Рішення № 75798931, 09.08.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2569/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 серпня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Сільник Н.Є.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за позовом ОСОБА_1 до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 01.06.2018 у виконавчому провадженні №53536417 про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ОСОБА_2.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на розгляді у Верховному Суді перебуває справа за скаргою Позивача на дії державного виконавця у виконавчому провадженні №53536417 щодо визнання незаконними дій державного виконавця пов'язаних з оцінкою квартири АДРЕСА_1, визнання недійсним та скасовано звіт про оцінку такого майна складений ФОП ОСОБА_3, затверджений 13.01.2017; на розгляді Львівського апеляційного адміністративного суду перебуває апеляційна скарга на ухвалу про забезпечення позову шляхом зупинення реалізації квартири АДРЕСА_2. За результати розгляду справи Верховним Судом може бути встановлено правомірність дій державного виконавця пов'язаних з оцінкою квартири АДРЕСА_1 та дійсність звіту про оцінку такого майна від 13.01.2017. Враховуючи приписи ч. 6 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» за якими, якщо строк дійсності звіту про оцінку майна закінчився після передачі майна на реалізацію, повторна оцінка такого майна не проводиться, а також факт передання майна на реалізацію 14.06.2017 вбачається, що у такому випадку не буде необхідності нового визначення вартості майна, а здійснення такої повторної оцінки не передбачено законом і буде протиправним в силу ч. 2 ст. 19 Конституції України. Крім того, повторна оцінка збільшить витрати виконавчого провадження, що призведе до порушення прав Боржника - Позивача у даній справі. За результатами розгляду справи Львівським апеляційним адміністративним судом буде остаточно вирішено питання щодо зупинення реалізації квартири АДРЕСА_1. Відтак, позивач вважає оскаржувану постанову передчасною. Крім того, зазначає, що державним виконавцем не визначено, яку вартість має визначити оцінювач та слід також врахувати, що майно, яке передано на реалізацію є заставним майном. Зазначає, що вибір бази оцінки передує укладанню договору на проведення оцінки майна. Оскільки, укладенню договору передує виключно постанова про залучення експерта, то така база оцінки як ринкова має бути визначена державним виконавцем у такій постанові. В оскаржуваній постанові не наведено ідентифікаційних даних постанови про опис та арешт майна боржника. Із аналізу заявки на реалізацію майна вбачається відсутність відповідної постанови, а дані щодо майна вписано із вказівкою на «дані БТІ». Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається відсутність накладення арешту на конкретно визначене нерухоме майно (із вказівкою на його ідентифікаційні дані) в межах зведеного виконавчого провадження №53536417 чи в межах виконавчих проваджень, що входять у зведене. Відсутність постанови належного змісту може призвести до неправильного визначення оцінювачем вихідних даних об'єкта оцінки та як наслідок невірно оцінки, що порушить права Боржника - Позивача.

Представник позивача в судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча був повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання. Подав відзив на позов у якому посилається на те, що суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_2 призначено з дотриманням усіх норм Закону України «Про виконавче провадження». Твердження представника позивача щодо передчасності винесення постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні є безпідставними, оскільки постановою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області по справі №466/1388/17 від 16.01.2018 року визнано недійсним та скасовано звіт затверджений 13 січня 2017 року про незалежну оцінку вартості квартири АДРЕСА_1, виданого ФОП ОСОБА_3 Вказана постанова набрала законної сили 16.01.2018. Після закінчення строку, оцінка майна проводиться повторно (звіт про незалежну оцінку вартості квартири АДРЕСА_1, виданий ФОП ОСОБА_3 був затверджений 13 січня 2017 року). Твердження позивача щодо вибору бази оцінки є оціночним та ґрунтується на припущеннях. Посилання позивача на норму щодо визначення ринкової ціни майна є таким що не відповідає дійсності, оскільки зазначена позивачем норма стосується лише процедури визначення вартості майна самим державним виконавцем, про що останнім складається відповідний акт. Просить у задоволенні позову відмовити.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі.

У судовому засіданні 07.08.2018 судом закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Суд, заслухавши думку представника позивача, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень - Управління Державної виконавчої служби перебуває зведене виконавче провадження №53536417.

В межах зведеного виконавчого провадження №53536417 зведено наступні виконавчі провадження:

- ВП №22079169 - виконавчий напис приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Сиротяка Михайла Романовича від 30.09.2010, реєстровий номер 1817 про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1; ВП №22079734 - виконавчий напис приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Сиротяка Михайла Романовича від 30.09.2010, реєстровий номер 1816, про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1;

- ВП N236981679 - виконавчий лист №2-1578/11, виданий Шевченківський районним судом м. Львова про стягнення грошових коштів;

- ВП №45264604 - виконавчий лист №2-1577/11, виданий Шевченківський районним судом м. Львова про стягнення грошових коштів;

- ВП №39799346 - виконавчий лист №2-3125/2009р., виданий Шевченківський районним судом м. Львова про стягнення грошових коштів.

Відтак, враховуючи, що у зведеному виконавчому провадженні № 53536417 об'єднані як виконавчі документи цивільного суду так і виконавчі документи видані нотаріусом.

В межах згаданого виконавчого провадження державним виконавцем описано майно боржника, а саме: квартира АДРЕСА_1, реєстраційний номер 19293109, що належить боржнику на підставі договору купівлі-продажу №1715 від 16.04.2008.

На виконання вказаних виконавчих документів відділом ПВР УДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області 12 разів призначався оцінювач для участі у виконавчому провадженні з метою визначення вартості майна: квартири АДРЕСА_1 чи рецензування висновків про вартість.

В межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем прийнято постанову від 01.06.2018 про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

Оскаржуваною постановою від 01.06.2018 призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_2 для надання письмового звіту з питань визначення вартості нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 згідно постанови про опис та арешт майна боржника.

Не погодившись із вказаною постановою ОСОБА_1 оскаржив її до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначав Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV.

02 червня 2016 року Верховною Радою України прийнятий Закон України №1404-VІІІ "Про виконавче провадження".

Згідно з п. 1 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ цей Закон набирає чинності одночасно з набранням чинності Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і інших органів", крім статей 8, 9 та положень, що стосуються діяльності приватних виконавців, які вводяться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Відповідно до положень п. 1 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ цей Закон набрав чинності з 05 жовтня 2016 року.

Абзацом 2 пункту 2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ передбачено, що Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV визнаний таким, що втратив чинність з дня набрання чинності Законом №1404, крім статті 4, яка втрачає чинність через три місяці з дня набрання чинності цим Законом.

Суд звертає увагу на те, що законодавець врегулював питання переходу від однієї форми регулювання правовідносин до іншої, навівши відповідні правила у розділі ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ.

Так, згідно з п. 7 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Отже, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження складає собою сукупність дій визначених у Законі України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ, які здійснюються органами державної виконавчої служби (державними виконавцями), що спрямовані на примусове виконання рішень та проводяться на підставі, у межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України та Законами.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.

Порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавцями не є підставою для скасування такого рішення чи виконавчої дії, крім випадків, коли вони були прийняті або вчинені з порушенням процедури, передбаченої цим Законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, в тому числі здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 4 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ встановлено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Частиною першою статті 14 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ визначено, що учасниками виконавчого провадження є виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерт, спеціаліст, перекладач, субєкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, особи, права інтелектуальної власності яких порушені, - за виконавчими документами про конфіскацію та знищення майна на підставі статей 176, 177 і 229 Кримінального кодексу України, статті 51-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з п. 15 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Частиною першою статті 20 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ встановлено, що для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Тобто, право виконавця залучати для участі у виконавчому провадженні для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання, передбачене п. 15 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ, кореспондує обов'язку виконавця, встановленому в імперативній формі ч. 1 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ, залучати для проведення оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Судоми встановлено, що на виконання зведеного виконавчого провадження ВП №53536417 відділом ПВР УДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області 12 разів призначався оцінювач для участі у виконавчому провадженні з метою визначення вартості майна: квартири АДРЕСА_1 чи рецензування висновків про вартість.

Постановою державного виконавця від 01.06.2018 призначено суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання ОСОБА_2 для надання письмового звіту з питань визначення вартості нерухомого майна: квартири АДРЕСА_1 згідно постанови про опис та арешт майна боржника.

Згідно ч. 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання.

Отже, імперативні приписи ч. 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ зобовязують виконавця залучати для проведення оцінки у вищевказаних випадках, до яких належить й даний випадок, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання, а тому вимога позивача про скасування постанови про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у зведеному виконавчому провадженні ВП №53536417, визнається судом безпідставною та необґрунтованою, а тому підстави для її задоволення відсутні.

Твердження представника позивача щодо передчасності винесення постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні є необгрунтованими, оскільки постановою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області по справі №466/1388/17 від 16.01.2018 року визнано недійсним та скасовано звіт затверджений 13 січня 2017 року про незалежну оцінку вартості квартири АДРЕСА_1, виданого ФОП ОСОБА_3

Згідно з ст. 384 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Тобто зазначена постанова набрала законної сили 16.01.2018 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 57 Закону звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні є дійсним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання.

Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно (звіт про незалежну оцінку вартості квартири АДРЕСА_1, виданий ФОП ОСОБА_3 був затверджений 13 січня 2017 року).

Щодо твердження позивача про перебування на розгляді в Львівському апеляційному адміністративному суді апеляційної скарги на ухвалу про забезпечення позову шляхом зупинення реалізації майна, оскільки ухвалою Львівського окружного адміністративного суду у справі №813/4096/17 від 01.02.20018 року позов ОСОБА_1, до ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області про визнання протиправними дій залишено без розгляду.

24.04.2018 року на підставі клопотання представника відділу, ухвалою Львівського окружного адміністративного суду скасовано заходи забезпечення позову вжиті ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2017.

На час розгляду апеляційної скарги стягувача - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» Львівським апеляційним адміністративним судом 13.06.2018 року заходи забезпечення позову вже були скасовані судом першої інстанції самостійно, про що і зазначено в постанові Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2018 у справі №876/650/18.

Твердження позивача щодо вибору бази оцінки є оціночним та ґрунтується на припущеннях.

Посилання позивача на норму щодо визначення ринкової ціни майна є таким що не відповідає дійсності, оскільки зазначена позивачем норма стосується лише процедури визначення вартості майна самим державним виконавцем про що останнім складається відповідний акт (акт оцінки майна).

У разі якщо стягувач і боржник або їх представники присутні під час опису й арешту майна та не заперечують проти визначення вартості майна, виконавець одночасно з його описом проводить визначення вартості майна, про що складає відповідний акт.

Визначення вартості майна боржника безпосередньо виконавцем проводиться за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна, з урахуванням фактичного стану майна, у строк не пізніше десяти робочих днів з моменту проведення опису й арешту майна.

Для визначення вартості майна виконавець використовує власні знання, дані засобів масової інформації, повідомлення сторін виконавчого провадження та інших осіб яких виконавець може залучити до проведення визначення вартості майна.

Тобто ринкова вартість майна це - та база оцінки яку зобов'язаний використовувати, але виключно виконавець при визначені вартості майна самостійно.

Більш того, статтею 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 № 2658-III (далі - Закон № 2658-III) визначено, що оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Положенням статті 5 Закону № 2658-III передбачено, що суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Права, обов'язки та відповідальність суб'єктів оціночної діяльності встановлюються цим та іншими законами.

Отже, оцінка майна є результатом практичної діяльності саме суб'єкта оціночної діяльності, а не діяльності органу ДВС.

Відповідно до абз. 3 п.11 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» у разі коли у нормативно-правових актах з оцінки майна, договорі на проведення оцінки майна або ухвалі суду не зазначається вид вартості, який повинен бути визначений у результаті оцінки, визначається ринкова вартість.

У п. 7 р. І Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 року закріплено обов'язкові реквізити постанови, це: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа): за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови.

Постанова підписується виконавцем та скріплюється печаткою. Постанова складається у необхідній кількості примірників, один з яких залишається у виконавчому провадженні, а інші надсилаються за належністю.

В зазначеній нормі закріплено, що до постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.

Так зокрема, п.8 р. II Інструкції, деталізовано, що зазначається в постанові про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні:

- у постанові про призначення експерта або спеціаліста, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, перекладача зазначаються питання, на які ці особи повинні надати письмовий висновок (звіт), або з якої мови слід здійснити переклад, або вид та характеристика майна, яке необхідно ідентифікувати, оцінити тощо, строки здійснення відповідних дій.

У постанові обов'язково зазначається попередження про відповідальність суб'єкту оціночної діяльності - суб'єкту господарювання (оцінювачу) - за недостовірну чи необ'єктивну оцінку майна.

Окрім наведеного, інших реквізитів постанови Законодавством не визначено.

Під час судового розгляду справи судом не встановлено порушення відповідачем порядку при прийнятті постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні ОСОБА_2, а позивачем таких порушень не зазначено.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв'язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем в момент здійснення ним оскаржуваних дій чи рішень.

Аналогічна правова позиція підтверджується, зокрема, рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/1997 від 25 листопада 1997 року за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України та № 9-рп/1997 від 25 грудня 1997 року за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України, зі змісту яких випливає, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

При цьому слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

У постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2015 року в справі № 21-617а14 зроблено правовий висновок, що завданням адміністративного судочинства згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Водночас, звертаючись з даним адміністративним позовом, позивач не зазначив, у чому полягає порушення відповідачем його прав та інтересів. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження порушення оскаржуваною постановою державного виконавця його прав та інтересів, а також не вказано, яким чином визнання такої постанови протиправною і її скасування відновить його порушені права та інтереси.

Право на захист це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього, тобто, відсутність у будь-кого прав чи обов'язків у зв'язку з прийняттям спірного рішення не породжує для нього і права на судовий захист, тобто права на звернення з адміністративним позовом.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 28.02.2017 (справа №21-3829а16).

Крім того, як зазначив Верховний Суд України, право, яке захищає суд, повинно існувати на день ухвалення судового рішення.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при відмові у задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 287, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя Р.М. Брильовський