Рішення № 75798774, 01.08.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 813/1149/18

01 серпня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Костецький Н.В.,

секретар судового засідання Витвицька В.П.,

за участю:

представник позивача ОСОБА_2,

представники відповідача Андросюк З.П., Сидор С.В.,

представники третьої особи Пінкевич Ю.П., Дуда І.П.,

прокурор Гуділін В.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_7 до Мурованської сільської ради об'єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, за участю прокурора про визнання протиправним і скасування рішення,-

встановив:

ОСОБА_8 (далі - позивач, ОСОБА_7.) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Мурованської сільської ради об'єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Львівської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, за участю прокурора, у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Мурованської сільської ради об'єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області оформлене листом від 14.03.2018 № 167;

- зобов'язати Мурованську сільську раду об'єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність згідно раніше поданої заяви для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,15 га.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у березні 2018 року звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,15 га, яка розташована в межах села Муроване Пустомитівського району. Однак, 14.03.2018 отримав відмову у задоволенні клопотання, оскільки земельна ділянка перебуває у власності третіх осіб. Звертає увагу, що відповідачем не представлено жодних документів (державного акту), які б підтверджували право користування земельною ділянкою Львівської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача подав заперечення на позовною заяву від 16.05.2018 (вх. № 14738), в якому зазначає, що 14.03.2018 ОСОБА_7 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,15 га, яка розташована в межах села Муроване Пустомитівського району, оскільки така згідно земельно-облікових даних перебуває в користуванні третіх осіб. А саме, знаходиться в межах земельної ділянки площею 58,48 га, за яку Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення сплачує земельний податок. Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, а ст. 126 Земельного кодексу України право власності користування земельною ділянкою, оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», однак Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення таке не зареєстровано.

У судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених в письмових запереченнях. Просили суд в задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи подав пояснення на позовну заяву від 18.04.2018 (вх. № 10581), в яких зазначає, що земельна ділянка в с. Муроване Пустомитівського району Львівської області орієнтовною площею 58,48 га разом із будівлями була передана Львівському обласному управлінню зв'язку під будівництво приймального передаючого радіоцентру в 1945 році згідно Постанови виконкому Львівської райради депутатів трудящих від 10.06.1945 № 483 та Постанови Облвиконкому бюро обкому КП/б/У від 02.07.1945. Концерн РРТ в особі Львівської філії Концерну РРТ неодноразово звертався на адресу Львівської ОДА, Пустомитівської РДА та Сороки - Львівської сільської ради (листи від 16.02.2017 № 128/6-05, від 25.07.2017 № 515/6-05, від 22.11.2017 № 813/6-05, від 22.11.2017 № 814/6-05, від 23.02.2018 № 194/6-05) з клопотаннями про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення, відновлення в натурі меж земельної ділянки, а згодом з клопотанням щодо надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 58,48 га. в натурі (на місцевості) у с. Муроване Пустомитівського району Львівської області в постійне користування Концерну радіомовлення, радіозв'язку га телебачення (цільове призначення земельної ділянки - для розміщення та експлуатації об'єктів і споруд телекомунікацій), однак позитивної відповіді не було отримано. Не дивлячись на відсутність у Концерну РРТ правовстановлюючих документів на право постійного користування земельною ділянкою, Концерном РРТ щорічно сплачується податок на землю в с. Муроване за земельну ділянку площею 58,48 га.

У судовому засіданні представники третьої особи проти позову заперечили з підстав, викладених в письмових поясненнях. Просили суд в задоволенні позову відмовити.

Прокурор у судовому засіданні проти позову заперечив та просив суд в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, прокурора, представників третьої особи, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_8 13.03.2018 звернувся до голови Мурованської сільської ради об'єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області з заявою, у якій просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку орієнтовною площею 0,15 га, яка розташована в межах села Муроване Пустомитівського району.

До заяви додано викопіювання з плану території із зазначенням місця розташування земельної ділянки, копію посвідчення учасника бойових дій.

Мурованська сільська рада об'єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області листом від 14.03.2018 № 167 відмовила позивачу у наданні дозволу, оскільки земельна ділянка на яку претендує ОСОБА_7 згідно земельно-облікових даних перебуває у користуванні третіх осіб. А саме Львівської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення.

Вважаючи відмову відповідача протиправноюи, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Згідно з ст. 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Згідно з ч. 8 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186 -1 цього Кодексу.

Із системного аналізу вищенаведених норм, вбачається, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Ці норми передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, та що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Як вбачається з рішенням Мурованської сільської ради об'єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області оформленого листом від 14.03.2018 № 167, відмова позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки мотивована тим, що земельна ділянка на яку претендує ОСОБА_7 згідно земельно-облікових даних перебуває у користуванні третіх осіб.

В частині 7 статті 118 Земельного кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу, однак відповідач жодної з них у листі від 14.03.2018 № 167 не вказав, не зазначив також, яким вимогам нормативних актів не відповідає місце розташування земельної ділянки, що планується до відведення.

Підстави ж для відмови в задоволенні клопотання позивача, на які посилається в своєму листі відповідач, статтею 118 Земельного кодексу України не передбачена.

Тому, у відповідача є обов'язок надати дозвіл позивачу на розроблення проекту землеустрою чи відмовити у наданні такого дозволу, але на законних підставах.

Крім того, суд звертає увагу, що Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» № 280/97-ВР від 21.05.1997 визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Суд наголошує, що всупереч вимогам ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно якої лише виключно на пленарних засіданнях сільської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин, подана ОСОБА_7 до сільської ради заява від 13.03.2018 (вх. № 338), на черговій сесії сільської ради розглянута не була.

У зв'язку з цим, рішення Мурованської сільської ради об'єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області оформлене листом від 14.03.2018 № 167 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Мурованську сільську раду об'єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність згідно раніше поданої заяви для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,15 га суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 24.06.1999 № 6-рп/99 наголосив на тому, що метою функціонального поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову є розмежування повноважень між різними органами державної влади та недопущення привласнення повноти державної влади однією з гілок влади.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 викладено позицію щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, згідно з якою суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.

Дана позиція узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у рішеннях Класс та інші проти Німеччини від 06.09.1978, Фадєєва проти Росії (Заява N 55723/00) від 09.06.2005, Кумпене і Мазере проти Румунії (Заява N 33348/96) від 17.12.2004, Єрузалем проти Австрії, (Заява N 26958/95) від 27.02.2001, Реквеньї проти Угорщини (Case of Rekvenyi v. Hungary) (Заява N 25390/94) від 20.05.1999, вказано, що завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

Таким чином, суд не може підміняти державний орган, або орган місцевого самоврядування рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, а тому в задоволенні вказаної вимоги слід відмовити.

Проте, відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як роз'яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення", вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Таким чином, суд враховуючи принцип ефективності судового захисту дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом зобов'язання Мурованську сільську раду об'єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області повторно розглянути зварення ОСОБА_7 від 13.03.2018 (вх. № 338), з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні суду.

У відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до позиції Європейського суду з прав людини, висловленої в п. 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". У даній справі відповідачем - суб'єктом владних повноважень не було наведено вагомих, чітких та узгоджених доказів на підтвердження відповідності свого рішення нормам чинного законодавства України.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 139 КАС України не проводиться.

Керуючись статтями 6, 14, 242 - 246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Мурованської сільської ради об'єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області оформлене листом від 14.03.2018 № 167.

3. Зобов'язати Мурованську сільську раду об'єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області повторно розглянути зварення ОСОБА_7 від 13.03.2018 (вх. № 338), з урахуванням правових висновків, викладених у рішенні суду.

4. У задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Мурованську сільську раду об'єднаної територіальної громади Пустомитівського району Львівської області надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність згідно раніше поданої заяви для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,15 га - відмовити

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення складено 09.08.2018.

Суддя Костецький Н.В.