Рішення № 75798925, 06.08.2018, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/501/18

провадження №2/176/475/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2018 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Кучми В.В.,

при секретарі Петренко Н.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Жовті води Дніпропетровської області справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

за участю учасників судового процесу: відповідача ОСОБА_1,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ПАТ «ПРИВАТБАНК» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи вимоги тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 02.11.2010 року останній отримав кредит у розмірі 8000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем як позичальником умов кредитного договору станом на 31.01.2018 року утворилась заборгованість на загальну суму 171072 грн. 27 коп., яку просить стягнути.

Належним чином сповіщений про день, час і місце розгляду справи позивач ПАТ «ПРИВАТБАНК» свого повноважного представника не направив, про поважність причин не повідомив, клопотання про відкладення судового розгляду до початку судового засідання не надав, що у такому випадку не є перешкодою у розгляді справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов не визнав з посиланням на відзив, та підтримав викладене в ньому клопотання про застосування положень позовної давності. При цьому пояснив і підтвердив, що він дійсно у 2010 році звертався до ПАТ «ПРИВАТБАНК» для отримання кредиту і його використання за допомогою банківської карти, задля цього власноруч заповнював і підписував анкету-заяву від 02.11.2010 року, після чого отримав кредитну карту та на неї були зараховані грошові кошти 8000 гривень, які використовував на споживчі потреби. Підтвердив, що з його відома та за його проханням

дружина у жовтні 2014 року погашала частину кредиту, після цього кредитною карткою більше не користувався.

Заслухав відповідача, дослідив письмові пояснення сторін та докази по справі на обґрунтування та спростування вимог, суд вважає позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що від 02.11.2010 року між позивачем ПАТ «ПРИВАТБАНК» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 8000 гривен у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, що підтверджується заявою, підписаною останнім, відміткою в ній про випуск та отримання картки, відкриття рахунку з зарахуванням кредитних коштів на цю картку від 02.11.2010 року, тобто на момент фактичного виконання умов договору (а.с.10-11), що також узгоджується та підтверджується поясненнями самого відповідача.

В судовому засіданні встановлено, що строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки, оскільки є видана банком і фактично отримана відповідачем ОСОБА_1 на його використання, та іншого в судовому засіданні не доведено.

З розрахунку заборгованості за договором №б/н від 02.11.2010 року станом на 31 січня 2018 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитом складає: 7598 грн. 37 коп. - заборгованість за кредитом; 150363 грн. 75 коп. - заборгованість по процентами за користування кредитом; 4487 грн 66 коп. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 8122 грн. 49 коп. - штраф (процентна складова).

У відповідності зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі й на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит га сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Суд встановив, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання та що жодна із сторін не інформувала іншу про припинення кредитного договору. В судовому засіданні також встановлено, що строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки.

Таким чином перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі почався зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не із закінченням строку дії договору.

Суд не застосовує строки позовної давності в 50 років, які зазначені в п. 1.1.7.31 витягу умов і правил надання банківських послуг, якими банк підтверджує обгрунтуючі обставини, оскільки не доведено, що такі як складова цього спірного кредитного договору за формою приєднання дійсно були погодженні сторонами на момент його укладання, що саме ці умови діяли та були включені до договору, що також були підписані відповідачем, такий був обізнаний, погодився та беззаперечно прийняв ці умови.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Оскільки останній платіж було здійснено по картці 19 жовтня 2014 року, а тому з наступного дня розпочався відлік строку позовної давності в три роки та який закінчився відповідно 20 жовтня 2017 року.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року по справі № 6-14цс14 - повернення кредиту в повному обсязі за таким договором починається зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не з закінченням строку дії договору. Тобто, за таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, а не закінченням строку дії договору.

Поважних причин пропуску строку позивач не зазначив, не звертався зі заявою про поповнення пропущеного строку позовної давності.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Пролонгація договору передбачає продовження строку дії договору після виконання сторонами його умов і переукладення договору на тих самих умовах, на яких він був укладений, а також те, що після закінчення строку дії договору банк не видавав боржнику грошових коштів і нової платіжної картки, а боржник своїх зобов'язань за цих обставин після переривання перебігу позовної давності не виконав, відносними та допустимими доказами також є не доведені.

Таким чином позивач звернувся в суд із вимогою про захист свого цивільного права - стягнення заборгованості за кредитним договором із пропуском трьохрічного строку позовної давності, що згідно вимог ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 626, 628, 638, 1054, 267 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В позові Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Кучма В.В.