Рішення № 75794390, 01.08.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.08.2018 р.

Справа № 910/1524/18

За позовом Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 53 370,19 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Ліпіна В.В.,

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (наділі – позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі – відповідач) про стягнення 53 370,19 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю обов'язку відповідача щодо відшкодування вартості недостачі вантажу (вугілля кам'яне) по відправленнях № 50824002, 50028604, 50604909, 50423136, 50316728.

Ухвалою від 13.02.2018 р. відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

14.03.2018 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшли клопотання про зупинення провадження у справі та про передачу справи до господарського суду Львівської області.

19.03.2018 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності та відзив.

Ухвалою суду від 25.04.2018 р. ухвалено розгляд справи 910/1524/18 здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.05.2018 р.

22.05.2018 р. від позивача надійшли заперечення на відзив.

23.05.2018р. засідання не відбулось у зв’язку тимчасовою непрацездатністю судді Зеленіної Н.І.

Ухвалою суду від 29.05.2018 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів, учасників справи викликано на 11.07.2018 р.

Протокольною ухвалою від 11.07.2018 р. відмовлено у задоволенні клопотань відповідача від 14.03.2018 р. про передачу справи за підсудністю та від 14.03.2018 р. про зупинення провадження у справі; закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 01.08.2018 р.

12.07.2018 р. від позивача надійшло клопотання про зміну найменування та організаційно-правової форми правління Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" на Акціонерне товариство "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (організаційно-правова форма – Приватне акціонерне товариство).

Із поданого клопотання вбачається, що позивач змінив найменування та організаційно-правову форму з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" на Акціонерне товариство "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (організаційно-правова форма – Приватне акціонерне товариство).

Відтак, найменування позивача належить зазначати як Акціонерне товариство "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО".

У судовому засіданні 01.08.2018 р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив; про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103047309224.

У судовому засіданні 01.08.2018 р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до залізничної накладної № 50824002 від 04.07.2017., відправником – ТОВ ЦЗВ “Селидівська” надіслано залізничним транспортом в тому числі вагон № 52733573 з вантажем вугілля кам’яне. Одержувачем є ДТЕК Бурштинська ТЕС (відокремлений підрозділ Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго”).

Відповідно до залізничної накладної № 50028604 від 18.05.2018., відправником – ТОВ ЦЗВ “Селидівська” надіслано залізничним транспортом в тому числі вагон № 59772319 з вантажем вугілля кам’яне. Одержувачем є ДТЕК Бурштинська ТЕС (відокремлений підрозділ Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго”).

Відповідно до залізничної накладної № 50604909 від 20.06.2018., відправником – ТОВ ЦЗВ “Селидівська” надіслано залізничним транспортом в тому числі вагон № 56068208 з вантажем вугілля кам’яне. Одержувачем є ДТЕК Бурштинська ТЕС (відокремлений підрозділ Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго”).

Відповідно до залізничної накладної № 50423136 від 10.06.2017., відправником – ТОВ ЦЗВ “Селидівська” надіслано залізничним транспортом в тому числі вагон № 67966906 з вантажем вугілля кам’яне. Одержувачем є ДТЕК Бурштинська ТЕС (відокремлений підрозділ Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго”).

Відповідно до залізничної накладної № 50316728 від 04.06.2017., відправником – ТОВ ЦЗВ “Селидівська” надіслано залізничним транспортом в тому числі вагони № 67923458, 67230060 з вантажем вугілля кам’яне. Одержувачем є ДТЕК Бурштинська ТЕС (відокремлений підрозділ Публічного акціонерного товариства “ДТЕК Західенерго”).

До відправки вказані вагони надійшли з вагою, зазначеною у залізничних накладних, а саме: у вагонах № 52733573 – 66600 кг., № 59772319- 66950 кг, № 56068208- 68450 кг, № 67696906-65150 кг., № 67923458- 65800 кг., № 67230060 – 66050 кг. проте після прибуття вагонів на станцію Бурштин були складені комерційні акти, якими встановлена вагова нестача у спірних вагонах : в вагонах № 52733573 – 7200 кг., № 59772319- 1900 кг, № 56068208- 2100 кг, № 67696906-7700 кг., № 67923458- 3050 кг., № 67230060 – 3400 кг.

Відповідно до комерційного акту № 388103/268 вагон № 67684274 "навантаження нижче бортів, маркування поперечною бороздою на 2-3 люками заглиблення 1,80м х1 мх1,70м на 5-6 люками 1,50 мх1,5мх2м в місцях заглиблення маркування відсутнє, двері закриті люка При видачі вантажу просипання не було. Складені є акти з/ф 1584, 34400 станції Нижньодніпровськ – Вузол. В технічному та комерційному відношенні вагон справний".

Відповідно до комерційного акту № 388103/124 вагон № 59772319 "навантаження нижче бортів, нерівномірне, над 1-7 люками скоси до торців, маркування відсутнє.Двері закриті люка При видачі вантажу просипання не було. В технічному та комерційному відношенні вагон справний".

Відповідно до комерційного акту № 388103/239 вагон № 56068208 "навантаження на рівні бортів, маркування поперечними полосами, над 2-3 люками воронкоподібне заглиблення 100см х 100 смх50 см, є зазор в люках 30 мм х 30 мм, над 6-7 люками заглиблення 150 см х 150 см х 50 см, зазор в люках 20 мм х 30 мм, про що складено акт ф. ГУ-106. В місцях заглиблення маркування відсутнє. При видачі вантажу просипання не було, але видно старі сліди просипання. Вагон в технічному і комерційному відношенні справний".

Відповідно до комерційного акту № 450003/215/218 вагон № 67696906 "навантаження вище бортів на 10-20 см, без маркування. Ліворуч за рухом поїзду на 6-7 люками мається воронкоподібне поглиблення довжиною -2,5 м, шириною-2,5 м., глибиною до дна вагону. В технічному відношенні вагон справний. За рухом поїзду маються зазори: праворуч та ліворуч між кришками 6 люків та хребтовою балкою вагону довжиною – 1000 мм, шириною 10 мм, ліворуч між кришкою 7 люка та поперечною балкою довжиною-400мм, шириною 15 мм. Для запобігання подальшої втрати вантажу зазори ущільнили за допомогою ганчір'я. Течі вантажу немає".

Відповідно до комерційного акту № 388103/171 вагон № 67923458 "навантаження вище бортів 10см, маркування відсутнє, по ходу поїзда з лівої сторони над 6-7 люками виявлено воронкоподібне заглиблення розміром 140см х 100 см х 100 см. Двері закриті, люка нещільно прилягають. При видачі вантажу просипання не було, на хребтовій балці видно старі сліди просипання вантажу. В технічному та комерційному відношенні вагон справний."

Відповідно до комерційного акту № 388103/178 вагон № 67230060 "погрузла нижче бортів, маркування відсутнє. Над 6-5 люками знижене навантаження вантажу 1600 мм х 1000 мм х 800 мм, маркування відсутнє. Люка закриті. При видачі вантажу просипання не було. В технічному та комерційному відношенні вагон справний."

Обґрунтовуючи позов, позивач посилається на те, що відповідач, у порушення норм чинного законодавства України, не забезпечив збереження вантажу під час перевезення, у зв’язку з чим вагони №№ 52733573, 59772319, 56068208, 67696906, 67923458, 67230060 з вантажем (вугілля кам'яне), прибули з недостачею.

Таким чином, позивач вказує що відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв’язку з чим зобов’язаний відшкодувати вартість втрачено вантажу у розмірі 53 370,19 грн.

Зобов’язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно частини 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно частини 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.

За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, ст. 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна – це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Частиною 2 ст. 24 Статуту залізниць України передбачено право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Приписами ст. 37 Статуту визначено, що під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Маса вантажів визначається відправником.

З матеріалів справи вбачається, що на станції відправлення у залізничних накладних зазначено, що маса вантажу (вугілля кам'яне) у вагонах № 52733573 – 66600 кг., № 59772319- 66950 кг, № 56068208- 68450 кг, № 67696906-65150 кг., № 67923458- 65800 кг., № 67230060 – 66050 кг. Правильність внесених відомостей до вказаних накладних підтверджена підписом представника відправника.

Згідно із ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Статтею 52 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Згідно п. 2 Правил складання актів комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Як встановлено судом, при прибутті вагонів з вантажем на станцію Бурштин, працівниками залізниці на підставі ст. 24 Статуту залізниць України здійснено перевірку маси вантажу, що надійшов, шляхом контрольного зважування вагону на вагонних вагах.

За результатами зважування було встановлено факт недостачі вантажу, що підтверджується підписаними відповідальних осіб залізничної станції Бурштин, комерційними актами, оригінали яких містяться в матеріалах справи.

Так, відповідно до комерційних актів:

- № 388102/268 при контрольному переважуванні вагону 52733573 виявилось брутто - 83000 кг, тара - 23600 кг, нетто - 59400 кг, що менше вантажного документу на 7200 кг.

- № 388103/124 при контрольному переважуванні вагону 59772319 виявилось брутто – 88550, тара - 23500 кг, нетто - 65050 кг, що менше вантажного документу на 1900 кг.

- № 388103/239 при контрольному переважуванні вагону 56068208 виявилось брутто – 89550, тара - 23200 кг, нетто - 66350кг, що менше вантажного документу на 2100 кг.

- № 450003/215/218 при контрольному переважуванні вагону 67696906 виявилось брутто – 80450, тара - 23000 кг, нетто - 57450кг, що менше вантажного документу на 7700 кг.

- № 388103/171 при контрольному переважуванні вагону 67923458 виявилось брутто – 85750, тара - 23000 кг, нетто - 62750кг, що менше вантажного документу на 3050 кг.

- № 388103/178 при контрольному переважуванні вагону 67230060 виявилось брутто – 85650, тара - 23000 кг, нетто – 62650 кг, що менше вантажного документу на 3400 кг.

Вказані комерційні акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, а тому визнається судом належним та допустимим доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладних, фактичній масі вантажу, та недостачі вантажу, який перевозився у спірних вагонах.

При цьому, докази заперечень відповідача щодо форми, порядку складання, змісту вказаного комерційного акту та посадових осіб, які його підписали, а також факту його опротестування, відсутні.

Вимогами ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).

Стаття 623 Цивільного кодексу України зобов'язує сторону, яка порушила зобов'язання відшкодувати завдані у результаті цього збитки.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Згідно із ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ст. 114 Статуту).

Згідно з ст. 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

У матеріалах справи наявні довідки, підписані генеральним директором та головним бухгалтером, про те, що вартість 1 тони вугільної продукції, відвантаженої ТОВ "ЦЗФ Селидівська" на адресу ДТЕК Бурштинська ТЕС у вагоні № 52733573 по накладній № 46863346 становить 2 552,02 грн. з ПДВ; №59772319 по накладній №50028604 2 383,94 грн. з ПДВ; №56068208 по накладній № 50604909 – 2 393,63 грн.; № 67696906 по накладній № 50423136- 2 496,16 грн.; №, № 67923458,67230060 по накладній № 50316728 – 2 490,40 грн. з ПДВ.

Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

Розрахунок збитків, спричинених внаслідок недостачі, проведений позивачем з урахуванням норми відповідно до Правил перевезення вантажів. Таким чином, суд погоджується із наданим розрахунком вартості недостачі вантажу у розмірі 53 370,19 грн.

В свою чергу контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку завданих збитків відповідачами суду не подано.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що сплив строк позовної давності для звернення з відповідними вимогами.

Проте, статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з положеннями ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. ч. 3 та 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2.1 Постанови № 10 від 29.05.13. Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

За приписами п. 2.2 зазначеної Постанови, за змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Аналогічна позиція міститься також в постанові від 12.06.07. Верховного Суду України у справі № П-9/161-16/165.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст. 267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України.

Відповідно до ст. 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

Претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців.

Зазначені терміни обчислюються:

а) з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу;

б) через 30 діб з дня закінчення терміну доставки - для претензій про відшкодування за втрату вантажу;

в) через 2 місяці з дня прийому вантажу до перевезення - для претензій про відшкодування за втрату вантажу, що виникли з приводу перевезень у прямому змішаному сполученні;

г) через 10 діб після закінчення терміну доставки багажу чи вантажобагажу - для претензій про відшкодування за втрату багажу чи вантажобагажу;

д) від дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій з приводу прострочення доставки вантажу, багажу або вантажобагажу;

е) після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для оплати штрафу, - для претензій про стягнення штрафу за невиконання плану перевезень;

ж) з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення претензії, - в усіх інших випадках (ст. 134 Статуту залізниць України).

Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Комерційні акти № 388102/268, № 388103/124, 388103/239, 450003/215/218, 388103/171 та 388103/178 які свідчать про недостачу вугілля кам’яного у вагонах 52733573, 59772319, 56068208, 67696906, 67923458, 67230060 датовані 14.07.2017 р., 25.05.2017 р. ,25.06.2017р., 12.06.2017 р., 08.06.2017 р. та 10.06.2017 р.

Разом з тим, відповідно до п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів” від 29.05.2013 № 10 у визначенні перебігу позовної давності за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, слід враховувати таке. Якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (частина четверта статті 315 ГК України). Оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга і третя статті 315 ГК України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.

Судом встановлено, що позивачем відповідачу направлялись претензії щодо відшкодування вартості недостачі вантажу (вугілля кам’яне) по спірним залізничним накладним.

Матеріали справи містять відповіді-відмови відповідача на вказані претензії: від 27.10.2017р. № МЮ-56/2017-1, від 27.10.2017р. № МЮ-54/2017-1, від 24.10.2017 р. № МЮ-49/2017-1, від 24.10.2017 р. № МЮ-48/2017-1, від 24.10.2017 р. № МЮ-47/2017-1 . Доказів з датою отримання відповідей на претензії матеріали справи не містять, а тому шестимісячний строк позовної давності обраховується судом починаючи дати відповідей на претензію.

Тобто, перебіг строку для подачі позову до відповідача в даному випадку розпочався 24.10.2017 р. і закінчувався 24.03.2018 р.

У відповідності до відбитку календарного штемпеля на конверті, яким позовну заяву № 8/113 від 05.02.18. направлено на адресу Господарського суду міста Києва, позивач звернувся з даним позовом до суду 07.02.2018 р., тобто без пропущення встановленого строку позовної давності.

З урахуванням вищевикладеного, такі доводи відповідача відхиляються судом як такі, що не відповідають обставинам справи.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не додано доказів оплати спірного вантажу за ціною відправника;

Відповідно до ст. 115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Згідно п. 2.7 Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.

Відтак, такі доводи відповідача судом відхиляються.

Також, відповідач заперечує проти задоволення позову, посилаючись на непідготовленість вагонів до перевезення вантажовідправником.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували технічну чи комерційну несправність вагонів.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" у відзиві також зазначає, що у позові безпідставно вказано про недостачу у спірних вагонах.

Відповідно до п. 6 Статуту залізниць України, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

За вказаною угодою (накладні № 50824002 від 04.07.2017., № 50028604 від 18.05.2018., № 50604909 від 20.06.2018., № 50423136 від 10.06.2017. та № 50316728 від 04.06.2017) перевізник взяв на себе зобов’язання доставити вантаж та видати його одержувача.

Факт нестачі у спірних вагонах підтверджується комерційними актами, складеними та підписаними без зауважень з боку відповідача.

Таким чином, суд відхиляє доводи і заперечення відповідача проти позову у зв’язку з їх безпідставністю, необґрунтованістю і недоведеністю.

Як встановлено ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 53 370, 19 грн. вартості втраченого вантажу доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"(03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; код ЄДРПОУ 40075815) на користь Акціонерного товариства "ДТЕК ЗАХІДЕНЕРГО" (79026, м. Львів, вул. Козельницька, буд.15; код ЄДРПОУ 23269555) 53 370 (п’ятдесят три тисячі триста сімдесят) грн. 19 коп. вартості втраченого вантажу та 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10.08.2018 р.

Суддя Н.І. Зеленіна