Ухвала суду № 75798329, 09.08.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

"09" серпня 2018 р. справа № 809/1382/17

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Тимощука О.Л.,

суддів Біньковської Н.В., Главача І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ткачук О.П.,

представників заявника - Мажевської Л.М., Матіїв В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення від 16.11.2017 у справі №809/1382/17 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про зобов'язання до вчинення дій,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Івано-Франківський арматурний завод" (надалі, також - заявник) 19.07.2018 звернулось в суд із заявою про встановлення судового контролю за виконанням постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 у справі №809/1382/17 (а.с.155-157), відповідно до змісту якої, просив суд зобов'язати Міністерство економічного розвитку і торгівлі України (надалі, також - боржник) подати у встановлений судом строк звіт про виконання зазначеної постанови.

В обґрунтування наведених вимог заявник вказав, що відповідно до резолютивної частини постанови суду від 16.11.2017 у справі №809/1382/17, суд зобов'язав боржника розмістити в інформаційній базі даних Міністерства економічного розвитку і торгівлі України інформацію про скасування спеціальної санкції у формі індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до заявника. Однак, станом на момент подання даної заяви зобов'язання покладене постановою суду боржником не виконано, що підтверджується витягом із офіційного сайту боржника. Окрім цього, заявник вказав на відсутність будь-якої інформації стосовно відкриття чи відмови у відкритті виконавчого провадження. Наведені обставини, на його переконання, свідчать про завдання шкоди господарській діяльності, діловій репутації заявника, та незаконне обмеження прав. Відтак, єдиним засобом впливу та законним способом виконання вказаного судового рішення заявник вбачає встановлення судового контролю, передбаченого статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також - КАС України).

Відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, заява про встановлення судового контролю передається для розгляду раніше визначеному у судовій справі складу суду. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2017 (а.с.30) дану справу розглянуто судом у складі колегії: головуючого судді Тимощука О.Л., суддів Главача І.А., Біньковської Н.В. Таким чином, подана заява підлягає розгляду судом у такому ж складі.

Боржником, 08.08.2018 направлено до суду пояснення щодо заяви про встановлення судового контролю, відповідно до змісту якого, боржник не погодився із доводами заявника та вказав, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суду суб'єктом владних повноважень - відповідачем, суд може виключно під час прийняття постанови у справі, що відповідає висновкам Вищого адміністративного суду України, наведеним у листі від 09.01.2013 №28/12/13-13. Враховуючи наведене, дана заява є безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає (а.с.191-193).

У судовому засіданні 09.08.2018 представники заявника вимоги, вказані у поданій заяві підтримали та просили задовольнити заяву у повному обсязі.

Представник боржника у судове засідання не з'явився. Причини неявки суду не відомі, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило. Про дату час та місце проведення судового розгляду боржника повідомлено належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.189).

Відповідно до приписів частини 4 статті 382 КАС України неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.

Так, заслухавши пояснення представників заявника, дослідивши в сукупності подану заяву, пояснення та інші письмові докази наявні у матеріалах справи, колегією суддів встановлено такі обставини.

Приватне акціонерне товариство "Івано-Франківський арматурний завод" 17.10.2017 звернулось в Івано-Франківський окружний адміністративний суд із позовною заявою до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про зобов'язання до вчинення дій.

Відповідно до резолютивної частини постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 вказаний позов задоволено повністю та зобов'язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі України розмістити в інформаційній базі даних Міністерства інформацію про скасування спеціальної санкції у формі індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності до приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" (а.с.61).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.02.2018 апеляційну скаргу боржника на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду залишено без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін (а.с.103-106).

Постановою Верховного Суду від 08.05.2018 касаційну скаргу боржника залишено без задоволення, а постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду та Львівського апеляційного адміністративного суду по даній справі - без змін (а.с.144-149).

Відтак, постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 по справі №809/1382/17 набрала законної сили 19.02.2018.

З метою належного виконання судового рішення, заявник звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із відповідною заявою для отримання виконавчого листа в даній справі, який видано заявнику судом 22.03.2018 (а.с.168).

У зв'язку із невиконанням боржником покладеного судом зобов'язання, 29.03.2018 заявником направлено останньому листа, у якому висловлено прохання виконати рішення суду, що набрало законної сили (а.с.166).

У відповідь, 08.05.2018 заявником отримано повідомлення, відповідно до змісту якого, зазначене рішення суду може бути виконане боржником лише у примусовому порядку та у разі надходження оригіналів документів виконавчого провадження (а.с.167).

Враховуючи надану відповідь, заявником в порядку статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" 17.05.2018 подано до Департаменту комунікації, документообігу та контролю Міністерства юстиції України заяву про відкриття виконавчого провадження із доданим до неї виконавчим листом (а.с.169).

Проте, будь-якої інформації стосовно розгляду поданої заяви Приватним акціонерним товариством "Івано-Франківський арматурний завод" не отримано.

Окрім цього, 05.06.2018 заявником направлено Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України листа з проханням надання інформації щодо відкриття чи відмови у відкритті виконавчого провадження на підставі виконавчого листа №809/1382/17 (а.с.172).

Відомості щодо направлення відповіді заявнику на вищезазначений лист, станом на момент розгляду поданої до суду заяви, відсутні. Та відповідно до результатів пошуку виконавчих проваджень в автоматизованій системі виконавчого провадження Міністерства юстиції України, станом на момент розгляду даної заяви судом, відомості щодо відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №809/1382/17 від 22.03.2018, відсутні.

Водночас, станом на 17.07.2018 невиконання боржником рішення суду від 16.11.2017 у даній справі підтверджується копією відомостей щодо встановлення спеціальних санкцій з офіційного сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (а.с.174).

На переконання заявника, така бездіяльність органів Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та боржника перешкоджають відновленню його порушеного права, що свідчить про наявність підстав для задоволення вимог, зазначених у прохальній частині поданої ним заяви.

Колегія суддів при розгляді даної заяви керується нормами, передбаченими Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України, Законом України "Про виконавче провадження".

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтями 129 та 129-1 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов'язковість судових рішень. Суд ухвалює рішення іменем України, яке є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частинами 2 та 3 статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка стала частиною національного законодавства в силу положень ч.1 ст. 9 Конституції України. Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права і свободи, викладені в Конвенції, порушуються, має право на ефективний правовий захист у відповідному національному органі, навіть якщо порушення вчинили офіційні особи.

За наведених правових норм, суд погоджується з висновками заявника, що бездіяльність Міністерства економічного розвитку і торгівлі України в частині виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 по справі №809/1382/17, що набрала законної сили 19.02.2018 в добровільному порядку є завідомо протиправною та карається законом.

Питання встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах врегульовано, зокрема, статтею 382 КАС України. Так, згідно з частинами 1 та 2 цієї статті суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як уже зазначалось, Івано-Франківським окружним адміністративним судом 22.03.2018 видано заявнику виконавчого листа №809/1382/17. Так, у разі відкриття посадовими особами Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконавчого провадження, відповідно до зазначеного виконавчого листа, постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 уже підлягатиме примусовому виконанню в порядку виконавчого провадження.

Поняття та особливості здійснення виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) визначено Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (надалі, також - Закон №1404-VIII).

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, серед яких, зокрема, виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Частиною 1 статті 5 цього Закону передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 63 цього ж Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Водночас, статтею 75 передбачено відповідальність за невиконання законних вимог виконавця та порушення вимог цього Закону і встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу, зокрема, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Зі змісту вищенаведених положень випливає, що законодавцем передбачено відповідальність боржника, яка полягає у застосуванні штрафної санкції, як у випадку невиконання рішення суду в порядку виконавчого провадження, так і за наслідками розгляду судом звіту суб'єкта владних повноважень про виконання такого рішення, чи у разі його неподання.

Відповідно до статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відтак, задоволення вимог даної заяви свідчитиме, зокрема, про порушення судом вищезазначеного принципу.

Частиною восьмою статті 382 КАС України передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.

Так, в частині першій статті 287 КАС України закріплено право учасників виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Також, суд звертає увагу заявника на приписи статті 383 КАС України, що передбачає визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Зокрема, згідно з частиною 1 цієї статті, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Відтак, суд звертає увагу заявника на те, що він не позбавлений права, за наявності обгрунтованих підстав, встановити судовий контроль за виконанням постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 у справі №809/1382/17 в порядку, передбаченому статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведені положення дозволяють колегії суддів дійти висновку про те, що заявником, звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, яке звернено до примусового виконання, стверджуючи про неправомірність бездіяльності органів Державної виконавчої служби та боржника, обрано невірний спосіб захисту своїх порушених прав, оскільки такий спосіб захисту безпосередньо передбачений статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Водночас, суд не погоджується із твердженнями боржника, наведеними у поясненні стосовно того, що встановити судовий контроль за виконанням судового рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може виключно під час ухвалення постанови по справі. Обгрунтовуючи таке твердження боржник посилається, зокрема, на лист Вищого адміністративного суду України від 09.01.2013 №28/12/13-13, однак колегія суддів звертає увагу на те, що вказаний висновок сформовано судом відповідно до положень пункту 4 частини 1 статті 163 КАС України у редакції від 01.12.2012, згідно з яким, постанова суду складається, серед іншого, з резолютивної частини із зазначенням встановленого судом строку для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови. Натомість, частиною 5 статті 246 КАС України в редакції від 14.06.2018 визначено структуру резолютивної частини рішення суду, та зазначення у ній встановленого судом строку для подання до суду відповідачем по справі звіту про виконання рішення не передбачено.

Із системного аналізу наведених правових норм вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України, в редакції, чинній на момент розгляду та вирішення даного питання встановлює три способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, передбачені статтями 287, 382 та 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Таким чином, приписи статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути застосовані судом водночас із розпочатою та триваючою процедурою примусового виконання рішення суду, передбаченою Законом України "Про виконавче провадження".

За наведених підстав та вказаних правових норм заява про зобов'язання боржника подати звіт про виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.11.2017 у справі №809/1382/17 не підлягає задоволенню.

Керуючись статями 241-243, 248, 250, 251, 256, 294, 295, 382, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення від 16.11.2017 у справі №809/1382/17 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківський арматурний завод" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про зобов'язання до вчинення дій - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.

Головуючий суддя /підпис/ Тимощук О.Л.

Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.

Суддя /підпис/ Главач І.А.