Ухвала суду № 75798302, 09.08.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ПРО ВІДМОВУ У ВІДКРИТТІ ПРОВАДЖЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ

09 серпня 2018 рокуСправа № 0840/3189/18 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суду у складі головуючого судді Калашник Ю.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 (71118, АДРЕСА_1)

до Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (71100, Запорізька область, м.Бердянськ, вул. Свободи, 60, ЄДРПОУ 35036491)

треті особи: ОСОБА_2 (АДРЕСА_2), ОСОБА_3 (АДРЕСА_2), ПАТ КБ «Приватбанк» (01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570)

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

06 серпня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання протиправною та скасування постанови від 03.05.2018 ВП №37634737 про арешт коштів боржника.

Розглянувши матеріали адміністративної справи судом встановлено наступне.

За приписами п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін «судом, встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, «що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися «судом, встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст.3 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;

Відповідно до ч.1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Суд зауважує, що особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця встановлені ст.287 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то юрисдикцію адміністративних судів на розгляд спорів зазначеної категорії не поширюється.

Як вбачається з матеріалів поданої заяви, позивач звернувся до суду із позовом, у якому просить скасувати постанову від 03.05.2018 ВП №37634737 про арешт коштів боржника.

В той же час, під час вивчення адміністративного позову та додатків до нього, судом встановлено, що позивач оскаржує постанову про арешт коштів у виконавчому провадженні, відкритому за виконавчим листом №1/0808/466/2012, виданим 17.04.2013 на підставі вироку Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28.11.2012 у кримінальній справі №1/0808/466/2012, яким також стягнуто матеріальну шкоду з позивача ОСОБА_4 (батько позивача) на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Підстави, порядок звернення та розгляду цивільного позову в кримінальному процесі передбачено статтею 128 Кримінального процесуального кодексу України у редакції, чинній на час звернення позивача до суду. Зокрема, відповідно до частини четвертої та п'ятої цієї статті форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, установленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Тобто, інститут цивільного позову у кримінальному провадженні є суміжним із позовним провадженням, унормованим ЦПК.

Відповідно до ст. 447 ЦПК, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

За таких обставин суд вважає, що цей спір відповідно до положень зазначених вище норм ЦПК та Закону України «Про виконавче провадження» не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки він підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства судом, який видав виконавчий документ.

Вказана позиція суду відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №724/689/16-а від 28.03.2018, у постановах Верховного Суду України від 7 червня 2016 року (Постанова №21-3280а15, 815/1554/15) та 22 лютого 2017 року (Постанова №6-2946цс16, 755/5626/16-ц) (у справах №№815/1554/15 та 755/5626/16-ц відповідно), про те, що інститут цивільного позову у кримінальному провадженні є суміжним з позовним провадженням, врегульованим ЦПК. Згідно з порядком оскарження рішення державного виконавця у ході виконання виконавчого документа, виданого на виконання судового рішення, ухваленого за правилами статей ЦПК, справа щодо оскарження рішень державного виконавця у виконавчому провадженні з виконання вироку в частині цивільних позовних вимог підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.1.ч.1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Вирішення даного спору належить до юрисдикції суду, який видав виконавчий документ - Жовтневого районного суду м.Запоріжжя.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 170,243,248, 287 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (71118, АДРЕСА_1) до Бердянського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області (71100, Запорізька область, м.Бердянськ, вул. Свободи, 60, ЄДРПОУ 35036491) треті особи: ОСОБА_2 (АДРЕСА_2), ОСОБА_3 (АДРЕСА_2), ПАТ КБ «Приватбанк» (01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) про визнання протиправною та скасування постанови.

Копію даної ухвали надіслати ОСОБА_1.

Роз'яснити позивачеві повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Перехідних положень КАС України ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ю.В.Калашник