Рішення № 75796916, 08.08.2018, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/861/18

Провадження №2/148/524/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 серпня 2018 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

в складі: головуючого судді Ковганича С.В. при секретарі Галькевич І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження справу за ОСОБА_1 до ТОВ "Авто Просто" про захист прав споживачів та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із позовом до ТОВ "Авто Просто" про захист прав споживачів та стягнення коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що 08.11.2010 року вона уклала з відповідачем - ТОВ "Авто Просто" угоду №330073, предметом якої є надання учаснику послуг системи АвтоТак, спрямованих на придбання автомобіля через систему придбання у групах, а саме легкового автомобіля ВАЗ 2107, вартістю на день підписання 49950 грн.

До січня 2015 року вона сплачувала внески за автомобіль, однак, так і не отримала його.

Згідно умов угоди, а також п.п. 3, 17, 19, 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач виступає виконавцем певних послуг, а вона є їх споживачем. Керуючись ст. 4 угоди та п. 13.1 ст. 13 додатку № 2 до угоди 24.01.2015 вона звернулася до відповідача з заявою про розірвання угоди та вимогою про повернення сплачених нею коштів.

Відповідач своїм листом від 12.02.2015 повідомив її, що угода вважається розірваною, сума коштів, що підлягає поверненню, становить 64469,32 грн., однак кошти не повернув посилаючись на те, що перед нею в черзі є 20 учасників, які розірвали угоди раніше, у зв'язку з чим повернення чистих внесків відбуватиметься раніше за неї. При цьому зазначив, що кошти повертаються згідно пріоритетів, зазначених у п.п. 13.4 та 13.5 додатку № 2 до угоди з Фонду для повернення коштів, який складається з 5% загальної суми, яка надходить щомісяця до Фонду групи.

Відповідно до п. 14.1 ст.14 додатку № 2 до угоди, сторони домовляються, що наслідки невиконання зобов'язань сторін за угодою регулюються умовами угоди, а у випадках, не передбачених ними, відповідними нормами чинного законодавства.

Пунктом 13.4.2 ст.13 додатку № 2 до укладеної угоди визначено порядок повернення коштів учаснику, за яким формуються черги учасників, відповідно до дати подання заяви про розірвання угоди, тобто пріоритет надається тому учаснику, який перший подав заяву про розірвання угоди.

У ст. 3 угоди зазначено, що Авто Просто зобов'язується надавати учаснику системи послуги в порядку та строки, передбачені угодою. Натомість у договірних умовах встановлено лише порядок повернення, а строк виконання зобов'язання з повернення учаснику чистих внесків у зв'язку із розірванням угоди - не зазначено.

Встановлені у п. 13.4 додатку № 2 до угоди пріоритети (черговість) повернення коштів учасникам, що розірвали угоди, не можна вважати встановленням строку або терміну такого повернення, так як відповідно до визначення законом (ст. 251 ЦК України) цих понять, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 252 ЦК України строки та терміни визначаються роками, місяцями, тижнями, днями або годинами та календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати, відповідно. Відтак пріоритети або черговість повернення коштів не є ані строком ані терміном у розумінні цих понять, встановлених законом.

Водночас, на сьогодні законодавством встановлений граничний строк для повернення коштів за договором адміністрування фінансових активів придбання товарів у групах, який становить 2 роки.

Цей строк порушено відповідачем. До цього часу відповідач коштів їй так і не сплатив, в зв'язку з чим вона змушена звернутися до суду з даним позовом. Просить стягнути з відповідача на її користь сплачені на виконання угоди №330073 від 08.11.2010 року чисті внески, які підлягають поверненню у зв'язку із розірванням угоди в сумі 64469,32 грн.

Позивач в судове засідання не з'явилася, подав до суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує та просить позов задовольнити.

Відповідач - представник ТОВ "Авто Просто" в судове засіднання не з'явився, подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просив розглянути спрау у його відсутність та відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вимоги позивача не грунтуються на чинному законодавсті та укладеній Угоді, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача будь-яких коштів, відповідачем взяті на себе обов'язки виконувались та виконуються належним чином, угоду на даний час розірвано за бажанням позивача, умовами угоди передбачені правові наслідки її розірвання та порядок повернення коштів за розірваними Угодами, станом на дату розгляду справи в суді строк виконання зобов'язання щодо повернення коштів відповідачем ще не настав, а тому звернення до суду з позовом є передчасним, оскільки порушення права не відбулось, умови Угоди в повному обсязі відповідають вимогам законодавства, які діяли на момент її укладення та підстав для визнання їх несправедливими немає. Окрім того, вказав, що сторони передбачили в договорі подію, з настанням якої ТОВ "Авто Просто" зобов'язується повернути учаснику чисті внески - настання черги, тобто пріоритет надається тому учаснику, який перший подав заяву про розірвання угоди. На даний час перед позивачем знаходиться 15 учасників, повернення чистих внесків яким відбуватиметься раніше ніж позивачу. При настанні черги позивача, їй будуть повернені кошти, які були вказані у відповіді на заяву про розірвання угоди.

Також вважає, що оскільки сторони уклали угоду 08.11.2010, тому посиланя позивача на те, що ТОВ "Авто Просто" зобов'язано було привести Угоду у відповідність до Розпорядження Нацкомфінпослуг №1676 від 09.10.2012 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах" (далі Ліцензійні умови) є абсурдними, оскільки закон зворотної сили не має.

Позивачем була надана відповідь на відзив в якій вказано, що умовами угоди, укладеної з ТОВ "Авто Просто", визначено порядок повернення коштів, однак не визначено строк виконання зобов'язання з повернення учаснику чистих внесків у зв'язку із розірванням угоди. За таких обставин вказане питання має бути вирішено у відповідності з нормами чинного законодавства, що узгоджується з приписами п.14.1 ст.14 Додатку №2 до Угоди. Положення Ліцензійних умов регламентують діяльність відповідача з моменту набуття ними чинності і зобов'язують його привести свою діяльність у відповідність із їх приписами, що ігнорується ТОВ "Авто Просто". Відповідач порушує граничний дворічний строк повер-нення коштів за розірваною угодою та порядок формування фонду повернення коштів, який має здійснюватися не за рахунок 5% відрахувань від внесків учасників, а за рахунок формування резервного капіталу відповідача із власних коштів, до чого його зобов'язано Ліцензійними умовами після їх прийняття. Крім цього, настання черги для отримання коштів не є подією, що має відбутися неминуче, оскільки виконання відповідачем зобов'язання з повернення коштів за розірваними угодами залежить від інших учасників, за рахунок яких ( у порушення Ліцензійних умов ) наповнюється фонд для повернення коштів.

Відповідно до ст. ст. 223, 247 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність сторін, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, так як це не суперечить вимогам закону, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 08.11.2010 позивач уклала з ТОВ "Авто Просто" Угоду № 330073, предметом якої є надання учаснику послуг, спрямованих на придбання автомобіля через систему придбання у групах, а саме, легкового автомобіля ВАЗ 2107, вартістю 49950 грн. Угода укладена шляхом підписання сторонами Угоди, Додатку № 1 та Додатку № 2, які є невід'ємними частинами Угоди (а.с. 6, 7, 8-13).

Відповідно до п.13.1 ст.13 Додатку № 2 до Угоди, учасник, який ще не отримав автомобіль, має право розірвати угоду за власним бажанням, про що має повідомити ТОВ "Авто Просто" у письмовій формі.

У відповідності до п.13.1 Угоди № 330073, позивач звернулася до ТОВ "Авто Просто" із заявою від 24.01.2015 про її розірвання, у зв'язку з чим просила повернути внески, сплачені на виконання угоди.

З відповіді ТОВ «Авто просто» від 12.02.2015 (а.с.14) вбачається, що відповідач розірвав Угоду та повідомив позивача про те, що поверненню підлягають чисті внески, розраховані відповідно до положень статті 13, пункту 13.3 додатку № 2 до Угоди. Сплачені чисті внески, за вирахуванням відступного за відмову від Угоди в розмірі двох цілих чистих внесків, будуть повертатися з фонду для повернення коштів, що складається з 5 % від загальної суми, яка надходить щомісяця до фонду групи. Відповідно до положень статті 13 додатку № 2 до Угоди ТОВ «Авто просто» здійснює повернення чистих внесків згідно пріоритетів, викладених у пунктах 13.4 та 13.5 цієї статті, та після накопичення необхідної суми коштів у фонді для повернення коштів. Сума коштів за Угодою № 330073, яка підлягає поверненню, складає 64469,32 грн.

Також сторони не заперечують, що ТОВ "Авто Просто" зобов'язань перед позивачем щодо повернення коштів на час розгляду справи не виконало, що стало приводом для звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Пунктами 13.4, 13.5 Додатку № 2 до Угоди визначено черговість повернення чистих внесків, виходячи з встановлених пріоритетів, за яким формуються черги учасників, відповідно до дати подання заяви про розірвання угоди, тобто пріоритет надається тому учаснику, який перший подав заяву про розірвання угоди.

Таким чином згідно до укладеної угоди встановлено лише порядок повернення грошових коштів, а строк виконання зобов'язання з повернення учаснику чистих внесків у зв'язку із розірванням угоди - фактично не зазначено.

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 203 ЦК України - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 252 ЦК України, строки визначаються роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Встановлені у п. 13.4 додатку № 2 до угоди пріоритети (черговість) повернення коштів учасникам, що розірвали угоди, не є встановленням строку або терміну такого повернення, так як пріоритети або черговість повернення коштів не є ані строком, ані терміном у розумінні цих понять, встановлених законом.

Таким чином, не заслуговують на увагу посилання представника відповідача на те, що в розумінні ч. 1 ст. 530 ЦК України, подією, яка має неминуче настати, із настанням якої ТОВ «Авто Просто» має повернути позивачу кошти, є настання черги позивача на отримання таких коштів, як то передбачено ст.13 Додатку № 2 до Угоди. Посилання останнього на наявність черги в кількості 15 осіб перед позивачем для повернення чистих внесків, без підтвердження доказів його реального виконання та зміст умов договору про черговість повернення внесків свідчить про те, що повернення може мати місце через невизначений та тривалий час.

Не є обґрунтованими й посилання представника відповідача на те, що ТОВ "Авто просто" зобов'язано було привести Угоду у відповідність до Ліцензійних умов, оскільки закон зворотньої дії немає, так як на момент укладення угоди Ліцензійних умов не існувало.

Так, Законом України від 02.06.2011 № 3462-IV "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг" внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" та доповнено п. 111, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

На підставі цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (розпорядження від 09.10.2012 № 1676 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах").

Пунктом 3 прикінцевих положень Закону України від 02.06.2011 № 3462-IV "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг", фінансовим установам надано термін протягом року з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону.

Отже, з 09.01.2013 діяльність ТОВ «Авто Просто» має відповідати вимогам закону, які конкретизовані у Ліцензійних умовах та визначають у цій частині наступне: відповідно до п.п. 5.11, 5.12 ст. 5 Ліцензійних умов, ліцензіат повинен сформувати та підтримувати резервний капітал у розмірі, встановленому установчими документами ліцензіата, але не менше 15 відсотків його статутного капіталу. До досягнення встановленого установчими документами ліцензіата розміру резервного капіталу розмір щорічних відрахувань не може бути меншим ніж 5 відсотків від суми чистого прибутку ліцензіата за рік. Резервний капітал ліцензіата може бути використаний виключно на покриття можливої нестачі коштів для придбання товарів у групах у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань учасниками групи на повернення коштів учаснику групи у разі розірвання договору про адміністрування.

Крім того, п.6.7 даних Ліцензійних умов визначено, що договір про адміністрування має відповідати вимогам статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", Закону України "Про захист прав споживачів" та іншим нормативно-правовим актам у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Відповідно до п.6.22, при достроковому розірванні договору про адміністрування з учасником групи, який не отримав товар (крім односторонньої відмови учасника групи від договору про адміністрування або заміни учасника групи, який вибув, новим учасником групи), ліцензіат повинен повернути учаснику групи суму періодичних платежів, здійснених учасником групи, у строки, порядку та на умовах, визначених договором та цими Ліцензійними умовами. Максимальний строк повернення зазначеної суми не може перевищувати двох років з дати отримання ліцензіатом заяви учасника групи про дострокове розірвання договору, а у разі, коли дата закриття групи настає раніше ніж через два роки з дати отримання ліцензіатом заяви учасника групи про дострокове розірвання договору, - не пізніше двох місяців з дати закриття групи.

Таким чином, оскільки із заявою про розірвання угоди та повернення внесків позивач звернулася 24.01.2015, тому граничний строк для повернення ТОВ "Авто Просто" внесків закінчився по спливу двох років.

15.01.2013, після набрання чинності Розпорядження № 1676 від 09.10.2012 ТОВ «Авто Просто» отримало Ліцензію на право надання фінансових послуг з адміністративного фінансування активів для придбання товарів у групах, а тому, відповідно, мало привести свою діяльність у відповідність із вимогами Закону.

Оскільки виконання умов договору, укладеного 08.11.2010 між сторонами, є триваючими правовідносини, які після його розірвання продовжують діяти в частині повернення коштів, тому, відповідно, повинні бути приведені у відповідність до вимог Закону, зокрема щодо формування фонду для повернення коштів та строку для повернення коштів.

В зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що відповідач порушує Ліцензійні умови в частині формування фонду для повернення коштів, який, як вказує позивач та зазначено у відповіді відповідача від 12.02.2015 (а.с.14), формується за рахунок 5% відрахувань із коштів, сплачених учасниками системи до фонду групи, в той час як за вимогами закону цей фонд має формуватися виключно за рахунок адміністратора придбання у группах.

Також відповідачем порушено граничний строк для повернення коштів за договором адміністрування фінансових активів придбання товарів у групах, який становить два роки, з огляду на таке.

Пунктом 14.1 статті 14 додатку № 2 зазначено, що наслідки невиконання зобов'язань сторін за угодою регулюються умовами угоди, а у випадках, не передбачених ними, відповідними нормами чинного законодавства.

Як встановлено судом, граничний строк для повернення коштів умовами укладеної між сторонами угоди не передбачено. Водночас згідно з Ліцензійними умовами провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, затверджені розпорядженням № 676 від 09.10.2012 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, передбачено граничний дворічний строк для повернення коштів за розірваними договорами, який відповідачем було порушено.

В свою чергу, відповідач не надав суду аргументів, чому він не може повернути кошти позивачу протягом тривалого часу, ураховуючи кількість осіб у черзі.

Даний висновок суду узгоджується з висновками щодо застосування відповідних норм права, які викладені в постанові Верховного суду від 28.02.2018 у справі №570/4261/15-ц.

Окрім порушення відповідачем прав споживача, неповерненням належних коштів згідно умов договору та у порядку, передбаченому законом, ТОВ «Авто Просто» одночасно створює обмеження користування позивачу цими коштами, порушує право на захист власності, яке полягає у вільному її володінні та заборону в обмеженні цього права, що передбачено ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За правилами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов'язання є його невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Статтею 907 ЦК України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

В свою чергу, суд, дослідивши надану сторонами судову практику вирішення спорів даної категорії, встановив, що вона є неоднозначною та різниться між собою.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт порушення (прострочення) відповідачем взятих на себе зобов'язань за угодою.

В свою чергу, представник відповідача у віповіді на відзив висловив свій намір про розгляд справи у його відсутність, тим самим погодившись на розгляд справи на підставі наявних матеріалів. Натомість, належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог позивача ним не надано. Доказів того, що перед позивачем знаходиться 15 учасників, повернення чистих внесків яким відбуватиметься раніше ніж позивачу, представником відповідача суду також не надано.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених нею межах та про існування правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ст.22 Закону України « Про захист прав споживачів» - споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 141 ЦП України, з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись Законом України від 02.06.2011 № 3462-IV "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг", ст.ст. 203, 251, 252, 509, 526, 530, 610, 907 ЦК України, ст. ст.4, 13, 19, 76-81, 141, ст.263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ "Авто Просто" про захист прав споживачів та стягнення коштів задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто", код ЄДРПОУ 35509011, місцезнаходження якого: вул.Столичне шосе, 90, 4-й поверх, м. Київ, 03045, на корить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, сплачені на виконання угоди №330073 від 08.11.2010 року чисті внески, які підлягають поверненню у зв'язку із розірванням угоди в сумі 64469,32 грн. (шістдесят чотири гривні чотириста шісдесят дев'ять гривень 32 копійки).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто", код ЄДРПОУ 35509011, місцезнаходження якого: вул.Столичне шосе, 90, 4-й поверх, м. Київ, 03045, в дохід держави судовий збір в сумі 704, 80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: