Рішення № 75795078, 08.08.2018, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08 серпня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/145/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стадник М.С.

при секретарі судового засідання Кучер Р.В.

розглянув матеріали справи

за позовом Дочірнього підприємства "Газпостач" приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" вул. Митрополита Шептицького, 20, Тернопіль, Тернопільська область, 46000

до Приватного підприємства "Фабрика меблів "Нова", вул. Промислова, 30, м. Тернопіль, Тернопільська область, 46000

про стягнення 456 996,44 грн., з яких: 265 231,38 грн. – основний борг; 13 212,15 грн. – 3% річних; 57 744,22 грн. – інфляційні нарахування; 120 808,69 грн. – пеня (з врахуванням заяв про зменшення основного боргу та збільшення штрафних санкцій №2495 від 24.07.2018р. та №2504 від 26.07.2018р.).

За участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність №2 від 21.02.2018р.;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність №2 від 25.04.2018р.;

В порядку ст. 8 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

Дочірнє підприємство "Газпостач" приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" звернулось з позовом до Приватного підприємства "Фабрика меблів "Нова" про стягнення 551 236,03 грн., з яких: 404 731,38 грн. - основний борг; 10 858,90 грн. - 3% річних; 40 825,06 грн. - інфляційні нарахування; 94 820,70 грн. – пеня за Договором постачання природного газу №1109 від 01.04.2016 року.

Ухвалою суду від 27.04.2018р.: 1/ прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; 2/ розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження; 3/ підготовче засідання призначено на 22.05.2018р.

Ухвалою суду від 22.05.2018р. відкладено підготовче засідання на 19.06.2018р.

Ухвалою суду від 19.06.2018р.: 1/ продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів – по 26.07.2018р.; 2/ відкладено підготовче засідання на 17.07.2018р.

Ухвалою суду від 17.07.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.07.2018р.

У судовому засіданні 26.07.2018р. до відкриття розгляду справи по суті прийнято до розгляду заяви позивача про зменшення основного боргу та збільшення штрафних санкцій №2495 від 24.07.2018р. та №2504 від 26.07.2018р., згідно яких позивач просить стягнути з відповідача 456 996,44 грн., з яких: 265 231,38 грн. – основний борг; 13 212,15 грн. – 3% річних; 57 744,22 грн. – інфляційні нарахування; 120 808,69 грн. – пеня, відкрито розгляд справи по суті та постановлено протокольну ухвалу, в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України, про оголошення перерви в судовому засіданні до 01.08.2018р.

У судовому засіданні 01.08.2018р. постановлено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи по суті до 08.08.2018р., в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України.

Позивач підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити. На обґрунтування заявлених вимог посилається на належне виконання позивачем умов Договору постачання природного газу №1109 від 01.04.2016р., що підтверджується актами приймання – передачі природного газу, поставленого за період листопад 2016р. – березень 2018р., підписаними представниками сторін без заперечень. Просить суд звернути увагу на те, що відповідачем, станом на дату розгляду спору, сума основного боргу у розмірі 265 231,38 грн. не оплачена, а тому за порушення грошових зобов’язань відповідач повинен згідно чинного законодавства, на вимогу кредитора, сплатити суму нарахованих інфляційних відрахувань, 3% річних та пені.

Відповідач позовні вимоги визнав у частині 265 231,38 грн. основного боргу та подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та застосування строку позовної давності по стягненню пені за період з 11.12.2016р. по 24.04.2017р., які позивачем пропущені. В обґрунтування неможливості своєчасно погасити вартість одержаного газу посилається на важкий матеріальний стан підприємства, оскільки у зв’язку із анексією Автономної республіки Крим та початком бойових дій на сході України, які тривають по сьогоднішній день, підприємство втратило значну частину ринку збуту, подорожчала вартість перевезення товару, а також органом ДВС накладено арешт на рахунки підприємства, на підтвердження чого надано суду Баланс (звіт про фінансові результати) на 31 березня 2018 року, Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І квартал 2018 року, довідку АТ «ТАСКОМБАНК», постанову про арешт коштів №ВП 56041104 від 19.04.2018р., повідомлення ФОП ОСОБА_3А про подорожчання вартості перевезення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в процесі розгляду справи пояснення представників сторін, судом встановлено:

- між Дочірнім підприємством «Газпостач» публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз» в особі заступника директора з постачання та обліку газу ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності №8 від 15 грудня 2015 року, (далі – Постачальник) та Приватним підприємством «Фабрика меблів «Нова», в особі директора ОСОБА_5, який діє на підставі Статуту (далі – Споживач), укладено 01.04.2016р. Договір постачання природного газу №1109 (надалі – Договір) та додаткові угоди до нього: №1 від 01.05.2016р., №2 від 01.07.2016р., від 01.08..2016р., від 01.11.2016р., від 01.12.2016р., від 01.01.2017р, від 01.02.2017р., від 01.03.2017р., від 01.05.2017р. та від 02.01.2018р., якими вносилися зміни щодо ціни газу.

Відповідно до умов Договору сторони взяли на себе зобов’язання:

- Постачальник постачає природний газ Споживачеві в обсягах і в порядку, передбачених Договором для забезпечення потреб Споживача, а Замовник оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором (п. 1.1 договору);

- договірні обсяги постачання газу Споживачеві наводяться у додатку 2 до Договору (п. 3.1 договору);

- оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем на умовах щомісячної оплати виставленого Постачальником рахунку на поставлений газ. Остаточний розрахунок вартості послуг з постачання газу за розрахунковий період Споживач проводить не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. (п. 4.3. договору);

- згідно п. 6.2.2 умов Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених умовами договору, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу;

- договір набуває чинності з дати його підписання та укладається строк до 31.12.2016р., а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору жодній зі Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд умов (п. 10.1 договору).

На виконання умов договору Постачальник поставив Споживачу природний газ в кількості 89,319 тис. куб. м на загальну суму 857 794,38 грн. за період з листопада 2016р. по березень 2018р., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 30.11.2016р. на суму 130 449,52 грн., від 31.12.2016р. на суму 91 834,26 грн., від 31.01.2017р. на суму 123 010,51 грн., від 28.02.2017р. на суму 162 768, 82 грн., від 31.03.2017р. на суму 150 874,74 грн., від 30.04.2017р. на суму 33 336,59 грн., від 31.05.2017р. на суму 14 228,80 грн., від 30.06.2017р. на суму 78,61 грн., від 31.12.2017р на суму 22 607,21 грн., від 31.01.2018р. на суму 38 789,86 грн., від 28.02.2018р. на суму 49 334,43 грн., від 31 березня 2018р. на суму 40 471,03 грн. які підписані представниками сторін без заперечень, підписи яких скріплені печатками сторін договору.

Споживач, у порушення взятих зобов'язань, в повному обсязі не розрахувався за поставлений природний газ у строки передбачені договором, і така заборгованість згідно даних бухгалтерського обліку Постачальника склала 265 231,38 грн., що не заперечується відповідачем, що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення суми боргу, інфляційних нарахувань, річних та пені.

Суд, на підставі ст.ст. 86, 237 ГПК України, давши оцінку поданим доказам та наведеним учасниками справи доводам в обґрунтування заявлених вимог та заперечень, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

При цьому, суд виходив із наступного:

- укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі – продажу, порядок укладення, виконання якого регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі – ЦК), Господарського кодексу України (далі – ГК) та інших нормативних актів законодавства;

- відповідно до ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару;

- якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 693 ЦК України);

- відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1, 3 ст. 202 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 202 - 205 ГК України, ст.ст. 599 - 601, 604 - 609 ЦК України, зокрема за ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачені ст. 625 ЦК України, втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, тому дані платежі не є відповідальністю за порушення грошового зобов'язання і не відносяться до санкцій.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст.ст. 1, 2 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України.

Передбачений сторонами розмір відповідальності за порушення грошового зобов’язання у п. 6.2.2 Договору відповідає вищезазначеним нормам чинного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, зокрема актом звірки розрахунків, та не заперечується відповідачем, що станом на день розгляду справи за ним рахується заборгованість за поставлений природний газ у листопаді 2016р. – березні 2018р. згідно Договору постачання природного газу №1109 від 01.04.2016р. на загальну суму 265 231,38 грн.

Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідач засвідчив визнання позову щодо основної суми боргу в судовому засіданні 08.08.2018р. та заяві про зменшення розміру штрафних санкції, а тому такі не викликають сумнівів щодо обґрунтованості вимог позивача в частині суми основного боргу.

При таких обставинах, сума позову про стягнення 265 231,38 грн. основного боргу підлягає до задоволення як обґрунтовано заявлена та підтверджена матеріалами справи.

Суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", перевіривши на відповідність нараховані позивачем на прострочену суму боргу 13 212,15 грн. – 3% річних; 57 744,22 грн. – інфляційні нарахування встановив правомірність їх нарахування.

Щодо заявленої суми пені – 120 808,69 грн., то суд, керуючись вищезазначеними нормами, перевіривши на відповідність розрахунок суми заявлених позивачем позовних вимог, встановив правомірність її нарахування.

Разом з тим, в частині стягнення 19 329,21 грн. пені за період з 11.12.2016р. по 24.04.2017р. відмовляється, так як заявлена поза межами строку позовної давності.

Так, згідно ч.ч. 3,4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг строку позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України строку, за який нараховуються штрафні санкції (правова позиція викладена у п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України (правова позиція викладена в п.п. 2.1, 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013р. №10).

Відповідно до розрахунку суми позову, позивачем надмірно нараховано пеню за період з 11.12.2016р. по 24.04.2017р., що не відповідає порядку нарахування пені, оскільки позивачем подано позовну заяву 25.04.2018р., а тому вірним є період з 25.04.2017р. по 25.04.2018р.

При таких обставинах, враховуючи, що: - договором не передбачено більший термін позовної давності; - відповідачем подана заява про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені до прийняття судом рішення; - позивачем застосовано невірний спосіб нарахування пені поза межами строку позовної давності в один рік, а тому суд відмовляє в позові в частині вимог про стягнення 19 329,21 грн. пені за період з 11.12.2016р. по 24.04.2017р. як надмірно заявленої.

Суд, розглянувши клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, вважає за можливе задовольнити його, зменшивши суму пені на 50%, та стягнути 50 739,74 грн. При цьому, суд виходив із наступного.

Так, за приписами п. 1 ст. 233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. В даному випадку береться до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зазначена норма ГК кореспондується з ч. 3 ст. 551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам (наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків), поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається наявність наступних підстав для зменшення розміру штрафних санкцій:

- відсутністю у підприємства коштів на погашення нарахованої пені, оскільки після анексії Автономної республіки Крим та початком бойових дій на сході України, які тривають по сьогоднішній день підприємство втратило значну частину ринку збуту, а саме: - АР Крим – 8%, - Донецька та Луганська області – 23%, - Росія – 6% - Казахстан (транзит через територію Росії) – 43%;

- підтвердженням подорожчання вартості перевезення товару, у зв’язку із пошуком нових шляхів перевезення товару до Республіки Казахстан є повідомлення ФОП ОСОБА_3, згідно якого вартість перевезення по маршруту Тернопіль(Україна) – Астана (Республіка Казахстан) в червні 2016р. вартувала 4 300 дол. США та у зв’язку із введенням в дію санкцій щодо українських товарів зі сторони Російської Федерації маршрут руху змінено на наступний: Тернопіль (Україна) – Іллічівськ (Україна) паром – Батумі (Грузія) паром – Баку (Азейбаржан) – Актау (Республіка Казахстан) загальна вартість якого становить 9500дол.США;

- неплатоспроможність підприємства підтверджена Довідкою №39/543 від 09.07.2018р. виданою АТ «ТАСКОМБАНК», згідно якої залишок коштів по рахунку ПП «Фабрика меблів «Нова» станом на червень 2018 року становить – 20 680,00 грн.;

- на рахунки товариства накладено арешт Тернопільським міським відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області згідно Постанови ВП №56041107 від 19.04.2018р. про арешт коштів боржника – ПП «Фабрика меблів «Нова»;

- відповідно до Балансу (звіту про фінансові результати) на 31 березня 2018 року та Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за І квартал 2018 року ПП «Фабрика меблів «Нова» за результатами діяльності за І квартал 2018р. дебіторська заборгованість у підприємства становить 309 000,00 грн., довгострокові кредити банків становлять 5 233 000,00 грн., поточна кредиторська заборгованість підприємства: за товари, роботи, послуги складає 5 209 000,00 грн.; за розрахунками з бюджетом складає 3 115 000,00 грн.

- позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, що не передбачено умовами договору, однак передбачено нормами чинного законодавства.

При таких обставинах, в частині стягнення 70 068,90 грн. пені – відмовляється.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Перелік витрат, пов'язаних з розглядом справи, передбачені ч. 3 ст. 123 ГПК України.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Сторонами не подано попереднього розрахунку суми судових витрат в порядку ст. 124 ГПК України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у розмірі 6 567 грн. 04 коп., згідно ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.

У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (правова позиція викладена у п. 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 73-79, 86, 91, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Фабрика меблів "Нова" (46000, м. Тернопіль, вул. Промислова, 30, ідентифікаційний код – 30344990) на користь Дочірнього підприємства "Газпостач" приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" (46000, м. Тернопіль, вул. М. Шептицького, 20, ідентифікаційний код – 39456152) 265 231 (двісті шістдесят п’ять тисяч двісті тридцять один) грн. 38 коп. – основний борг; 13 212 (тринадцять тисяч двісті дванадцять) грн. 15 коп. – 3% річних; 57 744 (п’ятдесят сім тисяч сімсот сорок чотири) грн. 22 коп. – інфляційні нарахування; 50 739 (п’ятдесят тисяч сімсот тридцять дев'ять) грн. 74 коп. – пеня та 6 567 (шість тисяч п’ятсот шістдесят сім) грн. 04 коп. – судовий збір.

3. В частині стягнення 70 068,90 грн. пені – відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили протягом 20 днів з дня виготовлення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного господарського суду або через Господарський суд Тернопільської області.

Повне рішення складено 10 серпня 2018 року.

Суддя М.С. Стадник