Рішення № 75798742, 09.08.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

09 серпня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 1240/2082/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду Луганської області про визнання незаконною відмову про поновлення виплати пенсії за віком, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16 липня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду Луганської області (далі - відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01.02.2018;

- зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії позивачу та виплатити заборгованість з виплати пенсії з 01.02.2018 (а.с.3-7).

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що є пенсіонером за віком, з 01.08.2014 року отримувала пенсію в управлінні Пенсійного фонду України в Орджонікідзевсьому районі м.Харкова на підставі електронної пенсійної справи.

07.07.2016 позивач зареєструвала постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1

З 01.08.2016 позивача взято на облік в управлінні Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області.

З 01.02.2018 припинено виплату пенсії позивачу.

27.04.2018 позивач звернулась до Новопсковського відділу обслуговування громадян з приводу припинення виплати пенсії та 10.05.2018 отримала роз'яснення №54/С-14 відповідно до якого відповідач пояснює, що у зв'язку з відсутністю станом на 10.05.2018 у макетній пенсійній справі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та паперової пенсійної справи, виплату пенсії було припинено до з'ясування обставин. Разом з тим, відповідач зазначив, що поновлення пенсії можливе лише за умови надходження до управління паперової пенсійної справи або надання довідки про взяття на облік ВПО, затвердженою постановою КМУ від 01.10.2014 №509.

21.05.2018 позивач звернулась до управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області із заявою про поновлення виплати пенсії.

30.05.2018 позивач отримала Рішення Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду Луганської області, яким позивачу відмовлено в поновленні виплати пенсії з посиланням на постанови КМУ від 05.11.2014 №637 та від 08.06.2016 №365, що визначають порядок призначення (відновлення) соціальних виплат та роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 24.02.2017 №47/0/106-17/222, відповідно до якого, у разі зміни внутрішньо переміщеною особою реєстрації місця проживання у паспорті, вона не втрачає право на статус внутрішньо переміщеної особи.

Враховуючи те, що під час прийняття вищезазначеного рішення до управління ні довідки про взяття на облік ВПО, затвердженої постановою КМУ від 01.10.2014 №509, ні паперової пенсійної справи не надходило, позивача позбавлено належних їх пенсійних виплат.

Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01.02.2018 протиправною та просив зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії та виплатити заборгованість з 01.02.2018.

Відповідач позовні вимоги не визнав, про що надав відзив (а.с.35-38) в обґрунтування якого зазначив наступне. Позивач перебуває на обліку в управлінні з березня 2014 року та отримує пенсію за віком при повному стажі. 07.07.2016 до управління надійшла заява на запит електронної пенсійної справи з управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Харкова. До заяви були надані ксерокопії паспорту, довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, та заяву про перерахування пенсії через АТ «Ощадбанк». Місце проживання АДРЕСА_1, зареєстровано 07.07.2016, згідно паспортних даних.

Розпорядженням від 08.08.2016 взято на облік електронну пенсійну справу з 01.03.2016.

Згідно Центральної бази даних одержувачів пенсій Інформаційного центру персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України, станом на липень 2014 року, позивач перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Свердловську Луганської області.

Відповідно до роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 24.02.2017 №47/0/106-17/222 у разі зміни внутрішньо переміщеною особою реєстрації місця проживання у паспорті, вона не втрачає право на статус внутрішньо переміщеної особи.

Оскільки довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 та паперова пенсійна справа до управління не надходили, поновити виплату пенсії ОСОБА_1 не має підстав.

Враховуючи вищезазначене управлінням винесено рішення №8 від 30.05.2018 про відмову ОСОБА_1 в поновлені виплати пенсії, про що її було повідомлено, вихідний № 3486/02-Н-74 від 30.05.2018.

Розпорядженням від 30.05.2018 про призупинення виплати пенсії управлінням на виконання підпункту 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» на підставі відсутності статусу внутрішньо переміщеної особи відповідно до роз'яснень Департаменту соціального захисту населення Луганської державної адміністрації від 25.07.2017 №4/4354-31 призупинено виплату пенсії ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_3) 01 лютого 2018 року.

На підставі викладеного, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою суду від 17.07.2018 по справі відкрито провадження, справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 09.08.2018 (а.с.1-2).

Ухвалою суду від 09.08.2018 у задоволенні клопотання представнику відповідача про зупинення провадження в адміністративній справі відмовлено (а.с.89-90).

В судове засідання 09.08.2018 позивач та представник позивача не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялись належним чином, в матеріалах справи наявне клопотання представника позивача, в якому останній просив суд розглянути справу без участі позивача та представника (а.с.28).

Представник відповідача 09.08.2018 також в судове засідання не прибув, про дату час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, просив провести розгляд справи без участі представника (а.с.38).

З урахуванням вказаних клопотань, суд вважає за можливе розглянути справу в письмовому провадженні згідно ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України).

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79,90 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 92303, АДРЕСА_1 (а.с.8-9).

Відповідно до інформації зазначеної у посвідченні Серії НОМЕР_2 від 11.11.2012 позивачу призначено пенсію по інвалідності за ІІІ групою загального захворювання (а.с.10).

До початку проведення АТО ОСОБА_1 перебувала на обліку в УПФУ в м.Свердловську Луганської області (а.с.48).

05.06.2015 позивач була зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.53).

З інформації зазначеної у розпорядженням №298 від 05.11.2014 ОСОБА_1 з 01.08.2014 по 20.07.2016 перебувала на обліку в УПФУ в Орджонікідзевському районі м.Харків та отримувала пенсію за віком у розмірі 2830,22 грн. щомісячно (а.с.40,54).

07.07.2016 позивач зареєструвалась за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.64-66).

В той же день ОСОБА_1 звернулась до управління Пенсійного фонду України в Новосковському районі Луганської області з заявою на запит пенсійної справи, в якій просила запросити пенсійну справу з УПФУ в Орджонікідзевському районі м.Харків, де серед іншого, зазначила місце реєстрації та проживання АДРЕСА_1 (а.с.63) та до вказаної заяви були надані всі необхідні документи, наявні у позивача (зворотній бік а.с.63).

07.07.2016 позивач також звернулась до органу Пенсійного фонду з заявою, в якій просила належні суми пенсії (грошової допомоги), починаючи з 01.08.2016 перераховувати на поточний рахунок, який відкрито в АТ «Ощадбанк» (а.с.69).

29.07.2018 до управління Пенсійного фонду України в Новосковському районі Луганської області надійшла пенсійна справа ОСОБА_1 з УПФУ в Орджонікідзевському районі м.Харків (а.с.57).

Розпорядженням від 08.08.2016 взято на облік електронну пенсійну справу з 01.03.2016 (а.с.58).

З 01.03.2016 по 31.01.2018 позивач отримувала пенсію, що підтверджується довідкою відповідача від 26.07.2018 (а.с.83).

Починаючи з 01.02.2018 нарахування та виплата пенсії позивачу припинена.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 року № 988 "Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України" управління Пенсійного фонду України в Новосковському районі Луганської області реорганізоване в Марківське об'єднане управління Пенсійного фонду України Луганської області шляхом злиття з управлінням Пенсійного фонду України в Новосковському районі Луганської області.

21.05.2018 ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії, в якій просила поновити пенсію (а.с.72).

На вказану заяву відповідачем від 30.05.2018 надано рішення №8, в якій зазначив, що при взятті на облік в управління у ОСОБА_1 згідно паспортних даних, зареєстровано фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 з 07.07.2016. Згідно Центральної бази даних одержувачів пенсій Інформаційного центру персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України, станом на липень 2014 року, ОСОБА_1 перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Свердловську Луганської області. Відповідно до роз'яснення Міністерства соціальної політики України від 24.02.2017 №47/0/106-17/222 у разі зміни внутрішньо переміщеною особою реєстрації місця проживання у паспорті, вона не втрачає право на статус внутрішньо переміщеної особи. Станом на 30.05.2018 до управління довідки про взяття на облік ВПО, затвердженою постановою КМУ від 0.1.10.2014 №509, ні паперової пенсійної справи не надходила, а тому вирішено відмовити ОСОБА_1 в поновленні виплати пенсії (а.с.76-78).

Розпорядженням Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду Луганської області від 30.05.2018 про призупинення виплати пенсії на виконання підпункту 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» на підставі відсутності статусу внутрішньо переміщеної особи відповідно до роз'яснень Департаменту соціального захисту населення Луганської державної адміністрації від 25.07.2017 №4/4354-31 призупинено виплату пенсії ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_3) з 01 лютого 2018 року (а.с.81).

Між тим, суд не може погодитись з діями відповідача щодо призупинення виплати пенсії позивачу, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом, що регулює відносини щодо призначення пенсій в Україні, є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) з відповідними змінами, що є чинними на час виникнених між сторонами спірних правовідносин.

Цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням ч. 1 ст. 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні", право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь - якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Стаття 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що він регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно із ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі, за зазначеним в заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

У статті 49 цього Закону зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. У частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 ст. 49 зазначеного Закону України поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Системний аналіз наведених нормативно-правових актів дає підстави зробити правовий висновок про те, що статтею 49 Закону № 1058-IV чітко встановлено, що виплата пенсії припиняється тільки за рішеннями двох суб'єктів: територіального органу ПФУ або суду, - та лише з підстав, визначених у цій статті, але жодна з таких підстав управлінням не застосована та не доведена.

Тобто, Закон № 1058 не передбачає такої підстави для припинення виплати пенсії особи, як відсутність у особи довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи або відсутність паперової пенсійної справи пенсіонера.

Пунктом 2.8 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок 22-1), поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Пунктом 2.9 цього ж Порядку передбачено, що подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Відповідно до п.4.12 Порядку при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справа не пізніш п'яти робочих днів з дня одержання запиту пересилає органу, що призначає справу, за новим місцем проживання (реєстрації).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що з моменту реєстрації позивачем постійного місця проживання у смт.Новопсков, а саме з 07.07.2016 відповідачу було відомо про постійне місце реєстрації позивача як місцевого жителя смт.Новопсков, а також про те, що дія довідки ВПО втратила свою чинність, а тому саме з цієї дати всі дії органу Пенсійного фонду повинні були направленні на нарахування та виплату пенсії позивачу не як внутрішньо-переміщеній особі, а як громадянину України, який змінив місце реєстрації та проживання на території України (а.с.9).

Зокрема, з вказаного часу до спірних правовідносин не підлягає застосуванню законодавство, яким врегульовано питання виплати (відновлення) пенсії внутрішньо переміщеним особам за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, як то Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365, постанова Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам».

За таких обставин є безпідставними посилання відповідача на необхідність застосовувати при призначенні пенсії позивачу дії Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365.

Що стосується посилання відповідача на роз'яснення Департаменту соціального захисту населення Луганської обласної державної адміністрації від 25.07.2017 №4/4354/31, як на підставу в призупиненні виплати пенсії, суд зазначає, що зазначене роз'яснення не є нормативно правовим актом, а має лише роз'яснювальний характер та не є підставою для припинення виплати пенсії громадянину України, який змінив місце реєстрації на підконтрольній території України.

Аналізуючи вказані вище норми права та оцінюючи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно призупинив нарахування та виплату позивачу пенсії, при цьому діяв не на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зважаючи на те, що на момент звернення з адміністративним позовом до суду позивачу не було відомо про наявність розпорядження Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області від 05 травня 2018 року про призупинення виплати пенсії до з'ясування, суд, вважає за необхідне застосувати ч.2 ст.9 КАС України, вийти за межі позовних вимог і визнати протиправним зазначене розпорядження, оскільки саме розпорядження, а не бездіяльність, як просив позивач, створює відповідні правові наслідки.

Відновленням порушених прав позивача є поновлення нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1, починаючи з 01.02.2018, оскільки саме з 01.02.2018 позивачу призупинено виплату і нарахування пенсії на підставі розпорядження від 30 травня 2018 року.

За таких обставин суд вважає доцільним самостійно обрати належний спосіб захисту порушених прав позивача з урахуванням ч.2 ст.5 КАС України.

Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

За інформацією відповідача остання виплата пенсії позивачу була проведена у січні 2018 року у розмірі 3331,76 грн. (а.с.83). Таким чином сума стягнення за один місяць складає 3331,76 грн.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з обранням належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Позивачем при зверненні до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позовні вимоги позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, задоволено повністю, суд вважає за необхідне стягнути з Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду Луганської області судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача у сумі 704,80 грн.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду Луганської області про визнання незаконною відмову про поновлення виплати пенсії за віком, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 30 травня 2018 року про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2018 року.

Зобов'язати Марківське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Луганській області (92400, Луганська область, Марківський район, смт.Марківка, вул.Центральна, буд.20, код ЄДРПОУ 41247405) відновити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 92303, АДРЕСА_1) призначеної їй пенсії за віком з 01 лютого 2018 року.

Допустити рішення суду до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 3331 (три тисячі триста тридцять одна) гривня 76 копійок.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Марківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (92400, Луганська область, Марківський район, смт.Марківка, вул.Центральна, буд.20, код ЄДРПОУ 41247405) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 92303, АДРЕСА_1) відшкодування судових витрат у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова