Рішення № 75798866, 18.07.2018, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/593/18

провадження №2/176/509/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/заочне/

18 липня 2018 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Волчек Н.Ю.,

з участю секретаря Ханіної М.Г.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

29 березня 2018 року ПАТ КБ "ПриватБанк", звернулось до Жовтоводського міського суду із зазначеною вище позовною заявою, де просить ухвалити судове рішення, яким стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.12.2009 року на загальну суму 54460,77 грн. та судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 28.12.2009 року ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. При цьому, погодили, що кредитний ліміт Банк має право зменшити або збільшити в будь-який момент.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua кладає між ним та Банком Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Свої зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконує, у зв'язку із чим станом на 14.03.2018 року виникла заборгованість по кредитному договору в сумі 54460,77 грн., з яких: 4967,19 - тіло кредиту, 2834,39 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом; 43589,63 - нараховано пені, а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2569,56 грн. - штраф (процентна складова).

Ухвалою суду від 05 травня 2018 року було вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позивач у позовній заяві не заперечував проти заочного розгляду справи.

Від відповідача, ОСОБА_1 у запропонований їй ухвалою суду строк відзиву на позов до суду не надходило. Про розгляд справи вона була належним чином повідомлена, про що свідчить поштове повідомлення в матеріалах справи. /а.с.81/

Згідно ч. 1 ст. 131 ЦПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Приймаючи до уваги те, що судом виконані вимоги щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у спосіб передбачений законом та з огляду на те, що відповідач не повідомив суд про поважність його неявки в судові засідання, відповідач не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд вважає, що є передбачені ст.ст. 280,281 ЦПК України підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі письмових доказів та у відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, вважає що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору з власної ініціативи.

Судом встановлено, що 28.12.2009 року між позивачем та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок відповідно умов якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 500 грн. При цьому, погодили, що кредитний ліміт Банк має право зменшити або збільшити в будь-який момент.

На підтвердження позовних вимог позивач, ПАТ КБ «ПриватБанк», надав Заяву анкету ОСОБА_1, про виявлення останньою бажання оформити кредитку; два розрахунки заборгованості за кредитним договором б/н від 28.12.2009 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1, станом на 31.05.2015 року та станом на 14.03.2018 року /а.с.6-10/ . До того ж дані розрахунки суперечать один одному, мають різні тарифи, нарахування та з яких не вбачається із якої суми заборгованості за тілом кредиту було нараховано відсотки за його користування, пеня та штрафи.

Між тим, на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху банк надав суду виписку про рух коштів за карткою ОСОБА_1 НОМЕР_1, проте надані банком відомості не містять посилань, чи саме ця картка відноситься до спірного кредитного договору.

Окрім того, Позивач суду не надав доказів про підписання відповідачем, ОСОБА_1, умов та правил надання банківських послуг. Матеріали справи не містять відомостей про те, що саме з цими умовами та правилами надання банківських послуг погодився відповідач на момент укладення договору.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ст. 12 ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

На підтвердження заявлених позовних вимог позивач не надав суду будь-яких доказів в розумінні ст. 76-80 ЦПК України, копії яких належним чином завірені в установленому законом порядку, оскільки єдиний підписаний позичальником документ, копія якого міститься в матеріалах справи це анкета-заява відповідача, в якій вона висловила бажання отримати кредитку картку «Універсальна» 55 днів пільгового періоду з бажаним кредитним лімітом 500 грн. /а.с.11/. Будь-яких інших документів підписаних власноручно відповідачем та які містять її персональні дані, матеріали справи не містять. Матеріали справи містять два розрахунки заборгованості за кредитним договором, які суперечать один одному.

До того ж усі копії документів, доданих позивачем до позовної заяви не завірені належним чином, а от же не можуть бути належними та допустимими доказами по справі.

Таким чином, із врахуванням доказів, які надані позивачем на підтвердження існування кредитних відносин між ним та відповідачем, позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Згідно вимог статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст. ст. 76-80, 81, 89, 141, 263, 265, 268, 273, 282, 284, 289, 430 ЦПК України, ст. ст. 256, 257, 266, 267 Цивільного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Н.Ю. Волчек