.3/.

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) /пункт 59.5/.

Судом встановлено, що відповідачу була вручена податкова вимога форми "Ф" №9 від 28 листопада 2012 року /а.с. 21/.

Відповідно до письмової інформації позивача податкову вимогу №9 від 28 листопада 2012 року у встановленому законодавством порядку відповідачем не оскаржено /а.с. 6, 57/.

Доказів припинення дії цієї вимоги з будь-яких причин /виконання або коригування зобов'язань, списання боргу тощо/ матеріали справи не містять.

Натомість, існування спірної суми податкового боргу підтверджено приєднаною до справи роздруківкою інтегрованої картки платника податків, яка за правилами статей 73, 74 КАС України та Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 квітня 2016 року № 422, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 травня 2016 року за № 751/28881, є належним та допустимим доказом невиконання податкового обов'язку з боку відповідача /а.с. 71/.

Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

За визначенням пункту 41.2 статті 41 цього Кодексу контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу, є органами стягнення.

Згідно з пунктом 95.1 статті 95 цього ж Кодексу контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).

Отже, за приписом пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України орган стягнення набуває повноваження на звернення до суду з вимогою про стягнення коштів за податковим боргом після збігу строку в 60 календарних днів від дати направлення чи вручення податкової вимоги платнику податків.

Оскільки у спірних правовідносинах визначений кодексом строк збіг, то вимога про стягнення податкового боргу у спірній сумі заявлена позивачем своєчасно.

З огляду на викладене, контролюючим органом дотримана визначена законом процедура примусового виконання податкового обов'язку платника податків. Таким чином, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Отже, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, буд.4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 39461639) до ОСОБА_1 (пров. Кустарний, буд 5, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Полтавська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. М.Бірюзова, буд.47, м. Полтава, Полтавська область, 36007, ідентифікаційний код 39756650) про стягнення податкового боргу у сумі 187837,05 грн задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (пров. Кустарний, буд 5, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) кошти за податковим боргом з орендної плати з фізичних осіб у сумі 187837,05 грн (сто вісімдесят сім тисяч вісімсот тридцять сім гривень п’ять копійок) на р/р 33213815016630, одержувач: Н-Санжарське УК/отг с.М.Перещ/18010900, код платежу 18010900; код одержувача: 37464450, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП); МФО: 899998.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя ОСОБА_2