Рішення № 75798137, 06.08.2018, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/9627/17

Провадження № 2/219/221/2018

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2018 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

судді Павленко О.М.,

при секретарі Скорубо Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Іванівської сільської ради Бахмуського району Донецької області, треті особи - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, про захист права на приватизацію землі, -

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить передати у її власність для ведення особистого сільського господарства із земель сільськогосподарського призначення (запас) комунальної власності в межах населеного пункту с. Кліщіївка на території Іванівської сільської ради Бахмутського району Донецької області земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер НОМЕР_1.

Позовні вимоги мотивовані тим, що вона відповідно до діючого національного законодавства має право на отримання безоплатно в межах законодавчо встановленого розміру земельну ділянку. З метою реалізувати свої права на отримання земельної ділянки позивач звернулась з відповідним клопотанням на ім'я сільського голови Іванівської сільської ради, в якому просила надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 2 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають у межах с.Кліщіївка Іванівської сільської ради Бахмутського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства. До клопотання також було надано викопіювання з проекту формування території Красненської сільської ради, на якому було зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Вказане клопотання разом з додатками до нього було зареєстровано канцелярією відповідача 7.07.2016 року за вхідним номером 161/02-33. Згідно з вимогами ст. 123 ЗК України, останнім днем для розгляду її клопотання було 7.08.2016 року, отже відповідно до Закону відповідач повинен був ухвалити рішення про надання позивачу дозволу або про відмову у наданні дозволу не пізніше 7.09.2016 року. Не зважаючи на вимоги Закону, 28.09.2016 року, тобто після спливу встановленого законом строку, відповідачем було прийнято рішення № 6/74-1151 за змістом якого, земельну ділянку, яку ОСОБА_1 просила надати їй, було вирішено передати ще трьом громадянам по 0,5 кожному. Позивач подала відповідачу в порядку ч.3 ст.123 та ст. 118 ЗК України повідомлення про замовлення розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу. Це повідомлення було отримано відповідачем 21.09.2016 року, та після його отримання вона продовжила оформлювати документи та розробляти проект землеустрою. Після погодження проекту у всіх землевпорядних організаціях та інстанціях, земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1. ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, однак рішенням відповідача № 6/83 від 5.07.2017 року їй було відмовлено. В резолютивній частині вищевказаного рішення зазначено наступне: «відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянки України ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення (запас) комунальної власності в межах населеного пункту с. Кліщіївка на території іванівської сільської ради Бахмутського району Донецької області, у зв'язку з тим, що дана земельна ділянка (2 га сільськогосподарських угідь) на підставі рішення Іванівської сільської ради від 28.09.2016 року, № 6/74-1151 була надана чотирьом громадянам по 0,5 га кожному». Оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не розробляють проект землеустрою, а ОСОБА_4 не має більше змоги отримати та погодити проект землеустрою, бо проект позивача пройшов всі узгодження та вже присвоєний кадастровий номер на земельну ділянку площею 2 га, згідно чинного законодавства України, вона знову подала заяву до відповідача про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яку було розглянуто та 10.08.2017 року відповідачем було прийнято рішення № 6/84-1355 про відмову у погодженні проекту землеустрою, яке за змістом аналогічне рішенню від 5.07.2017 року. Позивач вважає, що відповідач безпідставно відмовляє їй у погодженні проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність, а тому вона вимушена звертатись до суду з цим позовом.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_6, який діє на підставі довіреності від 4.10.2017 року, позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі на підставах, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача - Іванівської сільської ради Бахмуського району Донецької області Деменкова Є.С., повноваження якої підтверджені договором про надання правової допомоги від 23.10.2017 року, позовні вимоги не визнала та заперечувала проти їх задоволення, оскільки вважає їх безпідставними, необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду від 10.11.2017 року до участі у справі були залучені ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 як треті особи, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Третя особа ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_8 (діє на підставі договору про надання правової допомоги від 23.01.2018) також заперечували проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки тоді будуть порушені його права на спірну земельну ділянку.

Третя особа ОСОБА_9 у судове засідання не з'явився, однак в матеріалах справи міститься його заява від 22.05.2018 року про розгляд справи без його участі.

Третя особа ОСОБА_3, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду від 10.04.2018 року до участі у справі було залучено Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Представник третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

4.05.2018 року представник управління надав письмові пояснення на позовну заяву (вх. № ЕП-1233), в яких зазначає, що за інформацією міськрайонного управління у Бахмутському районі та м. Бахмут ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, за заявою яка надійшла через Центрнадання адміністративних послуг при Артемівській РДА від ОСОБА_1 від 2.06.2017 № 01-792 державним кадастровим реєстратором управління на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність була зареєстрована земельна ділянка15.06.2017 року комунальної форми власності для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га ріллі, розташована на території с. Кліщіївка Бахмутського району Донецької області. Вказаній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер НОМЕР_1. Оскільки документація ОСОБА_1 відповідала встановленим законодавством України нормативам, підстав відмови у державного кадастрового реєстратора стосовно реєстрації документації із землеустрою були відсутні. Відповідно до даних Державного земельного кадастру станом на 4.03.2018 року земельна ділянка комунальної форми власності. ОСОБА_1 звернулась до Іванівської сільської рада з клопотанням щодо надання дозволу на розробку проекту щодо відведення земельної ділянки у власність від 7.07.2016, та, не отримавши протягом місяця дозволу або вмотивованої відмови у його ненаданні, вона звернулась до землевпорядної організації та уклала договір про виконання робіт із землеустрою. 2.09.2016 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_10 укладено договір на виконання робіт, а саме - оформлення проекту землеустрою на земельну ділянку. Вказує, що поданий проект землеустрою ОСОБА_1 відповідає вимогам статті 50 Закону України «Про землеустрій».

Суд, заслухавши пояснення учасників справи та їх позиції, розглянувши матеріали справи, додатково представлені документи в їх сукупності, та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 4 ЦПК України надає кожній особі право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Отже, підставою для захисту прав в судовому порядку є їх порушення, оспорювання чи невизнання іншими особами.

Стаття 13 ЦПК України вказує, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Судом достовірно встановлено, що 7.07.2016 року ОСОБА_1 звернулась до Іванівської сільської ради з клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення ділянки безоплатно у власність площею 2 га ріллі із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають у запасі, в межах с. Кліщіївка Іванівської сільської ради Бахмутського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства (а.с.6).

2.09.2016 року позивачем був укладений договір з ФОП ОСОБА_10 № 12 на оформлення проекту землеустрою земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та формування документів в електронному вигляді (а.с.8).

21.09.2016 року ОСОБА_1 повідомила Іванівську сільську раду про замовлення розробки проекту землеустрою у зв'язку з відсутністю будь-якого рішення на подану 7.07.2016 року заяву (а.с.7).

Рішенням Іванівської сільської ради Бахмутського району від 28.09.2016 року за № 6/74-1151 позивачу ОСОБА_1, а також ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 був наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (для подальшої передачі у власність) площею по 0,50 га кожному із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що перебувають в запасі, в межах села Кліщіївка Івановської сільської ради Бахмутського району Донецької області для ведення особистого селянського господарства (а.с.22).

Висновком Артемівської райдержадміністрації від 9.02.2017 № 4/01-102 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення (запас) комунальної власності в межах населеного пункту с. Кліщіївка на території Іванівської сільської ради, кадастровий номерНОМЕР_1, розроблений ФОП ОСОБА_10, був погоджений. Крім того, вказано, що РДА вважає за можливе відвести у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,000 га за умовою використання її тільки за цільовим призначенням (а.с.9-11). Також, вказаний проект землеустрою був погоджений і ГУ Держгеокадастру у Донецькій області № 2583/82-17 від 30.05.2017 року (а.с.15).

15.06.2017 року Відділом у Бахмутському районі Міськрайонного управління у Бахмутському районі та місті Бахмуті Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення комунальної форми власності для ведення особистого селянського господарства площею 2,000 га, та присвоєно їй кадастровий номер НОМЕР_1. На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику був виданий витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1402614262017 від 15.06.2017 року, який містить всі відомості про земельну ділянку та кадастровий план земельної ділянки (а.с.18-20).

Законом України Про державний земельний кадастр від 07.07.2011 року № 3613 визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Рішенням Іванівської сільської ради від 5.07.2017 року № 6/83-1331, ОСОБА_1 відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Аналогічним рішенням, прийнятим 10.08.2017 року № 6/84-1355, відмова обґрунтована тим, що дана земельна ділянка (2 га сільськогосподарських угідь) на підставі рішення Іванівської сільської ради від 28.09.2016 року за № 6/74-1151 надана чотирьом громадянам по 0,5 га кожному (а.с.23, 24).

Разом з цим, у листі № 655/02-34 від 7.07.2017 року (а.с.45) Іванівська сільська рада роз'яснює, що у зв'язку з тим, що було надано рішення від 28.09.2016 № 6/74-1151 на надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 у розмірі 0,50 га ріллі, даний проект декілька членів депутатського складу, які його розглядали, вважають некоректним по відношенню до інших громадян, яким також було надано дозвіл на складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок по 0,50 га кожному. А так, як до Іванівської сільської ради не надходили заяви, щодо відмови від оформлення земельних ділянок і землевпорядними організаціями розробляються проекти землеустрою іншим громадянам, то дане питання було повернуто на доопрацювання і буде повторно розглянуто на наступному засіданні постійних депутатських комісій.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Абзацом 1 частини 1 статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно ч. 2 цієї статті набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 1 статті 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначений статтею 123 Земельного Кодексу України:

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання).

Згідно частини 2 даної статті особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

За правилами частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно частини 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою було розглянуте та рішенням Іванівської сільської ради надано вказаний дозвіл. Позивачем був укладений договір з ФОП ОСОБА_13, який розробив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (частина дев'ята статті 118 Земельного кодексу України).

Згідно зі статтею 186-1 Земельного кодексу проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин (частина перша). Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту (частина четверта). Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина п'ята).

Частиною шостою наведеної статті передбачено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Частиною десятою статті 118 Земельного кодексу України закріплено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність.

Суду не було надано жодного доказу про те, що позивачем рішення Іванівської сільської ради від 5.07.2017 та 10.08.2017 про відмову у погодженні проекту землеустрою були оскаржені до суду.

Позивачем була заявлена вимога про передачу у її власність земельної ділянки, яка знаходиться у комунальній власності відповідача.

Суд звертає увагу на те, що реалізація суб'єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

У свою чергу, під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб'єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов'язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Обмежуючим фактором для рішень представників влади згідно з визначенням владних дискреційних повноважень є закон і справедливість.

Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Радою Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідно до статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року, а саме - суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначено статтею 123 ЗК України - надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно листа Міськрайонного управління у Бахмутському районі та м. Бахмуті Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 901/111-18 від 27.07.2018 року земельна ділянка площею 2 га (кадастровий номер НОМЕР_1) на теперішній час зареєстрована та знаходиться в комунальній власності Іванівської сільської ради.

Прийняття рішення про погодження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки або відмову в його погодженні є владними дискреційними функціями відповідача, та позивач не позбавлений права у встановленому чинним законодавством порядку оскаржити відповідне рішення. Однак такі рішення Іванівської сільської ради позивачем не оскаржувалися, рішення про їх скасування не приймалося та на час розгляду справи є чинними.

Попри установлений законом порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органу місцевого самоврядування, позивач таким порядком не скористалася, а натомість звернулася із позовом до суду про передачу спірної ділянки у її власність.

Стаття 16 ЦК України визначає перелік способів захисту порушених прав та інтересів у суді. Проте, передання земельної ділянки, як спосіб захисту права чинним законодавством не передбачено.

Суд не може підміняти інший орган державної влади і перебирати на себе повноваження з вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Таким чином, вирішення судом питання щодо передачі земельної ділянки комунальної форми власності у власність фізичної особи також не відповідає нормам матеріального права.

Згідно із ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази, кожний окремо та всі в сукупності, в судовому засіданні не встановлено обставин, які дають суду достатні підстави вважати, що передача у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення (запас) комунальної власності площею 2 га, не порушує майнових прав відповідача, у власності якого вона знаходиться, а також третіх осіб, яким також був наданий дозвіл на складення проекту землеустрою спірної земельної ділянки. Тому, суд прийшов до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати, сплачені позивачем при подачі позовної заяви до суду становлять 640 грн. (а.с.1). Відповідно до п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 6, 12, 77-81, 89, 141, 258-259, 263-265, 273 ЦПК України, ст.ст. 116, 117, 118, 122, 123, 186-1 ЗК України, ст. 16 ЦК України, суд

у х в а л и в:

в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про передачу у її власність для ведення особистого сільського господарства із земель сільськогосподарського призначення (запас) комунальної власності в межах населеного пункту с. Кліщіївка на території Іванівської сільської ради Бахмутського району Донецької області земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер НОМЕР_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області протягом 30-ти днів з моменту його проголошення, а третіми особами, що не були присутніми в судовому засіданні в той же строк, але з моменту отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 10.08.2018 року.

Суддя -

О.М.Павленко