Рішення № 75794937, 31.07.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2018р. Справа №914/546/18

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі

Головуючого судді Фартушка Т.Б. при секретарі судового засідання Кірі О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Абрагамовської Наталії Зеновіївни, м.Львів

за участі Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача: Галицька районна адміністрація м.Львова, м.Львів

про: стягнення заборгованості

ціна позову: 14074,93грн.

Представники:

Позивача: Піхоцька Л.В. - представник (довіреність від 12.07.2018р. №2302-вих-4482);

Відповідача: Коростильов В.А. - представник (ордер від 17.04.2018р. серія ЛВ №78232);

Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача: Бойчук Ю.Р. - представник (довіреність від 20.06.2018р. №4-31-1494).

ВСТАНОВИВ:

27.03.2018р. Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Абрагамовської Наталії Зеновіївни про стягнення заборгованості; ціна позову 14074,93грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 02.04.2018р. суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 08.05.2018р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 08.05.2018р. суд постановив продовжити строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів; підготовче засідання відкласти на 29.05.2018р.

Окрім того, ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 29.05.2018р. суд постановив підготовче засідання відкласти на 12.06.2018р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 12.06.2018р. суд постановив залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Позивача Галицьку районну адміністрацію м.Львова (79000, вул.Ференца Ліста, 1, м.Льівів; код ЄДРПОУ 20847537); підготовче засідання відкласти на 02.07.2018р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.07.2018р. суд постановив закінчити підготовче засідання та призначити справу до судового розгляду по суті на 31.07.2018р.

Відповідно до ст.222 ГПК України, фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Процесуальні права та обов'язки Учасників справи, відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України, як підтвердили представники Учасників справи в судовому засіданні, їм відомі, в порядку ст.205 ГПК України клопотання від Учасників справи про роз'яснення прав та обов'язків до суду не надходили.

Заяв про відвід судді чи секретаря судового засідання не надходило та не заявлялось.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору з обґрунтуванням підстав до задоволення позову, надав оригінали документів, належним чином завірені копії яких долучено до позовної заяви для огляду судом, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Позивача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, аналогічні до викладених у відзиві на позовну заяву, надав оригінали документів, належним чином завірені копії яких долучено до відзиву на позовну заяву, зазначив про неможливість врегулювання спору між сторонами у добровільному порядку та подання всіх наявних у Відповідача доказів в обґрунтування обставин, на які посилається, як на підставу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору.

Позиція Позивача:

Позивач з підстав неналежного виконання Відповідачем умов пунктів 2.1.1., 2.2.2., 3.2. укладеного між Сторонами Договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення від 11.05.2016. №Г-50-2016(П) просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 14074,93грн. суми боргу зі сплати орендної плати за Договором.

30.05.2018р. Позивачем подано до суду Відповідь на відзив (вх. №19268/18), у якому в спростування доводів Відповідача, покладених ним в основу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог покликається на те, що актом обстеження відкритого літнього майданчика від 10.10.2016р. встановлено, що влаштований подіум не демонтовано.

Твердження Відповідача про те, що акти складені без участі Відповідача позивач спростовує тим, що «Порядком отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м.Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності» не передбачено залучення орендарів для проведення обстеження, в той час як акти не є односторонніми, оскільки складені за участю як працівників Третьої особи так і КП «Адміністративно-технічне управління».

Також Позивач звертає увагу суду на те, що Відповідачем жодними належними, достатніми та допустимими доказами у справі не спростовано факту невідповідності відкритого літнього майданчика в частині влаштованого всупереч вимогами проекту подіуму, що було зафіксовано Актами. В матеріалах справи відсутні докази демонтажу подіуму на відкритому літньому майданчику

Позиція Відповідача:

Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, вважає позов безпідставним та необґрунтованим, просить суд відмовити Позивачу в його задоволенні з підстав того, що Відповідачем не визнається донарахування орендної плати в порядку п.4.2. Договору за період з 14.07.2016р., оскільки з вказаної дати відкритий літній майданчик відповідав вимогам проекту, так як 13.07.2016р. після повторного обстеження Відповідачем прийнято рішення про демонтаж подіуму та приведення відкритого літнього майданчика у відповідність до проекту.

Щодо Акту обстеження відкритого літнього майданчика на відповідність погодженому проекту від 10.10.2016р. Відповідач зазначає, що такий не складався, з долучених до нього фотографій неможливо встановити додатком до якого акту вони є, коли, де і яким пристроєм були виконані. З підстав наведеного Відповідач робить висновки про те, що Акт обстеження відкритого літнього майданчика на відповідність погодженому проекту від 10.10.2016р. не є належним, достатнім та допустимим доказом факту існування відхилень відкритого літнього майданчика від проекту.

Також, як на підставу своїх заперечень проти заявлених позовних вимог, Відповідач покликається на те, що нарахування Позивачем Відповідачу орендної плати в порядку пункту 4.2. Договору здійснено 28.02.2017р., тобто через три місяці після закінчення строку дії Договору.

Окрім того, Відповідач зазначає, що пункт 4.2. Договору розміщений в розділі 4 Договору «Відповідальність сторін», а відтак, сплата орендної плати в десятикратному розмірі за своєю правовою природою є штрафною санкцією, а не орендною платою, а відтак, станом на момент звернення Відповідача із позовом до суду за даними позовними вимогами минув строк позовної давності.

Позиція Третьої особи:

Третя особа заявлений позов підтримує повністю, просить суд його задоволити, підтверджує факт складення актів обстеження відкритого літнього майданчика та встановлення подіуму всупереч вимогам проекту, що і стало підставою для складення таких актів.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.9 ст.81 ГПК України у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання таких доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи те, що норми статті 81 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом Учасників справи подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202 та 216 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами.

За результатами дослідження наданих Учасниками справи доказів та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

11.05.2016р. між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, правонаступником якого є Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі - Позивач, Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем Абрагамовською Наталією Зеновіївною (надалі - Відповідач, Орендар) укладено Договір на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення №Г-50-2016(П) (надалі - Договір), предметом якого (п.1), є надання Орендодавцем Орендареві права на тимчасове користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення (надалі - Об'єкт) на умовах оренди на терміни відповідно виданого паспорту на розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення у межах м.Львова. Невід'ємною частиною Договору є паспорт на розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення розмір орендованої площі.

Пунктом 2.1.1. Договору встановлено зобов'язання Орендодавця надати конструктивний елемент благоустрою комунальної власності на розміщення відкритого літнього майданчика площею 37,70м.кв. (тротуар, газон, тощо) за адресою: м.Львів, вул.Вірменська, 8.

Згідно пункту 2.2.2. Договору Орендар зобов'язувався своєчасно і в повному обсязі сплачувати Орендодавцю вартість оренди окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності за діючими на день сплати розрахунковими ставками, визначеними згідно з Положенням про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення.

Відповідно до п.3.1. Договору обов'язок внесення орендної плати Орендарем виникає з часу укладення Договору.

Пунктом 3.2. Договору Сторонами встановлено, що, Орендар сплачує Орендодавцеві плату за користування Об'єктом площею 37,70м.кв. щомісячно до 25 числа поточного місяця у розмірі 538,67грн., в тому числі 89,78грн. податку на додану вартість.

Ставка орендної плати за користування Об'єктом оренди та розміри орендованої площі встановлюється Сторонами при укладенні Договору і не можуть бути нижчими від розрахункових ставок та розмірів площі, визначених у пункті 3.2. Договору. розрахункові ставки орендної плати щорічно на кожен наступний рік визначаються шляхом коригування розміру розрахункової ставки попереднього року на індекс інфляції за цей рік. (п.3.3. Договору).

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що при невідповідності встановленого об'єкта соціально-культурного, торговельного та іншого призначення погодженому проекту ставка орендної плати збільшується у десять разів на період до усунення відхилень від проекту до часу його демонтажу або отримання дозволу на його розміщення.

Згідно пункту 7.1. Договору термін дії Договору встановлюється з 01.04.2016р. по 31.10.2016р.

Відповідно до Довідки Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 01.02.2018р. №4-2302-213 борг Відповідача перед Позивачем зі сплати орендної плати станом на 25.01.2018р. складає 14074,93грн. і виник за період з квітня 2016р. по лютий 2017. Належних, достатніх та допустимих доказів повного чи часткового погашення суми вказаного боргу станом на час розгляду справи по суті Сторонами суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Згідно з п. 2.3.1 Порядку отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 05.03.2009р. №2452, Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради надає архітектурно-художні вимоги щодо естетичного оформлення майданчика для виготовлення проекту літнього майданчика ліцензованою проектною організацією.

Погодженими Заступником начальника Управління архітектури Львівської міської ради Архітектурно - художніми вимогами літнього майданчика на вул.Вірменській, 8, серед іншого визначено, що на існуючому замощенні в межах майданчика замощення можна накрити декоративним полімерним покриттям, колір якого ув'язати з кольоровою гамою майданчика.

Пунктом 1.3 Порядку отримання дозволів на встановлення відкритих літніх майданчиків у м. Львові біля об'єктів ресторанного господарства для здійснення підприємницької діяльності, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 05.03.2009р. №2452 визначено, що паспорти відкритих літніх майданчиків видає Управління архітектури Департаменту містобудування.

Виданим Управлінням архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради Паспортом відкритого літнього майданчика від 12.04.2016р. №50-2016 визначено площу конструктивних елементів, використання яких на правах оренди є предметом Договору та термін дії паспорта.

Відповідно до пункту 2.8.3. Порядку Управління архітектури забезпечує передачу одного примірника паспорту відкритого літнього майданчика до Управління комунальної власності Департаменту економічної політики для оформлення договору на користування конструктивним елементом благоустрою, що перебуває у міській комунальній власності.

Актом обстеження відкритого літнього майданчика на відповідність погодженому проекту від 20.05.2016р. встановлено відхилення від погодженого проекту в частині влаштування подіуму (подіум влаштовано, а в Архітектурно - художніх вимогах не заплановано влаштування покриття). Вказаний акт складено та підписано провідним спеціалістом відділу соціально-економічного розвитку ГРА О.Ковальською, інженером КП «Аміністративно-технічне управління» ЛМР О.Матківською та головним спеціалістом-архітектором ЛМР Ю.Верхолою. Директор Відповідача від підпису акту відмовився.

24.05.2016р. Позивачем Відповідачу надіслано листа від 23.05.2016р. вих. №3108вих.329 із вимогою про приведення відкритого літнього майданчика у відповідність до погодженого проекту у строк до 02.06.2018р. Вказаного листа Відповідачем отримано 26.05.2016р., що підтверджується відміткою уповноваженої особи Відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення №7900815932599, проте залишено без відповіді та реагування.

Актом обстеження відкритого літнього майданчика на відповідність погодженому проекту від 08.06.2016р. проведено повторне обстеження, яким встановлено, що влаштований подіум на відкритому літньому майданчику, який не передбачено погодженим проектом, не демонтовано. Вказаний акт складено та підписано начальником відділу соціально-економічного розвитку Галицької районної адміністрації Л.Пілюк, інженером КП «Аміністративно-технічне управління» ЛМР О.Матківською та головним спеціалістом-архітектором ЛМР Ю.Верхолою. Представник закладу Відповідача від підпису акту відмовився.

16.06.2016р. Позивачем Відповідачу надіслано листа від 14.06.2016р. вих. №4.3108-78 повідомленням про обстеження відкритого літнього майданчика та складення Акту обстеження відкритого літнього майданчика на відповідність погодженому проекту від 08.06.2016р. Вказаного листа Відповідачем отримано 18.06.2016р., що підтверджується відміткою уповноваженої особи Відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення №7900045840251, проте залишено без відповіді та реагування.

Актом обстеження відкритого літнього майданчика на відповідність погодженому проекту від 13.07.2016р. проведено обстеження відкритого літнього майданчика, яким встановлено, що на відкритому літньому майданчику влаштований подіум, який не передбачено погодженим проектом, не демонтовано. Вказаний акт складено та підписано провідним спеціалістом відділу соціально-економічного розвитку ГРА О.Ковальською, інженером КП «Аміністративно-технічне управління» ЛМР О.Процайло та головним спеціалістом - в.о. архітектора Галицького району М.Вуйцик.

Листом від 18.07.2016р. вих. №4.3108-124 Позивачем повідомлено Відповідача про обстеження відкритого літнього майданчика та складення Акту обстеження відкритого літнього майданчика на відповідність погодженому проекту від 13.07.2016р.

Актом обстеження відкритого літнього майданчика на відповідність погодженому проекту від 10.10.2016р. проведено обстеження відкритого літнього майданчика, яким встановлено, що влаштований на відкритому літньому майданчику подіум не демонтовано (в Архітектурно-художніх вимогах подіум не передбачено). Вказаний акт складено та підписано провідним спеціалістом відділу соціально-економічного розвитку Галицької районної адміністрації О.Ковальською, інженером КП «Аміністративно-технічне управління» ЛМР О.Матківською та головним спеціалістом - районним архітектором Галицького району Ю.Верхолою.

17.11.2016р. Листом від 16.11.2016р. вих. №2302-вих.-4907 Позивач повідомив Відповідача про нарахування за період з 09.06.2016р. по 13.07.2016р. орендної плати в порядку пункту 4.2. Договору на суму 5588,27грн. та надано рахунок для оплати вказаної суми боргу.

Актом комісії з розгляду нарахувань та заборгованості по оплаті за використання нежитлових приміщень територіальної громади м.Львова від 27.09.2016р. №206 Позивачем Відповідачу проведено донарахування орендної плати по Договору за період з 20.05.2016р. по 08.06.2016р. в розмірі 3169,48грн.

Актом комісії з розгляду нарахувань та заборгованості по оплаті за використання нежитлових приміщень територіальної громади м.Львова від 11.10.2016р. №211 Позивачем Відповідачу проведено донарахування орендної плати по Договору за період з 09.06.2016р. до 13.07.2016р. в розмірі 5588,27грн.

Актом комісії з розгляду нарахувань та заборгованості по оплаті за використання нежитлових приміщень територіальної громади м.Львова від 28.02.2017р. №51 Позивачем Відповідачу проведено донарахування орендної плати по Договору за період з 14.07.2016р. по 10.10.2016р. в розмірі 14074,93грн.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 14074,93грн. орендної плати, нарахованої в порядку пункту 4.2. Договору за період з 14.07.2016р. по 10.10.2016р.

У відповідності з пунктами 1, 3 частини першої статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», об'єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Згідно ч.7 ст.180 ГК України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору; на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше; закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч.1 ст.759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч.1 ст.286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу.

Суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено, зокрема у пункті 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами частини першої статті 92 ЦК України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Положенням про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженим ухвалою Львівської міської ради від 14.07.2016 р. №777, ввизначено, що до повноважень Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради належить здійснення управління майном, що належить до комунальної власності міста у визначених міською радою та виконавчим комітетом межах; виконання повноважень орендодавця, продавця, органу приватизації майна комунальної власності міста, надання обліку орендних платежів та контролю за їх надходженням.

Відповідно до п. 1.1. Положення про Управління комунальної власності Львівської міської ради, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 02.12.2016 року №1125 Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі - управління) є виконавчим органом Львівської міської ради, утвореним відповідно до ухвал міської ради від 26.05.2016р. №505 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів», утвореним відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

У відповідності до пунктів 2.1. та 2.2. Положення про Управління комунальної власності Львівської міської ради основними завданнями управління є : виконання функцій органу управління майном комунальної власності територіальної громади м.Львова; передача в оренду, відчуження майна комунальної власності територіальної громади м.Львова.

Згідно до пункту 1.4. Положення управління є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням, кутовий штамп та бланк встановленого зразка.

Відповідно до п. 2.1. Положення про Галицьку районну адміністрацією Львівської міської ради, затвердженого рішенням Виконкому від 01.11.2016р. №977 «Про затвердження Положень про районні адміністрації Львівської міської ради та їх структур» основним завданням є дотримання Конституції України і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, ухвал міської ради, рішень виконавчого комітету, розпоряджень Львівського міського голови та інших нормативних документів.

Також, до повноважень районної адміністрації належать такі повноваження:

п. 4.1. реалізація рішень, прийнятих Львівською міською радою, її виконавчим комітетом, Львівським міським головою.

п. 4.24. розгляд та вжиття заходів у встановлену міською радою та виконавчим комітетом порядку щодо фактів порушення розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності, малих архітектурних форм та літніх майданчиків.

Ухвалою Львівської міської ради від 05.03.2009р. №2451 «Про затвердження Положення про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення» Львівська міська рада ухвалила затвердити Положення про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення (надалі - Положення).

Пунктом 2 Положення передбачено, що для об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення площа орендованого елемента благоустрою комунальної власності визначається площа горизонтальної проекції об'єкта соціально-культурного, торговельного та іншого призначення.

Відповідно до пункту 1.6. Положення підставою для укладання договору оренди i набуття права на оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення є дозвіл, виданий управлінням архітектури департаменту містобудування або іншим уповноваженим органом.

Згідно пункту 4.1. Положення укладання договорів оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення на окремих конструктивних елементах благоустрою комунальної власності, справляння орендної плати здійснює управління комунальної власності департаменту економічної політики.

Пунктом 4.2.8. Порядку встановлено, що щороку після встановлення відкритого літнього майданчика представник управління архітектури департаменту містобудування та відповідної районної адміністрації (член комісії) здійснюють його перевірку за місцем встановлення літнього майданчика на відповідність об'єкта погодженому проекту, про що складається відповідний акт.

У разі встановлення невідповідності об'єкта погодженому проекту (про що складається відповідний акт з переліком всіх відхилень) дія дозволу на встановлення відкритого літнього майданчика призупиняється на термін до 1 місяця (п. 4.2.9. Порядку).

З підстав наведеного суд критично оцінює позицію Відповідача щодо того, що Відповідач не був залучений до складання Акту обстеження відкритого літнього майданчика на відповідність погодженому проекту, а відтак, вказаний акт не є належним, достатнім та допустимим доказом існування відхилень відкритого літнього майданчика від затвердженого проекту, оскільки Положенням про оренду окремих конструктивних елементів благоустрою комунальної власності для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення» не передбачено обов'язковості участі представника Орендаря при складанні такого акту.

В той же час суд зазначає, що Позивачем дотримано вимог Положення щодо кількісного складу уповноважених на складання акту представників органів місцевого самоврядування при складанні актів

Окрім того, суд критично оцінює доводи Відповідача щодо демонтажу 14.07.2016р. подіуму на відкритому літньому майданчику, оскільки Відповідачем станом на час розгляду справи по суті не доведено належними, достатніми та допустимими доказами у справі факту демонтажу 14.07.2016р. відкритого літнього майданчика на підставі рішення від 13.07.2016р. так само як не надано суду такого рішення, а також доказів оскарження чи скасування акту обстеження відкритого літнього майданчика на відповідність погодженому проекту від 10.10.2016р. чи нарахованої на його підставі орендної плати.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Вищого господарського суду України від 19.01.2016р. у справі №914/1502/15 та від 29.11.2016р. у справі №914/4277/15.

Щодо доводів Відповідача про пропуск строку позовної давності за зверненням до суду із позовними вимогами про стягнення з Відповідача на користь Позивача орендної плати в порядку пункту 4.2. Договору з підстав того, що вказаний пункт міститься в розділі Договору «Відповідальність сторін», а відтак є штрафною санкцією, позовна давність за вимогами про стягнення якої встановлена в один рік суд зазначає, що в пункті 4.2. Договору Сторонами погоджено, що при невідповідності встановленого об'єкта соціально-культурного, торговельного та іншого призначення погодженому проекту ставка орендної плати збільшується у десять разів на період до усунення відхилень від проекту до часу його демонтажу або отримання дозволу на його розміщення.

Відтак, Сторонами у Договорі погоджено збільшення ставки орендної плати у випадку невідповідності встановленого об'єкта соціально-культурного, торговельного та іншого призначення погодженому проекту, а не стягнення штрафних санкцій за таку невідповідність. Таким чином, строк позовної давності за даними вимогами становить три роки. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема в постанові Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2018р. у справі №914/982/17 та від 10.04.2018р. у справі №914/2380/17.

Поряд з цим суд зазначає, що Відповідачем станом на час розгляду справи по суті не заявлено та не подано до суду заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності, в матеріалах справи така заява відсутня.

Покладені Відповідачем в основу заперечень проти заявлених позовних вимог доводи про нарахування Позивачем орендної плати за період після закінчення строку дії Договору спростовуються пунктом 7.1. Договору, згідно якого Договір діяв з 01.04.2016р. по 31.10.2016р. та пунктом 2.9. Акту комісії з розгляду нарахувань та заборгованості по оплаті за використання нежитлових приміщень торгівлі територіальної громади м.Львова від 28.02.2017р. №51 Комісія вирішила провести донарахування Відповідачу орендної плати саме за період з 14.07.2016р. по 10.10.2016р., тобто за період, коли Договір був чинним.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що Позивачем надано достатньо об'єктивних та переконливих доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог, Відповідачем у встановленому Законом порядку вказані докази та доводи не спростовано. З підстав наведеного, здійснивши перерахунок нарахованої в порядку пункту 4.2. Договору суми боргу зі сплати орендної плати за заявлений Позивачем період суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача на користь Позивача 14074,93грн суми боргу зі сплати орендної плати є мотивованими та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Нормою статті 7 Закону України «Про Державний Бюджет України на 2018 рік» установлено у 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1762 гривень.

Позивачем при поданні позовної заяви до господарського суду надано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, згідно якого Позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи судові витрати в розмірі 1762грн. у вигляді сплаченого за подання до господарського суду позовної заяви судового збору. Належних, достатніх та допустимих доказів в підтвердження факту здійснення інших судових витрат Позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Як доказ сплати судових витрат Позивач подав Платіжне доручення від 26.01.2018р. №15 про сплату судового збору за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 1762грн.

Окрім того, суд зазначає що Відповідач наданим чинним законодавством правом на відшкодування документально підтверджених судових витрат не скористався.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення Позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України іншого розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, недоведення Відповідачем розміру понесених у справі судових витрат суд дійшов висновків про те, що судові витрати у справі, а саме сплачений Позивачем за подання позовної заяви до господарського суду судовий збір в розмірі 1762грн. слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 1762грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. 42, п. 1, 3 ч. 1 ст.129 Конституції України, ст.ст.4, 13, 27, 42, 43, 46, 73, 74, 76,-79, 80, 81, 86, 129, 165, 205, 216, 222, 235, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 174, 181, 184, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3, 6, 11, 15, 16, 509, 525, 526, 527, 530, 601, 610, 612, 614, 625, 626, 627, 628, 629, 632, 712, 714 Цивільного кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Абрагамовської Наталії Зеновіївни (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської області (79008, Львівська область, м.Львів, пл.Галицька, буд.15; ідентифікаційний код 25558625) 14074,93грн суми боргу зі сплати орендної плати та 1762грн судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 ГПК України.

5. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 09.08.2018р.

Суддя Фартушок Т. Б.