Рішення № 75798725, 08.08.2018, Луганський окружний адміністративний суд

8.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

08 серпня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1659/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Ірметової О.В.

за участю

секретаря судового засідання: Попової Н.І.

представника позивача: Українського А.Б.

представника відповідача: Резніченко Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіжанський Краситель" до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

13 червня 2018 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіжанський Краситель" до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності з плати за землю з питань своєчасності сплати до бюджету податкових зобов'язань за податкові періоди січень 2015 року - 2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіжанський Краситель". За результатами перевірки був складений Акт 19.12.2017 № 2348/12-32-12-05/32803997.

Відповідно до акту про результати перевірки від 19.12.2017 ГУ ДФС у Луганській області прийняло:

- податкове повідомлення-рішення від 16.01.2018 № 0001671205 (сума штрафу - 1561,38 грн), що встановлено порушення строку сплати грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб, визначеного підпунктом Податкового кодексу України;

- податкові повідомлення-рішення від 16.01.2018 № 0001691205 (сума штрафу - 160873,79 грн.) та № 0001681205 (сума штрафу - 43916,41 грн.), що встановлено порушення строку сплати грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб, визначеного підпунктом Податкового кодексу України.

Розглянувши дані податкові повідомлення-рішення ТОВ «Рубіжанський Краситель» оскаржив їх до Державної фіскальної служби України. Рішенням від 12.04.2018 № 12798/6/99-99-11-03-01-25 про результати розгляду скарги ДФС України залишена без змін податкові повідомлення-рішення від 16.01.2018 № 0001671205, № 0001681205, № 0001691205, а скаргу без задоволення, яке було отримано 17.04.2018.

Позивач вважає зазначені рішення протиправними, оскільки своєчасно сплачував узгоджену суму грошового зобов'язання.

На підставі викладеного позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.01.2018 № 0001671205, 0001681205 та № 0001691205 щодо порушення строку сплати грошового зобов'язання з земельного податку та орендної плати з юридичних осіб.

09 липня 2018 року підготовче засідання відкладено на 23 липня 2018 року.

20 липня 2018 року до суду надійшов відзив Головного управління ДФС у Луганській області на позов (а.с. 49-50).

У відзиву відповідач зазначив, що позивач є платником орендної плати за землю та несе обов'язки з самостійної сплати податкового зобов'язання з орендної плати за землю, визначеного у податкових деклараціях.

Камеральною перевіркою встановлено порушення Позивачем терміну сплати узгоджених сум грошових зобов'язань з орендної плати за землю з юридичних осіб, протягом строків, визначених п. 287.3 ст. 287 ПК України в частині несвоєчасної сплати самостійно визначених грошових зобов'язань задекларованих у податкових деклараціях з плати за землю за податкові періоди січень 2015 - жовтень 2017 року. Відповідною перевіркою також встановлено порушення платником податків терміну сплати узгодженої суми грошових зобов'язань з земельного податку з юридичних осіб, задекларованих у податкових деклараціях з плати за землю за податкові періоди січень 2015 - грудень 2015 роки, чим порушено п. 287.3 ст.287 ПК України.

У зв1язку з порушенням вимог ПК України на підстав акту перевірки було винесено податкові повідомлення-рішення форми «Ш» від 16.01.2018 № 0001671205 на суму 1561,38 грн, № 0001681205 на суму 43916,41 грн, № 0001691205 на суму 160873,79 грн.

Крім того, згідно даних Автоматизованої інформаційної системи ДФС України «Податковий блок» відсутня інформація щодо зарахування сплачених сум орендної плати за землю за січень 2015 року у сумі 9660,00 грн. згідно платіжного доручення від 02.02.2015 № 712 ПАТ «КБ «НАДРА» та згідно платіжного доручення від 02.02.2015 № 48 на суму 35265,00 грн. ПАТ «КБ «НАДРА» - платник НТУ «ІХТПЕ».

Також відповідач зазначив, що з огляду на те, що ТОВ «Рубіжанський Краситель» не підтвердило обставини непереборної сили (не надано до податкового органу сертифікату ТТП України), то ГУ ДФС у Луганській області при прийнятті ППР від 16.01.2018 № 0001671205 на суму 1561,38 грн., № 0001681205 на суму 43916,41 грн., № 0001691205 на суму 160873,79 грн.

Враховуючи зазначене відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Рубіжанський Краситель».

23 липня 2018 року від ТОВ «Рубіжанський Краситель» до суду надійшли доповнення до адміністративного позову, в яких позивач зазначив про здійснення перерахування грошових коштів за орендну плату за землю за січень 2015 року через систему «клієнт-банк» ПАТ «КБ «НАДРА» згідно платіжного доручення № 712 від 02.02.2015 у розмірі 9660,00 грн. Також позивач послався на порушення строків перевірки податкових декларацій, встановлених п.76.3 ст.76 ПК України (а.с.68-70).

23 липня 2018 року підготовче засідання відкладено на 31 липня 2018 року.

31 липня 2018 року до суду надійшла відповідь на відзив відповідача (а.с.96-97), в якому позивач послався на те, що за податковою декларацією з плати за землю за 2015 рік № 9019564322 від 20.02.2015, сплачено платіжним дорученням № 712 від 02.02.2015 через ПАТ «КБ «НАДРА» було сплачено за оренду землі за січень 2015 року суму 9660,00 грн. Крім того, НТУ ІХТПЕ через ПАТ «КБ «НАДРА» сплатило згідно платіжного доручення № 48 від 02.02.2015 за ТОВ «Рубіжанський Краситель» за оренду землі за січень 2015 року суму 35265,00 грн. За податковою декларацією № 9019332931 від 20.02.2015 податкове зобов'язання сплачено платіжним дорученням № 70 від 27.02.2015 через АТ «Укрсиббанк» на суму 5848,30 грн.

Також позивач зазначив, що ненадання підприємством контролюючому органу сертифікату ТТП України про наявність форс-мажорних обставин, які призвели до несвоєчасної сплати земельного податку за період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, є безпідставними з огляду на відсутність такої умови для звільнення від сплати у статті Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Потреба в цьому сертифікаті виникне при визнанні безпідставної недоїмки та її списання.

Ухвалою суду від 31 липня 2018 року підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 08 серпня 2018 року (а.с.165).

У судовому засіданні представник позивача

У судовому засіданні представник відповідача

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доказам в межах ст.ст. 72-90 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено та підтверджено належними та допустимими доказами наступні обставини у справі, щодо яких у сторін не було заперечень.

Головним державним ревізором-інспектором відділу камеральних перевірок податкової звітності території обслуговування ДПІ у м. Лисичанську, Рубіжанської ОДПІ, Первомайської ОДПІ управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДФС у Луганській області на підстав п.п. 19-1.1.1, 19-1.1.2 п.19-1 ст.19-1, п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1.1 п.75.1 ст.75, ст.76 проведено камеральну перевірку податкової звітності з плати за землю з питань своєчасності сплати до бюджету податкових зобов'язань за податкові періоди січень 2015 - жовтень 2017 роки, за результатами якого складений акт від 19.12.2017 № 2341/12-32-12-05/32803997 (а.с.9-11).

За результатами камеральної перевірки податковим органом було виявлено несвоєчасну сплату самостійно визначених грошових зобов'язань з орендної плати за землю за податкові періоди січень 2015 - жовтень 2017 та самостійно визначених грошових зобов'язань з плати за землю за податкові періоди січень 2015 - грудень 2015.

ТОВ «Рубіжанський Краситель» надав заперечення до акту про результати камеральної перевірки даних, задекларованих в податкових деклараціях з плати за землю щодо своєчасності сплати податкових зобов'язань з плати за землю за січень 2015 - жовтень 2017 років від 19.12.2017 № 2348/12-32-12-05/32803997 (а.с.12-14).

11.01.2018 Головне управління ДФС у Луганській області надало Висновок до заперечень на акт від 19.12.2017 № 2348/12-32-12-05/32803997, яким висновки, наведені в акту перевірки, залишені без змін (а.с.15-16).

16 січня 2018 року Головним управлінням ДФС у Луганській області винесені податкові повідомлення-рішення:

№ 0001671205, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб за податковим розрахунком земельного податку від 20.02.2015 № 901933293, зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 1561,38 грн (а.с.17-18);

№ 0001681205, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за податковим розрахунком земельного податку від 20.02.2015 № 9019564322, зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % у сумі 43916,41 грн.;

№ 0001691205, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за податковим розрахунком земельного податку від 20.02.2015 № 9019564322, від 17.02.2016 № 9018405617, від 17.02.2017 № 9023181675, уточнюючого податкового розрахунку від 31.12.2015 № 9265528778, зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % у сумі 160873,79 грн.

Спірні правовідносини регулюються нормами Податкового кодексу України, Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" № 1669-VII від 02 вересня 2014 року (далі Закон № 1669) та іншими нормативно-правовими актами стосовно спірних правовідносин.

Згідно пп. 16.1.4. п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податкова декларація, розрахунок, в силу вимог п. 46.1 ст. Податкового кодексу України, це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пп. 14.1.39 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Нормою пункту 287.3 статті 287 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 6 Закону № 1669-VII (в редакції, чинній до 08 червня 2016 року) під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Звільнити суб'єктів господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону (стаття 6 Закону № 1669-VII в редакції, чинній після 08 червня 2016 року).

За змістом статті 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р та від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» та «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» були затверджені Переліки населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких внесено м. Рубіжне (Рубіжанська міська рада).

З аналізу зазначених норм суд приходить до висновку, що оскільки Закон № 1669-VII є спеціальним законом у спірних правовідносинах, тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Поруч з цим, згідно з частиною третьою статті 11 Закону № 1669-VII закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Відтак положення цього Закону підлягають застосуванню у межах спірних відносин виходячи із положень податкового принципу презумпції правомірності рішень платника податку закріпленого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України та пункту 56.21 статті 56 цього кодексу.

Окрім того слід відзначити, що статтею 6 Закону №1669-VII, яка має пряму дію, не вимагається додаткове отримання сертифіката про засвідчення настання форс-мажорних обставин. Дійсно сертифікат Торгово-промислової палати України є доказом, що підтверджує причини та настання обставин, які не залежали від учасника подій. Проте у даній справі дані обставини не підлягають підтвердженню таким сертифікатом, в силу вимог статті 6 Закону № 1669-VII та Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого внесено м. Рубіжне (Рубіжанська міська рада).

Відтак, згідно з положеннями Закону № 1669-VII достатньою підставою зокрема для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції.

З урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що у період з 14 квітня 2014 рік по 08 червня 2016 року до підприємств, які знаходяться на території яких здійснювалася антитерористична операція, звільняються від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Таким чином, ТОВ «Рубіжанський Краситель» в силу Закону №1669-VII звільнений від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності у період з 14 квітня 2014 рік по 07 червня 2016 року.

Тому нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату за користування земельними ділянками в цей період є протиправним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 в справі № 805/5110/16-а.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» визначено, що м. Рубіжне не входить до таких населених пунктів.

У зв`язку з чим, починаючи з 8 червня 2016 року позивач вже не є суб`єктом застосування норми статті 6 та статті 7 Закону №1669-VII в частині сплати земельного податку/ орендної плати за земельну ділянку, що розташована на території м. Рубіжне, а отже у позивача, як платника податку, з`явився обов`язок сплачувати орендну плату за землю за вказану земельну ділянку.

Матеріалами справи, а саме виписками за особовим банковим рахунком ТОВ «Рубіжанський Краситель» (а.с.98-162) встановлено, що позивачем своєчасно та в повному обсязі сплачувались задекларовані суми земельного податку/орендної плати за землю за період з 08.06.2016 року за земельну ділянку, яка розташована на території м. Рубіжне:

- за червень 2016 року сплачено платіжним дорученням № 410 від 28.07.2016 на суму 89954,88 грн;

- за липень 2016 року сплачено платіжним дорученням № 466 від 29.08.2016 на суму 89954,88 грн.;

- за серпень 2016 року сплачено платіжним дорученням № 530 від 28.09.2016 на суму 90880,16 грн;

- за вересень 2016 року сплачено платіжними дорученнями № 594 від 26.10.2016 на суму 89954,88 грн. та № 598 від 28.10.2016 на суму 925,28 грн.;

- за жовтень 2016 року сплачено платіжним дорученням № 673 від 29.11.2016 на суму 90880,16 грн;

- за листопад 2016 року сплачено платіжним дорученням № 749 від 29.12.2016 на суму 90880,16 грн;

- за грудень 2016 року сплачено платіжним дорученням № 44 від 30.01.2017 на суму 90880,16 грн;

- за січень 2017 року сплачено платіжним дорученням № 101 від 28.02.2017 на суму 96500,00 грн;

- за лютий 2017 року сплачено платіжним дорученням № 181 від 30.03.2017 на суму 96441,80 грн;

- за березень 2017 року сплачено платіжним дорученням № 267 від 27.04.2017 на суму 96441,80 грн;

- за квітень 2017 року сплачено платіжним дорученням № 348 від 30.05.2017 на суму 96441,80 грн;

- за травень 2017 року сплачено платіжним дорученням № 1 від 30.06.2017 на суму 96441,80 грн;

- за червень 2017 року сплачено платіжним дорученням № 91 від 28.07.2017 на суму 96441,80 грн;

- за липень 2017 року сплачено платіжним дорученням № 179 від 29.08.2017 на суму 96441,80 грн;

- за серпень 2017 року сплачено платіжним дорученням № 268 від 29.09.2017 на суму 96441,80 грн;

- за вересень 2017 року сплачено платіжним дорученням № 355 від 30.10.2017 на суму 96441,80 грн;

- за жовтень 2017 року сплачено платіжним дорученням № 466 від 29.11.2017 на суму 96441,80 грн.

Крім того, суд зазначає, що згідно з пунктом 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 21.01.2004 за №22, одним з таких інструментів є платіжне доручення, форма якого встановлюються Національним банком України (пункт 6 частини 1 статті 7, пункт 17.1 статті 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні») і обов'язковим реквізитом якого є «призначення платежу», який заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Цим же пунктом встановлено, що повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Пунктом 1.7 зазначеної Інструкції передбачено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно пункту 1.8 даної Інструкції платники та стягувачі оформляють доручення/розпорядження про списання коштів з рахунків на відповідних бланках розрахункових документів, форма та порядок оформлення яких визначаються цією Інструкцією.

З системного правового аналізу наведених норм вбачається, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, особі, що здійснює відповідний платіж. У даній справі таке право визначення призначення платежу належало контрагенту позивача - ТОВ «Рубіжанський Краситель».

Водночас, відповідно до пункту 2.29 зазначеної Інструкції, платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі. Для цього платникові необхідно подати до банку, що його обслуговує, документ на відкликання (пункт 23.1 статті 23 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Таке відкликання здійснюється у порядку, визначеному внутрішніми правилами банку, і виключно у повній сумі.

Тобто до списання грошових коштів з рахунку платник наділений правом змінити реквізит «Призначення платежу» шляхом відкликання платіжного доручення.

Крім того суд зазначає, що у випадку, якщо грошові кошти вже були списані з рахунку платника та зараховані на рахунок отримувача, переказ набуває статусу завершеного (пункт 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Тобто з моменту перерахування грошових коштів на рахунок отримувача обов'язок банку з виконання доручення платника вважається виконаним. Внесення змін до призначення платежу такого платіжного доручення є неможливим. А питання уточнення інформації, вказаної у реквізиті «Призначення платежу» виконаного платіжного доручення вирішується сторонами у порядку, узгодженому між ними, без участі банку.

Таким чином, економічний зміст тієї чи іншої господарської операції визначається платниками податків самостійно та на власний розсуд, а не - контролюючим органом. Отже, платник не позбавлений законодавцем права на обрання шляхів здійснення своєї господарської діяльності у межах цивільного законодавства.

Визначальним у змісті наведених законодавчих норм, якими регулюються правильність заповнення платіжного доручення, є те, що вони регулюють правовідносини між банком та платником, у той час, як зміна волевиявлення у розпорядженні коштами є господарськими правовідносинами та визначається цивільно-правовими угодами, укладеними між сторонами.

З огляду на зазначене, позивачем своєчасно сплачено грошове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб за період з 08.06.2017 року.

Доводи позивача на порушення відповідачем строків проведення камеральної перевірки судом не приймаються до уваги, оскільки відповідно до вимог ст.76 ПК України, якою визначено порядок проведення камеральних перевірок, визначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання. Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу.

Таким чином, камеральна перевірка з питань, викладених в акті перевірки від 19.12.2017 № 2348/12-32-12-05/32803997, проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, а саме 1095 днів.

Позивачем не надано, а судом не встановлено порушень строків проведення камеральної перевірки з питань своєчасності сплати податкових зобов'язань з боку відповідача.

Оскільки в судовому засіданні встановлено та підтверджено належними доказами те, що встановлені в акті перевірки порушення строків сплати податкового зобов'язання орендної плати за землю з юридичних осіб у позивача за вказані періоди не знайшли своє підтвердження та в силу Закону №1669-VII позивач звільнений від плати за користування земельними ділянками на період проведення АТО, а саме за перевіряємий період з 01.01.2015 по 07.06.2016, а отже прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 16.01.2018 № 0001671205, № 0001691205, № 0001681205 є протиправними, внаслідок чого спірні податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 5937,11 грн, що підтверджується платіжними дорученнями від 17.05.2018 № 893 та від 30.05.2018 № 926 (а.с. 3, 4).

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіжанський Краситель" судові витрати у розмірі 5937,11 грн.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіжанський Краситель" до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 16.01.2018 № 0001671205, № 0001681205, № 0001691205 щодо нарахування штрафних санкцій за порушення строків сплати грошового зобов'язання з земельного податку та орендної плати з юридичних осіб.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Луганській області (код ЄДРПОУ 39591445, 93401, вул. Енергетиків, 72, м. Сєвєродонецьк, Луганська обл.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіжанський Краситель" (код ЄДРПОУ 32803997, 93000, пл. Хіміків, 2, м. Рубіжне, Луганська обл.) судові витрати у розмірі 5937,11 грн (п'ять тисяч девятсот тридцять сім грн. 11 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено та підписано 10 серпня 2018 року.

Суддя О.В. Ірметова