Рішення № 75797852, 07.08.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2018 р. Справа№805/4184/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Рудь Т.В. розглянувши адміністративну за позовом ОСОБА_1

до Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про стягнення суми індексації в розмірі 417,67 грн., компенсацію втрати частини доходів (інфляційні) в зв'язку з порушенням строку їх виплати в розмірі 515,14 грн., середнього заробітку за час затримки з розрахунком при звільненні по дату ухвалення рішення суду та моральну шкоду завдану порушенням трудових прав в розмірі 5000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.03.2018 року по 15.03.2018 року в розмірі 1004,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року в справі №805/4458/17-а залишеним без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року, стягнуто на її користь з Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 4218,97 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 43193,50 грн.

15 березня 2018 року, вже після винесення судом першої інстанції рішення щодо стягнення на її користь допомоги на оздоровлення в розмірі 4218,97 грн. відповідач в добровільному порядку сплатив цю допомогу в розмірі 3396,28грн, що відповідає сумі з виключенням обов'язкових податків та зборів.

Зазначила, що оскільки сума середнього заробітку за час затримки була обрахована судом по дату винесення судового рішення 06.03.2018 року, а фактично виконане рішення в частині сплати суми боргу по заробітній платі лише 15.03.2018 року, то з відповідача потрібно бути достягнуто середній заробіток по час фактичного розрахунку, а саме за період з 07.03.2018 року (наступний робочий день після 06.03.2018року) по 15.03.2018 року, що складає 7 робочих дня помножено на суму середньоденної заробітної плати, встановленої за рішенням суду 200,90 грн. та дорівнює 1004,50 грн.

Крім того позивач, просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 5000 грн. оскільки відповідач незаконно позбавив її заробітку, в зв'язку з чим вона мала прикладати додаткових зусиль для організації свого життя, адже отримувана заробітна плата є для неї єдиним засобом існування.

Просила суд стягнуту середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 07.03.2018 року по 15.03.2018 року в розмірі 1004,50 грн. та моральну шкоду завдану порушенням її трудових прав в розмірі 5000 грн.

Ухвалою від 11 червня 2018 року суд залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 25 червня 2018 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 16 липня 2018 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

10 липня 2018 року позивач надав через канцелярію суду уточнену позовну заяву відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача на його користь суму індексації в розмірі 417,67 грн., компенсацію втрати частини доходів (інфляційні) в зв'язку з порушенням строку їх виплати в розмірі 515,14 грн., середній заробіток за час затримки з розрахунком при звільненні по дату ухвалення рішення суду та моральну шкоду завдану порушенням її трудових прав в розмірі 5000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року в справі №805/4458/17-а стягнуто на її користь з Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 4218,97 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 43193,50 грн.

Відповідач повинен був сплатити цю суму грошової допомоги на час її звільнення 28 квітня 2017 року. Та сплатив її лише 15 березня 2018 року, тобто затримавши її сплату майже на 1 рік. При цьому відповідач, нараховуючи до сплат суму матеріальної допомоги, не нарахував і не сплатив до теперішнього часу індексацію і втрату частини доходів в зв'язку з порушенням строку їх виплати.

Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Отже, за період з 28 квітня 2017 року (дати звільнення позивача) по 15 березня 2018 року (дату сплати суми грошової допомоги) індексацію потрібно проводити коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Сума індексації яка підлягає до сплати становить 417,67 грн.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 року №9-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці: працівник має право звернутися до суду із позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того чи були такі суми нараховані роботодавцем.

Згідно із частинами першою, другою статті 2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованої, але своєчасно невиплаченої заробітної плати за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін у відсотках для визначення суми компенсації/ поділений на 100.

Для визначення суми компенсації індекс споживчих цін обчислюється шляхом множення щомісячних індексів споживчих цін, які публікуються Держстатом України, за період невиплати заробітної плати. Індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується заробітна плата, до розрахунку не включається.

Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3

Закону №2050, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені». 3азначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року (справа №2а-1102/09/2670).

Розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку, обрахований позивачем по дату ухваленні рішення суду.

11 липня 2018 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просив суд відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Зазначив, що на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06.03.2018 року, залишеного без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.05.2018 року, було зобов'язано Бахмутську ОДПІ виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 4218,97 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні - 43193,50 грн.

Так в рішенні зазначено, що на підставі ст. 117 Кодексу законів про працю України суд стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Судом зазначена конкретна сума середнього заробітку за весь період затримки розрахунку 43193,50 грн.

15 березня 2018 року Бахмутську ОДПІ виконала рішення суду, виплативши ОСОБА_1 суму допомоги на оздоровлення в розмірі 4218,97 грн.

Середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день постановлення рішення суду склав 43193,50 грн. та був виплачений позивачу 26.06.2018 року.

Таким чином, позивач вважає, що спір щодо стягнення суми допомоги на оздоровлення та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні було вирішено судом 06.03.2018 року.

Бахмутська ОДПІ звертає увагу суду, що спір стосовно стягнення заробітної плати за час затримки розрахунку вже вирішено 06 березня 2018 року та прийняття нового позову щодо того ж предмету і з тих же підстав суперечить пункту ст. 170 КАС України.

Згідно з ч.1 ст.237-1 КЗпП України у разі, якщо порушення законних прав працівника призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зав'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, власник або уповноважений ним орган, зобов'язаний відшкодувати йому моральну шкоду. Позивач може подати такий позов до суду в трьох місячний термін, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав (ст. 233КЗпП України ).

Зазначив, що при цьому позивачка звернулася до суду з первісним позовом 07.12.2018 року. В позові була відсутня вимога про стягнення моральної шкоди.

Ухвалою від 16 липня 2018 року суд відклав розгляд справи на 30 липня 2018 року.

30 липня 2018 року представник відповідача надав через канцелярію суду відзив на уточнену позовну заяву, відповідно до якого проси суд відмовити у задоволені позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість.

Зазначив, що пунктом 2 Порядку проведення індексації грошових коштів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, зі змінами (далі-Порядок №1078) зазначено наступне: «2. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер; грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі; допомога по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей».

Відповідно до абз. 6 пункту 3 Порядку №1078 до об'єктів індексації, визначених у

Порядку №1078, не відноситься, зокрема цільова разова матеріальна допомога.

Згідно ст. 57 Закону України №889 «Про Державну службу» грошова допомога є цільовою матеріальною допомогою, яка виплачується на оздоровлення один раз на рік до щорічної відпустки держслужбовця.

Крім того, згідно пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Відповідачу не зрозуміло, яким чином позивач ОСОБА_1 визначила суму для індексації та відповідно розмір компенсації втрати доходів.

Тому, відповідач вважає, що розрахунки позивача стосовно сум індексації матеріальної допомоги, компенсації втрати частини доходу, строків затримки виплат не відповідають законодавству України і тому не підлягають задоволенню.

Згідно статті 3 Закону №2050 сума компенсації обчислюється шляхом множення і суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Грошова допомога на оздоровлення ОСОБА_1 у квітні 2017 року не нараховувалась у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, так як статтею 51 Бюджетного кодексу України №2456-УІ від 08.07.2010 із змінами передбачено, що здійснення фактичних витрат на заробітну плату, включаючи витрати на премії та інші види заохочень або винагород, матеріальну допомогу, здійснюються лише в межах фонду заробітної плати, затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Відповідачем на виконання рішення суду нараховано та виплачено ОСОБА_1 суму допомоги на оздоровлення в розмірі 4218,97 грн. в одному місяці.

Ухвалою від 30 липня 2018 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07 серпня 2018 року.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у справі №805/4458/17-а за позовом ОСОБА_1 до Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про стягнення грошової допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 4218,97 грн. (з відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів).

Стягнуто з Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 43193,50 грн. (з відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року постанову від Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у справі №805/4458/17-а залишено без змін.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 березня 2018 року у справі №805/4458/17-а встановлено, що ОСОБА_1 з 28 жовтня 2013 року по 27 квітня 2017 року працювала в Бахмутській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області.

06 квітня 2017 року позивач на ім'я начальника Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області подала заяву про надання їй щорічної основної відпустки у кількості 15 календарних днів з 12 квітня 2017 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення.

Наказом Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області №42-6 від 07 квітня 2017 року ОСОБА_1 була надана частина щорічної основної відпустки за період роботи з 28 жовтня 2016 року по 27 жовтня 2017 року у кількості 15 календарних днів з 12 квітня по 27 квітня 2017 року включно з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати (в межах кошторису).

27 квітня 2017 року позивач звільнилась з посади головного державного ревізора - інспектора відділу контрольно - перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області в порядку переведення для подальшої роботи в Управлінні праці та соціального захисту населення Артемівської райдержадміністрації відповідно до п.5 ст. 36 КЗпП України, що не заперечується сторонами.

При звільненні ОСОБА_1 нараховано та виплачено за відпрацьований час - оклад в розмірі 1178,95 грн., спеціальне звання в розмірі 73,68 грн., надбавка за вислугу років в розмірі 106,11 грн., щорічна відпустка 15 календарних днів в розмірі 2192,10 грн., компенсація за невикористану відпустку 9 календарних днів в розмірі 1315,26 грн. За період перебування ОСОБА_1 у відпустці грошова допомога на оздоровлення не виплачувалась у зв'язку з недостатністю кошторисних призначень на виплату заробітної плати.

29 серпня 2017 року позивач на ім'я начальника Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області подала заяву в якій просила, повідомити чому на день звільнення їй не було виплачено грошову матеріальну допомогу на оздоровлення до щорічної основної відпустки, яка була надана у кількості 15 календарних днів з 13 квітня 2017 року по 27 квітня 2017 року та про призначення якої було визначено в наказі № 42-6 від 07 квітня 2017 року.

11 вересня 2017 року Бахмутська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області листом №05-02-08-01-13-3 повідомила позивача, що грошова допомога на оздоровлення їй не виплачувалась у зв'язку з недостатністю кошторисних призначень на виплату заробітної плати та відповідно до ст. 81 КЗпП позивач має право використати частину щорічної відпустки після настання шести місячного терміну безперервної роботи після переведення та надати заяву про виплату матеріальної допомоги у 2017 році на новому місці роботи.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами (частина друга статті 370 КАС України).

15 березня 2018 року відповідач виконав рішення суду, виплативши ОСОБА_1 суму допомоги на оздоровлення в розмірі 4218,97 грн.

26 червня 2018 року відповідач виконав рішення суду, виплативши ОСОБА_1 середній заробіток за весь період затримки з розрахунком по день постановлення рішення в розмірі 43193,50 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає, що предметом розгляду даної справи є встановлення наявності правових підстав для стягнення на користь позивача з відповідача індексації на суму грошової допомоги, компенсації втрати частини доходів в зв'язку з порушенням строку їх виплати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по дату ухвалення рішення суду та моральної шкоди завданої порушенням трудових прав.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строку виплати грошової допомоги в сумі 4218,97 грн., суд зазначає, що відповідно до ст. 57 Закону України «Про державну службу» державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.

За змістом ст. 2 Закону Україну «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Оскільки грошова допомога на оздоровлення має разовий характер та не підпадає під визначення доходів в розумінні вищезазначеного Закону, в задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача індексації грошової допомоги в розмірі 4218,97 грн. суд зазначає, що за змістом Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII від 03.07.1991 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення) та інші.

Відтак, оскільки грошова допомога на оздоровлення має разовий характер, тому також не підлягає індексації, в наслідок чого в задоволені позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по дату ухвалення рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

А згідно із частиною 1 статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.

Частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При цьому, після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку (Постанова ВСУ від 14.12.2016 року по справі № 428/7002/14-ц (№ в ЄДРСРУ 63749527).

Згідно матеріалів справи вбачається, що сума грошової допомоги на оздоровлення в розмірі 4218,97 грн. (з відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів), присуджена ОСОБА_1 до виплати рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06.03.2018 року по справі №805/4458/17-а, була сплачена Бахмутською ОДПІ Головного управління ДФС у Донецькій області - 15 березня 2018 року (що підтверджується банківською випискою з особового рахунку позивача).

Таким чином, днем фактичного розрахунку з позивачем при звільненні є 15 березня 2018 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06.03.2018 року по справі №805/4458/17-а на користь позивача стягнуто з Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 43193,50 грн. (з відрахуванням податків, зборів та інших обов'язкових платежів).

Згідно вищевказаного рішення суду, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 43193,50 грн. було обраховано та присуджено позивачу за період з 28 квітня 2018 року (день звільнення) по 06 березня 2018 року (день постановлення рішення суду), таким чином, стягненню підлягає середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 07 березня 2018 року по 15 березня 2018 року (по день фактичного розрахунку), що складає 9 днів затримки.

Єдиним нормативним актом, який визначає порядок обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження, чинність якого поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності, є Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

У пункті 6 Постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 року №13 Пленум Верховного Суду України зазначив, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, при обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку №100.

За попереднім рішенням суду у справі №805/4458/17-а, середньоденна заробітна плата позивача на день звільнення складала - 200,90 грн.

Кількість робочих днів у період з 07 березня 2018 року по 15 березня 2018 року становить - 6, таким чином, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період, становить - 1205,40 грн. (200,90 грн. х 6).

Отже, враховуючи факт невиплати відповідачем ОСОБА_1 при звільненні всіх належних їй сум, суд дійшов висновку, що повний та ефективний захист порушених прав позивача потребує стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку з 07 березня 2018 року по день фактичного розрахунку - 15 березня 2018 року, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Стверджуючи про наявність моральних страждань через незаконне обмеження роботодавцем її доходу, позивач вказує що була змушена прикладати додаткових зусиль для організації свого життя. Позивач оцінив завдану йому моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

У трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у статті 237-1 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя; порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (абз.2 п.5 постанови).

Суд зазначає, що позивач не надав жодних доказів та не навів достатніх та обґрунтованих обставин, які підтвердили б спричинення протиправними діями відповідача йому моральних страждань. Окрім цього позивач ніяким чином не обґрунтовує суму моральної шкоди, яку просить стягнути з відповідача на його користь.

Таким чином суд вважає, що вимога позивача стягнути на його користь з відповідача 5000 грн. моральної шкоди є необґрунтованою, а відтак у її задоволенні слід відмовити.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 77 КАС України), та згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Розподіл судових витрат здійснюється згідно ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись Конституцією України, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про стягнення суми індексації в розмірі 417,67 грн., компенсацію втрати частини доходів (інфляційні) в зв'язку з порушенням строку їх виплати в розмірі 515,14 грн., середнього заробітку за час затримки з розрахунком при звільненні по дату ухвалення рішення суду та моральну шкоду завдану порушенням її трудових прав в розмірі 5000 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. В.Першина, 8, ЄДРПОУ 39884035) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) суму середнього заробітку за час затримки з розрахунком при звільнені у зв'язку з порушенням строків їх виплати за період з 07 березня 2018 року по 15 березня 2017 року в розмірі 1205 (одна тисяча двісті п'ять) гривень 40 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Бахмутської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (84500, Донецька область, м. Бахмут, вул. В.Першина, 8, ЄДРПОУ 39884035) судовий збір в розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) гривень 60 копійок.

Повний текст рішення складено та підписано 10 серпня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Кониченко О.М.