Рішення № 75796659, 07.08.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 серпня 2018 р. Справа № 802/1786/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Комара П.А.,

за участю:

секретаря судового засідання: Дмитрука В.В.

представника позивача: Мельника В.О.

представника відповідача: Гончаренка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "БОЛЕКО" (20100, Черкаська обл., смт. Маньківка, вул. Патона, буд. 2)

до: Державної служби України з безпеки на наземному транспорті (01135, м. Київ, пр-т Перемоги. 14)

про: визнання протиправним та скасування розрахунку

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "БОЛЕКО" з позовом до Державної служби України з безпеки на наземному транспорті про визнання протиправним та скасування розрахунку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що його протиправно притягнуто до відповідальності згідно з оскаржуваним розрахунком, оскільки 13.03.2018 позивач не здійснював перевезення вантажу автомобілем марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1, тобто позивач на момент проведення перевірки не був перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт». Крім того, зазначив, що вказаний транспортний засіб був переданий позивачем в оренду товариству з ПП "СІС груп", що підтверджується договором найму (оренди) транспортного засобу від 05.03.2016 та додатковою угодою до нього №66-а від 15.02.2018.

Ухвалою суду від 22.06.2018 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи.

Відповідач у строк встановлений судом відзив не подав.

У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, що відтворюють зміст позовної заяви та просив позов задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

13.03.2018 року посадовими особами управління Укртрансбезпеки у Миколаївській

області: старшим державним інспектором Пилипенко Ю.П. та головним спеціалістом Шиленко В.А., у пункті габаритно-вагового контролю а/д Н-24 «Благовіщенське - Миколаїв» 211км+920м, було проведено перевірку відносно додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажу автомобільним транспортним засобом: марки MAN, реєстраційний номер НОМЕР_1, з причепом марки SCHWARTZULLER, реєстраційний номер НОМЕР_2.

За результатами проведеної перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №033935 від 13.03.2018року, у якому зафіксовано порушення: надавав послуги з перевезення вантажу (пшениця) з перевищенням допустимих вагових обмежень, чим порушив п. 22.5 ПДР України у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч. 1 абз 3 надавав послуги з перевезення вантажу (пшениця) без наявності оформленних документів, передбачених cm. 48 цього Закону, а саме: водій не надав посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, протоколу проходження технічного огляду транспортного засобу, не оформлено дозвіл на перевезення вантажу з перевищенням допустимих вагових обмежень, що дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами.»

Також за результатами габаритно-вагового контролю було визначено позивачу суму у розмірі 2262,70 евро плати за проїзд, згідно розрахунку №4 до акту від 13.03.18р. №4154.

Не погоджуючись із вказаним розрахунком, позивач звернувся в суд з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.22.5 Правил дорожнього руху, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до п. 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 р. N 879 (далі - Порядок № 879) вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології;

габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до п.21 Порядку у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Разом з тим, відповідно до п.28. Порядку плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Тобто, обов'язок внесення плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів покладено саме на перевізника.

Правила дорожнього руху, Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, не визначають поняття перевізника.

Таке визначення міститься лише у ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

З аналізу процитованої норми слідує, що автомобільний перевізник - це не завжди власник автомобіля, це особа, яка його фактично використовує.

Як вбачається з матеріалів справи, в Акті перевірки №033935 від 13.03.2018 року та оскаржуваному розрахунку перевізником зазначено ТОВ "БОЛЕКО".

Разом з тим, в ході судового розгляду справи судом встановлено, що транспортні засоби, щодо яких було проведено перевірку, перебували у оренді ПП «ОС групп», згідно Договору оренди транспортних засобів з екіпажем №05/03/16-1 від 05.03.2016 року, додаткової угоди № 66-а від 15.02.2018 року й передані за актами приймання-передачі транспортних засобів №2 від 21.10.2016 року й №1 від 19.08.2017року, які безпосередньо підтверджують факти передачі транспортних засобів.

Також згідно товарно-транспортної накладної серії 12ААЕ №838963 від 12.03.2018 року, якими оформлено перевезення вантажів, в графах: автомобільний перевізник, замовник, вантажовідправник зазначено - ПП «СІС груп».

Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568), затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі -«Правила №363»). Згідно розділу 1 Правил №363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

За сукупністю наведеного суд встановив, що ТОВ "Болеко" не був перевізником, хоча є власником автомобіля щодо якого проведено габаритно - ваговий контроль.

Таким чином, відповідач складаючи Розрахунок плати за проїзд 13.03.2018 року керувався припущенням, що власник транспортного засобу одночасно є перевізником та надає послуги з перевезенням вантажу.

Додатком 7 до Правил №363 затверджена форма товарно-транспортної накладної, в якій обов'язковою до заповнення графою визначено автомобільного перевізника, у даному випадку у товарно-транспортній накладні визначено перевізник - ПП «СІС груп», проте даний факт було проігноровано посадовими особами Укртрансбезпеки у Миколаївській області під час перевірки.

Тобто, під час здійснення перевезення вантажу транспортний засіб позивача використовувався іншим суб'єктом господарювання, в зв'язку із чим позивач не може нести відповідальність за результати його господарської діяльності.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджується правомірність та обґрунтованість оскаржуваного розрахунку, що є підставою для задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За ч.ч. 1-2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Відповідач, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів законність та обґрунтованість власних рішень.

Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та письмових доказів по справі, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв без дотримання вимог ч. 2 ст.2 КАС України, тому позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому їх необхідно задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №4 від 13.03.2018 року у розмірі 2261,70 євро.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "БОЛЕКО" (20100, Черкаська обл., смт. Маньківка, вул. Патона, буд. 2, код ЄДРПОУ 38588507) судовий збір у розмірі 1762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на наземному транспорті (01135, м. Київ, пр-т Перемоги. 14, код ЄДРПОУ 39816845).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович