Рішення № 75794908, 06.08.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.08.2018 Справа № 920/492/18

м. Суми

Господарський суду Сумської області у складі:

судді Резніченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання – Мудрицької С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позово Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця»

до - Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради

про стягнення 25434 грн. 64 коп.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - не з’явився,

УСТАНОВИВ:

04.07.2018 позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 25434 грн. 64 коп. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг зв’язку на пільгових умовах.

Відповідач у запереченнях проти позову від 24.07.2018 проти позовних вимог заперечує, оскільки в бюджеті не було закладено кошти на відшкодування зазначених витрат. Крім того, відповідач не може бути розпорядником коштів на фінансування видатків на надання послуг зв’язку.

08.08.2018 позивачем подана відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з доводами, які викладені у відзиві на позовну заяву та просить суд позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні усно зазначив, що наполягає на задоволенні заявлених позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.

Суд, дослідивши докази та заслухавши пояснення представника позивача, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом з матеріалів справи було встановлено наступні фактичні обставини справи.

Позивач, крім інших видів господарської діяльності, також є оператором телекомунікації, предметом діяльності якого є надання телекомунікаційних послуг.

Відповідно до п. 3 ст. 63 Закону України «Про телекомунікації» телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікації відповідно до законодавства України.

Нормами ст. 19 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» встановлено, що пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання визначаються виключно законами України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені Постановою Кабінету міністрів України від 11 квітня 2012 року № 295 визначено, що встановлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Як вказує позивач, за період жовтень-грудень 2015 року та січень-грудень 2016 року позивачем надані телекомунікаційні послуги на загальну суму 25434 грн. 64 коп. на пільгових умовах громадянам м. Конотоп Сумської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги та на яких поширювались дія п. 19 ч. 1 ст. 12, п. 10 ч. 1 ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», п. 16 ст. 6-4 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань», п. 11 ст. 20, ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п. 6 ч. 1 ст. 6, ч. З ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист", ч. 5 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», п. 4 ч. З ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства».

На виконання п. 10 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, що затверджене Постановою Кабінету міністрів України від 29 січня 2003 року № 117, позивач подавав на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у жовтні 2015 – грудні 2016 включно.

Поіменні списки абонентів за формою « 2-пільга» щомісячно надсилались позивачем поштою відповідачу та на електронну адресу. Вищезазначені факти відповідачем не заперечуються і не спростовуються.

Копії листів про стан заборгованості, а саме від 08.11.2016 № 1281, від 05.12.2016 № 1408, від 27.12.2016 № 1485, а також розрахунки видатків за період жовтень-грудень 2015 року та січень-грудень 2016 року та акти звіряння розрахунків за 2015 надані позивачем до матеріалів справи.

Відповідно до ст.87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України.

Згідно ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 11 Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги, п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 № 256, відповідач був зобов'язаний щомісяця звіряти інформацію, що міститься в Реєстрі з отриманою від позивача інформацією, та здійснювати розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Згідно п. 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг м. Конотоп Сумської області є відповідач, а отже відшкодування витрат, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, повинен здійснювати відповідач за рахунок державних субвенцій.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку ціни позову, витрати, які понесені позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за період жовтень-грудень 2015 року та січень-грудень 2016 року, не відшкодовані відповідачем, в наслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 25434 грн. 64 коп.

Позивач звертався до відповідача з претензіями, однак відповідач борг не сплатив, зазначаючи підстави неможливості сплати, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено правило, згідно якого суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Матеріалами справи підтверджено, що за період жовтень-грудень 2015 року та січень-грудень 2016 року позивачем були надані послуги зв’язку на пільгових умовах населенню м. Конотоп Сумської області на загальну суму 25434 грн. 64 коп., однак всупереч чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, відповідачем не відшкодовано позивачу вищезазначеної суми боргу, що відповідачем не заперечується.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 25434 грн. 64 коп. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заперечень відповідача, що у бюджеті не закладено коштів на відшкодування пільг, то такі заперечення судом до уваги не приймаються.

Статтею 218 ГК України та ст. 617 ЦК України, а також Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.05 року) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.04 року), яке відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і повинно бути враховано судом, передбачено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач є юридичною особою, самостійно виконує господарські обов’язки і може бути стороною у справі.

За таких обставин, відповідач відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо із закону і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі і держави.

При цьому, неналежне фінансування та відсутність механізму проведення такого розрахунку не є підставою для звільнення відповідача від відшкодування вказаних вище витрат, понесених позивачем, та не може бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення такого зобов'язання.

Також, згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

У листі № 31-07310-10-24/16584 від 30.06.2011 Міністерство фінансів України роз'яснило, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Тому, законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог законів України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 185, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління соціального захисту населення Конотопської міської ради (пр-т. Миру, 6, м. Конотоп, Сумська область, 41600, код 03198072) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» (вул. Лисенка, 6, м. Київ-30, 01601, код 40081221) 25434 грн. 64 коп. боргу по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, 1762 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Відповідно до п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідних положень до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 09.08.2018.

Суддя О.Ю. Резніченко