Рішення № 75795152, 02.08.2018, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року м. Черкаси справа № 925/539/18

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Кадусі Н.В., без участі представників сторін, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-тайс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рояста" про стягнення 51 782 грн. 80 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-тайс", звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рояста" (далі – відповідач), про стягнення донарахованих сум за договором № КФ 38П/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 14.01.2008 року, укладеного між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро», а саме: 567 грн. 60 коп. штрафу, 1 470 грн. 32 коп. пені, 200 грн. 30 коп. 3% річних, 481 грн. 12 коп. інфляційних втрат, та відшкодування судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1762 грн. і 5 000 грн. витрат на правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивовані наступним:

у зв’язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем взятого на себе зобов’язання з оплати вартості отриманого товару згідно договору № КФ 38П/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 14.01.2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» та відповідачем, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» звернулося до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача основного боргу, пені, 3% річних, інфляційних втрат, штрафу, розрахованих на суму боргу 104 612 грн. 94 коп. за період з 01.09.2008 по 31.08.2009. Рішенням Господарського суду Київської області у справі №17/140-09 від 23.11.2009 року позов задоволено. Відповідно до банківської виписки від 19.03.2010 року заборгованість згідно цього рішення погашена;

з підстави неналежного, несвоєчасного та неповного виконанням відповідачем взятого на себе зобов’язання з оплати вартості отриманого товару згідно договору №КФ 38П/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 14.01.2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» та відповідачем, товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» звернулося до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці) у сумі 56 760 грн. 28 коп., пені, 3% річних, інфляційних втрат, штрафу, розрахованих на суму боргу 104 612 грн. 94 коп. за період 01.09.2009 року по 18.03.2010 року. Рішенням господарського суду Київської області від 07.06.2010 року у справі №4/063-10 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» задоволено;

у зв’язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем взятого на себе зобов’язання з оплати вартості отриманого товару згідно договору №КФ 38П/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 14.01.2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» та відповідачем, у жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» та Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РОЯСТА» (відповідач) сум пені, 3% річних, штрафу, розрахованих на суму боргу у вигляді до оцінки вартості товару (курсової різниці) у сумі 56 760 грн. 28 коп. за період з 19.03.2010 року по 07.06.2010 та інфляційних втрат, розрахованих на суму боргу 104 612 грн. 94 коп. за березень 2010 року згідно договору №КФ 38П/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 14.01.2008 року, Угоди №403/07-12 про заміну кредитора у зобов’язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 02.07.2012 року, договору поруки №07-04-2014-189 від 07 квітня 2014 року. Рішенням господарського суду Київської області від 21.11.2016 у справі № 911/3066/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» задоволено;

по причині подальшого неналежного, несвоєчасного та неповного виконання відповідачем взятого на себе зобов’язання з оплати вартості отриманого товару згідно договору №КФ 38П/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 14.01.2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» та відповідачем, у грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» та Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РОЯСТА» сум пені, 3% річних, інфляційних втрат, розрахованих на суму боргу у вигляді доооцінки вартості товару (курсової різниці) у сумі 56 760 грн. 28 коп. за період з 08.06.2010 року по 31.08.2011 року. Рішенням Господарського суду Київської області від 22.02.2017 у справі №911/15/17 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" задоволено;

у зв’язку з подальшим неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням відповідачем взятого на себе зобов’язання з оплати вартості отриманого товару згідно договору №КФ 38П/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 14.01.2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» та відповідачем, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» та Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РОЯСТА» сум пені за період з 01.09.2011 по 31.12.2014, розрахованих на суму боргу у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці) у сумі 56 760 грн. 28 коп., 3% річних, інфляційних втрат, розрахованих на суму боргу у вигляді до оцінки вартості товару (курсової різниці) у сумі 56 760 грн. 28 коп. за період з 01.09.2011 року по 12.07.2017року. Рішенням господарського суду Київської області від 07.09.2017 року у справі №911/1949/17 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" задоволено;

станом на 04.10.2017 заборгованість згідно рішення Господарського суду Київської області від 07.06.2010 року у справі №4/063-10 у сумі основного боргу у вигляді дооцінки вартості товару (курсової різниці) у сумі 56 760 грн. 28 коп., погашена не була. Підтвердженням чого є лист вих. №5734/2.2.-07/5751 від 04.10.2017 Управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області щодо стану виконання рішення Господарського суду Київської області від 07.06.2010 року у справі №4/063-10;

виходячи із п. 8.2., п. 8.3., п. 8.4., п. 11.1 договору №КФ 38П/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 14.01.2008 року , п. 2 ст. 625 ЦК України у ТОВ «Тридента Агро» виникло право вимоги щодо нарахування пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат згідно договору №КФ 38П/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 14.01.2008 року за період існування заборгованості. 26.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна юридична компанія» укладено Угоду № НЮК-33-ТА про заміну кредитора у зобов’язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України). 02.07.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна юридична компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» укладено Угоду №403/07-12 про заміну кредитора у зобов’язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України). На підставі договору №КФ 38П/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 14.01.2008 року та Угоди від 02.07.2012 року №403/07-12 про заміну кредитора у зобов’язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) позивачем подано цю позовну заяву про стягнення 567 грн. 60 коп. штрафу, 1 470 грн. 32 коп. пені , нарахованої за період з 01.01.2015 року по 02.03.2015 року, 200 грн. 30 коп. 3% річних, нарахованих за період з 13.07.2017 року по 31.08.2017 року, 481 грн. 12 коп. інфляційних за вересень 2017 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 05 червня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/539/18, справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03.07.2018, зобов’язано відповідача у встановлений строк надіслати суду відзив на позов, а позивача - відповідь на відзив. Крім того, відповідачу роз’яснено його право в порядку ст. 250 ГПК України на подання заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Копії ухвал суду від 05.06.2018 року, направлені сторонам рекомендованими листами з повідомленням про вручення за адресами, зазначеними позивачем у позовній заяві, їм вручені, що підтверджується повідомленнями відділень поштового зв’язку про вручення, які приєднані до матеріалів справи (а.с. 67, а.с.83)

22.06.2018 року позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій повідомив, що 28.02.2018 заборгованість згідно з рішенням Господарського суду Київської області від 07 червня 2010 року у справі №4/063-10, у тому числі по сплаті боргу у сумі 56 760,28 грн., була погашена, що підтверджується Постановою ВПВР Управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області від 28.02.2018, просив суд стягнути з відповідача: 8 514 грн. 04 коп. штрафу, 37 942 грн. 24 коп. пені, нарахованої за період з 01.01.2015 по 27.02.2018, 1 069 грн. 50 коп. три проценти річних, нарахованих за період з 13.07.2017 по 27.02.2018, 4 257 грн. 02 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період вересень 2017 р. – лютий 2018 р., а також 1 762 грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору та 5 000 грн. 00 коп. витрат на правничу допомогу. Послався на конвенційний принцип правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25 червня 2018 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 03 липня 2018 року прийнято до провадження заяву представника позивача про збільшення розміру позовних вимог, задоволено клопотання представників відповідача, відкладено розгляд справи № 925/539/18 та призначено на 02 серпня 2018 року, запропоновано відповідачу подати відзив на позов з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову у разі їх наявності, запропоновано позивачу подати оригінали усіх документів в обґрунтування позовних вимог та відповідь на відзив, явку у судове засідання представників сторін визнано обов'язковою, про що повідомлено відповідача в особі його представників під розписку (а.с. 90). Копії ухвал суду від 03.07.2018 року, направлені сторонам рекомендованими листами з повідомленнями про вручення їм вручені, що підтверджується повідомленнями відділень поштового зв’язку про вручення, що приєднані до матеріалів справи (а.с. 93-94).

Позивач у судове засідання представника не направив, від його представника надійшло до суду клопотання від 26.07.2018 року про розгляд справи за наявними в ній документами за відсутності представника позивача у зв’язку з його необхідністю прибути до іншого суду, позовні вимоги із врахуванням їх збільшення підтримує. У письмових поясненнях від 26.07.2018 позивач в особі свого представника просив врахувати, зокрема, та не обмежуючись положеннями зазначених норм чинного законодавства України, наступне: згідно з ст. ст. 178, 207, ч. 8 ст. 80, ч. 9 ст. 80 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи; суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадків, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними; позивач жодних процесуальних документів – відзиву, клопотань, тощо від відповідача не отримував у зв’язку з їх не направленням та/або взагалі відсутністю, доказом чого є матеріали справи.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд справи, письмовий відзив на позовну заяву не подав, у судове засідання представника не направив, не повідомивши причини неявки.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними для спрощеного провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 196 ГПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ч. 3 ст. 196, ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін, за наявними в ній матеріалами, задовольнивши клопотання позивача в особі його представника про розгляд справи за наявними в ній документами за відсутності представника позивача.

Згідно з ст.ст. 233, 240 ГПК України, у судовому засіданні судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє частково з наступних підстав.

14 січня 2008 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро», як продавець, та відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рояста", як Покупець, уклали договір № КФ 38П/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу (далі – Договір, а.с. 17-19), за умовами п.1.1. якого цей договір визначає умови купівлі-продажу засобів захисту рослин (надалі – товар) на умовах відстрочення платежу.

Сторони договору погодили усі його істотні умови і, зокрема, домовились про таке:

п.5.3. – оплата товару проводиться наступним чином: 20% від вартості товару оплачується покупцем до 01.03.2008 року, 80% від вартості товару оплачується покупцем в строк до 01.10.2008 року;

п. 8.2. – за прострочення виконання зобов’язання покупець зобов’язаний сплатити на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення;

п. 8.3. – сторони, відповідно до ст. 259 ЦК України, домовились про таке, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за даним договором. Крім цього, сторони відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань за договором, здійснюється без обмеження строку;

п. 8.4. – за несплату або несвоєчасну оплату товару покупець сплачує штраф в розмірі 15% від вартості неоплаченого товару та інші штрафні санкції у відповідності до чинного законодавства України;

п. 11.1 - договір діє з моменту його підписання обома сторонами до повного виконання сторонами обов’язків по договору.

Додатком № 1 до Договору встановлено, що в тому випадку, якщо курс долара США на день оплати вище, ніж курс долара США на день підписання договору сторони для призначення суми, яка підлягає сплаті, використовують наступну формулу: S=(A1/A2)*B, де S – ціна на момент проплати, A2 – курс (НБУ) доллара США до гривні на день підписання договору, A1 - курс (НБУ) доллара США до гривні на день перерахування коштів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рояста» 104 612 грн. 94 коп. основного боргу, 22 439 грн. 58 коп. пені, 2 862 грн. 38 коп. 3% річних, 14 227 грн. 38 коп. індексу інфляції, 15 691 грн. 94 коп. штрафу, за неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань по договору купівлі-продажу №КФ 38П/З від 14.01.2008 року щодо оплати отриманого товару. Рішенням Господарського суду Київської області від 23.11.2009 року у справі №17/140-09 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РОЯСТА» на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРИДЕНТА АГРО» 104 612 грн. 94 коп. основного боргу, 10 000 грн. 00 коп. пені, 2 862 грн. 38 коп. 3% річних, 14 227 грн. 38 коп. інфляційних, 8 000 грн. 00 коп. штрафу, а також судові витрати: держмито у розмірі 1 600 грн. 00 коп. та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. (а.с. 20-22).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рояста» 56 760 грн. 28 коп. курсової різниці, 11 682 грн. 28 коп. пені, 1 711 грн. 06 коп. 3% річних, 7 950 грн. 58 коп. інфляційних втрат. Рішенням господарського суду Київської області від 07.06.2010 року у справі №4/063-10 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рояста» на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» 56 760 грн. 28 коп. курсової різниці, 10 693 грн. 45 коп. пені, 1711 грн. 06 коп. 3% річних, 7950 грн. 58 коп. інфляційних втрат, 2500 грн. адвокатських послуг, 771 грн. 15 коп. державного мита , 232 грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 23-25).

Відповідно до постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Черкаській області від 28.02.2018 ВП №54312214 виконавче провадження закінчене у зв’язку з повним фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом - наказу №4/063-10 , виданого Господарським судом Київської області 01.07.2010, на підставі платіжних доручень.

26 січня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро», як первісний кредитор, та товариство з обмеженою відповідальністю «Незалежна юридична компанія», як Новий кредитор, уклали угоду № НЮК-33-ТА про заміну кредитора у зобов’язанні (а.с. 44-45), за умовами п.1.1 якого, первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рояста» (боржник) зобов’язання щодо сплати розміру пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору №КФ 38П/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 14 січня 2008 року. Згідно п. 2.3. цієї Угоди новий кредитор наділяється всіма (будь-якими) правами первісного кредитора, що можуть випливати у майбутньому та випливають із умов договору № КФ 38П/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 14 січня 2008 року.

02 липня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Незалежна юридична компанія», як первісний кредитор, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-тайс», як новий кредитор, уклали угоду №403/07-12 про заміну кредитора у зобов’язанні (а.с. 49-50), за умовами п.1.1. якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рояста» (боржник) зобов’язання щодо сплати розміру пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат, набутих первісним кредитором на підставі договору №КФ 38П/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 14 січня 2008 року та згідно Угоди №НЮК-33-ТА про заміну кредитора у зобов’язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 26 січня 2011 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-тайс» звернулося до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Трейдсервісгруп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рояста» про стягнення солідарно з відповідачів 97 грн. 44 коп. 3% річних і стягнення з відповідача -2 - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рояста» 116 грн. 98 коп. пені, 76 грн. 41 коп. штрафу та 102 грн. 54 коп. інфляційних втрат. У заяві про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» просить суд стягнути солідарно з відповідачів 1 915 грн. 80 коп. 3% річних та з відповідача-2 – 2 582 грн. 20 коп. пені, 8 514 грн. 04 коп. штрафу, 941 грн. 52 коп. інфляційних втрат. Рішенням Господарського суду Київської області від 21.11.2016 у справі № 911/3066/16 позов задоволено частково, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рояста» та Товариства з обмеженою відповідальністю ПК Трейдсервісгруп 377 (триста сімдесят сім)грн. 88 коп. 3% річних, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рояста» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ніко-тайс» 2582 (дві тисячі п’ятсот вісімдесят дві) грн.20 коп. пені, 8514 (вісім тисяч п’ятсот чотирнадцять) грн. 04 коп. штрафу, 941 (дев’ятсот сорок одну) грн. 52 коп. інфляційних втрат, в іншій частині позову відмовлено. У рішенні від 21.11.2016 у справі № 911/3066/16 Господарський суд Київської області встановив, що «з урахуванням викладеного, оскільки питання щодо нарахування пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат з 19.03.2010р. на суму заборгованості (курсової різниці) у сумі 56 760,28 грн. згідно договору №КФ38П/3 не було вирішено, позивач звернувся про стягнення солідарно з відповідачів 1 915, 80 грн. 3% річних та з відповідача-2: 2 582,20 грн. пені, 8514,04 грн. штрафу, 941, 52 грн. інфляційних втрат. Судом було перевірено правильність нарахування штрафу в сумі 8514,04 грн. (в розмірі 15%), 2582,20 грн. пені (за період з 19.03.2010 по 07.06.2010) за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон» та встановлено, що надані позивачем розрахунки є вірними та відповідають обставинам справи, у зв’язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі. Також позивачем заявлені до стягнення 1915,80 грн. 3% річних (за період з 19.03.2010 по 07.06.2010). При цьому в заяві про збільшення позовних вимог, поданій до суду 12.10.2016, позивач помилково зазначає кількість днів 412, тоді як заявлений період з 19.03.2010 по 07.06.2010 включає в себе 81 день. Таким чином, керуючись нормами ст. 83 ГПК України, суд здійснив власний розрахунок 3% річних за заявлений позивачем період та встановив, що 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 377,88 грн. Що стосується інфляційних втрат за березень 2010, то їх нарахування здійснено на суму боргу в розмірі 104 612, 94 грн. згідно рішення у справі 17/140-09. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Зважаючи на те, що позивачем здійснений розрахунок інфляційних втрат, виходячи із суми боргу 104612,94 грн. за березень 2010р., нарахування інфляційних втрат на зазначену суму здійснено позивачем правомірно, у зв’язку з чим суд задовольняє вимогу про стягнення 941,52 грн.» (а.с. 26-29).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» та Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РОЯСТА» про солідарне стягнення з відповідачів 395 грн. 25 коп. 3% річних та стягнення з відповідача-2 – 681 грн. 12 коп. інфляційних втрат та 2289 грн. 07 коп. пені. Збільшуючи позовні вимоги, просить суд стягнути солідарно з відповідачів 2092 грн. 50 коп. 3% річних та з відповідача 2 – 6527 грн. 43 коп. інфляційних втрат та 11 062 грн. 81 коп. пені. Рішенням Господарського суду Київської області від 22.02.2017 у справі №911/15/17 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" задоволено повністю. У рішенні від 22.02.2017 у справі №911/15/17 Господарський суд Київської області встановив, що «з урахуванням викладеного, оскільки питання щодо нарахування пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат на суму заборгованості (курсової різниці) у сумі 56760,28 грн. згідно договору № КФ38П/3 не було вирішено, позивач звернувся про солідарне стягнення з відповідачів 2092,50 грн. 3 % річних та з відповідача 2: 11062,81 грн. пені та 6527,43 грн. інфляційних втрат. Судом було перевірено правильність нарахування 11062,81 грн. пені (за період з 08.06.2010 по 30.08.2011) та встановлено, що надані позивачем розрахунки є вірними та відповідають обставинам справи, у зв’язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі. Також позивачем заявлені до стягнення 2092,50 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 08.06.2010 по 31.08.2011 та 6527,43 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період: серпень 2010 - червень 2011. Суд, перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку, визнавши, що він є арифметично вірним приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 2092,50 грн. 3 % річних та 6527,43 грн. інфляційних втрат заявлені правомірно, а отже підлягають задоволенню.» (а.с. 30-33).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" звернулося до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» та Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РОЯСТА» про стягнення 86 685,93 грн., з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань згідно договору №КФ 38П/з купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 14.0.2008 року та договором поруки №07-04-2014-189 від 07.04.2014 року. Рішенням господарського суду Київської області від 07.09.2017 року у справі №911/1949/17 позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РОЯСТА» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК ТРЕЙДСЕРВІСГРУП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" 3% річних у сумі 2 529 грн. 62 коп., стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РОЯСТА» 3% річних у сумі 7 421 грн. 38 коп., пені у сумі 31 099 грн. 66 коп., інфляційних втрат у сумі 45 635, 27 коп. (а.с. 34-37).

Отже, заявлені вимоги у даному позові, виникли у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №КФ 38П/З купівлі-продажу товару на умовах відстрочення платежу від 14.01.2008 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рояста», щодо своєчасної оплати товару за формулою, визначеною Додатком № 1 до цього договору, тобто з урахуванням курсу долара США на день оплати, а також на підставі Угоди від 02 липня 2012 року №403/07-12 про заміну кредитора у зобов’язанні, укладеної між товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна юридична компанія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-тайс».

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов’язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов’язання і договір – розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов’язання, відповідальність за порушення зобов’язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п. п. 5, 8 Цивільного кодексу (далі –ЦК) України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки; підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов’язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб'єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов’язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов’язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов’язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Борг відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро» у виді дооцінки вартості товару згідно зміни курсу долара США (курсова різниця) в сумі 56 760 грн. 28 коп. був стягнутий рішенням Господарського суду Київської області від 07 червня 2010 року у справі №4/063/10 та фактично сплачений 28.02.2018 відповідно до постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Черкаській області від 28.02.2018 ВП №54312214 про закінчення виконавчого провадження у зв’язку з повним фактичним виконанням рішення згідно з виконавчим документом - наказу №4/063-10 , виданого Господарським судом Київської області 01.07.2010, на підставі платіжних доручень.

Позивачем заявлено до стягнення згідно п. 8.4. Договору штраф в розмірі 15% від вартості неоплаченого товару, що з 56 760 грн. 28 коп. суми боргу - курсової різниці складає 8 514,04 грн. з посиланням на те, що штраф з даної суми боргу рішенням судів не стягувався.

Суд, перевіривши доводи позивача, встановив, що ця обставина не відповідає дійсності, оскільки рішенням Господарського суду Київської області від 21.11.2016 у справі № 911/3066/16 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-тайс» задоволено частково, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рояста» та товариства з обмеженою відповідальністю ПК Трейдсервісгруп 377 грн. 88 коп. 3% річних, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Рояста» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Ніко-тайс 2582 грн.20 коп. пені, 8514 грн. 04 коп. штрафу, 941 грн. 52 коп. інфляційних втрат, в іншій частині позову відмовлено. Як зазначено у рішенні Господарського суду Київської області від 21.11.2016 у справі № 911/3066/16 «з урахуванням викладеного, оскільки питання щодо нарахування пені, 3% річних, штрафу та інфляційних втрат з 19.03.2010р. на суму заборгованості (курсової різниці) у сумі 56 760,28 грн. згідно договору №КФ38П/3 не було вирішено, позивач звернувся про стягнення солідарно з відповідачів 1 915, 80 грн. 3% річних та з відповідача-2: 2 582,20 грн. пені, 8514,04 грн. штрафу, 941, 52 грн. інфляційних втрат. Судом було перевірено правильність нарахування штрафу в сумі 8514,04 грн. (в розмірі 15%), 2582,20 грн. пені (за період з 19.03.2010 по 07.06.2010) за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон» та встановлено, що надані позивачем розрахунки є вірними та відповідають обставинам справи, у зв’язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.»

Тому провадження у справі в частині стягнення 8514 грн. 04 коп. штрафу підлягає закриттю згідно з п. 3 ч. 1 ст. 231 ГПК України з підстави, що є таке, що набрало законної сили рішення суду між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вартість товару згідно Додатку №1 До Договору визначалась з урахуванням зміни курсу долара на день оплати. В подальшому внаслідок невиконання відповідачем до 28.02.2018 року рішення Господарського суду Київської області від 07.06.2010 року у справі №4/063-10 про стягнення 56 760 грн. 28 коп. курсової різниці, ця сума боргу, що є складовою вартості товару на момент оплати, знецінювалася внаслідок інфляційних процесів.

Позивачем нараховані 3% річних в сумі 1 069 грн. 50 коп. за період з 13.07.2017 по 27.02.2018 з суми боргу (курсової різниці) – 56 760 грн. 28 коп. та 4 257 грн. 02 коп. інфляційних за період з вересня 2017 року по лютий 2018 року. Судом перевірені розрахунки, вони є правильними, зазначені суми підлягають стягненню.

Позивачем нарахована пеня згідно п. 8.2., п. 8.3. Договору з суми боргу (курсової різниці) – 56 760 грн. 28 коп. за період з 01.01.2015 по 27.02.2018 на суму 37942 грн. 24 коп. Розрахунок перевірений судом, він відповідає умовам Договору, приписам ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», ст. 230 ч. 1, 231 ч. 6 ГК України, однак арифметично є неправильним. Сума пені за визначений позивачем період за розрахунком суду становить 66 673 грн. 58 коп. Однак, стягненню підлягає сума пені, заявлена позивачем - 37942 грн. 24 коп., оскільки згідно з ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

У позові і заяві про збільшення позовних вимог позивач заявив вимогу про стягнення витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору в сумі 1 762 грн. 00 коп. та витрат на правничу допомогу в сумі 5 000 грн. 00 коп. На їх підтвердження позивач надав суду квитанцію ПриватБанку від 25.05.2018 №1240-2983-5292-0866 про сплату 1762 грн. 00 коп. судового збору, договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 31-05-2017 від 31.05.2017 року, укладений ним із адвокатом ОСОБА_1, акт від 25.05.2018 здачі-приймання робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги), платіжне доручення від 28 грудня 2017 року № 488 про сплату 5 000 грн. 00 коп. за послуги адвоката згідно договору № 31-05-2017 від 31.05.2017 року. Наявні в матеріалах справи докази є достатніми для підтвердження, понесених позивачем судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі статті 129 ГПК України суд пропорційно розміру задоволених позовних вимог стягує з відповідача на користь позивача судові витрати у виді сплачених 1762 грн. судового збору та 4177 грн. 91 коп. витрат на професійну правничу допомогу, що разом складає 5939 грн. 91 коп.

Керуючись ст. 129, п. 3 ч. 1 ст. 231, ст. ст.233, 236-240, 255, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Закрити провадження у справі в частині стягнення 8 514 грн. 04 коп. штрафу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Рояста", ідентифікаційний код юридичної особи 34374510, місцезнаходження: 19421, Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський район, с. Корнилівка, вул. Шкільна, 4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-тайс", ідентифікаційний код юридичної особи 38039872, місцезнаходження: 03187, м. Київ, пр. Академіка Глушкова, 40, офіс 315 - 37 942 грн. 24 коп. пені, 1 069 грн. 50 коп. три проценти річних, 4 257 грн. 02 коп. інфляційних втрат, 5939 грн. 91 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 08 серпня 2018 року.

Суддя В.М. Грачов